Еволюція наукової думки щодо розвитку терміну “потенціал” в економіці

Розділ 1

СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Основні поняття розділу:

þ Сутністно-змістова еволюція терміну “потенціал”

þ Потенціал підприємства

þ Структура потенціалу підприємства

þ Графоаналітична модель потенціалу підприємства

1.1. Сутністно-змістова еволюція терміну “потенціал”

Вивчення еволюції думок щодо розуміння терміну “потенціал” приводить до висновку, що його виникнення в економічних дослідженнях попередньо було пов'язано з розробкою проблем комплексної оцінки рівня розвитку виробничих сил і відносилось до періоду двадцятих років минулого століття.

Термін “потенціал” у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова “potentia” і означає “приховані можливості”, які у господарській практиці, завдяки праці можуть перейти в реальність.

У вітчизняній економічній літературі, потенціал, у широкому розумінні можна трактувати як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані, або рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь. Короткий словник іноземних слів також під цим терміном розуміє “ступінь потужності (приховані можливості) у якому-небудь відношенні...”.

Таким чином, терміни “потенціал”, “потенціальний” означають наявність у кого-небудь (будь-то окремо взята людина, первинний робочий колектив, суспільство в цілому) прихованих можливостей, що ще не проявилися, або хисту до діяльності у відповідних сферах.

У працях В.Вейца 1) та К.Г.Воблого 2) знайшли обґрунтування ідеї щодо потенціалу виробничих сил як потенційної можливості країни виробляти матеріальні блага для задоволення потреб населення. Пізніше С.Г.Струмілін 3) ввів поняття “економічний потенціал”, під яким розумів сукупну виробничу силу праці всіх працездатних членів суспільства. В.С.Немчінов 4) досліджував “потенціал розширеного виробництва”, який характеризує ресурсні можливості національної економіки у здійсненні економічного росту.

У таблиці 1.1. представлена еволюція наукової думки щодо терміну “потенціал” в економіці з посиланням на авторів та часу дослідження.

Таблиця 1.1

Еволюція наукової думки щодо розвитку терміну “потенціал” в економіці

Автори	Роки	Визначення
Воблий К.Г.		Потенціал виробничих сил – потенційна можливість країни виробляти матеріальні блага для задоволення потреб населення
Вейц В.		Потенційні виробничі сили - не тільки матеріальні елементи, а також ті чи інші матеріальні умови при яких здійснюється виробничий процес
Струмілін С.Г.		Економічний потенціал – сукупна виробнича сила праці всіх працездатних членів суспільства
Немчінов В.С.		Потенціал розширеного виробництва – ресурсні можливості національної економіки у здійсненні економічного росту
Анчишкін А.І.		Виробничий потенціал – набір ресурсів, які у процесі виробництва приймають форму факторів виробництва
Абалкін Л.І.		Потенціал - це узагальнена збірна характеристика ресурсів, прив'язана до місця й часу

Продовження табл. 1.1

Архангельський В.М.		Потенціал – засоби, запаси, джерела, які є у наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або рішення певної задачі
Рєпіна І.М.		Підприємницький потенціал – сукупність ресурсів (трудових, матеріальних, технічних, фінансових, інноваційних і т.п.), навичок та можливостей керівників, спеціалістів та інших категорій персоналу, щодо виробництва товарів, здійснення послуг (робіт), отримання максимального доходу (прибутку) і забезпечення сталого функціонування та розвитку підприємства

У розвитку сучасних уявлень про потенціал можливо виділити три напрямки. Представники першого (Д.Черніков, С.Бєлова, Е.Фігурнов та інші) стверджують, що потенціал — це сукупність необхідних для функціонування або розвитку системи різних видів ресурсів.

Визначаючи категорію, що досліджується, необхідно взяти до уваги положення академіка Л.И.Абалкіна 5) про те, що поняття “потенціал” і “ресурси” не слід протипоставляти. Потенціал (економічний, підприємницький, виробничий) представляє собою “узагальнену, збірну характеристику ресурсів” , прив'язану до місця та часу. У літературі трактування поняття “потенціал” як певної сукупності ресурсів, головним чином економічних, безпосередньо пов'язані з функціонуванням виробництва та прискоренням науково-технічного прогресу, знаходить все більше однодумців. Так, наприклад, В.Н.Архангельский6) під потенціалом розуміє засоби, запаси джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або рішення певної задачі, тобто як сукупність визначених накопичених ресурсів. До складових частин потенціалу в цьому розумінні відносяться відповідні трудові, матеріальні, фінансові і інформаційні ресурси, які залучаються в сферу удосконалення виробництва. Сюди ж включається і сукупність ресурсів, яка забезпечує необхідний рівень організації виробництва та управління, ресурси сфери освіти і перепідготовки кадрів. “Ресурсне” розуміння потенціалу має важливе значення для планування та управління виробничою діяльністю, але не вичерпує найістотніші його характеристики.

Друга група авторів представляє потенціал як систему матеріальних та трудових факторів (умов, складових), забезпечуючих досягнення мети виробництва. Основою для такого підходу є вислови К.Маркса7) про те, що засоби праці, предмет праці та робоча сила як фактори виробництва та елементи утворення нового продукту виступають як можливості, чим самим підкреслюється їх потенційний характер. Для перетворення цієї можливості в дійсність “вони повинні з'єднатися”. Це положення принципово важливе для аналізу і розробки методів вимірювання потенціалу, тому що екстенсивний динамізм розвитку виробництва в деяких випадках притупив увагу дослідників до питань покрашення використання вже накопичених ресурсів. М.А.Іванов, Ю.Г.Одегов, К.Л.Андреєв та інші стверджують, що дослідження ефективності розвитку економіки повинні базуватися не на досягнутому рівні використання ресурсів, а виходити з потенціальних можливостей виробництва. Зі збільшенням масштабів виробничого апарату зростає значення задач, пов'язаних з всебічним і більш раціональним використанням внутрішніх можливостей розвитку виробництва.

Вчені третього напрямку розглядають потенціал як здатність комплексу ресурсів економічної системи вирішувати поставлені перед нею задачі. Потенціал, на їх думку, — це цілісне уявлення щодо єдності структури і функції об’єкту, прояв їх взаємозв'язку, вираз сукупної можливості колективу для виконання яких-небудь задач. На цій основі робиться висновок про сукупні можливості колективу — чим вдаліше склалася структура об'єкту, чим у більшій відповідності знаходяться його структурні та функціональні елементи, тим вище його потенціал і ефективність.

У сучасних динамічних умовах ринкового господарювання орієнтація на традиційні переваги, як основи планування стратегічного розвитку потенціалу підприємства, може стати помилковою. У зв'язку з цим, на думку И.Ансофа, концепцію сильних і слабих сторін необхідно замінити на більш загальну концепцію організаційного потенціалу з акцентом на потенціал загальнофірмового менеджменту. В діапазон потенційних можливостей він включає: маркетинг, виробництво, НДДКР, фінанси та інші функціональні складові, а також навички загальнокорпоративного управління (наприклад, управління розвитком, диверсифікацією, розширенням за рахунок придбання других підприємств, управління персоналом).

Викладене свідчить, що домінує однобічний підхід щодо економічного трактування суті потенціалу - або як сукупності ресурсів, або як можливості господарської системи до випуску продукції, або як можливості виробничих сил до досягнення певного ефекту. Зацікавленість у цьому розумінні викликає виконана Н.Т.Ігнатенко та В.П.Руденко класифікація ознак поняття “потенціал”8), які зустрічаються у вітчизняній науковій літературі (рис.1.1.): у 42 % випадків змістове значення терміну “потенціал” асоціюється з сукупністю природних умов і ресурсів, можливостей, запасів, засобів, цінностей; в 18 % - з потужністю виробництва (галузей народного господарства), фондів, ресурсів країни, регіону; в 16 % - з ресурсною, економічною, природною, регіональною можливістю; в 8 % - з можливістю виробничих сил досягти певного ефекту.

Рис. 1.1. Класифікація ознак поняття “потенціал”

Визначення поняття потенціалу має не тільки важливе наукове, але й практичне значення, оскільки уявлення про його зміст визначає підхід до його оцінки, вимірювання і управління.