Оцінювання кредитоспроможності позичальника

Кредитоспроможність позичальника означає його здатність цілком і у визначені строки розраховуватися за своїми борговими зобов’язаннями.

Здатність до повернення боргу залежить від якостей клієнта, його роду занять, об’ємів вкладень капіталу в нерухоме майно, можливостей до мобілізації ресурсів для погашення позички. Кредитоспроможність не стільки фіксує поточний фінансовий стан позичальника, скільки аналізує минулі показники, тенденції розвитку ситуації та прогнозує платоспроможність клієнта на найближчу перспективу. Оцінюється вона на підставі системи фінансових показників за даними балансу і звіту про доходи. Якщо робиться аналіз кредитоспроможності підприємства, то бажано проаналізувати й тенденції, характерні для розвитку га­лузі в цілому.

Межі вивчення кредитоспроможності залежать від:

· розміру позички;

· терміну позички;

· результатів минулої діяльності позичальника;

· забезпечення кредиту (яка форма забезпечення передбача­ється);

· взаємовідносин банку з клієнтом.

У практиці американських банків для аналізу кредитоспромо­жності застосовується правило «п’яти сил»:

1. Характер, репутація позичальника. Під ха­рактером клієнта розглядається його відповідальність, готов­ність і бажання сплатити борг, що передбачає з’ясування пси­хологічного портрета клієнта. При оцінюванні репутації вели­ке значення має відношення позичальника до своїх зобов’язань у минулому, чи були в нього затримки в погашенні позик, який його статус у діловому світі (кредитна історія). Робота з новим для банку позичальником передбачає визначення його юриди­чного статусу, а для фізичних осіб — правомочності одержан­ня кредиту.

2. Фінансові можливості. Аналіз фінансових мож­ливостей припускає оцінку платоспроможності позичальника за документами фінансової звітності. Основна увага приділяється аналізу грошового потоку клієнта. Кредитор зобов’язаний з’ясу­вати, з яких джерел і яких сум позичальник зможе погашати за­боргованість. Кредити можуть погашатися за рахунок чотирьох джерел: доходи, продаж активів, продаж акцій і одержання пози­чки в іншого кредитора.

3. Капітал. Розмір і структура капіталу — найваж­ливіше джерело інформації про діяльність позичальника. При аналізі структури капіталу, особливу увагу варто звернути на по­казник фінансового важеля (^егаде). Це показник фінансової стійкості, що відбиває співвідношення власного і позикового ка­піталу фірми.

4. Забезпечення. Підприємству не буде наданий кредит, якщо воно не має у своєму розпорядженні майна для за­безпечення позички. Деякі активи можуть служити як забезпе­чення, тому дуже важливо оцінити їхні розміри і якість.

5. Загальні економічні умови включають макро- економічну і ринкову кон’юнктуру, перспективи роботи клієнта.

При аналізі кредитоспроможності позичальника багато чого зале­жить від наявності інформації про його минуле і сьогодення. Якщо банк уже надавав йому кредит, то в його розпорядженні є кредитна історія позичальника. Якщо він звертається за позичкою вперше, то закордонні банки можуть звернутися до спеціалізованих інформацій­них агентств типу американської фірми «Дан знд Бредстріт» і одер­жати необхідну інформацію навіть про закордонних клієнтів.

В оцінюванні кредитоспроможності позичальника вітчизня­ними банками принципове значення має фінансовий аналіз. Він проводиться різними способами:

· на основі системи фінансових коефіцієнтів (показників);

· на основі аналізу грошових джерел (саsh flow), тобто зіста­влення припливу і відтоку коштів на підприємство-позичальника. Перевищення припливу засобів над їхнім відтоком свідчить про його добре фінансове положення, і навпаки.

Для якісного оцінювання фінансового положення позичальни­ка вимагаються такі вихідні дані (документи фінансової звітності при середньостроковому і довгостроковому кредитуванні за 3 останні роки, при короткостроковому — за останні 3 квартали).

Крім того, доцільно проаналізувати плани формування і роз­поділу прибутку на передбачуваний термін видачі кредиту і ві­домості про плановану величину амортизаційних відрахувань у випадку кредитування основного капіталу.

У традиціях вітчизняних банків використання нормативних вимог НБУ, зокрема Рекомендації щодо визначення фінансового стану позичальників (постанова НБУ № 323 від 29.09.97), у якій передбачено розрахунок таких показників:

1. Коефіцієнт загальної ліквідності (КЛ₁), який характери­зує, наскільки обсяг поточних зобов’язань за кредитами і розра­хунками можна погасити за рахунок усіх мобілізованих оборот­них активів:

КЛ1 = (Розділ ІІ активу+Розділ ІІІ активу*) / (Розділ ІV активу + Розділ V активу**)

* Витрати майбутніх періодів включаються до складу поточних активів у тій части­ні, яка буде використана (списана) протягом 12 місяців з дати балансу.

** Доходи майбутніх періодів включаються до складу поточних зобов’язань у тій частині, яка буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу. Ця інформація зазнача­ється в Примітках до фінансової звітності.

Нормативне значення КЛ1 не менше ніж 2,0—2,5.

2. Коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності (КЛ₂),який показує, яка частина поточних (короткострокових) зо­бов’язань може бути погашена негайно:

КЛ1 = (Грошові кошти та їх еквіваленти) / (Розділ ІV активу + Розділ V активу**)

** Доходи майбутніх періодів включаються до складу поточних зобов’язань у тій частині, яка буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу. Ця інформація зазнача­ється в Примітках до фінансової звітності.

Нормативне значення КЛ2 не менше ніж 0,2—0,25.

3. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів (КЗ), який характеризує розмір залучених коштів на 1 грн влас­них коштів:

КЗ = (Розділи II, III, IV, V активу) / Розділ I пасиву

Нормативне значення КЗ не більше ніж 1,0.

4. Коефіцієнт фінансової незалежності (КН), який свідчить про частку власних коштів у загальній сумі заборгованості:

КН = Розділ І пасиву / (Розділи ІІ, ІІІ, ІV, V активу)

Нормативне значення КЗ не менше 0,2.

5. Коефіцієнт маневреності власних коштів (КМ), що хара­ктеризує ступінь мобільності використання власних коштів:

КМ = (Розділ І пасиву – Розділ І активу) / Розділ І пасиву

Нормативне значення КМ не менше ніж 0,5.

При оцінюванні кредитоспроможності та фінансової стабіль­ності банки можуть використовувати й інші показники.

Кредитний рейтинг — це система показників, за якою на ос­нові результатів розрахованих показників можна віднести кожно­го індивідуального позичальника до певного класу: на рівні середніх величин — ІІ клас; вище від середніх — І клас; нижче від середніх — ІІІ клас.

Загальна оцінка кредитоспроможності, як правило, дається в балах, суму яких установлює сам банк.

На практиці враховуються не тільки рейтингові, а й додаткові дані про клієнта. Використання кредитного рейтингу значно по­легшує роботу кредитного інспектора під час оцінювання креди­тоспроможності позичальника.

За точною оцінкою кредитоспроможності можна вибрати найефективніші інші способи зниження кредитного ризику (стра­хування, вид забезпечення і т. д.).