Призначення та основні критерії класифікації у страхуванні

Страхування як система економічних відносин характеризується багатьма специфічними поняттями, має справу з масовими та неод­норідними явищами, охоплює різноманітні об'єкти та суб'єкти, сто­совно яких здійснюється страховий захист. Для збирання, групування, узагальнення інформації про ці об'єкти та явища з метою розробки оптимальної та ефективної стратегії розвитку, упорядкування розма­їття економічних відносин у сфері страхування необхідна єдина взаємопов'язана система - класифікація.

Мета класифікації страхування полягає в розподілі усієї сукуп­ності страхових відносин на ієрархічно пов'язані ланки таким чином, щоб кожна наступна ланка була частиною попередньої.

Виходячи з цього, в теорії страхування виділяють декілька класи­фікаційних ознак:

· історичні,при яких можна відслідкувати еволюцію страхування взагалі та його окремих видів, форм страхових організацій протя­гом тривалого історичного періоду;

· економічні,на які впливають економічні умови здійснення стра­хування в конкретній країні, ступінь розвитку страхової справи;

· юридичні,що визначають умови та форми проведення страху­вання, спираючись на внутрішню законодавчу базу та міжнародні угоди, підписані державою.

Детальніше розглянемо другу та третю трупу, оскільки саме вони мають більш практичне застосування в діяльності страховиків і дають знання, які необхідні страхувальникам.

За економічною ознакоюстрахування класифікують за спеціа­лізацією страховика.Загальноприйнятим у світовій практиці є поділ страхування на страхування життя та загальні види страхування. З цієї точки зору всі страхові компанії можна поділити на дві великі групи:

1) страхові компанії, які здійснюють страхування життя;

2) страхові компанії, які здійснюють страхування інше, ніж страху­вання життя (ризикове страхуванняабо загальні види страхування).

Саме ця класифікація має важливе значення для формування та розміщення страхових резервів страховика з метою збільшення стра­хових сум застрахованих, створюючи додатковий рівень соціального захисту суспільства та розвиваючи страхову галузь загалом.

Справа в тому, що страхові премії у страхуванні життя працюють як довгострокові інвестиції і страхові компанії, які займаються цим видом страхування, здійснюють зовсім інше фінансове управління, ніж компанії, які займаються ризиковим страхуванням. Вони, по-перше, враховують, що застрахована особа має одержати через певний строк внесені кошти (із зазначеним рівнем відсотку), що вимагає проведення виваженої інвестиційної політики; по-друге, є певні відмінності в системі оподаткування операцій зі страхування життя. До того ж у деяких країнах існують підвищені вимоги до розміру статутного фонду компаній, які займаються страхуванням життя.

Не менш важливою є класифікація залежно від об'єкта страхування,на який спрямований страховий захист.

Об'єкт страхування є головним фактором, від якого залежить характер та основні умови договору страхування.

Розглядаючи об'єкти, що підлягають страхуванню, можемо від­мітити, що нині у світовій практиці загальноприйнятим є виділення його галузей: життя й ризикового страхування.У широкому розумінні це головні ланки класифікації, що характеризують стра­хування життя, здоров'я, працездатності людини, різноманітних матеріальних цінностей, а також обов'язки страхувальника перед третіми особами.

Страхування життяпередбачає обов'язок страховика здійснити виплату суми одноразово або здійснювати послідовну виплату стра­хової суми або її частини страхувальнику (застрахованій особі, отри­мувачу), який має право на її отримання з метою додаткового забез­печення у разі настання певних подій: досягнення встановленого в договорі віку, смерті, хвороби, тимчасової або стійкої непрацездатності.

Ризикове страхуванняпередбачає відшкодування страхувальнику (фізичній чи юридичній особі) завданих йому збитків або заподіяних шкод у результаті настання обумовлених договором страхування страхових подій, що призвели до збитків (у межах визначеної страхової суми).

Особливості інтересів страхувальників у межах страхової галузі зумовлюють потребу виокремлення двох ланок класифікації: підгалузей та видів страхування.

Критерієм виділення видової класифікації є страховий інтерес страхувальника й страховика щодо захисту конкретних об'єктів від конкретних небезпеку процесі укладення договору страхування. Він проявляється в платоспроможному попиті страхувальника на стра­ховий захист саме на ті об'єкти, які він вважає за необхідне застрахувати.

При безпосередньому контакті страхувальника й страховика пер­ший, виходячи із своїх інтересів і грошових можливостей, конкре­тизує об'єкти та строк страхування, а страховик, виходячи із своїх можливостей та інтересів, конкретизує згідно із законом та умовами страхування видстрахування, обсяг страхової відповідальності, та­рифи, періодичність внесків тощо.

В основу розробки усіх видів страхових послуг покладено класи­фікацію страхування за об'єктами. Залежно від об'єктів страхування, страхування інше, ніж стра­хування життя, поділяється на нижчезазначені групи видів.

Особисте страхування,що пов'язане з майновими інтересами стосовно життя та здоров'я страхувальника або застрахованої особи.

Отже, особисте страхування здійснюється на випадок смерті страхувальника або застрахованого, тимчасової або постійної втрати ним здоров'я чи працездатності, дожиття страхувальника (застра­хованого) до кінця строку дії договору страхування або до визначеної в договорі події. Об'єктомстрахових відносин в особистому стра­хуванні є життя, здоров'я та працездатність людини.

Окремо можна виділити таку групу видів ризикового страхування.

Медичне,яке пов'язується з майновими інтересами щодо витрат на страхування страхувальника або застрахованої особи. Воно передбачає гарантування громадянам при виникненні страхового випадку отримання медичної допомоги та фінансування профілактичних заходів за рахунок нагромаджених коштів у страховому фонді.

Група видів майнового страхуванняпов'язується з майновими інтересами щодо володіння, користування та розпорядження майном страхувальника. Страхувальниками можуть бути не тільки власники майна, а й інші юридичні та фізичні особи, які несуть відповідальність за його збереження.

Об'єктомстрахових правовідносин виступає майно в різноманітних видах.

Майнові види страхування вважаються найстарішими та най­більш розвиненими.

Майнове страхуванняоб'єднує різноманітні види страхування, які розподіляються на дві групи, виокремлення яких пов'язане з істо­тними розбіжностями в практиці здійснення страхування майна юридичних і фізичних осіб.

У свою чергу, залежно від форм власності та категорій страхувальниківу майновому страхуванні можна виокремити такі групи видів страхування майна:

• державних підприємств;

• колективних господарств;

• орендарів;

• фермерів;

• громадських організацій тощо.

Крім майнового та особистого страхування можна виокремити специфічну групу видів страхування - страхування відповідальності,де об'єктамивиступає відповідальність перед третіми (фізичними та юридичними) особами, яким може бути спричинено збиток (заподіяно шкоду) внаслідок визначених дій або бездіяльності стра­хувальника. При цьому відшкодування збитків постраждалим га­рантується страховою компанією і не залежить від фінансового стану страхувальника.

Страхування відповідальності має комплексний характер у зв'язку з тим, що більшість його полісів забезпечує одночасний страховий захист як життя та здоров'я третьої особи (об'єкти особистого страхування), так і її майна (об'єкти майнового страхування).

Розподіл страхування відповідальності на види:

­ страхування відповідальності за збитки, спричинені при експлуатації транспортних засобів;

­ страхування професійної відповідальності;

­ страхування за невиконання договірних зобов’язань;

­ страхування відповідальності роботодавців за шкоду, нанесену здоров’ю працівників при виконання ними трудових обов’язків;

­ страхування загальноцивільної відповідальності;

­ страхування відповідальності за забруднення довкілля.

Залежно від джерела небезпеки та особи, яка виступає в ролі страхувальника, виділяють підвиди страхування відповідальності. Наприклад, при страхуванні професійної відповідальності розрізняють:

· страхування відповідальності нотаріусів;

· страхування відповідальності лікарів;

· страхування відповідальності журналістів тощо.

У деяких випадках практика страхування вимагає комплексного страхового захисту майнових інтересів страхувальника:тоді в одному страховому договорі визначають декілька різнорідних об'єктів на випадок одних і тих самих страхових подій. У цьому разі застосовують класифікацію не за об'єктами страхування, а за родом небезпеки.

Під родом небезпеки розуміється набір специфічних страхових подій (страхових ризиків), які притаманні визначеним окремим об'є­ктам або характерним особливостям життя та професійної діяльності конкретного страхувальника. У зв'язку з цим у загальному страху­ванні виділяють, наприклад, автотранспортне страхування, морське й авіаційне страхування, страхування ядерних, космічних, кредитних ризиків тощо.

Особливим моментом у класифікації майно­вого страхування є виділення небезпек, за ієрархією не пов'язанихміж собою:

1. Страхування від вогню та інших стихійних лих (землетрусів, пове­ней тощо) таких матеріальних об'єктів, як будівлі, споруди, облад­нання, продукція, сировина, матеріали, домашнє майно тощо.

2. Страхування сільськогосподарських культур від посухи та інших стихійних лих.

3. Страхування на випадок падежу чи вимушеного забою худоби.

4. Страхування засобів транспорту від аварій, крадіжок та інших небезпек.

У практиці страхування, залежно від потреб суб'єктів страхових правовідносин, застосовуються інші варіанти класифікації. Наприклад, відмінність між страховими інтересами юридичних і фізичних осіб зумовлює різні підходи страховиків до проведення страхування, що, у свою чергу, вимагає виділення класифікації стра­хування за статусом страхувальникаабо за орієнтацією страхових інтересів.Така класифікація передбачає поділ страхових послуг на ті, які обслуговують інтереси громадян - орієнтовані на соціальні та май­нові потреби родини або окремої людини, і ті, що обслуговують інте­реси юридичних осіб.

Організаційна класифікація сфери страхування як виду еконо­мічної діяльності передбачає класифікацію за статусом страховика.Така класифікація використовується у більшості випадків для забез­печення державного регулювання страхової діяльності.

За такими критеріями можна виділити:

У випадках, якщо в одному договорі страхування вказується де­кілька застрахованих або список цих осіб є додатком до договору і невід'ємною його частиною, мова йде про класифікацію страхування за формою організації,згідно з якою можна виділити індивідуальнета колективнестрахування (залежно від кількості осіб, зазначених у договорі страхування).

Договори індивідуального страхування укладаються з окремими фізичними особами в індивідуальному порядку; вони забезпе­чують урахування визначених потреб окремих осіб, виходячи із їхнього суспільного, майнового та сімейного стану. В окремих випадках страхова відповідальність може розпов­сюджуватися на членів сім'ї страхувальника.

Колективне страхування передбачає укладення договорів не з окремими фізичними особами, а з адміністрацією підприємств, орга­нізацій, установ, які виступають у ролі страхувальника. Застрахова­ними є особи, які працюють на цьому підприємстві, в установі, організації. У колективі може бути створено декілька страхових груп, основі критерію поділу яких виступає однакова професія, посада, від тощо.

Для кожної групи визначається однакова страхова сума, а для усіх її членів встановлюється єдиний страховий тариф.

В економічно розвинених країнах переважна більшість (до 98%) промислових і торговельних підприємств систематично страху­ють своїх працівників.

Класифікація за юридичними ознаками,як і за економічними, передбачає декілька підходів:

· за вимогами міжнародних угод;

· згідно потреб внутрішнього законодавства;

· за формою проведення.

Виділення певних класів страхування згідно з міжнародними нор­мами передбачає використання класифікації страхування відповідно до директиви ЄЕС 73/239/ЄЕС для всіх страхових компаній країн-членів цієї організації з 1 січня 1978 р. Вона має на меті сприяння у формуванні єдиного страхового ринку країн, що є членами ЄЕС. Ця класифікація є впорядкованою системою, яка складається з 7 класів (видів) довгострокового та 18 класів загального (генерального) страхування.

Довгострокове страхування	Long Term
Клас	Вид		Вид
	Страхування життя та ануїтетів		Life and Annuity
	Страхування до шлюбу та народження дитини		Marriage and Birth
	Зв'язане довгострокове страхування		Linked Long Term
	Безперервне страхування здоров'я		Permanent Health
	Тонтини		Tontines
	Страхування фінансових збитків		Capital Redemption
	Страхування пенсій		Pension Fund Management
Генеральне страхування	General
Клас	Вид		Вид
	Страхування від нещасних випадків		Accident
	Страхування на випадок захворювання		Sickness
	Страхування автомобілів		Land Vehicles
	Страхування залізничного транспорту		Reilway Rolling Stock
	Страхування повітряних суден		Aircraft
	Страхування суден (каско)		Ships
	Страхування вантажів (карго)		Good in Transist
	Страхування від вогню та стихійних лих		Fire and Natural Forces
	Страхування майна		Damage to Property
	Страхування цивільної відповідальності власників автотранспорту		Motor Vehicle Liability
	Страхування цивільної відповідальності власників повітряних суден		Aircraft Liability
	Страхування цивільної відповідальності судновласників		Liability for Ships
	Страхування загальної відповідальності		General Liability
	Страхування кредитів		Credit
	Страхування гарантії		Suretyship
	Страхування фінансових витрат		Miscellaneous Financial Loss
	Страхування судових витрат		Legal Expenses
	Страхування фінансової допомоги		Compensatory Financial

Згідно з вимогами внутрішнього законодавстваУкраїни та перспективами розширення меж вітчизняного страхового ринку в процесі виділення визначених видів страхування враховуються між­народні норми класифікації. Це відтворено в переліку видів страху­вання, на які видаються ліцензії згідно з порядком їх видачі на здійснення страхової діяльності на території України.

Використання у вітчизняній практиці страхування саме цієї класифікації зумовлене такими процесами:

· Перспективою інтеграції українського страхового ринку у світовий страховий простір.

· Вирішенням складних проблем, що виникають у процесі отриман­ня страхових послуг громадянином однієї країни в страховій ком­панії іншої країни.

· Підвищенням попиту з боку іноземних страхувальників (західних компаній, що функціонують в Україні) на страхові послуги вітчиз­няних страховиків.

Оскільки страхування носить інтернаціональний характер, остан­нім часом посилюється тенденція до міжнародного об'єднання та уніфікації страхового законодавства