Схема взаємодії сторін договору страхування

Виплата страхових сум і страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою, наприклад, аварійним комісаром у формі, що визначається страховиком.

Страховик може відмовити у виплаті страхової суми або страхового відшкодування у випадках:

1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір

страхування, спрямованих на настання страхового випадку;

2) скоєння страхувальником або іншою особою, на користь якої укладено договір

страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт

страхування;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим

страхуванням від особи, винної в їх заподіянні;

5) несвоєчасного повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків тощо.

Рішення про відмову у виплаті страхових сум приймається страховиком у термін не більший, ніж передбачено правилами страхування, та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Відмову страховика у виплаті страхових сум може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Між страхувальником і страховиком можуть виникати роз­біжності з різних питань. Суперечки з приводу договорів страхування розглядаються у встановленому законом порядку: або за взаємною згодою, або за рішенням суду (арбітражу). У випадку, якщо страхувальник не згоден з розміром відшкодування збитку, він має право (за умови, що це не встановлено правилами страхування) призначити свого експерта, який має відповідну кваліфікацію та право на експертну діяльність. Експерти страховика й страхувальника в цьому випадку разом розглядають результати експертизи щодо розміру компенсації. Якщо вони не приходять до згоди, то справа розглядається згідно з чинним законодавством.

Страхувальник має право пред'явити претензію страховику для одержання компенсації за договором протягом строку давності, встановленого законодавством.

Рух договору страхування дуже складний процес. Для того, щоб реалізувати його, слід добре знати складові цього процесу і забезпечити їхню погоджену взаємодію.

Механізм руху договору страхування враховує:

* ціль укладення договору;

* принципи страхування;

* об'єкти, які підлягають страхуванню і які ним не охоплюються ;

* ознаки та перелік страхових подій;

* права й обов'язки страховика та страхувальника;

* фінансові показники договірних відносин;

* часові межі початку та кінця реалізації договору;

* порядок вирішення суперечок.

Етап супроводження договору страхування в діяльності страховика розтягнутий у часі і має ряд суттєвих ознак. Так, укладення та підписання договору страхування, що є почасти формальною процедурою, у випадку, коли страхові платежі можуть вноситися не одноразово, а щоквартально, щомісячно і т.п., у подальшому може принести ряд проблем. Розтягнуті у часі внески вимагають від страховика постійного контролю з використанням інформації з бухгалтерії, спілкування з клієнтом, контролю за сплатою першого внеску і початком страхового захисту, нагадування про наступний внесок тощо.

Окремі страхові компанії пропонують такий порядок про­ходження договору страхування:

· попередня домовленість про умови страхування, визначення виду та умов страхового захисту, тарифів;

· оформлення договору (після письмової заяви від клієнта) та оформлення інших документів, що характеризують ризик;

· запис у книзі реєстрації договорів, виписка облікової картки;

· доробка та уточнення умов договору (якщо необхідно) з урахуванням побажань клієнта;

· остаточне погодження умов договору з урахуванням змін, що внесені клієнтом і прийняті працівником страхової компанії;

· підписання договору;

· передача інформації про договір у компанію (з філії);

· визначення необхідності у перестрахуванні*;

· пропозиції щодо перестрахування;

· контроль за надходженням платежу;

· інформування та надання копій за запитами, архівна обробка договорів, облікових карток і т.д.

Крім цього, супровід договору передбачає здійснення не менш важливих заходів для регулярного контролю за об'єктом страхування щодо:

· виконання клієнтом своїх обов'язків з дотримання норм безпеки, своєчасного виявлення та усунення передумов для страхового випадку;

· своєчасного знаходження можливих тенденцій у характері ризику (наприклад, заміна маршруту транспортування застрахованого вантажу);

· систематичного одержання інформації (наприклад, про причини затримки перевезення застрахованого вантажу);

· відслідковування стану та якості послуг, які надаються клієнтові третьою стороною за дорученням страховика (наприклад, медичними установами при медичному страхуванні).

Договір страхування може бути укладено на будь-який строк, за домовленістю сторін, що передбачено чинним законодавством і зумовлено багатьма факторами (метою, з якою укладається договір страхування, видом і формою проведення страхування, плато­спроможністю страхувальника тощо).

Дія договору страхування припиняється за згодою страхувальника та страховика, а також у разі:

1) закінчення терміну його дії;

2) виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;

3) несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки;

4) ліквідації страхувальника - юридичної особи;

5) смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності;

6) ліквідації страховика в порядку, передбаченому законодавством України;

7) прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним тощо.

Дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування.

У випадку відсутності страхової події протягом періоду страхування страховик може в порядку послуги інформувати про це клієнта, запрошуючи його до подальшого співробітництва, і вносити відповідну інформацію до банку даних, у першу чергу - для фінансово-економічних і актуарних підрозділів.

Висновки

Вітчизняний страховий ринок поступово формується і розвивається та є невід'ємною та важливою складовою ринку фінансових послуг.

Умови існування ринку обумовлюють його основні принципи та функції. Значний вплив на динаміку вітчизняного страхового ринку здійснює страхове законодавство. Встановлені Законом України "Про страхування" вимоги до страховиків щодо величини статутних капіталів дають можливість підвищити гарантії виконання ними своїх зобов'язань, збільшити обсяг внутрішнього страхового ринку.

Однією з основних дійових осіб на страховому ринку України є страхові посередники. Це ринковий фільтр, через який проходять усі страхові продукти, своєрідна гарантія того, що клієнт може одержати повний спектр пропозицій щодо необхідної йому послуги.

Входження страхових компаній України в систему світової конкуренції висуває на перший план проблему організації та впровадження маркетингу як складової частини діяльності страхової компанії.

Маркетинг у страховій справі із сучасного незалежного інструменту, який бере участь у розробці страхового продукту та організації збуту, повинен стати інтегрованою частиною будь-якої сторони діяльності страхової компанії.

Зобов'язання страхувальника й страховика в процесі їхніх взаємовідносин регламентує договір страхування, в якому вони виступають основними сторонами.

Договір страхування може бути укладено при посередництві страхового агента або страхового брокера.

Становлення інституту брокерства в нашій державі, проведення маркетингових досліджень у страховому бізнесі та застосування у страховій практиці змісту, порядку й контролю діючих страхових договорів, а також аналіз статистичних даних, свідчать про те, що страховий ринок України набуває цивілізованих форм.