Основні завдання ревізій і перевірок

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби єздійснення державного контролю за втрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського облі­ку і звітності в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували) ко­шти з бюджетів усіх рівнів, у т.ч. державних цільових фондів, уключених до зведеного бюджету держави, державних валютних фондів, та/або ма­ють (мали) зобов'язання перед державою щодо цільового спрямування суми пільг як коштів, що отримані з бюджету, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм упода­льшому.

Основними завданнями ревізій (перевірок) є:

2.1. При проведенні ревізій (перевірок) виконання бюджетів,
стану роботи фінансових органів і органів Державного казначейства
Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст Києва і Севас­
тополя:

2.1.1. Перевірка дотримання чинних нормативних актів щодо вико­
нання бюджетів відповідних рівнів, стану роботи фінансових органів і ор
ганів Державного казначейства.

2.1.2. Ревізія поточного рахунка відповідного бюджету, позабю­
джетних і валютних коштів органів виконавчої влади чи органів місцево­
го самоврядування у випадках, передбачених чинним законодавством.

2.1.3. Ревізія правильності витрачання коштів на утримання фінан­
сових органів і органів Державного казначейства, апарату відповідних
державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

2.2. При проведенні ревізій (перевірок) бюджетних установ:

2.2.1. Перевірка забезпечення керівництвом установи виконання
чинних законодавчих актів та інших нормативних актів щодо фінансів і
фінансової діяльності, зокрема, указів Президента України, постанов Ка­
бінету Міністрів України, які стосуються підвищення ефективності ви­
трачання бюджетних коштів, оплати праці працівників окремих галузей
бюджетної сфери, посилення фінансово-бюджетної дисципліни.

2.2.2. Правильність та обгрунтованість розрахунків кошторисних
призначень, виконання кошторисів витраг і основних виробничих по­
казників, використання коштів за цільовим призначенням, забезпечення
ощадливого витрачання та збереження коштів і матеріальних цінностей,
дотримання фінансової дисципліни, правильність і достовірність ведення
бухгалтерського обліку та складання звітності.

2.3. При проведенні ревізій (перевірок) в міністерствах і інших
центральних органах виконавчої влади:

2.3.1. Перевірка забезпечення виконання положення про міністерс­
тво, інший центральний орган виконавчої влади України у частині ре­
алізації державної політики у сфері фінансів і контролю.

2.3.2. Законність і правильність утворення в міністерстві централі­
зованих фондів, їх розміри та витрачання за цільовим призначенням, пра­
вильність спрямування та використання бюджетного фінансування, кре­
дитних ресурсів та фінансової допомоги, отриманої за рішенням Уряду чи
за угодами з Міністерством фінансів України.

2.3.3. Правильність розрахунків витрат на утримання апарату міні­
стерства, іншого центрального органу виконавчої влади, дотримання
чинних нормативних актів при витрачанні коштів на їх утримання.

2.4. При ревізіях (перевірках) на підприємствах і в організаціях
державної і комунальної власності:

2.4.1. Перевірка дотримання чинних нормативних актів щодо ці­
льового і ефективного витрачання коштів і матеріальних цінностей, забез­
печення їх збереження, використання фінансових інвестицій і нема­
теріальних активів, цільового й ефективного використання кредитів, от­
риманих під гарантію Кабінету Міністрів України, та встановлення фі­
нансових можливостей до їх повернення, достовірності звітності та нале­
жного стану бухгалтерського обліку.

2.4.2. Перевірка правильності розрахунків з бюджетом, законності
отримання доходів, пільг, дотримання чинного законодавства при зміні
форми власності шляхом приватизації, законності проведених операцій у
сфері зовнішньоекономічної діяльності, повноти відрахування коштів до
галузевих державних фондів.

2.5. Завдання (мета) ревізії чи перевірки підприємства, організації
недержавного сектора економіки (приватного, колективного, спільного
підприємства, кооперативу, комерційного банку, довірчого товариства та
іншого фінансового посередника, які не одержували бюджетних коштів,
коштів державних цільових або валютних фондів, тощо), визначається ор­
ганом, який доручив її проведення. Така ревізія (перевірка) проводиться,
як правило, за переліком питань (програмою), які забезпечать вирішення
головного завдання ревізії (перевірки). Якщо суб'єкт господарювання має
частку державного майна, обов'язково здійснюється аналіз ефективності
його використання.

Планування, організація і проведення ревізій та перевірок

3.1. Ревізії і перевірки проводяться на основі піврічних планів: • Головного контрольно-ревізійного управління, затверджених його Ко­легією, з урахуванням пропозицій Міністерства фінансів і Кабінету Міністрів України;

• контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, об­
ластях, містах Києві і Севастополі, затверджених Головним контроль­
но-ревізійним управлінням України;

• контрольно-ревізійних відділів у районах, містах і районах у містах,
затверджених контрольно-ревізійними управліннями по Автономній
Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

3.2. Об'єкти для ревізій включаються в плани контрольно-
ревізійної роботи з урахуванням встановленої періодичності ревізій бю­
джетних установ, за поданням правоохоронних органів, зверненнями ор­
ганів державної влади і власною ініціативою в межах чинного законодав­
ства.

Непланові ревізії та перевірки проводяться, як правило, за окреми­ми зверненнями органів державної влади та правоохоронних органів у межах повноважень органів державної контрольно-ревізійної служби, ви­значених частиною першою й другою статті 14 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» та статтею 5 Указу Президента України «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності».

Ревізії та перевірки з фінансових питань непідконтрольних органам державної контрольно-ревізійної служби підприємств, установ і ор­ганізацій проводяться виключно за дорученнями Адміністрації Прези­дента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України.

3.3. Державна контрольно-ревізійна служба координує свою діяль­
ність з органами виконавчої влади та органами місцевого самовря­
дування, фінансовими органами, державними податковими адміністраці­
ями, іншими контролюючими органами, органами прокуратури, Мініс­
терства внутрішніх справ, Служби безпеки України.

3.4. Ревізія (перевірка) міністерства, іншого центрального органу
виконавчої влади, підприємства, установи, організації у плановому поряд­
ку чи за ініціативою органів державної контрольно-ревізійної служби
може проводитись не частіше ніж один раз на рік. Дата початку прове­
дення планової ревізії (перевірки) суб'єкта господарювання погоджується
з податковим органом, суб'єкт господарювання письмово повідомляється
про це контрольно-ревізійним підрозділом не пізніше як за 10 днів до по­
чатку ревізії (перевірки).

Особливості проведення ревізії чи перевірки за зверненнями пра­воохоронних органів визначаються Інструкцією про організацію прове­дення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної слу­жби в Україні за зверненнями правоохоронних органів, що затверджуєть­ся Головним контрольно-ревізійним управлінням України.

3.5. При плануванні та проведенні ревізій і перевірок працівники
державної контрольно-ревізійної служби зобов'язані забезпечувати до­
тримання службової і комерційної таємниць.

За розголошення державних, службових та комерційних таємниць працівники органів ДКРС несуть установлену законодавством відповіда­льність.

Розголошення посадовою особою державної, комерційної чи служ­бової таємниці є порушенням трудових обов'язків, за яке передбачено зві­льнення з роботи, як за одноразове грубе їх порушення згідно з п. 1 статті 41 Кодексу законів про працю України.

3.6. Ревізії виконання бюджету та стану роботи фінансових органів
і органів Державного казначейства Автономної Республіки Крим, облас­
тей, міст Києва і Севастополя проводяться комплексно Головним кон­
трольно-ревізійним управлінням України разом з Міністерством фінансів
України, Головним управлінням Державного казначейства України за уз­
годженим між ними планом.

3.7. Ревізії виконання бюджету та стану роботи фінансових органів
і органів Державного казначейства районів, міст обласного підпорядку­
вання, районів у містах проводяться комплексно контрольно-ревізійними
управліннями в областях разом з обласними фінансовими управліннями,
обласними управліннями Державного казначейства за узгодженим між
ними планом.

3.8. Ревізії стану виконання бюджету та збереження коштів і ма­
теріальних цінностей в сільських, селищних і міських (містах районного
підпорядкування) радах проводяться комплексно працівниками кон­
трольно-ревізійних відділів разом з працівниками фінансових органів та
відділів Державного казначейства у районах і містах. Ревізія операцій по
справлянню податків та інших платежів від населення проводиться пода­
тковими органами, як правило, одночасно з ревізією збереження коштів і
матеріальних цінностей.

3.9. Ревізії бюджетних установ, які утримуються за рахунок Дер­
жавного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Рес­
публіки Крим, обласних бюджетів, Київського і Севастопольського місь­
ких бюджетів, проводяться Головним контрольно-ревізійним уп­
равлінням України, контрольно-ревізійними управліннями в Автономній
Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

3.10. Ревізії бюджетних установ, які утримуються за рахунок місце­
вих бюджетів, проводяться контрольно-ревізійними управліннями в Ав­
тономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, кон­
трольно-ревізійними відділами в районах і містах.

3.11. Ревізії з питань витрачання коштів і матеріальних цінностей у
міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, радах і
державних адміністраціях областей, міст Києва і Севастополя прово­
дяться Головним контрольно-ревізійним управлінням України, а у дер­
жавних адміністраціях і радах районів, міст обласного підпорядкування
та районів у містах, органах управління обласних, районних, Київської і

Севастопольської міських державних адміністрацій та органах госпо­дарського управління середнього рівня - контрольно-ревізійними уп­равліннями відповідно в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та за їх дорученнями - контрольно-ревізійними відді­лами в районах і містах.

У разі необхідності контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та контрольно-ревізійні відділи в містах і районах, за дорученням Головного контроль­но-ревізійного управління України, проводять ревізії в міністерствах та інших центральних і місцевих органах виконавчої влади, в органах госпо­дарського управління, установах і організаціях незалежно від того, за ра­хунок якого бюджету вони утримуються.

3.12.Ревізії та перевірки підприємств і організацій, які отримують
кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, а також пе­
ревірки правильності використання бюджетних позичок і державних кре­
дитів, своєчасності їх повернення та сплати відсотків за користування
ними проводяться органами державної контрольно-ревізійної служби всіх
рівнів.

3.13.Ревізії та перевірки Національного банку України, його уста­
нов і організацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і
Севастополі за дорученнями Президента України чи Верховної Ради
України проводяться Головним контрольно-ревізійним управлінням Ук­
раїни, відповідними підрозділами контрольно-ревізійної служби на міс­
цях (за дорученням Головного контрольно-ревізійного управління Украї­
ни).

3.14.Ревізії та перевірки установ і організацій, що діють за кордо­
ном і фінансуються за рахунок державного бюджету, проводяться Голо­
вним контрольно-ревізійним управлінням України та за його дорученням
контрольно-ревізійними управліннями в Автономній Республіці Крим,
областях, містах Києві і Севастополі.

3.15.Під час проведення ревізій бюджетних установ, підприємств і
організацій доцільно широко практикувати проведення зустрічних пе­
ревірок.

3.16.На проведення кожної ревізії (перевірки) працівнику органу
державної контрольно-ревізійної служби видається спеціальне посвідчен­
ня, підписане керівником відповідного підрозділу служби або його засту­
пником та скріплене печаткою цього підрозділу.

3.17. Службові особи державної контрольно-ревізійної служби зо­
бов'язані пред'явити керівнику підприємства (установи, організації), яке
буде ревізуватись, посвідчення на право проведення ревізії чи перевірки
та на його прохання проставити підписи в журналі відвідування підпри­
ємства (установи, організації).

3.18.До участі в ревізіях і перевірках, які проводяться працівника­
ми державної контрольно-ревізійної служби, можуть залучатись на до­
говірних засадах спеціалісти відповідних міністерств та інших органів
виконавчої влади, органів державного управління, економічних, бухгал­
терських та інших структурних підрозділів підприємств, установ і органі­
зацій.

3.19.Строки проведення ревізій та склад ревізійних груп визнача­
ються з урахуванням того обсягу роботи, якого потребує вирішення кон­
кретних питань кожної ревізії (перевірки).

3.20.Термін ревізії (перевірки), як правило - ЗО робочих днів. В
окремих випадках, у разі особливої складності, цей строк за доповідною
запискою керівника ревізійної групи може буги продовжений керівником
контрольно-ревізійного органу, з ініціативи якого проводиться ревізія
(перевірка).

3.21.Проведенню ревізії (перевірки) повинна передувати підготов­
ка, вивчення у відповідних правоохоронних, митних органах, органах
Державного казначейства, в установах банків, а також в інших органах
матеріалів, які стосуються діяльності та фінансового стану підприємства,
установи, організації, яка підлягає ревізії (перевірці). На основі вивчення
цих матеріалів розробляється програма ревізії (перевірки), в якій виз­
начаються період ревізії (перевірки), її мета та основні питання, на яких
слід зосередити увагу.

3.22. Програма ревізії (перевірки) затверджується керівництвом
відповідного структурного підрозділу, яке перевіряє підготовленість уча­
сників до проведення ревізії (перевірки) і дає їм необхідні інструктивні
вказівки.

3.23. На основі затвердженої програми ревізії (перевірки) скла­
дається план її проведення з визначенням конкретних завдань, вико­
навців, термінів виконання. В період ревізії при необхідності до програми
ревізії (перевірки) і плану її проведення вносяться зміни та доповнення.

3.24.Керівник ревізійної групи (ревізор) з відома керівництва під­
приємства, організації, установи знайомиться з умовами роботи та особ­
ливостями конкретного об'єкта контролю, станом справ по збереженню
готівки і матеріальних цінностей, організовує ревізію каси, інвентариза­
цію матеріальних цінностей та здійснює інші необхідні дії щодо організа­
ції і створення умов для нормального проведення ревізії (перевірки).

3.25. Ревізуючі мають право вимагати від працівників підприємст­
ва, установи чи організації, що ревізується, щоб матеріально відповідаль­
ні особи в обов'язковому порядку брали участь в проведенні інвентари­
зацій, перевірці довірених їм цінностей, контрольних обмірах виконаних
робіт, контрольних запусках у виробництво сировини та матеріалів, від­
борі проб та зразків на дослідження, а також при інших аналогічних діях,

спрямованих на перевірку стану збереження грошових коштів і ма­теріальних цінностей та діяльності матеріально відповідальних осіб.

3.26. Працівникам державної контрольно-ревізійної служби на об'­
єкті, що ревізується (перевіряється), надається місце для роботи, можли­
вість користуватися зв'язком, розмножувальною технікою, іншими послу­
гами для забезпечення нормальних умов праці.

3.27. Якщо в ході підготовки до ревізії (перевірки) або на початку
ревізії (перевірки) буде встановлено, що на підприємстві, в установі чи в
організації відсутній належний бухгалтерський облік, що унеможливлює
якісне її проведення, то ревізори подають керівництву контрольно-
ревізійного підрозділу доповідну записку, на підставі якої контрольно-
ревізійний підрозділ пред'являє письмові вимоги керівництву об'єкта кон­
тролю щодо приведення обліку у відповідність з чинним законодавством
з попереднім визначенням стороною, що ревізується (перевіряється), кон­
кретних строків виконання цієї роботи. У таких випадках ревізію слід
розпочати після поновлення обліку. Ревізори не повинні поновлювати об­
лік на підприємстві (в установі, організації), яке підлягає ревізії, та про­
водити ревізію за поновленим ними ж обліком.

3.28. Ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств, уста­
нов та організацій проводяться шляхом перевірки дотримання чинних за­
конів та інших нормативно-правових актів; уважного і всебічного ви­
вчення наявних бухгалтерських та інших документів, перевірки правиль­
ності відображення (проведення) в обліку операцій з готівкою і матеріа­
льними цінностями; проведення зустрічних перевірок в установах банків,
постачальників і споживачів; контрольних запусків сировини і матеріалів
у виробництво; контрольних аналізів готової продукції; перевірки прави­
льності застосування норм витрат сировини і матеріалів, виходу готової
продукції і природних втрат; перевірки зберігання готівки і матеріальних
цінностей, організації їх інвентаризації; ретельної перевірки правильності
віднесення витрат на виробництво і розрахунків з бюджетом; перевірки
дотримання методики оцінки майна при реалізації та приватизації, прове­
дення індексації.

3.29. При виявленні фактів порушень законів України, постанов
Верховної Ради України, нормативних актів Президента України та Кабі­
нету Міністрів України, а також нормативних актів міністерств і відом­
ств, зареєстрованих в установленому порядку в Міністерстві юстиції
України, фактів незаконного і нецільового витрачання державних коштів,
приховування від бюджету належних йому платежів та інших порушень
фінансової дисципліни або зловживань, перевіряючі повинні отримати
письмові пояснення від посадових та інших причетних до цього осіб, а
також встановити розмір шкоди і заподіяних збитків, причини і обстави­
ни їх виникнення, осіб, з вини яких вони допущені. Розмір збитків визна­
чається у відповідності з чинним законодавством.

3.30. При виявленні недостач готівки, матеріальних цінностей чи
зловживань працівники державної контрольно-ревізійної служби в строк
не пізніше 7 робочих днів після підписання акта ревізії (перевірки) поса­
довими особами об'єкта контролю чи складання акта про відмову в його
підписанні при відсутності зауважень керівництва перевіреного підпри­
ємства, установи чи організації або не пізніше 20 робочих днів - при на­
явності таких зауважень передають матеріали ревізії (перевірки) згідно з
описом у правоохоронні органи для проведення розслідування, притяг­
нення винних осіб до відповідальності, забезпечення відшкодування зби­
тків, а також повідомляють про виявлені зловживання й порушення в
державні органи й органи, уповноважені управляти державним майном.

Вилучення ревізуючими необхідних оригіналів документів у випа­дках, коли їх збереження в організації, що ревізується, не гарантується, а також у випадках виявлення фіктивних документів, підробок і фальсифі­кацій проводиться на строк до закінчення ревізії або перевірки. У справах організації, підприємства, установи залишається акт вилучення та копії або реєстр вилучених документів, завірені підписами ревізуючого та го­ловного бухгалтера або іншої відповідальної особи організації, яка реві­зується. Про вилучення в період ревізії (перевірки) оригіналів необхідних документів невідкладно письмово повідомляється правоохоронний орган, який вирішує питання щодо забезпечення їх збереження, а після завер­шення ревізії (перевірки) - щодо потреби в прие:днанні їх до справи.

3.31. Посадові та інші особи суб'єктів господарювання, що ревізу­
ються (перевіряються), які не виконують законних вимог ревізорів під час
проведення ревізій (перевірок) або створюють їм в цьому перепони, при­
тягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

3.32. Основні питання, відповідь на які необхідно дати при прове­
денні ревізій та перевірок:

3.32.1. При проведенні перевірки виконання бюджету та стану ро­боти фінансових органів і органів Державного казначейства Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя слід перевірити:

а) виконання чинних нормативних актів щодо бюджету, фінансів і
контролю, зокрема, законів України «Про бюджетну систему України»,
про Державний бюджет України на поточний рік, відповідних указів Пре­
зидента України і інших чинних нормативних актів в частині, яка стосу­
ється цих ділянок роботи фінансових і казначейських органів;

б) наявність і правильність розрахунків та обгрунтувань доходів і
видатків бюджету і позабюджетних фондів; чи забезпечено дотримання
нормативів відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і інших
платежів до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва
і Севастополя, правильність розподілу джерел доходів і видатків між міс­
цевими бюджетами вказаних адміністративно-територіальних одиниць;

в) стан роботи Міністерства фінансів Автономної Республіки
Крим, обласних. Київського і Севастопольського міських фінансових уп­
равлінь, районних, міських і районних у містах фінансових органів та
відповідних органів Державного казначейства щодо забезпечення пра­
вильності планування і використання фонду заробітної плати по бюд­
жетних установах і органах виконавчої влади та місцевого самоврядуван­
ня; внесення конкретних пропозицій і здійснення заходів по скороченню
бюджетних витрат за рахунок припинення реалізації окремих регіональ­
них програм, не повністю забезпечених джерелами фінансування; приве­
дення мережі, штатів і конгингентів установ у відповідність з бюджетни­
ми призначеннями на їх утримання тощо;

г) правильність утворення і використання резервного фонд)' Уряду
Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів
місцевого самоврядування;

ґ) розміри дотацій і субвенцій, які передбачено отримати в бюджеті Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя з Дер­жавного бюджету України, правильність їх розрахунків і обгрунтувань, скільки їх фактично отримано за відповідний період, чи не мали місця випадки витрачання дотацій і субвенцій не за цільовим призначенням;

д) за рахунок яких надходжень планувалось і фактично було утво­
рено позабюджетні фонди Уряду Автономної Республіки Крим, місцевих
державних адміністрацій чи органів місцевого самоврядування відповід­
ного рівня; чи не передбачалось в бюджеті та чи не мали місця випадки
спрямування бюджетних коштів у позабюджетні фонди;

є) стан виконання бюджетів Автономної Республіки Крим, облас­тей, районів, міст Києва і Севастополя, а також міських, селищних і сіль­ських бюджетів по доходах і видатках; причини невиконання доходної частини відповідного бюджету по окремих джерелах доходів. Що конкре­тно робив фінансовий орган, щоб домогтися виконання і перевиконання доходної частини бюджету, як в цілому, так і по кожному джерелу надхо­дження доходу;

є) дотримання фінансовими органами і органами Державного каз­начейства діючого порядку фінансування установ і організацій, зокрема, чи не допускалось перерахування грошових коштів з основного поточ­ного рахунка бюджету на видатки, не передбачені бюджетом, у більших розмірах, ніж передбачено бюджетом, на фінансування позабюджетних фондів та на інші необгрунтовані і не передбачені чинним законодавст­вом заходи;

ж) чи приймали Верховна Рада Автономної Республіки Крим, орга­ни виконавчої влади відповідного рівня, органи місцевого самовряду­вання рішення про спрямування бюджетних коштів на видатки, не пе­редбачені бюджетом. Такі рішення можуть прийматись тільки при наяв­ності в бюджеті вільних бюджетних коштів (вільного залишку коштів на

початок бюджетного року, додатково одержаного доходу в процесі вико­нання бюджету, перевищення доходів над видатками), або якщо у регіоні вишукано додаткові фінансові ресурси, які покривають ці видатки;

з) "чи не мали місця випадки спрямування коштів бюджету на депо­зитні рахунки в банках (як за ініціативою фіноргану, так і відповідно до рішення органу виконавчої влади) з посиланням на те, що нібито в бю­джеті є тимчасово вільні кошти, хоч фактично окремі видатки, передба­чені бюджетом, своєчасно не фінансувались;

й) чи звертались Уряд Автономної Республіки Крим, виконавчі ор­гани обласних, Київської і Севастопольської міських рад до Кабінету Мі­ністрів України і Міністерства фінансів України, а виконавчі органи ра­йонних рад - до відповідних органів обласного рівня з клопотанням про надання їм позичок. Якщо такі клопотання були і позички отримані, то доцільно перевірити їх використання. У разі використання цих коштів не за призначенням видача позички повинна бути припинена, а кошти (отримана позичка) повернуті до бюджету, з якого вони надійшли. Чи не мали місце випадки, коли Уряд Автономної Республіки Крим, виконавчі органи рад ставили питання про надання їм позичок і одночасно прийма ли рішення про видачу позичок суб'єктам господарювання (особливо не­державного сектора економіки) при умові, що водночас не було забезпе­чене своєчасне і в повних обсягах фінансування видатків на виплату за­робітної плати та інші першочергові і невідкладні заходи, що їх передба­чено бюджетом по установах освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, соціального забезпечення і захисту населення. При перевірці цього питання слід мати на увазі, що ті суб'єкти підприємниць­кої діяльності, незалежно від форм власності і підпорядкування, які спла­чують податки, збори та інші обов'язкові платежі до бюджету, можуть фі­нансуватися з бюджету та отримувати позички відповідно до програм економічного і соціального розвитку регіону, але ці позички не повинні бути безпроцентними чи такими, проценти за які є нижчими від розраху­нкового рівня інфляції;

і) як фінансові органи і органи Державного казначейства Автоном­ної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя здійснювали контроль за витрачанням бюджетних коштів установами, підприємствами і організаціями, а також валютних коштів і коштів позабюджетних фондів - органами місцевого самоврядування у випадках, передбачених чинним законодавством. Відповідно до чинного законодавства органи виконавчої влади разом з органами Міністерства фінансів України здійснюють конт­роль за станом надходження доходів відповідного бюджету, коштів поза­бюджетних фондів та правильністю використання підприємствами, уста­новами і організаціями виділених їм з відповідного бюджету асигнувань і коштів позабюджетних фондів; органи виконавчої влади вищого рівня

здійснюють нагляд за ходом виконання бюджету відповідними виконав­чими органами нижчого рівня;

ї) скоординованість роботи фінансових органів і органів Державно­го казначейства з іншими контролюючими органами, вжиття заходів за результатами перевірок, зокрема, запобігання незаконному витрачанню коштів та відшкодуванню виявлених перевірками незаконних витрат і збитків;

й) як здійснювався контроль за своєчасною оплатою комерційними банками відсотків за користування тимчасово вільними залишками бю­джетних коштів і коштів позабюджетних фондів;

к) які заходи щодо забезпечення виконання розпоряджень Прези­дента України, постанов Кабінету Міністрів України по активізації бо­ротьби з корупцією і організованою злочинністю, державних цільових програм з цих питань розробляли фінансові органи і органи Державного казначейства та подавали на розгляд і затвердження місцевим державним адміністраціям;

л) якість контролю фінансових органів за станом фінансової робо­ти у сільських, селищних і міських радах, якість і дієвість фінансових ор­ганів в проведенні ревізій виконання бюджетів сільських, селищних і мі­ських рад, скоординованість цієї роботи з відповідними контрольно-ревізійними підрозділами державної контрольно-ревізійної служби і Державної податкової адміністрації;

м) стан роботи з кадрами, їх плинність, розстановку і виховання, роботу по підвищенню ділової кваліфікації, трудову дисципліну, укомп­лектованість штатів, виконання рішень вищих органів і власних рішень;

н) правильність витрачання коштів на утримання фінансових, каз­начейських органів, місцевих державних адміністрацій і апаратів рад від­повідного рівня.

3.32.2. При проведенні ревізій установ і організацій, що фінан­суються з бюджету, слід перевіряти:

а) наявність єдиного кошторису доходів і видатків бюджетної уста­
нови, організації, правильність і обгрунтованість його формування. При
перевірці цього питання слід користуватися Положенням про порядок
складання єдиного кошторису доходів і видатків бюджетної установи, ор­
ганізації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21
лютого 1997 року № 180 (180-97-п);

б) правильність списання на витрати коштів і матеріальних ціннос­
тей по кожній із статей кошторису, наявність належно оформлених касо­
вих банківських та інших бухгалтерських документів, їх достовірність;
схоронність (стан збереження) грошових коштів і матеріальних цінностей
та правильність ведення їх обліку;

Наши рекомендации