Тема 11. Матеріальна відповідальність сторін

Трудового договору

Суб’єктами матеріальної відповідальності в трудовому праві у всіх випадках є, з одного боку, працівник а, з іншого, роботодавець. Матеріальна відповідальність сторін виникає тільки при завданні шкоди у зв’язку з виконанням трудових обов’язків.

Трудове законодавство встановлює такі види матеріальної відповідальності: обмежену і повну.

Курсанти, студенти, слухачі повинні знати порядок відшкодування збитків, заподіяних працівником. Працівник може добровільно покрити їх повністю або частково.

Підприємство відшкодовує працівникові збитки, заподіяні у зв’язку:

· з порушенням його права на працю;

· у разі ушкодження його здоров’я;

· незабезпеченням збереження особистих речей працівника під час роботи;

· невчасним або неправильним оформленням документів працівника про працю і заробітну плату.

Проблеми матеріальної відповідальності сторін трудового договору присвячені праці П.Р. Стависького, Л.А. Сироватської, Є.С. Белінського та інших відомих вчених, з роботами яких студенти повинні ознайомитися.

Практичні завдання

План

1. Нормативні акти про матеріальну відповідальність сторін трудових правовідносин.

2. Поняття, значення, функції матеріальної відповідальності сторін трудового договору.

3. Підстава та умови матеріальної відповідальності працівників.

4. Види матеріальної відповідальності працівників.

5. Випадки повної матеріальної відповідальності.

6. Матеріальна відповідальність роботодавця за порушення права працівника на працю.

7. Матеріальна відповідальність роботодавця за заподіяну працівникові каліцтво або інші ушкодження здоров'я, пов'язані із виконанням трудових обов'язків.

8. Підстава, умови і види матеріальної відповідальності роботодавця.

Задача 1

Токар Абрамов під час роботи через недбалість пошкодив верстат, чим заподіяв шкоду підприємству на суму 421 грн. Адміністрація заводу подала позов до суду про стягнення з Абрамова збитків (421 грн. – вартість ремонту верстата, 108 грн. – вартість простою верстата).

У судовому засіданні було встановлено, що Абрамов повинен нести обмежену матеріальну відповідальність, для якої законом визначений позасудовий порядок відшкодування збитків. У зв’язку з цим провадження у справі було припинено.

Чи правильно поступив суд? У якому розмірі повинен нести матеріальну відповідальність Абрамов?

Список рекомендованої літератури

1. Закон України “Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей” від 6 червня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 22. – Ст. 173.

2. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей: Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. № 116 (із доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України № 34 від 20 січня 1997 р. та № 1402 від 15 грудня 1997 р.) // ЗП України. – 1996. – № 6. – Ст. 192.

3. Про затвердження Переліку робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування і Типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність: Наказ Міністерства праці України від 12 травня 1996 р. № 43 // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці України. – 1997. – № 1.

4. Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 р. № 14 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Верховного Суду Україні від 28 березня 1997 р. № 3) // Право України. – 1993. – № 5–6; Вісник Верховного Суду України. – 1997. – № 2.

5. Про практику розгляду судами трудових спорів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. № 4, від 26 жовтня 1995 р. № 18 та від 25 травня 1998 р. № 15) // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. – К., 1995. – С. 373; Вісник Верховного Суду України. – 1998. – № 3.

6. Захаров М. Л., Коршунов Ю. Н., Цедербаум Ю. А. Возмещение работодателями вреда, причиненного здоровью работника при исполнении трудовых обязанностей: Комментарий к нормативному акту. – М., 1997.

7. Коршунов Ю. Н. Правила возмещения вреда, причи­ненного при исполнении трудовых обязанностей // Хозяйство и право. – 1990. – № 5-6.

8. Колосов В. К. Материальная ответственность рабочих и служащих. – М.: Экономика, 1990.

9. Невалінний М. Критерії визначення моральної шкоди у зв’язку з трудовим каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я // Право України. – 1996. – № 4. – С. 49.

10. Полетаев Ю. Н. Материально ответственные лица: основные трудовые права и обязанности. – М.: Юрид. лит., 1986.

11. Сергеев В. И. Материальная ответственность подотчетного лица: практические рекомендации // Право и экономика. – 1998. – № 3. – С. 68-73.

12. Стависский П. Р. Проблемы материальной ответственности в советском трудовом праве. – Киев-Одесса: Вища школа, 1982. – 184 с.

13. Стависский П. Р. Материальная ответственность предприятия в трудовых отношениях. – Киев-Одесса: Вища школа, 1987. – 196 с.

14. Стависский П. Р., Чанышева Г. И. Материальная ответственность предприятия и должностных лиц за нарушение обязанности выдачи работнику документов о труде и заработной плате // Правоведение. – 1987. – № 4. – С. 51.

15. Сыроватская Л. А. Ответственность за нарушение трудового законодательства. – М.: Юрид. лит., 1990 – 176 с.

16. Хуторян Н. Удосконалення регулювання матеріальної відповідальності працівника перед наймачем // Право України. – 1993. – № 5-6. – С. 29.

17. Хуторян Н. Матеріальна відповідальність власника перед працівником // Право України. – 1993. – № 3 – С. 21