Суть, класифікація та роль фінансового ринку у мобілізації та розподілі фінансових ресурсів.

Діючи на фінансовому ринку кожен з його учасників керується однією метою – примножити свій капітал, тобто одержати додатковий прибуток.

Передумови виникнення фінансового ринку:

1. Категорія фінансовий ринок з’явилася з появою грошей і в умовах подальшого розвитку товарно-грошових відносин перетворилася в особливу сферу економічних відносин – це було першою передумовою.

Розвиток товарного виробництва на певному етапі призвів до появи у його учасників гострої потреби у додатковому капіталі, необхідного для подальшого розширення виробництва. Цей капітал називається інвестиційним капіталом, а в радянській літературі – капітальні вкладення. Використовується інвестиційний капітал на створення робочих місць, придбання знарядь праці, основних фондів, нових технологій та інших елементів виробництва.

Вільні грошові кошти (заощадження) перетворюються на інвестиційний капітал з моменту їх надходження до споживачів. Таке перетворення може бути прямим та опосередкованим. Заощадження прямо перетворюються на інвестиції, коли підприємство використовує свій нерозподілений прибуток для придбання нових технологій, основних фондів або коли уряд здійснює будівництво шляхів за рахунок відповідної статті державного бюджету. Прямо перетворюватись на інвестиції можуть лише власні кошти, а чужі повинні пройти певний опосередкований шлях, який лежить через фінансовий ринок.

2. На ринку фінансових ресурсів зустрічаються такі, в яких у процесі господарювання виникає потреба в коштах для розширення їх діяльності, а також такі, у яких на­копичуються заощадження, що можуть бути використані для ін­вестицій. Саме на ринку фінансових ресурсів, або фінансовому рин­ку, відбувається перелив коштів, при якому вони переміщуються від тих, хто має їх надлишок, до тих, хто потребує інвестицій, що є другою передумовою виникнення ринку фінансових послуг. При цьому, як правило, кошти спрямовуються від тих, хто не може їх ефективно використати, до тих, хто використовує їх продуктивно. Це сприяє не тільки підвищенню продуктивності та ефективності економіки в ціло­му, а й поліпшенню економічного добробуту кожного члена суспільства.

3. Третою передумовою виникнення ринку фінансових послуг було виникнення фіктивного капіталу (ЦП), що спричинило виникнення ринку де була б можливість реалізовувати цінні папери і отримувати на певний період капітал. В сучасних умовах приватний сектор і держава все більше залучають капітал шляхом емісії цінних паперів, причому дослідження свідчать, що частка фіктивного капіталу значно перевищує частку реального капіталу. І якраз передача в користування фінансових ресурсів на фінансовому ринку оформляється тим чи іншим фінансовим інструментом. Якщо ресурси передаються на умовах позики, це оформляється відповід­ними інструментами позики — борговими цінними паперами (обліга­ціями, векселями, ощадними сертифікатами тощо) або різними вида­ми кредитних інструментів. Якщо інвестор вкладає кошти в акціонер­ний капітал, така операція оформляється інструментами власності — акціями.

Історично світовий фінансовий ринок з’явився на базі міжнародних фінансових операцій національних фінансових ринків, потім сформувався на основі їх інтернаціоналізації. Спочатку він розвивався повільно і переважно як світовий грошовий ринок. Сучасний світовий фінансовий ринок відродився на початку 60-х років ХХ сторіччя. До цього, протягом 40 років, він був паралізований у результаті світової економічної кризи 1929 – 1933 рр., другої світової війни, валютних обмежень.

Фінансовий ринок – це вся система економічних відносин, що виникають між його прямими учасниками при формуванні попиту і пропозиції на специфічні послуги – фінансові послуги, пов’язані з процесом купівлі-продажу, розподілу та перерозподілу фінансових активів, які знаходяться у власності економічних суб’єктів національної, регіональної та світової економіки.

Фінансовий ринок — це сукупність обмінно-перероз­подільних відносин, пов’язаних з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності.

Метою утворення та функціонування фінансового ринку є акумулювання та ефективне розміщення заощаджень в економіці, стан якої, у свою чергу, значною мірою зумовлений ефективністю переливу інвестиційних коштів від тих, хто має заощадження, до тих, у кого на даний момент є потреба в капіталі. Чим різноманітніша, з точки зору суб’єктів і розмірів, структура заощаджень та можливостей інвестицій, тим більшою є необхідність в існуванні фінансового ринку.

Значення фінансового ринку:

1. Є можливість інвестувати грошові кошти, збільшити виробничі потужності, накопичувати капітал, отримувати прибутки.

2. Полегшується розвиток підприємств.

3. Перелив капіталу на цих ринках сприяє прискоренню розвитку НТП, впровадженню нової техніки, технології, що в свою чергу сприяє руху капіталу.

4. Дозволяє цивілізованим способом покривати бюджетний дефіцит.

Функції фінансового ринку:

-мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів;

-розподіл акумульованих вільних коштів між чисельними кінцевими споживачами;

-прискорення обороту капіталу - активізація економічних процесів у державі;

-забезпечення умов для мінімізації фінансових ризиків.

Принципи організації фінансовоого ринку:

-вільний доступ до ринкової інформації і ринкових інструментів для всіх учасників фінансового ринку;

-прозорість ринку і реальний захист інвесторів;

-конкурентність та ефективність;

-відповідність міжнародним стандартам.

Суб’єкти фінансового ринку:

1. За формою: держава, суб’єкти господарювання, домогосподарства.

2. За функціями: емітенти, інвестори, інституційні інвестори, фінансові посередники, інститути інфраструктури.


Наши рекомендации