Середньовічне місто та його економічна роль у розвитку товарно-грошових відносин
Спочатку середньовічні міста (крім старих римських центрів) були власністю феодалів, які надавали міським жителям деякі права, виконували певні обов’язки. Феодали судили, накладали і збирали податки, встановлювали митні збори, дні торгу, шляхи проїзду купців; захищали місто від нападів і грабежів. З кінця XI ст. зростанню і процвітанню міст сприяли хрестові походи. У XI-XII ст. міста Європи досягли значного економічного розвитку, зріс добробут їхніх жителів, майже повністю зникла зовнішня загроза. У цей період у країнах Західної Європи відбулися комунальні революції, внаслідок яких міста добилися незалежності та самоврядування. Утворилися міста-комуни або міста- держави, які мали повну свободу, власні органи управління. Доступ до міст був широко відкритий для нових громадян. Хто прожив у місті один рік і один день, той мав право розраховувати на охорону з боку міської влади.
Причини виникнення західноєвропейських феодальних міст:
1) прогрес аграрного господарства (збільшення надлишкового продукту у с/г-ві та потреба і перспектива його обміну на ремісницьку продукцію);
2) 2-й поділ праці та його поглиблення (відокремлення ремесла від с/г-ва);
3) 3-й поділ праці (відокремлення торгівлі від ремесла)
4) відновлення торгівлі зі Сходом;
5) зацікавленість феодалів у додаткових джерелах доходів.
Комунальні революції (ХІ – ХІІІ ст.) сприяли формуванню системи прав та привілеїв західноєвропейських міст:
1. право обрання посадових осіб (мер, радники – магістранти, охоронці та ін);
2. особливе міське право („Магдебурзьке право”) і право суду на підставах незалежності від церковного і феодального (земельного) права;
Магдебурзьке право (сформувалося у ХІІІ ст.) встановило:
а) порядок виборів і функції міського самоврядування;
б) порядок судочинства;
в) порядок утворення купецьких об’єднань та цехів;
г) аспекти регулювання торгівлі, опіки, успадкування тощо.
3. заміна усіх поборів щорічним внеском колишньому власнику землі, на якій розташовувалося місто (як правило даний внесок був чисто символічним);
4. право стягування внутрішньоміських податків, формування бюджету та розподілу видатків (в основному на ополчення, військових найманців);
5. право ведення власної дипломатичної політики і екстериторіальність (недоторканість території, пільги);
6. право вільного соціального середовища (тобто реалізація принципу „повітря міста робить вільним”, за яким селянин-утікач, який прожив у місті рік та один день – ставав членом комуни, тобто вільним мешканцем міста).
З XI ст. в економічному житті Західної Європи почався період урбанізації –відродження античних міст ( Рим, Неаполь, Париж, Генуя, Ліон, Лондон, Бонн ) і утворення нових міст ( Гамбург, Любек, Лейпциг, Магдебург ), зростання їхнього господарського значення. Головною причиною цього було економічне піднесення, що призвело до занепаду натурально-господарських форм виробництва. Сеньйоріальне ремесло вичерпало себе і феодальне помістя не могло розв’язати свої промислові проблеми. Успіхи сільського господарства зробили можливим існування частини населення, яке могло не займатися сільським господарством. Ремісники переводилися на оброк. Вони покидали помістя і селилися на перехресті доріг у торгових містечках біля стін замків і монастирів.
Найпоширеніші галузі міського ремесла:
а) текстильне виробництво (вовняні, лляні, шовкові тканини, центри: Фландрія і Півн. Італія, а з ХІV ст. – Англія);
б) залізоробна галузь (виплавка і обробка металів, застосування плавильних печей з міхами, які приводилися у рух енергією води);
в) зброярство (виробництво зброї для артилерії (перші пушки у ХІV ст.),вогнепальної зброї (ХVст. у м. Пістойя винайдено курок), цільних металевих доспіхів замість кольчуг);
г) гірнича справа (видобування залізної руди та інших корисних копалин);
д) будівельна справа (будівництво кам’яних споруд: церков, замків, мостів, будинків);
е) суднобудування (кораблі для перевезення об’ємних вантажів: лісу, зерна. В ХІІ ст. з’явилися судна підвищеної вантажопідйомності – ганзейські кокки та венеціанські галаси з вантажомісткістю у 200 тонн.);
Найвище досягнення технічного прогресу у середньовіччя – застосування водяних млинів у різних видах виробництва: виплавка металів, виробництво сукна, млинарство, пивоваріння... Зростанню попиту на предмети розкоші сприяв комфортний стиль життя – поняття запроваджене багатими городянами – вискочками (парвеню), які намагалися перевершити представників старої аристократії.
Отже відокремлення ремесла від сільського господарства, розвиток товарних відносин стимулювали виникнення міст як центрів ремесла і торгівлі. Західноєвропейські міста були невеликими за розміром і населенням, оточені високими мурами, валами, ровами, наповненими водою. У центрі міста на ринковій площі знаходилася ратуша – адміністративний осередок. Тут проходили ярмарки, святкування, забави, всеміські збори, а також публічні страти злочинців. Від центральної площі на всі сторони розходилися головні дороги. Місто не мало каналізаційних споруд, нечистоти виливали прямо на вулиці. Все це призводило до спалахів епідемій чуми, холери, які часто спустошували міста. Набагато більше мешканців жило за мурами і валами у передмістях. У містах жили ремісники, купці, люди вільних професій
( художники, лікарі, аптекарі, друкарі).
Економічно розвинені міста Англії, Франції і Німеччини в XI - XII ст. досягли значного розквіту. Збільшилась чисельність міського населення, розвивалися ремесла і торгівля. Панівне місце займало виробництво бавовняних тканин, збут яких забезпечував піднесення ремесла і торгівлі. Збагачувалося купецтво.
Розвиток торгівлі обумовив розвиток грошово-банківської системи. У Західній Європі в середні віки в грошовому обігу була велика кількість найрізноманітніших монет. Діловим людям важко було розібратися в їх повноцінності. На допомогу прийшли так звані міняйли. Поступово міняйли перетворилися на банкірів. Вперше вони з’явилися в північно-італійських містах, у провінції Ломбардії. Банкіри об’єднувалися в асоціації, компанії, товариства.
Разом з появою банківської системи виник кредит. Інтенсивний розвиток сільського господарства, промисловості, торгівлі, грошового обігу, банківської справи, кредиту, свідчить про народження нового, прогресивнішого виробництва. Виникають спеціалізовані райони з виробництва тих чи інших товарів, численні ярмарки, товарно-грошові відносини, формуються національні ринки. Важливе значення в економічному житті середньовіччя мали податки й різні примуси на користь феодалів чи державних установ. Утворення загальнонаціональних ринків свідчило про те, що феодальне господарство вичерпало себе і людство вступило в індустріальну добу.