Класифікація країн світу за розмірами території
| Група країн | Площа | Кількість країн | Частка суходолу, яку вони займають (%) | Приклади країн |
| Гігантські | >3 млн. км2 | 46,5 | Росія, Канада, Китай, США, Бразилія, Австралія, Індія | |
| Великі | 1-3 млн. км2 | 28,5 | Аргентина, Казахстан, ПАР, Саудівська Аравія, Мексика, Нігерія, Індонезія, Іран, Монголія, Перу, Судан | |
| Середні | 250 тис. – 1 млн. км2 | ≈50 | Україна, Туреччина, Пакистан, Франція, Мадагаскар, Іспанія, ФРН, Польща, Чилі | |
| Малі | 3-250 тис. км2 | ≈100 | Латвія, Литва, Естонія, Угорщина, Чехія, Молдова, Македонія | |
| Карликові | <3 тис. км2 | ≈50 | незначна | Люксембург, Монако, Ліхтенштейн, Ватикан |
Найбільшою країною світу за площею є Росія – 17,1 млн. км2 (це 11,5% суходолу Землі), найменшою – Ватикан (0,44 км2 або 44 га). Україна займає 43 місце в світі за розмірами державної території.
Середні і малі країни мають свої переваги: компактність та згуртованість суспільства, економію на «фіктивних сферах» – армії, бюрократії. Натомість у них гостріше стоять проблеми залежності, зовнішнього економічного та етнокультурного «тиску», відпливу найкращих кадрів при напливі іммігрантів. У гігантів все навпаки, хоча їх окремі райони мають ті ж проблеми. Великий простір породжує проблему «тертя» і внутрішніх зв’язків, котрі на околицях конкурують із зовнішніми (наприклад, як в Канаді, чия «ойкумена» тягнеться вздовж кордону із США. А у США можливість «добігти» до канадського або мексиканського кордону є благом для злочинців і злом для правосуддя).
Національні економіки гігантських і великих країн схильні до універсалізму, автаркії, мілітаризації, розвиток вглиб часто підмінюється банальним розширенням (освоєнням нових територій – своєрідною внутрішньою колонізацією). Економікам гігантських країн не вдається пропускати певні стадії розвитку або проходити їх за прискореною програмою (слон більш неповороткий та менш вправний, ніж миша). На великих територіях національній економіці часто загрожує розпилення.
Важливою характеристикою країн є чисельність їх населення, тому за цією ознакою також проводять класифікацію (виділяються країни найбільші, значні, середні, дрібні).
До найбільших відносять країни, що мають більше 100 млн. осіб населення, зараз в світі таких налічується 11: Китай, Індія, США, Індонезія, Бразилія, Пакистан, Росія, Бангладеш, Японія, Нігерія, Мексика.
Значні країни мають від 40 до 100 млн. осіб населення: серед них знаходиться Україна, а також ФРН, Великобританія, Франція, Італія, Туреччина, Єгипет, Таїланд та інші.
Середні країни налічують від 1 до 40 млн. осіб. До них відносяться Алжир, Аргентина, Канада, Непал, Польща, Румунія, Танзанія, Уганда і т.д.
Дрібні мають менше 1 млн. осіб населення: Соломонові Острови, Барбадос, Бахрейн, Бруней, Вануату, Гренада, Джибуті, Домініка, Науру, Палау, Тонга, Тувалу та інші.
Абсолютно найбільшою державою світу за чисельністю населення є Китай (1,335 млрд. мешканців). Найменшою державою світу є Ватикан (менше 1 тис. громадян), найменшою країною світу є британське володіння Піткерн (72 мешканці), що «загубилося» у південно-східній частині Тихого океану.
Однозначно оцінити значення цього показника неможливо. З одного боку, більше населення – більше трудових ресурсів, більше можливостей здійснювати потужні господарські і політичні проекти; з іншого боку – з великим населенням часто пов’язані проблеми поєднання національної, регіональної і локальної ідентичності, а також реалізації соціальної політики. У найбільших країнах важко позбавитися контрастів: навіть якщо багатолюдна країна у середньому багатша, все одно в ній більше число незаможних людей.
Для оцінки рівня економічного розвитку можна використовувати такі показники як валовий внутрішній продукт або валовий національний продукт. З метою порівняння різних за чисельністю населення країн ці показники розраховуються на 1 особу. Національний доход (НД) відбиває ефективність функціонування національної економіки, тому використовується з дещо іншою метою.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) – макропоказник економіки, який розраховується як сукупна вартість кінцевої продукції підприємств, галузей виробничої сфери і сфери послуг, вироблена на території країни, у т.ч. і тих підприємств, які належать іноземним власникам.
Валовий національний продукт (ВНП) – вартість товарів і послуг, вироблених національними суб’єктами підприємництва (заводами, фабриками, організаціями і приватними особами) за рік, незалежно від їх територіального місцезнаходження. Різниця між показниками ВВП і ВНП незначна (1-2%).
І хоча прийнято говорити, що «ВВП або ВНП на хліб не намажеш» (адже в них не закладений такий фактор, як соціальна справедливість), саме ці показники разом з НД визначають рівень та якість життя населення в країні.
Світовий банк реконструкції і розвитку (СБРР) спільно з Міжнародним Валютним Фондом (МВФ) розробили методику класифікації країн за рівнем економічного розвитку (див. таблицю 3.2) на основі показника ВНП на душу населення. Інколи цю класифікаційну схему так і називають «класифікацією Світового Банку», адже залежно від положення в ній країни можуть розраховувати на певні обсяги кредитів, різні терміни їх повертання, визначені розміри відсоткової ставки, деякі пільги тощо.
Таблиця 3.2.