Тема. Оцінка хімічної обстановки
Мета роботи: навчитися визначати фактичні параметри зони хімічного зараження (за умовами варіанту), оцінювати обстановку на підприємстві та прийняття оптимального рішення щодо ліквідації негативних наслідків та надання допомоги постраждалим у осередку ураження.
Теоретичні відомості
потенційно небезпечні хімічні речовини та біологічні препарати це речовини та препарати природного чи штучного походження, що виробляються на території України чи їх отримують з-за кордону для використання у виробництві та побуті. Порушення правил безпеки, при роботі з цими речовинами може призвести до ураження людей, тварин, негативно вплинути на розвиток рослин, та довкілля, у зв’язку з цим їх обов’язково вносять до Державного реєстру потенційно небезпечних хімічних речовин і біологічних препаратів.
Відповідно до Міжнародного Реєстру, у промисловості, сільському господарстві та побуті людством використовується понад 6 млн. одиниць токсичних речовин, 60тис. з яких виробляється у великих кількостях, у тому числі понад 500 речовин, які належать до групи сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) - найбільш токсичних та небезпечних.
Об’єкти господарювання, на яких використовуються СДОР, є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Це, так звані, потенційно небезпечні об’єкти(ПНО). При аваріях або зруйнуванні цих об’єктів можуть виникати масові ураження людей, тварин і сільськогосподарських рослин.
Основними причинами аварій на ПНО можуть бути:
- вихід із ладу (поломка) деталей, вузлів, устаткування, ємностей та трубопроводів;
- несправності у системі контролю і забезпечення безпеки виробництва;
- порушення герметичності зварних швів і з’єднувальних фланців;
- організаційні та людські помилки;
- пошкодження в системі запуску і зупинки технологічного процесу, що може призвести до виникнення вибухонебезпечної ситуації;
- акти саботажу або диверсій виробничого персоналу чи сторонніх осіб;
- зовнішня дія сил природи на техногенні системи та обладнання та ін.
Існує вірогідність виникнення значних аварій з причини таких обставин:
- заповнення резервуарів для зберігання хімічної речовини понад норму, при помилках у роботі персоналу чи виходу з ладу систем безпеки, які контролюють рівень;
- пошкодження вагона – цистерни з хімічно небезпечними речовинами або ємностей для їх зберігання внаслідок виходу з ладу систем безпеки, що контролюють тиск;
- розрив шлангових з’єднань у системі розвантаження;
- полімеризація хімічно небезпечних речовин у резервуарах для їх зберігання;
- витікання хімічно небезпечних речовин із насосів;
- витікання хімічно небезпечних речовин з труб, використання непридатних матеріалів, екзотермічні реакції через вихід з ладу системи безпеки;
- при виготовленні деталей обладнання, втрат (відключенні) енергії, відмові у роботі машин та інше.
Головним фактором ураження при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах є хімічне зараження місцевості і приземного шару повітря.
Загалом в Україні функціонує 1810 об’єктів господарювання, на яких зберігається або використовується в виробничій діяльності понад 283тис.т сильнодіючих отруйних речовин /СДОР/, в тому числі 9,8тис.т хлору, 178.4 тис. т. аміаку а ін.
Ці об’єкти в державі визначено за ступенями хімічної небезпеки:
І ступінь хімічної небезпеки /у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає більше 75тис.чол./ - 76 об’єктів;
ІІ ступінь хімічної небезпеки /у зонах можливого хімічного зараження від кожного мешкає від 40 до 75тис.чол./ - 60 одиниць об’єктів;
ІІІ ступінь хімічної небезпеки /у зонах можливого хімічного зараження від кожного мешкає до 40тис.чол./ - 134 одиниці;
ІV ступінь хімічної небезпеки /зони можливого хімічного ураження від кожного не виходять за межі об’єкта/ - 540 одиниць.
Всього у зонах можливого хімічного зараження від цих об’єктів мешкає близько 20млн.чол./38,0% населення країни/.
321 адміністративно-територіальна одиниця /АТО/ має ступінь хімічної небезпеки, з них до І ступеня хімічної небезпеки /в зоні хімічного ураження перебуває понад 50% мешканців/ віднесено 154 АТО, до ІІ ступеня хімічної небезпеки /від 30 до 50% мешканців/ - 47 АТО, до ІІІ ступеня /від 10 до 30%/ - 108 АТО та ін.
Велику частку потоку товарів становить продукція хімічної, гірничодобувної та переробної промисловості, які в основному базуються на оперуванні з великими кількостями різноманітних хімічних речовин. Останні можуть бути і малотоксичними, і найсильнішими отрутами.
Хоча, як вважав ще славнозвісний Парацельс/1493-1541рр./: “Всі речовини отруйні, немає жодної, яка не була б отруйною. Лише правильна доза розрізняє отруту і ліки…”
Сучасна медицина повністю підтверджує сказане середньовічним ескулапом. Для прикладу наведемо дані про деякі відомі нам речовини, а саме летальну дозу /ЛД50/, яка викликає смерть у 50% випадків /дані подані у грамах на кілограм маси тіла/: спирт етиловий –10; кухонна сіль – 4; калійна селітра – 3,5; морфій – 0,9; фенобарбітал – 0,115; ДДТ – 0,113; миш’як – 0,014; нікотин – 0,001; діоксан – 0,000001; ботуліновий токсин – 0,00000001.
Клас небезпеки шкідливих речовин встановлюють в залежності від норм і показників, вказаних у таблиці за ДОСТ 12.1.007 –76, причому віднесення до того чи іншого класу роблять за найгіршим значенням.