Розслідування часу, місця та умов вчинення фіктивного підприємництва
Час вчинення фіктивного підприємства не тільки є елементом криміналістичної характеристики злочину, а й дозволяє встановити послідовність, розвиток різноманітних процесів і явищ. Важливого значення при розслідуванні злочину набувають дані про початок і закінчення фіктивного підприємства, його тривалість у часі. Період створення або придбання фіктивного підприємства може тривати від декількох днів до декількох тижнів. Таке підприємство може функціонувати протягом тривалого часу (від декількох тижнів до декількох місяців, навіть років), а може мати одноразовий характер (підприємство створюється для здійснення однієї злочинної операції, після завершення якої воно самоліквідується). У зв’язку із цим набувають актуальності дані про пору року, звітний період, в якому було створене (придбане) та здійснювало свою діяльність фіктивне підприємство.
Процес створення юридичної особи неможливий без участі в ньому уповноважених державою органів та установ. Зазначені органи повинні здійснити віднесені до їх компетенції реєстраційні функції протягом свого робочого часу і в межах строків, установлених відповідним нормативно-правовим актом. Створення фіктивного суб’єкта підприємництва переслідує мету набуття офіційної форми, притаманної юридичним особам. Характерною ознакою будь-якої юридичної особи є здійснення діяльності протягом визначеного внутрішнім нормативним актом (правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором тощо) режимом робочого часу.
В зв’язку з цим дії щодо створення (придбання) фіктивної фірми, а також протиправні дії від імені фіктивного підприємства вчиняються у більшості випадків у денний час в робочі дні та тісно пов’язані з часовими інтервалами діяльності різних установ, організацій та підприємств (банківських установ, податкових, митних органів тощо).
Для встановлення часу вчинення злочину слідчому необхідно з’ясувати час, коли: 1) відбувались події, пов’язані зі створенням (придбанням) фіктивного підприємства; 2) відбувались події, пов’язані з ліцензуванням господарської діяльності; 3) укладались угоди та здійснювались фінансово-господарські операції; 4) фіктивне підприємство припинило свою діяльність.
Результати проведення нами узагальнення кримінальних справ свідчать про те, що період функціонування фіктивних підприємств становить: від 1 до 3 місяців – 23,6 %, від 3 до 6 місяців – 22,7 %, від 6 до 12 місяців – 39,4 %, більше одного року – 14,3 %. При цьому слід відзначити, що більш тривалим періодом функціонування характеризуються фіктивні підприємства, створені в середині 90-х років ХХ ст. У сучасних фіктивних підприємств намітилась стійка тенденція до скорочення строку функціонування, прискорення швидкості і збільшення кількості створення нових підприємств на заміну викритих правоохоронними і контролюючими органами.
Місце вчинення злочину. В цьому відношенні фіктивне підприємництво має деякі особливості. Його сліди знаходяться у місці перебування як потерпілого, так і підприємця-злочинця; в банківських установах, через які проводились розрахунки; органах державної влади чи органах місцевого самоврядування, які реєстрували суб’єкта підприємницької діяльності, ставили його на облік чи видавали йому певні дозволи. Фіктивне підприємництво є, як правило, злочином багатоепізодним, кожний епізод може бути вчинено в окремому регіоні. Зазвичай це можуть бути різні регіони України та країн СНД.
У цьому плані фіктивних підприємців можна диференціювати за ступенем охоплення територій, в межах яких було вчинено злочини. Так, деякі злочинці діяли на регіональному рівні, інші своїми злочинними діями охоплювали декілька регіонів країни або взагалі виходили за межі національних кордонів. Результати узагальнення кримінальних справ показують, що місцем вчинення фіктивного підприємства стала територія: одного населеного пункту – 50 %, декількох регіонів – 30,4 %, України та країн СНД – 13,6 %, України та країн далекого зарубіжжя – 4,5 %, декількох населених пунктів у межах одного регіону – 1,5 %.
Відомості про місце вчинення фіктивного підприємства охоплюють: інформацію про фактичне місцезнаходження та адресу підприємства; місце його державної реєстрації та поставлення на облік; місце здійснення фінансово-господарської діяльності. З’ясування місця державної реєстрації господарюючого суб’єкта дозволить отримати відомості як про факт його реєстрації, так і про установчі документи, які вилучаються і вивчаються в першу чергу. Для одержання необхідної початкової інформації також необхідно встановити місцезнаходження засновників і керівників. Ця обставина є особливо важливою у випадках, коли засновниками і керівниками виступають вигадані або підставні особи.
Характерною особливістю підприємницької діяльності є те, що вона може полягати в здійсненні як значної кількості, так і однієї великої операції (з виконання робіт, надання послуг, постачання продукції), спрямованої на одержання прибутку. Тому перед слідчим стоїть завдання встановити місце здійснення тих чи інших фінансово-господарських операцій, які можуть свідчити про фіктивність підприємства. Названі обставини зумовлюють необхідність проведення великої кількості слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, іноді одночасно в декількох регіонах, що істотно впливає на організацію розслідування фіктивного підприємства. Названі обставини зумовлюють необхідність проведення великої кількості слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, іноді одночасно в декількох регіонах, що істотно впливає на організацію розслідування фіктивного підприємництва.
Умови наявності обстановки вчинення фіктивного підприємництва формуються під впливом суперечливих і нерозвинутих положень чинного законодавства; надмірного податкового навантаження; безконтрольності та розбалансованості в кредитно-фінансовій і товарно-сировинній сферах, правового нігілізму населення, працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування; недостатньо ефективної діяльності правоохоронних та контролюючих органів; високого рівня корумпованості державних посадовців (зокрема службових осіб податкових і митних органів); неспроможності державних інститутів задовольнити життєво необхідні потреби населення; постійного зростання кількості осіб, що опинились за межею зубожіння; високого рівня безробіття та неповної трудової зайнятості працездатних осіб.
Сприятливими умовами щодо формування обстановки для створення і функціонування фіктивних підприємств зумовлюється й тим, що державну реєстрацію суб’єктів підприємництва проводить велика кількість органів (понад 700); ідентифікація засновників здійснюється вже після того, як державна реєстрація підприємства відбулась (на стадії реєстрації як платника податків або відкриття рахунків у банківських установах); й дотепер залишається несформованим єдиний автоматизований банк даних утрачених, викрадених паспортів, паспортів померлих осіб, а також механізм надання інформації про такі паспорти органам нотаріату, державної реєстрації, податкової служби та будь-яким іншим зацікавленим особам (у тому числі договірним контрагентам).
Серед об’єктивних чиновників, що зумовлюють спосіб вчинення злочину, виокремлюють обстановку в найширшому розумінні. При фіктивному підприємництві це особливості економічного розвитку в даній місцевості на даному етапі, наявність чи відсутність законодавчої бази з регулювання тих чи інших економічних відносин, конкретні умови розвитку підприємництва в даному регіоні та інші обставини й умови зовнішнього середовища. Це означає, що навколишня обстановка зумовлює необхідні для досягнення злочинного результату дії особи, які нею до відповідного ступеня запрограмовані.
Разом з тим, діючи в ідентичних економічних умовах одного й того ж самого регіону і маючи однакові корисливі цілі, злочинці все ж діють індивідуально. Це означає, що в одну і ту ж саму по суті схему способу дій злочинця індивідуальні риси вносить особистість кожного члена злочинного угруповання, що пояснюється відмінностями в злочинній кваліфікації, рівні освіти та інтелекту, особливостями особистих якостей, наприклад, комунікабельністю, вмінням переконувати, артистизмом.
Нарешті, спосіб, у який діють злочинці, залежить від їх зв’язків зі службовими особами органів державної влади та органами місцевого самоврядування, банківськими працівниками. Так, фіктивне підприємництво здійснюється організованими злочинними угрупованнями, де кожному з учасників відводиться окрема роль, яка також зумовлена його особистими якостями, вміннями, кваліфікацією і згідно з тим місцем, яке він посідає в злочинній групі.
Вивчення обстановки вчинення фіктивного підприємництва вимагає встановлення структури, характеру діяльності та особливостей функціонування підприємництва, системи документообігу, обліку і стану контролю за господарськими і фінансовими операціями, додержання нормативних вимог та інструктивних вказівок при виконанні і документальному оформленні фінансово-господарських операцій тощо.
Нестабільність і недосконалість вітчизняного законодавства є однією з найбільш істотних обставин, що сприяють виникненню і діяльності фіктивних підприємств. Суперечливі або недостатньо розвинуті положення нормативно-правових актів широко використовуються правопорушниками з метою розроблення та реалізації різноманітних схем злочинної діяльності, побудованих на використанні фіктивних підприємств.
Так, із набранням чинності Закону України «Про податок на додану вартість», який містить норму відшкодування із бюджету негативної різниці, набула значного поширення практика створення фіктивних фірм з метою одержання незаконного відшкодування з державного бюджету фактично не сплачених сум податку на додану вартість (ПДВ).
ВИСНОВКИ
Цілісність вітчизняної фінансової системи потерпає від негативного впливу кримінального капіталу, який активно обертається за допомогою фіктивних фірм. Проблеми боротьби з фіктивним підприємством потребують комплексного підходу – дослідження фіктивного підприємства у його взаємозв’язку з іншими видами злочинів у сфері господарської діяльності, його ролі у механізмі організованої злочинної діяльності.
Терміни «фіктивне підприємство», «фіктивна фірма», «фіктивний суб’єкт підприємницької діяльності» містяться у деяких нормативно-правових актах, однак означені документи лише називають досліджуване нами явище, не розкриваючи при цьому його суті та не формулюючи законодавчого визначення. Відсутність же у чинному законодавстві дефініцій «фіктивне підприємництво», «суб’єкт підприємництва з ознаками фіктивності» сприяє різній правовій оцінці дій, що іменуються фіктивним підприємництвом, створює певний хаос і породжує низку проблем у правозастосовній діяльності, ускладнює визначення реальних обсягів поширення розглядуваного явища та перешкоджає застосуванню дієвих заходів протидії.
Фіктивне підприємництво може бути виражено в одній з двох дій: 1) створення юридичної особи будь-якої організаційно-правової форми – суб’єкта підприємницької діяльності; 2) придбання такої юридичної особи. В ст. 205 КК України встановлено відповідальність за дії, які із зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому особи, які стоять за створеним або придбаним суб’єктом підприємництва, насправді мають на меті не зайняття повноцінною, самодостатньою підприємницькою діяльністю, о зовсім інше – прикриваючись даною юридичною особою як ширмою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність. Фіктивне підприємництво знаходить свій зовнішній прояв у створенні законної за формою, але фіктивною за змістом діяльності комерційної організації.
На сьогодні лише кримінальне законодавство містить визначення фіктивного підприємництва і довільне тлумачення ознак цього складу злочину є неприпустимим. Вважаємо, що згідно з основними положеннями законодавчої техніки однакові поняття повинні вживатись в однаковому значенні в межах не тільки одного правового акта, а й усієї системи законодавства. Дефініцію ж фіктивного підприємства слід виводити у чіткій відповідності до ст. 205 КК України, оскільки воно є похідним від фіктивного підприємництва й існувати відокремлено від цього суспільно небезпечного діяння не може.
Водночас для формування методики розслідування фіктивного підприємництва нагальною є потреба у з’ясуванні сутності та класифікації типових ознак фіктивного підприємства. Визначення ж сутності фіктивного підприємства проведено в роботі шляхом з’ясування етимології слова «фіктивний», системного аналізу норм різних галузей чинного законодавства України, а також узагальнення типових ознак фіктивних суб’єктів підприємництва на підставі літературних джерел, матеріалів слідчої та судової практики.
Вивчення механізму створення і використання фіктивних підприємств дозволило встановити певні закономірності в технології економічної злочинної діяльності, що є важливим для виявлення і розслідування цих злочинів, а також побудови криміналістичної методики розслідування фіктивного підприємництва.
Способи фіктивного підприємництва можна також поділити на такі:
1. Способи, що являють собою легальні дії (при створенні (придбанні) фіктивного підприємства злочинці діють з формальним додержанням чинної процедури).
2. Способи, що містять в собі елементи обману в різних формах (використання підроблених документів, печаток, штампів).
3. Способи, що потребують залучення інших осіб (використання підставних осіб у ролі засновників і керівників працівників фіктивних підприємств).
Особливості способу, виду і місця утворення слідів фіктивного підприємництва визначає насамперед чинне законодавство. Процес створення нового підприємства складається з декількох послідовних і взаємопов’язаних етапів, результат здійснення кожного з яких фіксується у документі визначеної законодавством форми. Процес створення підприємства можна умовно розділити на три етапи: підготовчий, реєстраційний та післяреєстраційний.
Протиправна діяльність, пов`язана з проведенням незаконних конвертаційних операцій, нині залишається одним з найперспективніших шляхів для відмивання значних коштів представниками злочинних угруповань. Тому на особливу увагу, насамперед заслуговує дослідження взаємозв’язку фіктивного підприємництва з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, місця і ролі фіктивних підприємств у механізмі легалізації злочинних доходів.
Незаконна конвертація безготівкових грошових коштів – це злочинне переведення в готівку безготівкових грошових коштів, яке вчиняється організованими злочинними угрупованнями з метою ухилення від сплати податків або легалізації злочинних доходів шляхом створення та використання фіктивних підприємств, і легальних фінансово-господарських інструментів ринкової економіки.
Фіктивне підприємництво, пов’язане з незаконною конвертацією грошових коштів, має організований характер, що підтверджується наявністю таких ознак: а) створення стійкої, високоорганізованої, стабільної злочинної групи (фактично злочинної організації) на постійній основі; б) ретельне готування і планування злочинів з розподілом функцій учасників такої групи, спрямованих на виконання єдиного плану (який об’єднує злочин), та додержання чіткої субординації (ієрархічність цієї злочинної групи); в) наявність постійних, стабільних корумпованих зв’язків, у тому числі міжрегіональних і міжнародних; г) додержання вимог конспірації; ґ) висока технічна оснащеність.
Умови наявності обстановки вчинення фіктивного підприємництва формуються під впливом суперечливих і нерозвинутих положень чинного законодавства; надмірного податкового навантаження; безконтрольності та розбалансованості в кредитно-фінансовій і товарно-сировинній сферах, правового нігілізму населення, працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування; недостатньо ефективної діяльності правоохоронних та контролюючих органів; високого рівня корумпованості державних посадовців (зокрема службових осіб податкових і митних органів); неспроможності державних інститутів задовольнити життєво необхідні потреби населення; постійного зростання кількості осіб, що опинились за межею зубожіння; високого рівня безробіття та неповної трудової зайнятості працездатних осіб.
Сприятливими умовами щодо формування обстановки для створення і функціонування фіктивних підприємств зумовлюється й тим, що державну реєстрацію суб’єктів підприємництва проводить велика кількість органів (понад 700); ідентифікація засновників здійснюється вже після того, як державна реєстрація підприємства відбулась (на стадії реєстрації як платника податків або відкриття рахунків у банківських установах); й дотепер залишається несформованим єдиний автоматизований банк даних утрачених, викрадених паспортів, паспортів померлих осіб, а також механізм надання інформації про такі паспорти органам нотаріату, державної реєстрації, податкової служби та будь-яким іншим зацікавленим особам (у тому числі договірним контрагентам).
Проведене дослідження дозволило розкрити лише окремі проблемні аспекти розслідування фіктивного підприємництва, і в подальшому планується вивчення інших питань в цій галузі.