Тема 11. Позичковий капітал у системі товарних відносин. Банки.

Кредит, його суть та функції. Джерела формування кредитних коштів. Суб’єкти кредитних відносин. Функції кредиту. Принципи кредитування. Процент, ставка проценту. Види кредитів, класифікація кредитів. Банківський, комерційний, державний, міжнародний, споживчий, лізінг кредит. Банки. Банківська система країни. Види банків. Функції банків. Операції банків. Центральний банк та його функції. Ціль і функції Центрального банку. Економічні нормативи функціонування банків, що встановлює і контролює ЦБ. Регулюючі функції кредитної системи, її цілі та методи. Цілі і напрямки кредитної політики. Методи та інструменти впливу кредитної політики на економіку. Монетарна політика держави, види монетарної політики.

План лекції:

· Кредит, сутність кредиту та його функції. Ціна кредиту.

· Форми кредиту.

· Банківська система країни. Банки.

· Центральний банк та його функції.

План семінарського заняття:

1. Кредит, його суть та функції.

· джерела формування кредитних коштів;

· функції кредиту;

· принципи кредитування, процент, ставка проценту.

2. Види кредитів, класифікація кредитів:

· за суб’єктами;

· за призначенням.

3. Банки. Банківська система країни:

· види банків;

· функції банків;

· операції банків.

1. Центральний банк та його функції:

· ціль і функції Центрального банку;

· Економічні нормативи функціонування банків, що встановлює і контролює ЦБ.

Теми рефератів

1. Монетарна політика держави, як засіб забезпечення стабільного економічного розвитку.

Кредитна система розглядається в функціональному та інституціональному аспекті

Функціональний аспект – це функції кредиту.

Інституціональний аспект – це сукупність установ кредитних відносин.

Кредит – cсуда, позика (синоніми).

Кредитні відносини – це відносини між людьми з приводу надання вартості в тимчасове користування на певних принципах.

Учасники кредитних відносин –кредитор (той, хто надає гроші), дебітор (той, хто бере в борг).

Позичковий капітал – один із найстаріших видів капіталу. У докапіталістичні способи виробництва позичковий капітал мав форму лихварського капіталу.

Відміна лихвар. від позичкового капіталу за умови ринкового господарства виявляється в напрямках кредитування та відсотках по кредиту. Лихвар. направлявся на споживання, а позичковий – на виробництво. Відсотки по лихв. капіталу фактично встановлювались на дуже високих рівнях і суб’єктивно даними лихварям. Відсотки по и. позичковому капіталу значно нижче і на них впливають чинники економічної системи.

Кредит надається на певних умовах(принципах):

· Надання грошей на певний строк

· Повернення кредиту

· Надання кредиту під гарантії

· Надання кредиту за плату.

Платою, або ціною, кредиту є відсоток.

Відсоток – та сума грошей, яку необхідно сплатити за користування кредитом. Є номінальний – всі гроші які сплачуються за кредит

і_н = (плата/сума кредиту)*100%

та реальний і_р = і_н - І_р (де і_н - номінальний, І_р - індекс цін).

На відсоток впливають чинники самої кредитної системи:

1. строк надання кредиту

2. рівень ризикованості

3. вид кредиту.

Та зовнішні макроекономічні чинники:

1. фаза економічного циклу

2. рівнем інфляції

3. макроекономічна політика держави.

Відсоток завжди знаходиться в межах > 0 та < норми прибутковості тих сфер, куди надаються кредити.

Джерела кредитування:

1. Власні кошти кредитора

2. Накопичені тимчасово вільні кошти клієнтів банку (заощадження населення, амортизаційні фонди підприємства, нерозподілений прибуток корпорацій).

3. Здатність банківської системи до кредитної експансії (кредитної мультиплікації).

Напрямки кредитування:

1. Кредити для розширеного споживання – споживчі кредити.

2. Кредити для оборотних коштів.

3. Кредити для інвестицій.

Функції кредиту

Кредит виконує

· акумулюючу

· фінансуючу

· регулюючу, стимулюючу функції

Акумулююча – накопичення тимчасово вільних грошових ресурсів кредитними установами.

Фінансуюча – кредитною системою надаються грошові ресурси таким суб’єктам економіки, які в них мають потреби, таким чином, кредитна система перерозподіляє гроші від тих, хто їх має в надлишку для тих хто в них має потребу

Т.я. кредити платні, то вони надаються тим суб’єктам господарювання, які здатні оплатити його (ефективним)

Фінансова підтримка високоефективних суб’єктів створює стимули та можливості для подальшого зростання їх конкурентоспроможності

Форми кредиту

В залежності від критеріїв класифікації кредиту поділяються:

1. за строками

- онкольний (безстроковий, надається на невизначений строк, повертається за першою вимогою кредитора)

- короткостроковий (до 1 року)

- середньостроковий (до 3-5 років)

- довгостроковий (до 20 років)

несплачені вчасно кредити – пролонговані

перегляд умов кредиту (строки погашення, відсотки) - реструктуризація кредиту.

2. по суб’єктам кредитних відносин бувають:

- банківські

- комерційні (надається господарюючим суб’єктом іншому господ. суб’єкту (не банки) ) – це був товарний кредит між суміжними підприємствами та підприємствами виробниками та споживачами; має нижчий, ніж банк відсоток; може надаватися і в грошовій формі

- державний (держава завжди є боржником, позичальником) здійснюється за рахунок кредитів населення комерційних банків, центрального банку, міжнародних банківських установ, іноземних банків. Інструменти: випуск та розміщення державних цінних паперів, прямі кредити ЦБ урядові(тотожні емісії), зовнішні запозичення (може розміщувати державні цінні папери і брати кредити в міжнародних кредитно-фінансових організаціях)

3. по забезпеченності (гарантованості)

- забезпечені (гарантовані)

- незабезпечені (негарантовані)

Забезпечені надаються під заставу або під гарантії. Заставою може бути: земля, нерухоме майно (іпотечний кредит), цінні папери, акції, облігації.

Гарантом може бути юридична або фізична особа. У випадку неспроможності сплатити кредит гарант несе відповідальність по даному кредиту.

Незабезпечені (бланкові). Гарантом є чесне слово позичальника.

- по функціональному призначенню (для чого і в якій формі його видають)

- споживчий

- лізинг-кредит

- факторінговий

- банківський

Споживчий надається приватним особам для купівлі товарів довгострокового користування. Може бути по типу банівського, та по типу комерційного.

Лізинг-кредит надається юридичній особі в формі основних фондів. Буває фінансовий та оперативний. Фінансовий – кредит на весь строк амортизації основних фондів. Оперативний – на частину строку. Факторінгований – кредит для купівлі товару (надається в формі переуступки боргових забов’язань).

_{Йде – векселем}

БАНК —————————— підприємство₁

^{Щоб гроші для виробничого циклу}

П₂ купило товар у П₁ і дало вексель, бо не може заплатити.

Всі кредити мають переваги і недоліки. Найбільш універсальний – банківський.

КРЕДИТНА СИСТЕМА КРАЇНИ

В інституціональному аспекті кредитна система кожної країни буде представлена у вигляді кредитно-фінансових установ, що виконують специфічні функції по акумулюванню, фінансуванню, перерозпреділенню грошових ресурсів у формі кредитів.

Кредитна система складається із банків та кредитних установ небанківського типу.

Банки – це особливі економічні інститути, які акумулюють грошові ресурси, надають кредити, здійснюють грошові розрахунки, випускають в обіг цінні папери та грошові агрегати та виконують операції з ними.

Кредитні установи небанківського типу відрізняються від банків способом акумуляції грошових ресурсів та розподіленням їх.

Банки бувають універсальні та спеціалізовані. Універсальні банки –це банки, які виконують весь спектр банківських послуг.

Спеціаліз. банки зосереджуються на певних функціях кредитної системи. До них належать емісійні банки, інвестиційні банки, ощадні банки (обслуговує населення, працює з його коштами), будівельні, зовнішньоторговий, агро банк та інші.

Небанків. кредитні установи - фонди, товариства, спілки. Фонди є пенсійні, інвестиційні. Товариства страхове, кредитні спілки.

Залежно від побудови кредитної системи, від традицій і зрілості вона буває:

-двохрівнева

-трьохрівнева

-чотирьохрівнева

Перший рівень завжди –Центр.банк, другий - універс. банки, третій -спеціаліз. банки ,четвертий – кредитні установи, не банківського типу.

Всі банки і всі кредитні установи виконують певні операції:

-пасивні

-активні

-посередницькі

-трастові

-торгово-комісійні

Активні - розміщення кредитних ресурсів(надання кредитів, покупка цінних паперів, розміщення обов’язкових резервів в центральному банку)

Пасивні - залучення грошових ресурсів, (утворення депозитів. випуск та розміщення власних цінних паперів). Банк є боржником.

Посередницькі - розрахунки між клієнтами банку, між банками, касове обслуговування клієнтів.

Банки можуть здійснювати аудиторський аналіз господарської діяльності деяких підприємств з метою оцінки перспектив кредитування.

Трастові - новий вид посередницької операції банку по дорученню клієнта з майном клієнта , з метою отримання прибутку. Банк за ці операції бере винагороду. Операції ці здійснюються за рахунок спекуляцій цінними паперами, покупкою та продажею та нерухомого майна.

Торгово-посередницькі (торгово комісійні)- операції по продажу та купівлі валюти, дорогоцінних металів (золото), цінних паперів. Всі ці операції приносять банкові доход, прибуток.

Щоб визначити норму прибутковості банку необхідно прибуток віднести до власного капіталу банку.

Активні і пасивні операції приводять до створення та швидкого зростання безготівково грошового обігу (приводять до зростання M3).

Випуск та розміщення акцій, облігацій означає створення фіктивного капіталу - це капітал який не відповідає виробленим матеріальним цінностям.

Прибутки від фіктивного капіталу є реальним, вони перетворюються в реальні матеріальні цінності.

Центральний банк є головним банком держави. ЦБ по формі власності може бути державним та акціонерним. Якщо банк акціонерний, то контрольний пакет акції належить державі.

Головна мета функціонування – проведення державної політики у сфері громового обігу та кредиту для забезпечення стабільності національної грошової одиниці та досягнення економічного зростання, та макроекономічної стабільності.

Свою головну мету банк виконує через свої функції:

1) ЦБ має монопольне право на емісію готівки - емісійний банк

2) ЦБ має монопольне право на збереження золотих та валютних резервів держави

3) ЦБ є банком уряду та місцевих органів влади - рахунки державної скарбниці (казни) знаходяться в ЦБ

4) ЦБ здійснює розрахунки з рахунків уряду

5) ЦБ представляє інтереси держави з міжнародними кредитними організаціями, з іноземними центральними банками.

6) ЦБ проводить розміщення та операції з державними цінними паперами.

7) ЦБ регулює валютні відносини та курс національної грошової одиниці по відношенню до іноземних валют шляхом інтервенції чи стерилізації.

ЦБ є банком для комерційних банків (надає їм кредити).

ЦБ рефінансує комерційні банки.

ЦБ регулює діяльність кредитної системи країни встановлюючи нормативи діяльності цієї системи та контролюючи виконання цих нормативів.

Нормативи:

1. Облікова ставка ЦБ – відсоток по кредитам, що надається ЦБ комерційним банкам.

2. Норма обов’язкових банків резервів – відсотків від депозитів, який комерційні банки змушені утримувати в формі резервів. Ці резерви зберігаються в ЦБ.

3. Мінімальний розмір статутного фонду банку.

4. Частку власних грошових ресурсів банку (відношення своїх грошей до залучених).

5. Платоспроможність =

Власні грошові ресурси.

Активи банку.

6. Ліквідність =

Активи банку

Пасиви банку

7. Ризикованість кредиту – мінімальний розмір кредиту ( рахунку) на 1 позичальника.

Кредит на 1 позичальника

Власні кошти

ЦБ від імені держави проводить монетарну політику, яка є складовою заг. державної економічної політики.

Існують наступні види монетарної політики:

- експансивна (розширення грошей)

- рестрикційна (звуження)

- нейтральна

Експансивна направлена на розширення грошової пропозиції.

Методи цієї політики: a) додаткова емісія готівки (не обов`язковий) , б) зниження облікової ставки, в) зменшення норми обов’язків резервів, г) скупка державних цінних паперів.

Ця політика називається політикою дешевих грошей. Для неї характерні низькі відсотки по кредитам. Використовується з метою стимулювання сукупного попиту, а також економічного зростання.

Результатом цієї політики може бути інфляція, особливо коли вона проводиться за умов повної завантаженості ресурсів.

Рестрикційна направлена на звуження грошової маси. Методи: а) вилучення з обігу готівки, б) підвищення облікової ставки, в) підвищення норми обов’язкових резервів, г) продаж державних цінних паперів на відкритому ринку.

Також називається політикою дорогих грошей.

Застосовується з метою боротьби з інфляцією, її результатом також є спад виробництва, стагнація (застій на низькому рівні).

Нейтральна грошова політика держави. Держава встановлює нормативи ф-ціонування кредитної системи виходячи з середніх аналогічних показників, що склалися фактично. Держава не використовує монетарних інструментів для регулювання грошової пропозиції та макроек. процессів.