Державне запозичення коштів з міжнародного фінансо­вого ринку

ТЕМА 7. Зовнішні державні запозичення України

1.Державне запозичення коштів з міжнародного фінансо­вого ринку

2.Фінансові інструменти на міжнародному ринку

3. Етапи життєвого циклу міжнародної облігації

Державне запозичення коштів з міжнародного фінансо­вого ринку

Державний зовнішній борг складається із зобов’язань держави перед нерезидентами щодо повернення залучених коштів (основна сума боргу), отриманих на умовах строковості, зворотності та пла­тності, відсоткових платежів за користування кредитними ресурса­ми, термін сплати яких настав, та суми боргу за гарантованими державою кредитами під час настання гарантованого випадку.

Обсяг залучених зовнішніх позик для будь-якої країни визнача­ється такими чинниками:

— по-перше, скільки іноземного капіталу вона може поглинути;

— по-друге, який обсяг боргу вона може обслуговувати без ри­зику виникнення кризи за зовнішніми платежами;

— по-третє, обсяги необхідних фінансових коштів міжнародно­го ринку капіталів.

Виходячи з критеріїв мети залучення і використання коштів, зо­внішній борг України поділяється на такі групи:

1. Кредити, залучені з метою фінансування дефіциту державно­го бюджету та підтримку платіжного балансу країни.

2. Пов’язані кредити, надані в рамках міждержавних та між­урядових домовленостей.

3. Інвестиційні кредити, залучені суб’єктами господарської ді­яльності під державні гарантії.

4. Довгострокові негарантовані кредити, залучені недержавни­ми позичальниками в рамках власних проектів розвитку.

Державний зовнішній борг являє собою заборгованість за кре­дитами (позиками), залученими з іноземних джерел. Він виступає у вигляді зовнішніх фінансових зобов’язань держави перед нерези­дентами. Отже, до складу державного зовнішнього боргу входять:

1)прямий державний зовнішній борг, що формується через залучення іноземних кредитів, безпосереднім позичальником за якими є держава, та випуск державних цінних паперів у вигляді зо­внішніх державних позик;

2)умовний державний зовнішній борг, який формується за рахунок іноземних кредитів, залучених іншими позичальниками під державні гарантії (гарантований державою борг).

Зовнішнім позикам притаманні певні ознаки, які відрізняють їх від боргових відносин між резидентами однієї країни:

— більш сильна позиція кредитора в процесі залучення та по­гашення зовнішнього боргу;

— поява ризиків, що відсутні при кредитуванні на внутрішньо­му ринку;

— можливість за рахунок зовнішніх запозичень усунути тимча­сову нестачу фінансових ресурсів у разі проведення податкової по­літики, спрямованої на зниження ставок оподаткування;

— доступ до середньо- та довгострокового фінансування;

— залучення зовнішніх позик сприяє зниженню вартості внут­рішніх ресурсів, за умови відносної стабільності обмінного курсу національної валюти;

— зовнішні запозичення відкривають дорогу на міжнародний ринок капіталів вітчизняним суб’єктам господарювання.

Кредити та позики міжнародних фінансових організацій нада­ються на пільгових умовах, тобто є середньо- та довгостроковими, передбачають пільговий період та невисокі відсоткові ставки. Мо­жливість залучення пільгових фінансових ресурсів є вкрай важли­вою для України з огляду на гостру потребу у капітальних вкла­деннях, яку відчувають виключно усі галузі вітчизняної економіки, в той час як вітчизняний ринок капіталів залишається неспромож­ним задовольнити ці потреби.

2. Фінансові інструменти на міжнародному ринку

Міжнародний (світовий) фінансовий ринок — система відно­син попиту і пропозиції щодо фінансового капіталу, що функціонує у міжнародній сфері в якості покупних і платіжних засобів, креди­тів, інвестиційних ресурсів.Основна функція світових фінансових ринків — забезпечення міжнародної ліквідності, тобто можливості швидко залучити доста­тню кількість грошових засобів в різних формах на вигідних умо­вах на наднаціональному рівні.

Операції на міжнародному фінансовому ринку поділяються на дві великі групи — кредитні та інвестиційні. Відповідно, весь фі­нансовий ринок складається з двох частин: кредитний ринок — де грошові ресурси рухаються на принципах поверненості, терміново­сті, платності і гарантованості; ринок цінних паперів — на якому відбувається купівля і продаж фінансових зобов’язань і таким чи­ном здійснюється процес інвестування.

Критерієм їх виділення виступає тип фінансових зобов’язань чи інструментів, що використовуються. Якщо вільна купівля-продаж неможлива, то ми маємо справу з кредитним ринком. Там же, де зобов’язання чи інструменти купуються і продаються, покупці і продавцівиступають учасниками ринку цінних паперів.

На міжнародному ринку цінних паперів представлені такі види зобов’язання як євроноти, єврокомерційні папери, міжнародні облі­гації.

Євроноти — цінні напери, які випускають корпорації та держа­ви на строк від трьох до шести місяців зі змінною ставкою, яка ба­зується на LIBOR. (LIBOR— це ставка міжбанківського лондонсь­кого ринку з надання коштів у євровалюті, яка є плаваючою і переглядається за зміни економічних умов та розраховується на ба­зі 360 днів). Оскільки євроноти за своєю природою є короткостро­ковими цінними напорами, вони, як правило, використовуються для надання середньострокового кредиту. Комерційні банки за до­мовленістю з фірмами-позичальниками зобов’язуються придбати в них євроноти протягом 5—10 років у міру закінчення строку попе­реднього випуску.

Єврокомерційні папери — зобов’язання комерційних корпо­рацій чи органів влади, які випускаються на 3—6 місяців з невисо­кою маржею до базової ставки.

Міжнародними облігаціями (internationalbonds)вважаються облігації, які розміщуються на закордонних ринках. Серед усієї цієї множини облігацій можна виділити дуже багато різновидів та типів інструментів, а саме:

— єврооблігації,

— іноземні облігації,

— паралельні облігації,

— глобальні облігації.

Єврооблігації (eurobonds) — це середньо- та довгострокові бо­ргові папери, які випускаються урядами країн, муніципальними та корпоративними позичальниками та розміщуються за допомогою міжнародного синдикату андеррайтерів за межами як країни- емітента, так і країни, у валюті якої вони деноміновані.Єврооблігаціям притаманні наступні характерні особливості:

— їх розміщують, як правило, на ринках декількох країн;

— валюта єврооблігаційної позики не обов’язково є національною грошовою одиницею не тільки для емітента, але й для інвесторів;

— розміщення здійснюється емісійним синдикатом;

— емісія єврооблігацій в незначній мірі підпадає під регулю­вання (як з боку держави, грошова одиниця якої використовується у якості валюти позики, так і інших держав);

— випуск цінних паперів та їх обіг здійснюються у відповідно­сті із правилами та стандартами, встановленими ринком;

— доходи сплачуються власникам єврооблігацій у повному об­сязі, без утримання податку у джерела виплати (withholdingtax) в країні емітента (що не є характерним для звичайних інструментів внутрішніх ринків).

Єврооблігації мають декілька різновидів:

— звичайні облігації з фіксованою відсотковою ставкою на весь період позики;

— облігації з плаваючою відсотковою ставкою (використову­ються у період різких коливань відсоткових ставок);

— облігації, що конвертуються в акції; цей вид облігацій при­носить їх власнику дохід менший, ніж попередні два види, але че­рез певний термін власник облігацій має право обміняти їх на акції компанії-позичальника;

— облігації з нульовим купоном, відсотки по яких враховують­ся при встановленні емісійного курсу; за певних умов такі облігації надають їх власникам додаткові пільги.

Значно менш поширені так звані іноземні облігації (foreignbonds)— боргові папери, що випускаються та розміщуються еміте­нтом в певній іноземній державі у валюті даної держави за допомо­гою синдикату андеррайтерів з даної держави. Емітент зобов’я­заний дотримуватися правил та інструкцій, передбачених органами влади країни, де здійснюється випуск. Тому іноземні облігації від­різняються від звичайних «внутрішніх», як правило, режимом опо­даткування, методом розміщення, обсягом розкриття інформації, обмеженнями на коло потенційних покупців.

Паралельні облігації — міжнародні облігації на пред’явника, які випускаються кількома траншами одночасно в кількох валютах, що передбачає їхнє розміщення на національних ринках країн, від­повідно до валюти випуску.

Глобальні облігації — міжнародні облігації, призначені для розміщення і на національному, і на євроринку, умови випуску яких передбачають їх вільний рух між ринками [77, с. 132].