Розділ 1. теоретичні основи аналізу господарської діяльності сільськогосподарських підприємств 3 страница

Для оцінки впливу факторів за даною моделлю можна використати метод ланцюгових підстановок, абсолютних різниць.

У табл. 2.6 наведено вихідну інформацію для оцінки впливу перелічених факторів на зміну обсягу виробленої продукції зернових культур.

Таблиця 2.6

Вихідні дані для оцінки впливу факторів на зміну валового збору зернових культур

Показники			Відхилення (+,-)
абсо­лютне	віднос­не
Розмір посівної площі, га				4,5
Прибрана площа, га				1,3
Урожайність, ц/га				6,5
Валовий збір, ц				7,8

На рис. 2.3 наведено інформацію про вплив факторів на зміну обсягу виробленої продукції.

Рис.2.3 Вплив факторів на зміну валового збору зернових культур

Результати аналізу свідчать про те, що приріст валового збору зернових звітного року є наслідком збільшення розміру посівної площі, яке забезпечило збільшення валового збору на 2170 ц, а також зростання урожайності зернових культур, що збільшило валовий збір на 3160 ц. Наявність загибелі посівів стало причиною зменшення валового збору зернових на 1550 ц.

Аналогічні розрахунки можна зробити по кожній культурі. Така оцінка дає змогу не тільки об'єктивно оцінити результати господарювання, але і виявити невикористані можливості збільшення виробництва продукції.

Після вивчення впливу факторів на обсяг виробленої продукції рослинництва доцільно проаналізувати динаміку посівних площ за культурами, виявити зміни в розмірі і структурі посівних площ, дати їм економічну оцінку.

Розрахунок впливу структури посівів на вихід продукції і середню урожайність необхідно проводити не тільки по зернових, але і по всіх культурах. Тільки в цьому випадку вихід продукції з 1 га в середньому за 3-5 попередніх роки і всієї площі визначається в кормових одиницях або у вартісному вираженні.

У табл. 2.7 наведено інформацію для розрахунку впливу структури посівів на величину чистого прибутку.

Таблиця 2.7

Розрахунок впливу структури посівів на чистий прибуток підприємства

Вид зернових культур	Прибуток з 1 га посівів, тис. гри	Структура посівів, %	Зміна чистого прибутку в середньому з 1 га, тис. гри
		відхи­лення (+,-)
Жито				-1	-0,7
Пшениця					0,6
Ячмінь					0,8
Овес				-4	-0,4
Усього				-	0,3

Як свідчать дані рис 2.4, величина чистого прибутку підприємства за рахунок зміни структури посівів збільшилась на 0,3 тис. гри.

Рис.2.4 Вплив посівів на чистий прибуток підприємств

Головним фактором, що визначає обсяг виробництва продукції рослинництва, є урожайність сільськогосподарських культур.

Проведення аналізу урожайності передбачає вивчення її динаміки по кожній культурі чи групі культур за тривалий період часу, оцінку ступеня виконання плану урожайності, а також розрахунок впливу факторів на зміну урожайності.

До факторів, що впливають на зміну урожайності, належать:

• природнокліматичні: родючість ґрунту, механічний склад ґрунту, рельєф місцевості, температурний режим, рівень ґрунтових вод, кількість опадів та ін.;

• економічні: кількість, якість і структура добрив, що вносять у ґрунт, якість і строки виконання всіх польових робіт, якість насіннєвого матеріалу, зміна сортового складу посівів, вапнування і гіпсування ґрунту, боротьба з хворобами і шкідниками рослин, чергування культур у полях сівозміни та ін.

Під час аналізу необхідно вивчити динаміку і виконання плану всіх агротехнічних заходів, визначити ефективність кожного з них (збільшення урожаю на 1 ц добрив, одиницю виконаних робіт та ін.), а після цього підрахувати вплив кожного заходу на рівень урожайності і валовий збір продукції.

2.4 Аналіз виробництва продукції тваринництва

Тваринництво є однією з провідних галузей сільського господарства. Виконання завдань, поставлених перед тваринництвом, вимагає від сільськогосподарських підприємств розроблення цілеспрямованих заходів щодо найповнішого використання потенціалу галузі. Забезпечити виконання поставлених завдань повинен економічний аналіз, під час якого слід враховувати такі особливості галузі тваринництва:

• виробництво продукції тваринництва значною мірою залежить від біологічних особливостей тварин;

• розвиток тваринництва тісно пов'язаний із розвитком рослинництва.

Основними завданнями аналізу виробництва продукції тваринництва є:

• обґрунтування планів виробництва продукції, зростання поголів'я і продуктивності тварин та систематичний контроль за їх виконанням;

• вивчення факторів, що формують обсяг виробництва продукції тваринництва;

• виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення вироб­ництва і підвищення якості продукції тваринництва;

• розроблення практичних рекомендацій щодо освоєння наявних резервів.

Валова продукція тваринництва - це вартість основної, сполучної і побічної продукції, отриманої в результаті вирощування і господарського використання тварин без врахування продуктів переробки і забою худоби, а також зміна залишків незавершеного виробництва.

Аналіз виробництва продукції тваринництва здійснюється за такими етапами:

1. Оцінка виконання плану та оцінка динаміки валової продукції тваринництва. Аналіз впливу факторів на зміну обсягу виробництва продукції тваринництва.

2. Оцінка виконання плану і резервів зростання поголів'я тварин.

3. Аналіз структури стада тварин.

4. Аналіз продуктивності тварин і факторів, що визначають її рівень.

5. Оцінка забезпеченості тварин кормами та ефективності їх використання.

6. Виявлення і узагальнення резервів збільшення виробництва продукції тваринництва.

Етап 1. Оцінка виконання плану та динаміки валової продукції тваринництва. Факторний аналіз обсягу виробництва продукції тваринництва.

Динаміка валової продукції і виробництва окремих її видів вивчається за останні 5-10 років. Результати аналізу оформлюються так, як і в рослинництві.

Виконання планів - прогнозів щодо виробництва продукції тваринництва у фізичній вазі аналізується за кожним видом як в цілому по підприємству, так і за його структурними підрозділами.

Факторами першого порядку, що впливають на обсяг виробництва продукції тваринництва, є поголів'я і продуктивність тварин. Оскільки зв'язок вказаних факторів з обсягом виробництва продукції є функціональним, для визначення ступеня їх впливу можна застосувати будь-який метод детермінованого факторного аналізу.

Отже, недоотримання підприємством вихідного поголів'я, його породо-племінних властивостей, поліпшення вікової структури - це нагальні завдання, вирішити які має досліджуване підприємство.

Аналогічні розрахунки доцільно зробити за кожним видом продукції тваринництва в цілому по підприємству і за кожним підрозділом (фермою).

Етап 2. Аналіз виконання плану і резервів зростання поголів'я тварин.

Поголів'я тварин визначається такими факторами, як спеціалізація підприємства, наявність тваринницьких приміщень і стан кормової бази.

Зростання поголів'я тварин тісно пов'язане з кормовою базою. Збільшувати стадо тварин доцільно тільки в тому випадку, коли при повноцінній годівлі повністю використані потенційні можливості зростання продуктивності наявного поголів'я.

Під час аналізу доцільно вивчити динаміку зростання поголів'я продуктивних тварин, щільність поголів'я на 100 га сільськогосподарських угідь, а також виконання плану щодо вихідного поголів'я кожного виду і групи тварин.

Для встановлення причин зміни вихідного поголів'я слід вивчити виконання плану обороту стада за джерелами надходження і вибуття тварин.

У табл. 2.8 наведено інформацію щодо оцінки обороту стада великої рогатої худоби (ВРХ).

Таблиця 2.8

Оцінка обороту стада великої рогатої худоби

Джерело надходження і вибуття тварин	Усього ВРХ	У тому числі корови	інші
план	фактично	Абсолютне відхилення	план	фактично	Абсолютне відхилення
Залишок на початок року			-20			-5
Приплід			-70	-	-	-
Придбання худоби	-					-
Надходження молодших груп						-
Переведення в інші групи						-19
Реалізація: • голів
• живої маси, ц				-	-
Забій				-		-
Падіж	-			-
Залишки на кінець року

Основним джерелом поповнення стада є отримання приплоду від маточного поголів'я. Недовиконання плану може відбутися з причини яловості маток, мертвонародженого приплоду. Причинами яловості найчастіше є незадовільні умови утримання маточного поголів'я, низький рівень годівлі, несвоєчасне вибракування із основного стада поголів'я, непридатного для відтворення та ін.

Такі причини встановлюються заданими зоотехнічного обліку.

До важливих джерел поповнення і відтворення стада належить придбання племінних тварин, а також придбання телят у населення. Під час аналізу необхідно вивчити виконання плину закупівлі молодняку для поповнення стада, вирощування та відгодівлі, а також причини його недовиконання (відсутність джерел фінансування, нестача кормів, тваринницьких приміщень, несприятлива кон'юнктура ринку).

Основним каналом вибуття тварин є їх реалізація на м'ясокомбінати та племінні цілі. Перевірці підлягає виконання плану за іншими каналами вибуття тварин, а також причини падіжу і змушеного забою тварин (шлунково-кишкові захворювання, пов'язані з порушенням правил напування і годівлі молодняку, антисанітарним станом приміщень, а також простудні захворювання у зв'язку із незадовільною вентиляцією приміщень, протягами, відсутністю прогулянок та закалювання тварин). Ці причини можуть бути ліквідовані безпосередньо працівниками ферм шляхом проведення відповідних заходів.

Оцінка виконання плану обороту стада дає змогу виявити внутрішньогосподарські резерви зростання вихідного поголів'я за рахунок таких факторів:

• скорочення яловості корів;

• падіж і загибель тварин;

• більш інтенсивне вирощування тварин, відкорм та реалізація на м'ясо з більш високою масою.

Для підрахунку резервів зростання поголів'я за рахунок скорочення яловості корів необхідно плановий приріст виходу телят на 100 корів помножити на фактичне поголів'я корів на початок року і поділити на 100.

Резервами зростання поголів'я тварин за рахунок скорочення падіжу і загибелі тварин вважаються ті втрати поголів'я, які відбулись з вини підприємства. Для їх встановлення вивчаються причини падіжу в кожному випадку.

Для визначення резерву зростання вихідного поголів'я за рахунок збільшення живої маси однієї голови до планового рівня необхідно фактичний обсяг реалізації продукції тварин у живій масі поділити па фактичну живу масу однієї голови, а потім па планову і результати порівняти.

Загальна величина невикористаних резервів збільшення вихідного поголів'я молодняку великої рогатої худоби складає 126 голів (52+74).

Етап 3. Аналіз структури складу тварин. Економічна оцінка змін у структурі стада.

Під час відтворення стада відбуваються кількісні зміни його складу і структури, спричинені надходженням і вирощуванням приплоду, переведенням молодняку з молодших груп у старші, реалізацію молодняку і частини дорослих тварин. Відбуваються також і якісні зміни у складі поголів'я за породою, віком, рівнем продуктивності у зв'язку з проведенням селекційного плану племінної роботи, відбором кращих, вибракуванням низькопродук­тивних, старих і хворих, придбанням племінних тварин.

Аналіз передбачає вивчення структури, встановлення змін, що відбулися у складі стада тварин та подання їх економічної оцінки, тобто вияснення, наскільки доцільні зміни у структурі стада з точки зору збільшення обсягу виробництва продукції, раціонального використання трудових і кормових ресурсів, отримання максимального прибутку. Для цього фактичний рівень вказаних показників порівнюють із розрахунковим, який би склався за всіх фактичних умов, але при базовій структурі стада.

При подальшому аналізі структури стада тварин необхідно також вивчити породний склад за кожною групою тварин, визначити питому вагу кожної породи в загальному поголів'ї, виявити зміни в породному складі стада порівняно з планом і п динаміці. При визначенні економічної ефективності різних порід тпарин насамперед враховують продуктивність, витрати кормів і праці на 1 голову і 1 ц продукції, витрати і прибуток на 1 голову і 1 ц продукції.

Для визначення впливу природного складу стада на вихід продукції, витрати кормів, праці, прибуток на інші показники можна використати метод ланцюгових підстановок або абсолютних різниць, як при обчисленні впливу структури стада за віковою ознакою.

2.5. Аналіз витрат і собівартості продукції сільськогосподарських

підприємств

Важливим показником економічної ефективності сільськогос­подарських підприємств є собівартість продукції. В ній зосереджені всі сторони господарської діяльності, результати використання виробничих ресурсів. Пошук резервів зниження витрат і собівартості дає змогу багатьом сільськогосподарським підприємствам підвищити свою конкурентоспроможність, уникнути банкрутства і вижити в умовах ринкової економіки.

Відповідно до методичних рекомендацій з планування, обліку і калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогоспо­дарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18 травня 2001 року за № 132 зі змінами і доповненнями, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власникам), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

У плануванні, аналізі, бухгалтерському обліку визначають собівартість реалізованої продукції та виробничу собівартість.

Собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, розподілених загальновиробничнх та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• загальновиробничі витрати.

Витрати на виробництво продукції формуються за центрами відповідальності та об'єктами обліку, планування та калькулювання собівартості продукції.

Центрами відповідальності виступають внутрішньогоспо­дарські підрозділи. їх склад визначається з урахуванням виробничої та організаційної побудови підприємства, порядку закріплення засобів виробництва тощо.

Залежно від конкретних умов виробництва, структури управління, системи оплати праці, облік витрат ведеться в цілому по конкретних виробничих підрозділах без деталізації за окремими об'єктами (видами і групами худоби та птиці, видами виробництв). Фактичні витрати підрозділу розподіляють між окремими культурами, видами і групами худоби та птиці пропорційно до планових витрат, а за їх відсутності - до нормативних витрат згідно з технологічними картами чи укрупненими нормативами.

Собівартість одержаної продукції (робіт, послуг) визначається у загальноприйнятому порядку.

Залежно від характеру участі в процесі виробництва витрати поділяються на основні та накладні.

Основні витрати пов'язані з безпосереднім виконанням технологічних операцій по виробництву продукції (робіт, послуг), а накладні - з управління та обслуговування діяльності підрозділу (бригади, цеху, ферми тощо), галузі чи господарства в цілому.

Витрати на заходи з підвищення родючості земель (зокрема, на гіпсування та вапнування грунтів), плануються та обліковуються як витрати майбутніх періодів і відносяться на собівартість сільськогосподарської продукції рівними частинами протягом сівозміни.

Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) в аналізі та обліку групуються за статтями, які господарство визначає самостійно, виділяючи в окремі статті змінні та постійні витрати.

Змінні витрати розподіляють п;і пропорційні, яких визначається обсягом одержаної продукції, та непропорційні, величина яких залежить від обсягу виконаних робіт чи поголів'я тварин; до постійних належать витрати, величина яких не залежить ні від кількості продукції, ні від поголів'я чи обсягу виконаних робіт.

У табл. 2.9 наведено перелік статей витрат сільськогосподарських підприємств.

Таблиця 2.9

Перелік статей витрат сільськогосподарських підприємств

Статті витрат	У рослин­ництві	У тварин­ництві	У допоміж­них виробниц­твах	У підсобних промис­лових виробниц­твах
Витрати на оплату праці	+	+	+	+
Насіння та посадковий матеріал	+
Паливо та мастильні матеріали	+	+	+	+
Добрива	+
Засоби захисту рослин та тварин	+	+
Корми		+	+	+
Сировина та матеріали (без зворотних відходів)			+
Роботи та послуги	+	+	+	+
Витрати на ремонт необоротних активів	+	+	+	+
Інші витрати на утримання основних засобів	+	+	+	+
Інші витрати	+	+	+	+
Непродуктивні витрати (в обліку)	+	+	+	+
Загальновиробничі витрати	+	+	+	+

Планування собівартості продукції (робіт, послуг) є важливою складовою частиною розроблення економічно обґрунтованих бізнес-планів.

Плануванню собівартості продукції передус аналіз витрат за елементами та статтями в попередньому періоді. Для аналізу беруться дані обліку і звітності, нормативно-правові акти, матеріали спостережень, вивчення та узагальнення досвіду господарств. Одержані результати використовуються для розробки заходіп щодо економії витрат та підвищення ефективності виробництва в плановому періоді.

Основою для визначення планової собівартості продукції окремих сільськогосподарських культур і видів тварин є технологічні карти, де за статтями витрат на підставі переліку передбачених у технології робіт, грунтово-кліматичних умов, встановлених норм виробітку, нормативів витрат праці, матеріальних та інших ресурсів і з урахуванням раціонального використання землі, основних засобів, застосування прогресивних агрозоотехнічних і організаційних заходів визначається загальна сума витрат виробництва.

У собівартість продукції включаються накладні витрати (крім адміністративних витрат і витрат на збут).

Під час планування і аналізу собівартості продукції врахо­вується вплив основних тсхніко - економічних факторів, таких як підвищення рівня механізації і виробництва, впровадження прогре­сивних технологій, проведення заходів щодо покращання родючості ґрунтів, і впровадження високопродуктивних сортів і гібридів сільськогосподарських культур, порід тварин, викорис­тання матеріальних і фінансових ресурсів, застосування прогресивних форм організації та оплати праці.

Об'єктами аналізу витрат і собівартості сільськогосподарської продукції є витрати на виробництво продукції в цілому і за галузями виробництва, витрати на 1 грн продукції, собівартість окремих видів продукції, витрати за центрами відповідальності.

Аналіз витрат і собівартості продукції сільськогосподарських підприємств здійснюється за такими етапами:

1. Оцінка загальної величини витрат па виробництво продукції.

2. Аналіз витрат на 1 грн виробленої продукції.

3. Аналіз собівартості окремих видів продукції.

4. Аналіз прямих витрат підприємства.

5. Аналіз накладних витрат підприємства.

6. Виявлення резервів зменшення собівартості продукції.

Етап 1. Оцінка загальної величини витрат на виробництво продукції.

Аналіз собівартості продукції починається з вивчення загальної суми витрат на виробництво продукції в цілому і за основними елементами витрат. Групування витрат за елементами необхідне для вивчення матеріаломісткості, енергомісткості, працемісткості, фондомісткості і встановлення пилину технічних факторі» на структуру витрат.

Якщо частка витрат на оплату праці зменшується, а частка амортизації збільшується, це свідчить про підвищення технічного рівня підприємства, зростання продуктивності праці. Питома вага витрат на оплату праці зменшується і у випадку збільшення частки покупних кормів, насіння та інших видів продукції, що свідчить про підвищення рівня кооперування і спеціалізації господарств.

На зміну загальної величини витрат па виробництвоо сільськогосподарської продукції впливають:

• обсяг виробництва продукції;

• структура продукції;

• рівень змінних витрат на одиницю продукції;

• постійні витрати звітного періоду.

Із зміною обсягу виробництва продукції зростають тільки змінні витрати (заробітна плата працівників виробництва, прямі матеріальні витрати, послуги), а постійні витрати залишаються незмінними (амортизація основних засобів, орендна плата, заробітна плата управлінського персоналу, адміністративні витрати).

У табл. 2.10 наведено інформацію щодо витрат на виробництво сільськогосподарської продукції.

Таблиця 2.10

Динаміка витрат на виробництво сільськогосподарської продукції

Елементи витрат			Відхиленні	(+,-)
тис. гри	пито­ма вага, %	тис. гри	пито­ма вага, %	абсо­лют­не, тис. гри	від­нос­не, %	в пито­мій ваіі, п.п.
І. Матеріальні витрати		51,9		54,5		23,5	2,6
у тому числі:
• насіння		3,9		4,0		22,4	0,1
з них покупні		1.2		1.1		6.9	-0.1 0,6
• корми		32,7		33,3		19,8
з них покупні		8.2		7.9		13,3	-0.3
• мінеральні добрива		2,6		2,3		6,7	-0,3
• нафтопродукти		5,1		6,1		39,7	1,0
• електроенергія		2,6		2,6		20,0	-
2. Витрати на оплату праці		20,4		18,4		6,0	-2,0
3. Відрахування на соціальні заходи		6,1		5,5		5,8	-0,6
4. Амортизаційні відрахування		13,4		.14,1»		23,9	0,7
5. Інші витрати		8,2		7,5		7,5	-0,7
Усього витрат						17,6	.
у тому числі:
• змінні витрати		69,5		69,9		18,2	0,4
• постійні витрати		30,5		30,1		16,1	-0,4

Як свідчать дані, наведені в табл. 2.10, фактичні витрати звітного періоду більші від попереднього періоду на 10320 тис. грн, або 16, 1 %. Зростання спостерігається за всіма елементами витрат, і особливо за матеріальними витратами. Збільшилась сума і змінних, і постійних витрат. У досліджуваному періоді порівняно з попереднім змінилась структура витрат: зросла частка матеріальних і амортизаційних витрат, а частка витрат на оплату праці дещо зменшилась.

Етап 2. Аналіз витрат на 1 гри виробленої продукції.

Важливим узагальнювальним показником собівартості продукції є витрати на 1 грн виробленої продукції. Цей показник є універсальним, оскільки обчислюється для будь-якої галузі виробництва і наочно демонструє прямий зв'язок між собівартістю та прибутком. Він обчислюється за таким алгоритмом:

Етап 3.Аналіз собівартості окремих видів продукції.

Після оцінки собівартості в цілому по підприємству необхідно проаналізувати собівартість окремих видів продукції рослинництва, тваринництва і допоміжних виробництв. Аналіз доцільно починати з вивчення собівартості продукції рослинництва, оскільки від її рівня залежить собівартість продукції тваринництва і результати аналізу можуть бути використані при вивченні рівня собівартості в даній галузі.

Аналіз собівартості окремих видів продукції розпочинається з вивчення її рівня і динаміки. При цьому обчислюють базисні і ланцюгові темпи зростання, будуються графіки. Темпи зростання собівартості за кожним видом продукції порівнюють із даними інших підприємств однакового виробничого напряму, а також іі середніми даними по регіону.