Формування товарного господарства в західноєвропейських країнах.

Революція цін” та її вплив на господарський розвиток країн Європи

З географічними відкриттями виникло невідоме раніше явище – різкі стрибки цін на ринках західноєвропейських країн, спочатку на сільськогосподарські продукти, а потім і на інші товари.

Ці погляди оформилися в окремий напрям економічної думки, який пізніше отримав назву меркантилізму.

З метою подолання грошової нестачі урядами приймалися рішення про заборону вивозу грошей за кордон.

Дефіцит грошових металів, що наприкінці Середньовіччя відчувався особливо гостро в Європі, був обумовлений значним відставанням кількості грошей від потреб ринку, що розвивався.

Зростання товарообігу та розвиток торгівлі зумовили проблему «нестачі грошей».

Нестача грошей була великою перепоною для зростання виробництва й торгівлі, а приплив золота й срібла, навпаки, надавав імпульсу для господарського розвитку.

В Іспанії ХVI ст. законом за таку спробу передбачалася смертна кара. В Англії ще у ХV ст. (1440 р.) було прийнято так званий Закон про витрачення, згідно з яким всі іноземці повинні були всю виручку витратити на купівлю англійських товарів, а англійські купці-експортери зобов’язувалися частину своєї виручки привозити готівкою.

Ці заходи й рішення не були поодиничними й випадковими, мало місце досить складне переплетіння певної господарської ідеології та державної політики тих чи інших країн, й вони стосувалися не тільки грошового питання, а охоплювали досить широке коло проблем зростання національного багатства.

Після відкриття морських шляхів в Америку, Індію та Південно-Східну Азію грошовий голод у Європі замінюється могутнім припливом золота й срібла.

Це прискорило процес так званого первісного нагромадження капіталу, а разом з ним прискорився й розклад натурального господарства.

У результаті ”революції цін” значно погіршилося становище багатьох верств населення (робітників, які жили на заробітну плату, феодалів, які жили на фіксовану ренту та більшості селян), але водночас вона збагатила: - торгівців, промислову буржуазію, що народжувалася(робоча сила подешевшала, а продукція, що випускалася, подорожчала), - заможні верстви селянства (з падінням купівельної сили грошей зменшувались реальні розміри оброку).

Зміни, що відбулися на ринку у явищі ”революції цін”, потягли за собою злам економічних відносин,що склалися. Прискорилося розшарування селянства й розорювання значної частини феодалів, які не змогли пристосуватися до нових умов. Відбулося збідніння одних й збагачення інших підприємців.

Звідси і зростання цін, що віддзеркалило порушення економічних залежностей. Стан сільського господарства не був готовий забезпечити обсяги виробництва, що були б відповідними такому обсягу грошових металів, що потужно збільшився. Тому «революція цін» стала могутнім поштовхом до розвитку товарності.

Таким же чином, як дефіцит грошей стримував розвиток товарності сільського господарства (і не лише його), зростання кількості грошей в умовах ще досить великої долі натуральних форм обігнало потребу в їх збільшенні.

„Революція цін”

Загальне зростання цін протягом ХУІ століття відбулося майже у 4 рази.

До 1601 р. ціни в Іспанії зросли в 4,5 рази, в Англії – в 4 рази, Франції – в 2,5 рази, в Італії та Німеччині – в 2 рази.

Зростання цін було викликане не лише потужним припливом дорогоцінних металів на ринки Європи, (що само по собі зумовило їх знецінення), а й різким падінням витрат на видобуток золота та срібла.

“Революція цін” стала тим базовим явищем, що відіграло особливу роль у формуванні товарного господарства та стало історичним фактом його утвердження.

Франціядосягла значних успіхів у Північній Африці, на Близькому Сході витіснила на другий план Венецію та інші північноіталійські держави. Водночас здійснювалися спроби захопити колонії в Америці (Канада). Південнонімецькіторгові і промислові компанії намагались проникнути в Південну Америку і Вест-Індію.

Англія на шляху колоніальної експансії змагалася з Іспанією. Вона вела контрабандну торгівлю з іспанськими колоніями, здійснювала піратські експедиції і грабежі.

створення на океанському узбережжі нововідкритих земель військово-торгівельних факторій, з яких до Європи відправлялися награбовані та отримані шляхом нееквівалентної торгівлі товари.

Перші колоніальні імперії

З географічними відкриттями виникає світова колоніальна система. Створюються колоніальні імперії:

спочатку – іспанська і португальська, дещо пізніше у світовій колонізаційний рух вступили Англія, Франція й Нідерланди, поступово перетворюючись у могутні імперії.

колоніалізм стає методом функціонування міждержавного господарства, що поступово набуває масштабу світового

Португальська колонізація носила характер “крапкової” колонізації:

Іспанські колонізатори, захопивши величезні території в Південній та Центральній Америці, намагалися створити тут той тип господарства, який їм був звичний. Місцеве населення примусово експлуатувалося на золотих та срібних копальнях, плантаціях цукрової тростини.

Нідерланди намагались підірвати португальську монополію на торгівлю з Індією, водночас поступившись першим місцем у світовій торгівлі Англії. Зрештою Нідерланди зазнали поразки у торгових і колоніальних війнах XVII —XVIII ст.

Концентрація капіталу, переважно в грошовій формі, у руках тих, хто спроможний організувати й управляти великомасштабним товарним виробництвом (у підприємців);

Звільнення основної маси робітників від особистої, феодальної залежності і станових, цехових обмежень, відокремлення робітників від засобів виробництва, щоб створити для них необхідність пошуку роботи за грошову плату;

Основними джерелами нагромадження капіталівстали:

Поставало питання щодо створення великого масового виробництва. Головним тут було надання наявному багатству грошової форми, тобто такої форми, що може бути направлена на цілі виробництва (а не споживання, як це має місце у простому товарному господарстві).

Наслідком великих географічних відкриттів стало посилення нових тенденцій в економічній політиці європейського абсолютизму. Вона набула яскраво вираженого меркантилістського характеру. Правлячі династії в Іспанії, Англії, Франції всіма доступними засобами стимулювали торгівлю, промисловість, судноплавство, колоніальну експансію.

Процес первісного нагромадження капіталу

Такі світові події XVI - XVIII століть як Великі географічні відкриття, утворення колоніальної системи, становлення світового ринку призвели до того, що дрібне товарне виробництво вже не задовольняло зростаючі потреби в різних промислових товарах.

Меркантилізмяк економічна політика епохи первісного нагромадження капіталу був породжений наслідками феодалізму та капіталізмом, що народжувався у його надрах та сприяв формуванню й розвиткові ринкової економіки.

Здійснення переходу від переважно натурального, дрібнотоварного господарства до ринкового товарного виробництва потребувало збігу декількох умов:

Наявність ринків постійного збуту продукції

Зазначені умови забезпечив так званий процес первісного нагромадження

Зовнішня торгівля, особливо колоніальними товарами

Система протекціонізму, державні позики, податки

Пряме пограбування колоніальних володінь і залежних земель, колоніальні війни, торгівля рабами, піратство

Нещадна експлуатація позбавлених засобів виробництва і засобів існування пауперів у майстернях і робочих будинках

Організація в колоніях (Америці) рабовласницького, плантаторського господарства; жорстокі методи поневолення і пограбування корінного населення Африки, Азії, Північної і Південної Америки;

Розмаїття монетних систем та одиниць за часів феодалізму призвело до розповсюдження міняльної справи.

Зростає значення торгівлі і фінансово-банківських інститутів, які набувають якісно нових рис

Із зростанням світового ринку й, перш за все, обсягів зовнішньої торгівлі відбувається зосередження багатства як у окремих осіб, так і в окремих державах. Торгівельний капітал відіграє велику роль у розвитку капіталістичного виробництва.

Первісне нагромадження капіталувиявилося вихідною точкою в становленні господарського устрою, що почав складатися з ХVI ст. в Європі і отримав назву капіталізму.

За К.Марксом, процесом первісного нагромадження капіталу було «не що інше, як історичний процес відокремлення виробника від засобів виробництва».

Це був процес примусового позбавлення їх приватної власності й перетворення в бідних продавців своєї робочої сили, що передував власне капіталістичному нагромадженню.

Головною відмінною ознакою виступали розвиток товарно-грошових відносин, становлення ринкової економіки.

Капітал – це цінність, яка зростає, його нагромадження починалося там, де цінність працювала на своє збільшення.

«Гроші породжують гроші, дохід – це гроші, що породжені грошима» (Жан Кальвін, автор кальвіністського віроучення щодо сутності капіталу).

Період трансформації феодальних відносин у капіталістичні характеризується розвитком ринку. Цьому сприяло все більше запровадження грошової ренти, що замінила характерні для часів раннього феодалізму відробіткову та продуктову форми.

Із розвитком ринку феодальні відносини неухильно трансформуються у капіталістичні

Грошова рента починає переважати

Феодальна залежність селянства зменшується, а через викуп – зникає.

У більшості країн Західної Європи господарства капіталістичного типу на цьому етапі стають переважними.

Зміни в господарських формах призвели до змін в характері обміну між ними

З середовища заможних майстрів, купців й дрібних фінансистів формується прошарок мануфактурників – власників великих майстерень, не зайнятих фізичною працею, майбутніх капіталістів.

Таким чином, прогресивний розвиток господарської сфери у країнах Західної Європи в ХVI ст. свідчить, що дрібне господарство ремісників і селян як основних суспільних виробників на цей час вичерпало свої можливості й стало неспроможним до подальшого самостійного розвитку. Дрібне товарне виробництво починає поступатися місцем більш продуктивним формам організації виробництва, посилюється його підлеглість капіталу.

Цехове ремесло стало одним із головних перешкод на шляху капіталістичної промисловості, тому воно повинно було поступитися менш регламентованому мануфактурному виробництву.

Основною галуззю в місті виступало цехове ремесло.

Позбавившись особистої залежності від феодала, ремісник набував нової залежності – залежності від корпоративності всієї цехової системи.

На першому етапі цехова організація зіграла позитивну роль у розвиткові матеріального виробництва. Виникнення ремісничих цехів було викликано боротьбою міщан з феодалами за свою незалежність. Головним завданням цехів на цьому етапі розвитку був захист ремісників від сваволі феодала. Перевагами цехової форми організації були: захист від конкуренції, організація кооперації, взаємодопомога, передача технологій та майна, захист та охорона власності.

Два основних етапи розвитку цехового виробництва:

На другому етапі, у XV столітті цехова організація, спрямована на зберігання дрібного виробництва, вже дуже сильно сковувала техніко-економічну сферу й гальмувала розвиток ремесла. Вона не дозволяла укрупнювати майстерні і вводити поопераційний поділ праці між працівниками, перешкоджала зростанню продуктивності праці. Жорстка цехова регламентація, недопущення соціально-економічної диференціації серед майстрів, спостереження за встановленням монопольних цін на однорідну продукцію були перепоною для нагромадження капіталів, заважали розвиткові ринкових відносин.

Виконавши завдання захисту інтересів ремісників, цехи стали серйозно гальмувати процес переростання ремісничого виробництва у дрібнотоварне. Це стало найбільш очевидним на етапі розкладу феодалізму та становлення ринкових відносин.

Обстоювання державного втручання в господарське життя, за якого тільки і можливо забезпечувати грошовий і торговий баланс, було тим загальним, що об’єднувало всіх меркантилістів.

Внутрішню торгівлю меркантилісти також не заперечували, але вона, як вважалося, не збільшує грошей в країні, а тільки переміщує їх від одних суб’єктів до інших.

Загальною теоретичною підкладинкою меркантилізму було переконання про необхідність розширення функцій держави, енергійного втручання державної влади в справи промисловості й торгівлі.

Принципом меркантилізму було «більше продавати - менше купувати», тому його представники виступали за активний баланс у зовнішній торгівлі, яка, на їх думку, збагачує державу.

Меркантилісти вважали, що виробництво товарів мало бути підпорядковане завданням їх вивезення за кордон.

Внаслідок зовнішньої торгівлі відбувалося зростання торгового капіталу

У XVI—XVII століттях важливу роль у сприянні нагромадженню відігравала протекціоністська політика, що проводилася з боку держави. Уряди багатьох країн ввели великі податки на імпортовані готові товари, забороняли експорт сировини і продуктів харчування. Така політика, що спиралася на меркантилістські погляди, надавала буржуазії можливість утримувати на внутрішньому ринку високі ціни на товари вітчизняного виробника і сприяти розвиткові національного виробництва.

6.3. Формування товарно-грошового (капіталістичного) господарства: передумови переходу від простого товарного до грошового (капіталістичного) ринкового господарства. Зародження інститутів ринкової економіки.

Меркантилізм як форма державної політики

Спочатку меркантилізмом називали ідеологію купців, пізніше під загальною назвою „меркантилізм” стали розуміти сукупність поглядів й окремих уявлень багатьох різних осіб поряд із заходами господарської політики європейських держав у ХIV - ХVIII століттях.

дослідження економічних явищ в його рамках відбувалося емпіричним шляхом, без системного аналізу усіх сфер економіки; гроші трактувалися як найвища і абсолютна форма багатства й ототожнювалися із золотом та сріблом; джерелами багатства вважалося здійснення зовнішньої торгівлі на основі активного торговельного балансу; шляхи збагачення нації бачилися у нееквівалентному зовнішньоторговельному обміні, у проведенні політики „розору сусіда”, що обумовлювала антагонізм економічних інтересів конкуруючих на світовому ринку держав; меркантилізм був спрямований на вмотивування процесу становлення національних держав, необхідності сильної централізованої влади та активної діяльності уряду з накопичення багатства країни у грошовій формі; сфера виробництва трактувалася як передумова успішного розвитку торгівлі, як джерело постачання необхідних для продажу товарів; на основі переконання в тому, що імпортні товари є капіталомісткими, а експорт готових виробів передбачає інтенсивне використання праці, обґрунтовувалася необхідність забезпечення високої зайнятості населення.

Виникнення меркантилізму як першого систематизованого знання про нові функції держави, про зміни економічного і суспільного середовища пов’язане з розвитком торговельного капіталу, формуванням національних економік на ринкових засадах .

Меркантилізм є першою економічною концепцією епохи первісного нагромадження капіталу

Його теоретико-методологічні особливості:

Термін „меркантилізм” виник у другій половині ХVIII століття від італійського „мерканте” – купець, але вперше його застосували критики меркантилістської доктрини Ф.Кене і А.Сміт.

яскраво виражений протекціонізм; приватна ініціатива купців і купецьких компаній; збереження активного торгового балансу; розвиток банківської справи; кольберизм; збільшення і розвиток зовнішньої торгівлі; розширення функцій держави; розвитком торговельного капіталу; формуванням національних економік на ринкових засадах.

Ознаки економічної політики меркантилізму:

У розвитку меркантилізму виділяють два етапи

Ранній меркантилізм § зосередження зусиль політики на залученні грошей до країни; § на перше місце ставили роль уряду; § характерною для нього є проблема грошового балансу .

Пізній меркантилізм § торговельні зв’язки між країнами стають більш розвиненими; § характерна більш гнучка політика, в основі якої були ідеї активного торгового балансу.

Вона є одним з важливих теоретичних надбань, що являло собою першу спробу побудови макроекономічної моделі цілісного господарства.

Роботи французького мислителя Франсуа Кене (1758 р.) найбільш широко відображали особливості переходу аграрної сфери на засади товарного господарства.

Його представники гостро критикували меркантилізм і виходили з визначальної ролі землі, природних факторів та аграрної сфери у житті суспільства і створенні багатства.

Політика меркантилізму підривала економіку сільського господарства. Воно деградувало.

Потужна абсолютистська влада була перешкодою на шляху вільного економічного розвитку

Фізіократизм яквчення першого етапу розвитку класичної політекономії

Процес формування товарного господарства супроводжувався його поступовим проникненням і в аграрну сферу.

Тому центр економічних суперечностей змістився у сферу сільського господарства й воно стає головним предметом досліджень фізіократизму.

«Економічна Таблиця» стала вищим проявом утвердження товарності в сільському господарстві.

До Ф.Кене ще не розглядалася економіка країни як єдиний цілісний організм, в якому все взаємозв’язано.

Ніхто до нього не уявляв будову економіки як круговий потік продуктів і доходів.

Зміни в сфері обміну

Мануфактура стала першою формою організації господарства з вільним наймом, за якої учасниками є власники засобів виробництва – його організатори та власники робочої сили – наймані робітники.

Соціальні зрушення як результат первісного нагромадження капіталу

Виникнення різних форм мануфактурної організації виробництва як нової форми організації засвідчила зміни, що відбувалися у формах господарства і стали результатом дальшого розвитку поділу праці та кооперації.

Грошові операції тієї епохи були пройняті духом сміливої заповзятливості і ризикованих рішень.

Потреба в грошових коштах для здійснення різних підприємницьких ініціатив, прискорення грошового обігу викликали необхідність розвитку швидкими темпами кредиту, обумовили зміни в сфері обміну.

Ярмарки, проведення яких відновилось ще в XI сторіччі, у ХІV—XVII ст. зазнають бурхливого росту.

Складні операції європейського купецтва, розширення торгових оборотів і безперервність торговельних угод викликали подальший розвиток бірж.

Ярмарки та біржі були новими формами взаємодії суб’єктів господарювання, прообразами ринкових форм взаємодії.

Одним із важливих наслідків зазначених подій став небувалий досі приплив до Європи золота й срібла. За короткий час кількість грошей зросла більш ніж у десять разів, що сприяло розвиткові комерційного капіталу.

В середовищі нового класу - буржуазії - утворюється своя аристократія, яка формується шляхом нагромадження великих готівкових капіталів у найбільш спритних ділків, здебільшого в результаті різних кредитних операцій.

Відбувається перехід до централізованого збирання податків, без проміжних ланок феодальної драбини.

Однією з найголовніших особливостей державних фінансів в мануфактурний період є безперервно зростаючий державний борг.

Подальший розвиток обміну. Зміни у фінансовій сфері

Об’єктом товарних відносин стають гроші. Торговий капітал переважав над промисловим. Паралельно з торговим капіталом розвивається позичковий Зароджуються форми банківської діяльності. Посилюється поділ праці. Відбувалося становлення грошової, фінансової та кредитної систем. Виникають банки, які починають створювати власні торговельні та промислові підприємства. Західноєвропейська економіка починає рухатися шляхом становлення й розвитку дрібнотоварного виробництва та ринкових відносин, які потребували відповідних їм інститутів.

В сфері обігу і розподілу переростання простого товарного виробництва в грошове (ринкове) виявляється у розвитку міжнародного поділу праці, формуванні національних, європейського і світового ринків товарів і грошей.

Змінюється і розвивається податкова система. Суб'єктами оподаткування виступають селянство, купецтво, власники мануфактур, ремісники.

Капіталістичні зміни в кредитній системі

Наприкінці XVII ст. засновується Англійський акціонерний банк, основною функцією якого стає торговельно-промисловий кредит, що посприяло нагромадженню капіталів.

Загальноєвропейським кредитним центром стає Амстердамський банк. Тут створюється перша в світі фондова біржа як самостійний орган з торгівлі цінними паперами.

У XVI ст. дрібне господарство основних виробників суспільства — ремісника та селянина — вичерпало свої можливості й стало неспроможним до подальшого само­стійного розвитку.

Економічна думка періоду первісного нагромадження капіталу

Концепція, якої притримувались меркантилісти, вже не могла забезпечити пояснення нових проблем та питань, що виникали в процесі формування товарного господарства. Відповіді на них могли з’явитися лише при зміні підходів до розуміння джерел створення багатства та ролі виробничої сфери.

Бурхлива капіталізація господарства Англії, посилення її зовнішньоекономічної експансії у ХVII ст. сприяли виникненню нових процесів та явищ, які виходили за межі меркантилістської доктрини, але потребували свого теоретичного обґрунтування.

Видатний англійський економіст, виявив інші підходи до аналізу сутності економічних явищ і процесів, першим застосував іншу – загальнонаукову парадигму. Він був яскравим представником економічної науки періоду подолання меркантилістських догм, який одним з перших вийшов за межі меркантилізму і започаткував новий напрям економічної науки – класичну політичну економію.

Вільям Петті (1623 – 1687)

Французький представник економічної думки періоду виникнення ринкового господарства, що став родоначальником політичної економії у Франції. Він намагався розібратися у причинах низького рівня життя у провінціях Франції на межі ХVII-ХVIII ст. Будучи виразником й захисником інтересів селянства, як власник родового маєтку він відчував на собі занепад сільського господарства.

П’єр Лепезен де Буагільбер (1646 – 1714)

Це стадія промисловості, яка історично передувала великій машинній індустрії. Відмінною рисою мануфактури, порівняно з передуючою їй простою капіталістичною кооперацією, був перехід до поопераційного поділу праці, значне підвищення її продуктивності, використання найманої робочої сили. Проте праця в мануфактурі ґрунтується на ремісничій техніці й залишається ручною.

Із мануфактурним виробництвом як більш прогресивною й адекватною досягнутому рівню розвитку продуктивних сил формою організації виробництва, в якій воно спиралося на широкий поділ праці, пов’язаний подальший генезис ринкового господарства в країнах Європи.

Змінюється соціальна сфера, формуються буржуазія і передпролетаріат. Останній формується зі строкатої маси ро­зорених дрібних власників — селян, ремісників тощо.

У містах і селах виникають капіталістичні господарства із застосуванням праці найманих робітників.

Ліквідовується кріпосна залежність в Англії, Франції, Італії, Нідерландах. Відбувається перехід до товарно-грошових відносин.

Нові форми організації господарства

Темпи економічного розвитку європейських країн ще більше зростають на останньому етапі існування середньовічного суспільства в ХV - першій половині ХVІІ ст. Феодалізм занепадає. Виникають і активно розвиваються капіталістичні відносини.

Значну роль у занепаді феодального господарства та становленні індустріального суспільства відіграло мануфактурне виробництво

Мануфактурне виробництво стає важливим свідченням розвитку нових, капіталістичних відносин. Господарство країн Західної Європи XVI ст. – XVІІІ ст. можна охарактеризувати як мануфактурне, оскільки від ролі мануфактури в економічній структурі країн залежав їх економічний розвиток.

Розвиток мануфактурного виробництва,особливо після великих географічних відкриттів, призводить до зростання обсягів торгівлі та радикальних змін в організації світової торгівлі: великого розвитку отримує купецький, торгівельний капітал, з’являються монопольні торгові компанії, виникає страхова справа. З´являється акціонерний капітал та акціонерна власність.

Таким чином, мануфактура була провідною формою капіталістичного виробництва у країнах Західної Європи з ХVІ до останньої третини ХVIII століття. Вона забезпечила детальний поділ праці, удосконалення технології, робочих інструментів й засобів праці. Мануфактура стає першим капіталістичним підприємством, що використовує найману працю та діє за наявності капіталу. Отже, значення мануфактурного виробництва полягає в тому, що воно історично підготувало передумови для великої машинної індустрії.

Якщо основою феодальних відносин було натуральне господарство, то міста були осередками товарного виробництва й торгівлі.

Міста були явищем, стороннім для феодалізму, оскільки тут не було феодального землеволодіння й феодальної ренти.

Розвиток міських поселень підтримувався державою та церквою, оскільки вони розраховували на створення в містах своїх опорних пунктів, а також на грошові надходження від міського населення.

Місто забезпечувало всі необхідні умови для виробничої діяльності і збуту ремісничої продукції: безперешкодну зустріч замовників і покупців з виконавцем замовлень; охорону від воєнних виступів; водопостачання.

Західноєвропейські міста, ставши осередками ремісників та торгових людей, відігравали важливу роль в розвиткові господарських зв’язків. Поява великої кількості міських ремісників призвела до зростання продуктивності праці та якості товарів, а також до жвавого товарообміну між городянами і селянами.

Розвиток західноєвропейських міст перш за все відіграв важливу роль у становленні приватної власності, адже в них жили вільні люди, що вже не перебували в особистісній залежності.

В процесі свого розвитку поступово ремесло почало переходити на стадію товарного виробництва – ремісники починають працювати на замовлення споживачів, а вироби продавати торгівцям. Формами організації такого виробництва стають реміснича майстерня, цех, мануфактура. В містах Західної Європи поступово зароджується промислове й торгівельне підприємництво. Місцеві жителі організовуються в ремісничі цехи й купецькі гільдії, а під керівництвом своїх виборних органів проводять боротьбу проти феодалів. Тут утворюється буржуазна економіка, яка й зруйнувала феодалізм. З бюргерів виростала міська буржуазія. Таким чином, основний внесок міст в руйнування феодальної системи господарства полягав у розвитку товарно-грошових відносин, центрами яких вони були. Позбавившись особистої залежності від феодала, ремісник набував нової залежності – залежності від корпоративності всієї цехової системи,яку, правда, ще не можна назвати економічною. Основною галуззю в місті виступало цехове ремесло.

Зростання ролі середньовічних міст у зародженні ринкової економіки

Розвиток міського ремісничого виробництва і торгівлі підвищував економічний і політичний статус міст, які поступово перетворювалися з адміністративних і релігійних центрів на економічні й культурні центри.

Не випадково міста протистояли з самого свого заснування феодалам, адже буржуазія, що прийшла на зміну феодалам, зростала в містах.

В результаті комунальних революцій європейські міста домоглися високого рівня самостійності і влади над навколишніми землями. Міста-комуни повністю звільнилися від феодальних повинностей, отримали право на створення органів міського самоуправління, формування міського суду, фінансової і податкової систем тощо.

Серед міського населення відбувалися процеси швидкого соціального розшарування. Із заможної верхівки виокремилося бюргерство як особисто вільні люди, що володіли певними коштами й сплачували міські й державні податки. З їх числа формувався заможний міський стан, який пізніше став основою європейської буржуазії і склав так званий середній клас.

Створювалися сприятливі умови для більш ефективного розвитку ремесла та торгівлі. Городяни, що вивільнилися від феодальної залежності, отримували більш високий, ніж у селян, соціальний статус.

В результаті комунальних революцій населення великої кількості міст завоювало самостійність управління.

З розвитком товарно-грошових відносин найбільш заможними городянами міст стають купці, власники ремісничих майстерень, домовласники, лихварі, представники духовенства. Населення міста поповнюється за рахунок великих феодалів з дружинниками, представників королівської адміністрації, а також лікарів, артистів, художників, викладачів та тих, хто був зайнятий у сфері обслуговування.

На фоні розпаду феодалізму проявляються зміни в міській соціальній структурі.

Феодали, переселяючись у міста, поступово стають феодальною аристократією. В обмін на вилучення тих функцій, що у них існували до формування централізованого державного центру, феодали отримують певні привілеї.

Головна перемога мешканців міст (міщан) полягала в тому, що вони домоглися особистого звільнення від кріпосної залежності.

На кінець ХV ст. місто переважно являло собою осередок вільних від кріпосної залежності людей, що якісно відрізнялося від міст Стародавнього світу. Середньовічне місто – це самостійна організація з певною системою самоуправління.

В містах Західної Європи поступово зароджується промислове й торгівельне підприємництво. Місцеві жителі організовуються в ремісничі цехи й купецькі гільдії, а під керівництвом своїх виборних органів проводять боротьбу проти феодалів. Тут утворюється буржуазна економіка, яка й зруйнувала феодалізм.

Таким чином, основний внесок міст в руйнування феодальної системи господарства полягав у розвитку товарно-грошових відносин, центрами яких вони були.

Початок переходу від феодального до капіталістичного господарства поклали зміни:

у сфері матеріального виробництва, стані та характері розвитку продуктивних сил.

розширення внутрішнього і зовнішнього ринку, що сформувалися на межі XV і XVI століть.

Чіткого окреслення феодального та селянського господарства.

Швидкого розвитку феодальних міст, зростання їх економічної ролі.

Відбувається подальше поглиблення суспільного поділу праці.

Розвитку внутрішньої та зовнішньої торгівлі.

Розвитку в містах ремісничого виробництва, яке перетворюється на дрібнотоварне.

Збільшення ролі грошей.

Зростання ринку, втягування сільського господарства в товарно-грошові відносини стало основою процесів:

Причини переродження феодальних відносин

Неадекватність форм організації феодального господарства;

Еволюція господарського розвитку;

Поступове витіснення натуральної форми господарства товарною.

Розпад феодального господарства пов`язаний з такими процесами:

- розвитком товарного господарства;

- посиленням елементів товарності в господарстві;

- формуванням великих капіталів;

-перетворенням феодальної земельної власності на об`єкт купівлі-продажу;

- використанням найманої робочої сили;

- посиленням майнової та соціальної диференціаціїтощо.

Висновки по темі полягають у тому, що головною причиною процесів розкладу феодальних відносин наприкінці ХV – у ХVІІ ст., їх переродження та зародження ринкового (капіталістичного) господарства в Західній Європі є “неадекватність” форм організації феодального господарства умовамвідтворення самого господарства. Феодальні господарські відносини стають все більшим гальмом подальшого розвитку суспільства. Зміни, що відбувалися у всіх аспектах людського життя - техніці, технології виробництва, науці, інженерній освіті, культурі, релігії, ролі держави тощо, вимагали нової системи управління економікою. Саме тому на зміну старим формам організації приходять нові, відбувається формування інститутів ринкової економіки. В економіці виникають нові форми господарювання. Під впливом інтеграційних процесів відбувається формування якісно нового типу господарства, заснованого на ринкових засадах. В промисловості і сільському господарстві зароджуються капіталістичні відносини.

XVI-XVII століття в еволюції європейської цивілізації були періодом переходу від феодального до індустріального суспільства.

Розпад феодального господарства був пов`язаний з такими процесами як: - розвиток товарного господарства, - посилення елементів товарності в господарстві, - формування великих капіталів, - перетворення феодальної земельної власності на об`єкт купівлі-продажу, - використання найманої робочої сили, - посилення майнової та соціальної диференціації тощо.

Передумови індустріалізації господарства та зародження інститутів ринкової економіки складалися в другий період європейського феодалізму в країнах Північно-Західної Європи. Головними з них були: - просте товарне виробництво, - купецько-лихварський капітал, - руйнація натурально-господарських форм феодального господарства, ремісничих цехів, купецьких гільдій, - грошова рента, - становлення внутрішніх національних ринків, - поява нових господарських форм, орієнтованих на товарно-грошові форми взаємодії. Створенню загально-європейського товарного і грошового ринку сприяла міжнародна торгівля.