Система комерційних банків Великобританії представлена кліринговими, торговими, іноземними та консорціумними банками, а також дисконтними домами.

Клірингові банки (Clearing banks) домінують у депозитно-позичкових операціях всередині країни. Їхньою особливістю є те, що всі вони прямо задіяні в системі заліку платіжних документів і цінних паперів, які здійснюються через Лондонську розрахункову палату.

Торгові банки це юридичні особи, які надають банківські послуги іншим організаціям. Ці банки поєднують депозитно-позичкові операції для обмеженого числа клієнтів з активною емісійно-засновницькою діяльністю та наданням організаційно-консультативних послуг. Крім того, вони

Ø керують довірчими портфелями цінних паперів,

Ø консультують з питань інвестицій,

Ø забезпечують страхування кредитних ризиків і самі виступають гарантами,

Ø відіграють важливу роль на валютному ринку та ринку золота,

Ø є посередниками в операціях із злиття та поглинання компаній.

Іноземні банки (Foreign banks), це банківські установи, які функціонують на території Великобританії, проте управління якими здійснюється з-за кордону.

Розрізняють декілька типів таких банків на території Великобританії:

Консорціумні банки це інститути в яких беруть участь щонайменше дві кредитні установи, до того ж ні одна з них не має контрольного пакету акцій.

Одним із типів комерційних банків у Великобританії є облікові (дисконтні) доми (Discount Houses). Особливість їх діяльності полягає в тому, що у випадку необхідності отримання кредитів комерційні банки звертаються не в центральний банк, а в дисконтний дім, який має виключне право здійснення позичкових операцій в Банку Англії.

Серед інших інститутів банківської системи Великобританії особливе місце займає Національний ощадний банк, заснований у 1861р. За своїм статусом цей банк є підрозділом Міністерства національних заощаджень. Національний ощадний банк здійснює особливі фінансові операції: відкриває для вкладників два види рахунків – звичайний та інвестиційний, які за режимами функціонування нагадають депозитні рахунки комерційних банків. Своїм вкладниками банк не видає чекових книжок, а зняття коштів з рахунків є можливим лише у формі готівки.

В інфраструктурі кредитної системи Великобританії активно функціонують небанківські кредитні установи. З-поміж них виділяються будівельні товариства, страхові компанії, фінансові компанії, пенсійні фонди, довірчі пайові фонди, кредитні спілки, інвестиційні трести.

Будівельні товариства спеціалізуються на наданні індивідуальних довгострокових позик для будівництва чи купівлі житлових будинків за рахунок коштів, залучених у формі довгострокових вкладів населення. Їхні сумарні активи перевищують 130 млрд. фунтів стерлінгів.

Страхові компанії і пенсійні фонди спрямовують капітал, що акумулювався, у довгострокові інвестиції. Фінансово-кредитна діяльність є вторинною відносно їхньої професійної спеціалізації - страхової справи та пенсійного забезпечення.

Інвестиційні трести займаються винятково операціями з цінними паперами. Через емісію власних акцій і облігацій вони залучають капітал, який вкладають у цінні папери інших компаній. Особливістю цих установ, що не мають регулярних джерел надходжень, є значна залежність від ринкової кон’юнктури. При падінні курсів цінних паперів вони зазнають фінансових труднощів і збитків.

Довірчі пайові фонди акумулюють грошовий капітал і вкладають його в цінні папери. Капітал цих фондів є змінною величиною, він залежить від переваги продажу чи купівлі паїв. Структура активів фондів аналогічна активам інвестиційних трестів - майже 80% становлять акції компаній.

Фінансові компанії спеціалізуються на кредитуванні окремих фірм, що не мають доступу до звичайних джерел позичкового капіталу. Найбільші з них – фінансові корпорації промисловості, сільськогосподарська іпотечна корпорація. Держава надає фінансову допомогу таким корпораціям чи виступає у ролі гаранта.