Конституційний склад і структура Верховної Ради України.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Згідно з чинною Конституцією України конституційний склад Верховної Ради України - 450 народних депутатів.

Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Конституція 1996 року, на відміну від попередніх конституційних актів, значно понизила віковий ценз народних депутатів - з 25 до 21 року і підвищила ценз осілості з двох до п'яти років, а також встановила обмеження для осіб, які мають судимість.

Формування чисельного складу Верховної Ради відбувається на основі Закону України "Про вибори народних депутатів України".

Ефективність діяльності Верховної Ради України значно залежить як від її складу, так і від структури. Конституція України та Закон України "Про Регламент Верховної Ради України" визначають, що парламент України складається з кількох підрозділів.

1. Керівні особи: Голова Верховної Ради України, Перший заступник і заступник голови Верховної Ради України, що обираються та відкликаються Верховною Радою України зі свого складу. Голова Верховної Ради України веде засідання Верховної Ради України; організовує підготовку питань до розгляду на засіданнях Верховної Ради та ін.

2. Комітети Верховної Ради України. Вони здійснюють розгляд питань, належних до повноважень Верховної Ради України, здійснюють законопроектну роботу, сприяють втіленню в життя законів України й інших рішень парламенту та ін.

3. За рішенням Верховної Ради України для розгляду питань, які мають тимчасовий характер або не належать до профілю вже наявних комітетів, можуть створюватися тимчасові спеціальні комісії. Вони є незалежними в своїй діяльності. Оцінку їхній роботі дає лише Верховна Рада України.

4. За необхідності проведення розслідувань, пов´язаних з питаннями, що торкаються інтересів усього суспільства, Верховна Рада України може створювати тимчасові слідчі комісії(за це повинні проголосувати не менш як 150 народних депутатів).

5. Апарат Верховної Ради України. На нього покладається здійснення правового, наукового, організаційного, документального, інформаційного, фінансово-господарського, матеріально-технічного, соціально-побутового й іншого забезпечення діяльності парламенту та народних депутатів України.

3. Конституційно-правовий статус народного депутата України

Народним депутатом може бути громадянин України, що на день виборів досяг 21 року, має право голосу та проживає в Україні протягом останніх 5 років.

Встановлення вікового цензу для депутатів (не молодший за 21 рік) зумовлене необхідністю набуття ними певного життєвого досвіду, потрібного при вирішенні складних державних питань під час роботи у вищому представницькому органі держави.

Ценз неперервного п´ятирічного проживання на території України передбачає наявність більш глибокого розуміння й усвідомлення депутатом економічних, політичних, соціальних проблем державного та суспільного розвитку України і, відповідно, більш компетентного виконання своїх обов´язків.

Не може бути депутатом громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена та не знята. Підстави, строки й порядок погашення та зняття судимості визначаються Кримінальним кодексом України (статті 89, 90, 91 КК України). Народний депутат України здійснює свої повноваження на постійній основі. Це означає, що для обраного народного депутата робота в парламенті є основною та постійною на весь період його повноважень. Депутат не може мати іншого представницького мандату, перебувати на державній службі, займатися будь-якою іншою діяльністю за сумісництвом з отриманням винагороди, крім викладацької, наукової, літературної, художньої та мистецької діяльності у вільний від роботи час.

Перед вступом на посаду народні депутати складають перед Верховною Радою України присягу. Її текст закріплений у ст. 79 Конституції України. Відмова скласти присягу спричиняє втрату депутатського мандату.

Конституція України закріплює гарантії, покликані забезпечити сприятливі умови для виконання депутатами своїх повноважень, а також захистити їх від репресій.

Однією з таких гарантій є депутатська недоторканність. Народні депутати не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності чи заарештовані без згоди Верховної Ради України. Вони також не несуть відповідальності за виступи в парламенті чи його комітетах, за результати голосування з того або того питання тощо. Однак народні депутати несуть юридичну відповідальність за образу чи наклеп. Ця норма покликана запобігти зловживанню народними депутатами своїм статусом, дисциплінувати їх.

Обсяг повноважень народних депутатів України визначається Конституцією України та законодавством. Ці повноваження починаються з моменту складання депутатом присяги та припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради України відповідного скликання. Та Конституція України (ст. 81) передбачає й можливість дострокового припинення депутатських повноважень у разі:

- їх складання за особистою заявою депутата (рішення про це приймається Верховною Радою України);

- набрання законної сили обвинувальним вироком щодо депутата (з дня набрання законної сили рішенням суду);

- визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім (з дня набрання законної сили рішенням суду);

- припинення громадянства депутата чи його від´їзду на постійне місце проживання за межі України (рішення про це приймається Верховною Радою України);

- невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльно

сті (судом, за поданням Голови Верховної Ради України чи за ініціативою не менше ніж 25 народних депутатів України);

- смерті депутата (з дня смерті, засвідченої свідоцтвом про смерть).

Народний депутат України зобов´язаний брати участь у засіданнях Верховної Ради України, її органів, у контролі за виконанням законів та інших актів. Він має право ухвального голосу в питаннях, які розглядаються Верховною Радою України та її органами.

Народний депутат України має право обирати та бути обраним до органів Верховної Ради України, пропонувати питання для розгляду, висловлювати власну думку. Він має право законодавчої ініціативи, може вносити пропозиції та поправки до проектів законів, звертатись із запитаннями, брати участь у дебатах, порушувати питання про перевірку діяльності підприємств, установ, організацій.

Народний депутат України має право на сесії Верховної Ради України звертатись із запитом до органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій. Керівники органів державної влади й органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій зобов´язані повідомляти народного депутата про результати розгляду його запиту в десятиденний термін.

Основними формами діяльності народного депутата є його участь у роботі парламенту, його комітетів і комісій, серед населення. Він має право брати участь у розгляді в органах влади будь-яких питань, які стосуються інтересів громадян і організацій, вимагати припинення порушень закону, проводити збори виборців, одержувати необхідну інформацію.

Після закінчення повноважень народному депутатові надається попередня робота, а в разі неможливості цього - він зараховується до резерву кадрів державної служби.