Основи механізму функціонування ринку грошей

Попит на ринку грошей

Попит на гроші — одне з ключових і найскладніших явищ ри­нку грошей.

ПОПИТ НА ГРОШІ ВИСТУПАЄ ЯК ЗАПАС ГРОШЕЙ, ЯКИЙ ПРАГНУТЬ МАТИ У СВОЄМУ РОЗПОРЯДЖЕННІ ЕКОНОМІЧНІ СУБ'ЄКТИ НА ПЕВНИЙ МОМЕНТ. Якщо та­кий запас грошей розглядати як елемент багатства, котрим воло­діють економічні суб'єкти, то ПОПИТ НА ГРОШІ МОЖНА ТРАКТУВАТИ ЯК ЇХНЄ БАЖАННЯ МАТИ ПЕВНУ ЧАСТИНУ СВОГО ПОРТФЕЛЯ АКТИВІВ (БА­ГАТСТВА) В ЛІКВІДНІЙ ФОРМІ. Такий (портфельний) підхід до ви­вчення попиту на гроші був застосований ДЖ. М. КЕЙНСОМ, КОТ­РИЙ НАЗВАВ СВОЄ ТРАКТУВАННЯ ПОПИТУ НА ГРОШІ ТЕОРІЄЮ ПЕРЕВАГИ ЛІКВІДНОСТІ.

Трактування попиту на гроші як явища залишку зумовлює істотну відмінність його від попиту на дохід, що є явищем потоку. Наприклад, економічний суб'єкт хоче мати в цьому місяці дохід 10 тис. грн., а запас грошей на кінець місяця — 4,0 тис. грн. Якщо на початку місяця у нього не було запасу грошей, то це означатиме, що його попит на гроші зріс на 4,0 тис. грн. Для його задоволення з доходу 10,0 тис. грн. він повинен витратити на поточні потреби 6,0 тис. грн., а 4,0 тис. грн. відкласти в запас. Проте він може задо­вольнити свій попит на гроші про­давши частину наявних у його портфелі активів, що не належать до запасу грошей, зокрема акції, автомобіль чи квартиру, а виру­чку помістити в запас. Це значить, що попит на гроші не тільки по суті відрізняється від попиту на дохід, а й має відносно само­стійні джерела задоволення.

НАЯВ­НІСТЬ ПОПИТУ НА ГРОШІ ОЗНАЧАЄ, ЩО В ЙОГО МЕЖАХ ЕКОНОМІЧНІ СУБ'ЄКТИ ТРИМАТИМУТЬ ГРОШІ В СЕБЕ, НЕ «ВИКИНУТЬ» НА ТОВАРНИЙ, ВАЛЮТНИЙ ЧИ ФІНАНСОВИЙ РИНКИ І НЕ ПОРУШАТЬ СФОРМОВАНОЇ ТАМ РІВНОВАГИ. Тому зростання попиту на гроші розширює економіч­ну межу емісії грошей, її зростання не зашкодить указаним рин­кам, буде безінфляційним, приведе до підвищення рівня монетизації економіки.

У міру зростання попиту на гроші кожна грошова одиниця, що є в обороті, довше перебуватиме у розпорядженні окремого еконо­мічного суб'єкта, повільнішим буде її обіг, і навпаки.

З цієї за­лежності випливають висновки, що мають важливе практичне значення:

• оскільки попит на гроші — явище динамічне, то і швидкість обігу грошей не може бути постійною;

• зростання швидкості обігу грошей унаслідок падіння попиту на гроші може компенсувати дефіцит платіжних засобів при зниженні рівня монетизації ВВП і послабити кризу неплатежів;

• падіння швидкості обігу грошей через зростання попиту на них послаблює вплив збільшення маси грошей в обороті на кон'юнктуру ринків, гальмує його інфляційні наслідки;

• у парі «попит — швидкість» визначальним є попит на гроші, а похідним - швидкість їх обігу. Тому чинники зміни попиту на гроші об'єктивно впливають і на швидкість їх обігу. Проте це не виключає зворотного впливу зміни швидкості обігу грошей на динаміку їх попиту.

ЗАКОН ГРОШОВОГО ОБІГУ

ДЛЯ НОРМАЛЬНОГО ФУНКЦІОНУВЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ НЕОБХІДНА КІЛЬКІСТЬ ГРОШЕЙ, ЯКА ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ЗАКОНОМ ГРОШОВОГО ОБІГУ. СУТНІСТЬ ЙОГО ПОЛЯГАЄ В ТОМУ, ЩО ПРОТЯГОМ ДАНОГО ПЕРІОДУ ДЛЯ ОБІГУ НЕОБХІДНА ЛИШЕ ПЕВНА, ОБ'ЄКТИВНО ОБУМОВЛЕНА МАСА КУ­ПІВЕЛЬНИХ І ПЛАТІЖНИХ ЗАСОБІВ.

КІЛЬКІСТЬ ГРОШЕЙ, У СЕРЕДНЬОМУ НЕОБХІДНИХ ДЛЯ ОБІГУ ПРОТЯ­ГОМ ПЕВНОГО ЧАСУ (М) В ЇХ ТРАНСАКЦІНОМУ ПРИЗНАЧЕННІ, ПРЯМО ПРОПОРЦІЙНА МАСІ ТОВАРІВ І РІВНЮ ЇХ ЦІН ТА ОБЕРНЕНО ПРОПОРЦІЙНА СЕРЕДНІЙ ШВИДКОСТІ ОБІГУ ГРОШОВОЇ ОДИНИЦІ. Цю залежність можна виразити формулою:

де Р • Q — сума цін товарів, що реалізуються за певний період, або номінальний ВНП;

V — середня кількість оборотів грошової одиниці за цей же період.

ЯКЩО ВРАХУВАТИ ВСІ ДОДАТКОВІ ФАКТОРИ, ЩО ДІЮТЬ НА ГРОШО­ВУ МАСУ, ТО КІЛЬКІСТЬ ГРОШЕЙ МОЖНА ВИРАЗИТИ ТАК:

де К — сума продажів товарів і послуг у кредит;

П — загальна сума платежів, строк оплати яких настав;

ВП — сума платежів, які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів.

У теорії грошей чи не найактуальнішим було і залишається питання, чому економі­чні суб'єкти накопичують гроші? У цьому питанні слід розрізняти два аспекти:

—задля яких цілей економічні суб'єкти накопичують гроші;

—які мотиви спонукають їх до цього.