Методи захисту працюючих від шкідливого впливу виробничого пилу

Основним методом захисту працюючих від впливу пилу є дотримання ГДК, установлених ДСТ і СН. При неможливості дотримання ГДК використовують організаційні, медико-профілактичні та технічні заходи й засоби захисту працюючих.

До організаційних заходів відносяться: обмеження мінімального віку працюючих (20 років) в умовах, що характеризуються підвищеною запиленістю повітря (наприклад, у підземних умовах); введення скороченого робочого дня; додаткові відпустки, більш ранній вихід на пенсію й ін..

Серед медико-профілактичних заходів необхідно вказати на обов'язковий контроль за станом здоров'я працюючих при вступі й під час роботи. Це виконується шляхом періодичних медичних оглядів.

Рис. 2.6 ‑ Лабораторна установка для дослідження запиленості повітря ваговим методом:

1 – приборний блок; 2 – пилова камера; 3 – вимикач напруги живлення установки; 4 – вимикач аспіратора; 5 – вимикач вентилятора; 6 – рукоятка керування бункером-дозатором з пилом; 7 – оглядове вікно; 8 – патрон з аспіраційним фільтром; 9 – трубка, що з’єднує патрон с аспіратором; 10 - реометри

Заборонено використовувати на роботі, пов'язаною з підвищеною запиленістю повітря, персонал з хронічним захворюванням органів дихання, серцево-судинної системи. Медичні огляди повинні проводитися I раз у 12 або 24 місяці, залежно від виду пилу.

Вся сукупність технічних методів та засобів захисту від підвищеної запиленості повітря робочої зони поділяється на дві основні групи – колективні та індивідуальні.

Серед колективних технічних заходів захисту слід відзначити удосконалення технології, впровадження автоматизації, дистанційного керування (наприклад, застосування роботів-маніпуляторів при зварюванні, упакуванні сипучих продуктів), герметизація устаткування, різні види вентиляції приміщень. У разі неможливості застосування таких шляхів боротьби з підвищеною запиленістю повітря використовують зрошення, водяні завіси.

До індивідуальних засобів захисту відносяться місцева витяжна вентиляція з очищенням повітря, протипилеві респіратори, окуляри з герметичною оправою, ізолюючі засоби захисту – кисневі, шлангові чи регенеруючі протигази (розд. 2.3.2). Останню групу індивідуальних засобів захисту застосовують, як правило, в аварійних ситуаціях.

Запитання і завдання

1.	Навести визначення шкідливих речовин.
2.	Класифікація шкідливих речовин за ступенем впливу на організм людини.
3.	Класифікація виробничого пилу за походженням.
4.	Класифікація виробничого пилу за способом утворення.
5.	Класифікація виробничого пилу за розмірами часток.
6.	Мета класифікації виробничого пилу.
7.	Вплив хімічного складу й розчинності пилу на організм людини.
8.	Вплив дисперсності та форми часток пилу на організм людини.
9.	Вплив вибухонебезпечності та електрозарядженості пилу на організм людини.
10.	Вплив радіоактивності пилу на організм людини.
11.	Які професійні захворювання виникають у працюючих в середовищі з підвищеною запиленістю повітря ?
12.	Навести визначення гранично допустимої концентрації пилу.
13.	Викласти класифікацію методів контролю запиленості повітря.
14.	Описати суть та навести приклади методів якісного аналізу пилу.
15.	Описати суть та навести приклади методів кількісного аналізу пилу.
16.	Навести класифікацію заходів та засобів захисту працюючих в середовищі з підвищеною концентрацією пилу.
17.	Дати перелік організаційних заходів, направлених на захист здоров’я працюючих.
18.	Навести перелік медико-профілактичних заходів.
19.	Описати основні технічні колективні заходи захисту від підвищеної запиленості.
20.	Дати опис основних технічних індивідуальних засобів захисту від підвищеної запиленості.