Страховий ринок ma його структура.

Послідовний перехід нашої країни до ринкової економіки об'єк­тивно зумовлює зростання потреби у страховому захисті усіх суб'єк­тів ринку. Саме наявність такої потреби та реальна можливість її задоволення характеризують ступінь розвитку економіки тієї чи іншої країни, дають уявлення про рівень захищеності її юридичних і фізич­них осіб. Світовий досвід переконує: досконала система страхового захисту є підґрунтям забез­печення більш високого рівня стабільності народногосподарського відтворювального процесу, досягненням соціальної злагоди, гарантом високого рівня життя населення. Створення дієвої системи захисту інтересів громадян, підприємців, держави, підтримання соціальної стабільності суспільства неможливе без ефективного функціонування ринку страхових послуг.

Існує значна кількість визначень страхового ринку як з тео­ретичної, так і з практичної точки зору. Наведемо декілька з них.

Страховий ринок:

· система економічних відносин, які становлять сферу діяльності страховиків і перестраховиків у певній країні, групі країн або міжнародному масштабі щодо здійснення відповідних страхових послуг страхувальникам - продажу специфічного товару - "страхове покриття";

· форма організації фінансових відносин щодо формування та розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту фізичних та юридичних осіб;

· особливе соціально-економічне середовище, визначена форма економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формується попит і пропозиція на нього;

Саме сучасний характер суспільно-виробничих відносин створює об'єктивні передумови розвитку страхового ринку:

* зміни у відносинах власності;

* конкуренція;

* ліквідація державної монополії на засоби виробництва;

* "відкриття кордонів" для переміщення людей, товарів, послуг, капіталів;

* розвиток підприємницької діяльності;

* необхідність забезпечення безперервного відтворення процесу виробництва шляхом надання грошової допомоги постраждалим у випадку непередбачених несприятливих обставин.

Для існування страхового ринкунеобхідно дотримання таких основних умов:

1. Наявність хоча б двох зацікавлених сторін, що виступають суб'єктами ринку.

2. Можливість кожної з них запропонувати те, що має споживчу вартість для іншої сторони.

3. Право на отримання інформації для прийняття рішення про участь у страховій угоді.

Таким чином, умови існування страхового ринку передбачають утворення на ньому головних суб'єктів,до яких належать страховики та страхувальники, та виконання ними своїх функцій.

Отже, страховиками визнаються юридичні особи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із законодавством України, а також ті, які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні гро­мадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є стра­хувальниками відповідно до законодавства України.

До головних суб'єктівстрахового ринку також можна віднести страхових посередників, за допомогою яких страховики можуть здій­снювати свою діяльність.

Залежно від специфіки страхового ринку виділимо інших учасни­ків страхових відносин:

· застраховані особи

· об'єднання страховиків

· перестраховики

· товариства взаємного страхування

· орган державного нагляду за страховою

· професійні оцінювачі ризиків (андеррайтери, сюрвеєри)

· професійні оцінювачі збитків (аварійні комісари, аджастери, диспашери).

Загальну структуру страхового ринкуУкраїни можна зобрази­ти у вигляді такої схеми:

Деякі специфічні терміни вимагають пояснення.

Професійні оцінювачі ризиків і збитків є, як правило, уповнова­женими особами страховика та виконують визначені функції.

Андеррайтер має право від імені страховика брати на страху­вання запропоновані ризики, визначати тарифні ставки та умови дого­вору страхування цих ризиків на основі норм страхового права та економічної доцільності.

Сюрвеєр - інспектор або агент страховика, який здійснює огляд майна, що приймається на страхування, його оцінку та визначає ймо­вірну ступінь настання страхового випадку.

Аварійний комісар встановлює причини, характер і розмір збит­ку в результаті страхового випадку, як правило, ДТП.

Аджастер представляє інтереси страховика у вирішенні та вре­гулюванні заявлених претензій страхувальника, пов'язаних зі страхо­вим випадком.

Диспашер - спеціаліст у галузі морського права, який здійснює розрахунки при загальній аварії, розподіляючи збитки між судном, вантажем, фрахтом. Функції диспашера може виконувати аджастер.

Страховий ринок передбачає самостійність суб'єктів ринкових відносин, їхнє рівноправне партнерство, розвинену систему горизон­тальних і вертикальних зв'язків між ними.

Він забезпечує органічний зв'язок між цими суб'єктами шляхом спільного визнання потреби у страховій послузі,яка пропонується на страховому ринку.

Існують певні особливості, що виокремлюють страхові послуги від нестрахових. Страхова послуга має нематеріальний характер і пропонується покупцям на ринку як обіцянка, обумовлена великою кількістю засте­режень, віддалена від виконання тривалим строком. До того ж вона може бути невиконаною, якщо при ризиковому страхуванні не відбу­деться подія, від якої покупець страхувався, внісши платіж. Тобто страховик на ринку пропонує послугу, за яку покупець повинен гроші сплатити одразу, а отримати її - в майбутньому або не отримати зовсім.

Для успішного розвитку страхування необхідно, щоб потенцій­ним споживачам був притаманний відповідний рівень економічного мислення, що є основою формування страхової культури. Для формування усвідомлення необхідності страхування слід, у першу чергу, привернути увагу спо­живача до асортименту страхових послуг, тобто набору тих видів, що пропонуються на ринку. Така інформація повинна бути якомога ви­черпнішою, відповідати на усі можливі питання споживача.

Специфіку взаємовідносин суб'єктів на страховому ринку визна­чає рівень розвитку його інфраструктури, яку слід розглядати як велику й складну систему, головне призначення якої полягає в під­тримці впорядкованих взаємовідносин між усіма учасниками ринку. Вона складається з таких елементів:

Інфраструктура страхового ринку:

Таким чином, страховий ринок є складною, багатофакторною, динамічною, відповідним чином структурованою, відкритою, мобіль­ною (здатною до розширення та звуження), залежною від загальної економічної ситуації в країні та активності страховика системою.