Суть, методи оцінки якості та принципи оцінки конкурентоспроможності продукції вітчизняних підприємств на ринку

Під якістю продукції розуміють сукупність властивостей, що зумовлюють її придатність задовольняти певні потреби споживачів у відповідності до свого призначення. Слід розрізняти поняття якості продукції та поняття її технічного рівня. Поняття технічного рівня виробів за змістом вужче від якості, тому що охоплює сукупність лише техніко - експлуатаційних характеристик.

Рівень якості продукції (технічний рівень) одного виду оцінюється за допомогою диференційованих, узагальнюючих, змінних та комплексних методів. Диференційований метод, або mod відносних показників, ґрунтується на зіставленні одиничних показників якості оцінюваного та базового виробів. Відносно показник якості виробу (kяв) визначається за формулою:

Кя = Рі) Рі.б

де Рі — значення і-го показника виробу, що оцінюється;

Рі.б - значення і-го показника базового виробу (аналога).

Оцінка якості передбачає визначення її абсолютного , відносного, перспективного і оптимального рівня.

Абсолютний рівень якості визначають шляхом обчислення показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів. Встановлення відносного рівня якості полягає у співставленні абсолютних показників аналогічних кращих зразків. Приоритетні напрямки розвитку науки і техніки повинні відображатись у перспективному рівні якості виробів. Оптимальний рівень якості відповідає мінімальній величині загальних суспільних витрат на виробництво і експлуатацію продукції.

В залежності від кількості властивостей, які характеризуються, показники якості поділяються на:

- одиничні, що характеризують окремі властивості виробу;

- комплексні, за допомогою яких вимірюється група властивостей виробу;

- узагальнюючі, які характеризують якість усієї сукупності продукції підприємства.

Методи оцінки якості продукції поділяються в залежності від способу одержання інформації на об’єктивний (вимірювальний і реєстраційний), органолептичний і розрахунковий.

Вимірювальний метод – передбачає використання при оцінці якості продукції технічних засобів контролю.

Реєстраційний метод ґрунтується на спостереженні і підрахунку кількості предметів, випадків.

Органолептичний метод передбачає аналіз сприймань органами чуття людини споживчих властивостей товару.

Розрахунковий метод використовується при визначенні показників якості новостворених виробів.

В залежності від джерел інформації методи оцінки якості поділяються на:

- традиційний (оцінка якості продукції в спеціалізованих підрозділах);

- експертний (використовується для оцінки естетичних показників якості);

- соціальний (ґрунтується на визначенні якості продукції на основі вивчення думки споживачів про неї).

В окрему групу виділяються статистичні методи оцінки якості продукції, які ґрунтуються на використанні методів математичної статистики і мають вибірковий характер.

2. Системи забезпечення конкурентоспроможності продукції (послуг)

Якість продукції найбезпосереднішим чином впливає на конкуренто-спроможність товару і всього підприємства. У цілому поняття конкурентоспроможність характеризує властивість товару або підприємства в цілому задовольняти певну конкретну потребу покупця порівняно до аналогічних об'єктів інших пропозицій на ринку. Конкурентоспроможність продукції (послуги) залежить від ряду чинників, що впливають на пріоритетність вибору і визначають обсяг їх реалізації на певному ринку:

-техніко-економічних чинників, які залежать від продуктивності і інтенсивності праці, витрат виробництва, наукоємності продукції - якість, продажна ціна і витрати на експлуатацію (використання) або споживання продукції (послуги;

-комерційних чинників, яківизначають умови реалізації товарів на конкретному ринку - кон'юнктура ринку (гострота конкуренції, співвідношення між попитом і пропозицією даного товару, національні та регіональні особливості ринку, що впливають на формування платоспроможного попиту на дану продукцію або послугу.); сервіс, що надається (наявність ділерсько-дистреб’юторських пунктів виробника і станцій обслуговування в регіоні покупця, якість технічного обслуговування, ремонту і інших послуг, що надаються); реклама (наявність і дієвість реклами і інших засобів дії на споживача з метою формування попиту); імідж фірми (популярність торгової марки, репутація фірми, компанії, країни);

- нормативно-правових чинників, які відображають вимоги технічної, екологічної і морально-етичної безпеки використання товару на даному ринку, патентно-правові вимоги (патентна чистота і патентний захист); у разі невідповідності товару діючим нормам і вимогам стандартів і законодавства він не може бути проданий на даному ринку.

Конкурентоспроможність підприємства означає його переважну здатність до ефективної господарської діяльності і забезпечення сталої прибутковості в умовах конкурентного суперництва на ринку.

Конкурентоспроможність товару формується починаючи зі стадії проектування виробу. Моделювання і визначення рівня конкурентоспро-можності продукції є необхідною передумовою її продажу на відповідному ринку. Загальноприйняту технологію формування конкурентоспроможності виробу відображено на схемі (Рис. 19.2).

Кількісну оцінку конкурентоспроможності однопараметричних об'єктів (наприклад, машин та устаткування) можна зробити користуючись формулою:

К_с = Е_о.п. : Еп._к. ∙ К₁∙ К₂ … К_п,

де: К_с - конкурентоспроможність продукції на конкретному ринку, од.;

Е_о.п.; Еп._к. - ефективність відповідно до оцінюваної продукції та продукції-конкурента, од. корисного ефекту, од. валюти;

К₁∙ К₂ … К_п - коригувальні коефіцієнти, які враховують конкурентні переваги.

Підвищення якості і конкурентоспроможності досягається різними способами, які можна об'єднати в чотири взаємозалежні групи: технічні, організаційні, економічні і соціальні.

Серед технічних це: використання досягнень науки і техніки; впровадження новітньої технології і дотримання технологічної дисципліни; відповідність технічної оснащеності проектній технології; удосконалення застосовуваних стандартів і технічних умов; використання якісних матеріалів.

Організаційні способи: використання сучасних форм і методів організації виробництва та управління; удосконалення методів контролю і самоконтролю на всіх стадіях виготовлення продукції; розширення прямих господарських зв'язків між підприємствами і споживачами; вивчення і впровадження передового досвіду у сфері підвищення якості і конкурентоспроможності.

Економічні способи: використання ефективної мотивації високоякісної праці та її результатів; установлення прийнятних для споживачів і виробників цін на якісну продукцію; застосування прогресивної системи планування і прогнозування; використання активного маркетингу якісної продукції.

Соціальні способи: будь-яка активізація людського фактора у виробництві і збуті продукції; соціальна підтримка співробітників підприємства, які домагаються високих результатів у виробництві якісної продукції; формування почуття гордості і корпоративного патріотизму за своє підприємство.

До найбільш важливих та ефективних способів цілеспрямованого підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності на світовому та національному ринках обґрунтовано відносять поліпшення стандартизації. Стандартизація - це інструмент нормативної фіксації і технологічного забезпечення заданого рівня якості продукції.