Методи зрівноваження платіжного балансу

Для точного зведення балансу використовують спеціальні балансувальні (компенсуючі) статті балансу.

Таким чином, складаючи платіжний баланс, його статті поділяють на основні (автономні) та балансувальні. До основнихналежать статті, в яких відображаються операції, що впливають на остаточний результат платіжного балансу, та які є відносно самостійними: поточні операції та рух довгострокового капіталу. До балансувальнихстатей належать операції, які не мають самостійності або мають обмежену самостійність. Ці статті характеризують методи та джерела регулювання сальдо платіжного балансу та відображають рух валютних резервів, зміну короткострокових активів, окремі види іноземної допомоги, зовнішні державні позики, кредити міжнародних валютно-фінансових організацій тощо, тобто вони відображені у позиціях "Резервні активи" і частково — "Інші інвестиції" фінансового рахунка ПБ.

Поділ платіжного балансу на основні та балансувальні статті є загальновизнаним методом визначення його дефіциту або активу, надлишку. Сальдо, яке утворюється за основними статтями, покривається за допомогою балансувальних статей. Конкретно фінансування дефіциту ПБ здійснюється за рахунок:

1) залучення позик міжнародних фінансових організацій;

2) продажу золота;

3) отримання трансфертів з-за кордону;

4) скорочення обсягу золотовалютних резервів.

Інколи можуть виникнути ситуації, коли країна не в змозі зрівноважити ПБ за допомогою перерахованих вище заходів; виникає криза ПБ. Ця криза відображається у ПБ як від'ємне сальдо ПБ у цілому, яке не може бути покрито у поточному році через недостатність резервних активів або якщо використання їх для цих цілей заборонено законом. У такому випадку країна може використати виключне фінансування. Це операції, які здійснюють країни, що зазнають труднощів з фінансуванням від'ємного сальдо ПБ, за згодою та за підтримки їхніх закордонних партнерів з метою зниження цього сальдо до рівня, який може бути профінансовано традиційними засобами.

Операції з виключного фінансування можуть проводитись за будь-якими статтями ПБ і не відокремлюються від них. До цих операцій відносять такі:

1) анулювання боргу— добровільна відмова кредитора від частини або усієї суми боргу, зафіксована у відповідній угоді між країною-кредитором і країною-боржником. У ПБ ця операція показується як капітальний трансферт у рахунку руху капіталу;

2) обмін заборгованості на акції— обмін простроченої заборгованості та інших боргових зобов'язань на акції компаній країни-боржника. Ці операції мають багато конкретних форм, але економічний зміст їх один: боргові зобов'язання, які не можуть бути покриті боржником, обмінюються за згодою з кредитором на частку у власності боржника;

3) запозичення для врегулювання ПБ — позики, які отримують державні органи та ЦБ від інших країн для фінансування ПБ у виняткових ситуаціях. До цієї групи відносяться кредити, надані МВФ. Усі вони записуються у ПБ "під рискою";

4) переоформлення заборгованості— зміна умов чинного договору або укладення нової угоди, яка передбачає заміну узгоджених спочатку строків платежів на нові. При переоформленні вважається, що поточні платежі за боргом було зроблено своєчасно і фінансувалися за рахунок нової, тобто переоформленої заборгованості;

5) прострочення платежів за заборгованістю — у рамках цього способу країни — зі згоди кредитора чи без неї — просто не платять належні суми за зовнішніми зобов'язаннями. Ця операція записується у ПБ "під рискою";

6) залучення коштівз-за кордону іншими секторами економіки, крім уряду та ЦБ, яке заохочується державними органами шляхом субсидування валютного курсу чи процентних ставок.

Новим явищем з середини 70-х років стали спроби вироблення принципів колективного регулювання ПБ, зокрема на регулярних зустрічах на вищому рівні країн "Великої сімки".

Питання для самоконтролю

1. Наведіть приклади міжнародних розрахунків.

2. Назвіть основні рахунки платіжного балансу.

3. Дайте характеристику економічним факторам, що впливають на платіжний баланс держави.

4. Які статті платіжного балансу відносять до балансувальних?

5. За рахунок чого здійснюється балансування статей платіжного балансу?

Тестові завдання

1. Зобов'язання банку, видане ним за дорученням клієнта - імпортера, здійснити платіж на користь експортера або забезпечити платіж іншим банкам у межах визначених сум та обумовленого терміну називається:

а)акредитивом;

б) інкасо;

в) авансом;

г) відкритим рахунком.

2. Доручення експортера своєму банку одержати від імпортера (платника, боржника) певну суму коштів або підтвердження того, що ця сума буде сплачена в обумовлені терміни, називається:

а) акредитивом;

б) інкасо;

в) авансом;

г) відкритим рахунком.

3. Розрахункова банківська операція, яка здійснюється через подання телеграфного або поштового платіжного доручення одного банку іншому, називається:

а) простим векселем;

б) банківським переказом;

в) акредитивом;

г) інкасо.

4. Зобов'язання однієї особи (векселедавця) здійснити платіж певної суми коштів іншій особі (векселеутримувачу) у визначений термін у визначеному місці називається:

а) іменним чеком;

б) ордерним чеком;

в) простим векселем;

г) переказним векселем.

5. Розпорядження однієї особи (трасанта) іншій (трасату) сплатити у визначений термін певну суму коштів третій особі (ремітенту) називається:

а) простим векселем;

б) банківським переказом;

в) акредитивом;

г) інкасо.

6. Безумовний наказ банку-платнику сплатити власникові документа певну суму:

а) акредитив;

б) вексель;

в) інкасо;

г) чек.

7. Позитивне сальдо платіжного балансу:

а) призводить до зростання курсу національної валюти;

б) призводить до падіння курсу національної валюти;

в) не впливає па курс національної валюти;

г) впливає на курс національної валюти невизначеним чином.

8. Від'ємне сальдо платіжного балансу:

а) призводить до зростання курсу національної валюти;

б) призводить до падіння курсу національної валюти;

в) не впливає па курс національної валюти;

г) виливає па курс національної валюти невизначеним чином.

9. Сальдо балансу зовнішньої торгівлі враховує:

а) товарний експорт:

б) товарний імпорт;

в) експорт послуг;

г) імпорт послуг.

10. Сальдо балансу товарів і послуг враховує:

а) експорт послуг;

б) імпорт послуг;

в) товарний імпорт;

г) чисті грошові перекази.

Практичні вправи

Вправа 1

Функція імпорту представлена як 200 + 0,1 У, дохід (У) становить 700 умовних одиниць, дефіцит торговельного балансу дорівнює 70 умовних одиниць. Визначити обсяг експорту.

Вправа 2

Економіка країни характеризується такими показниками:

- сальдо поточних рахунків + 1610 млн. дол.;

- сальдо руху капіталів – 1800 млн. дол.

Проаналізуйте стан платіжного балансу, визначте шляхи його балансування, якщо центральний банк володіє офіційними валютними резервами у розмірі 400 млн. дол. Як це вплине на курс національної валюти країни.

Вправа 3

За даними таблиці розрахуйте:

- сальдо балансу зовнішньої торгівлі,

- сальдо балансу послуг,

- сальдо балансу товарів і послуг,

- сальдо доходів,

- сальдо поточних трансфертів,

- сальдо балансу поточних операцій,

- сальдо балансу фінансових операцій,

- сальдо балансу операцій з капіталом та фінансових операцій.

Статті	Сума млн. дол.
Рахунок поточних операцій
Експорт товарів	+ 12463
Імпорт товарів	- 12945
Експорт послуг	+ 1771
Імпорт послуг	- 2291
Доходи від інвестицій	+ 98
Виплати (грошові перекази)	- 967
Надходження поточних трансфертів	+ 754
Виплати	- 48
Рахунок руху капіталу
Прямі інвестиції
в Україну	+ 496
з України	- 7
Портфельні інвестиції
зарубіжні цінні папери	- 11
вітчизняні цінні папери	+ 73
Інші інвестиції
активи	- 1440
пасиви	+ 1302
Резервні активи	- 283

Вправа 4

Країна А за звітний рік мала такі показники:

- сума платежів, яку країна має виплатити іноземним кредиторам згідно з державним боргом, за певний період часу складає 114 млрд. євро;

- сума іноземної валюти, що країна отримана від експорту товарів і послуг
складає 450 млрд. євро.

Використовуючи показник „норма обслуговування державного боргу" визначити платоспроможність країни та дати аналітичну оцінку отриманих результатів.

Рекомендована література

1. Буглай В.Б., Ливеїщев Н.Н.Международные экономические отношения: Учеб. пособие / Под ред. Н.Н. Ливенцева. — М.: Финансы и статистика, 1996. — С. 83—134.

2. Киреев А.П.Международная экономика: В 2 ч. — Ч. II: Международная макроэкономика: открытая экономика и макроэкономическое программирование: Учеб. пособие для вузов. — М.: Международные отношения, 1999. — С. 126—156.

3. Кругман П.Р., ОбстфельдМ.Международная экономика. Теория и политика: Учеб. для вузов / Пер. с англ. под ред. В.П. Колесова, М.В. Кулакова. — М.: Экон. факультет МГУ: ЮНИТИ, 1997. — С. 301 — 333.

4. Линдерт П.Х. Экономика мирохозяйственных связей: Пер. с англ. / Общ. ред. и предисл. О.В. Ивановой. — М.: Прогресе, 1992. — С. 49—51.

5. Миклашевская Н.А., Холопов А.В.Международная экономика: Учебник. — М.: МГУ им. М.В. Ломоносова: Дело и Сервис, 2000. — С. 122—148.

6. Міжнародна економіка: Навч. посіб. / За ред. Ю.Г. Козака, В.М. Новацького. — К.: Центр навч. літератури: АртЕк, 2002. — С. 187—203.