Функції банківської системи як самостійної економічної структури
Функції та структура системи формуються в залежності від визначених цілей системи.
Виходячи з функцій кожного рівня та відповідно до основної функції банківської системи – забезпечення стабільного функціонування та розвитку банківської системи, слід виділити такі функції банківської системи:
Ø емісійну (монетарну),
Ø трансформаційну (посередницьку),
Ø акумуляційну,
Ø інвестиційну,
Ø стабілізаційну,
Ø організацію платіжно-розрахункової системи,
Ø ефективної взаємодії з іншими системами.
Зазначимо, що всі функції банківської системи тісно взаємопов’язані між собою. І лише ефективна реалізація кожної з них, з врахуванням взаємовпливу і взаємозв’язку між ними, забезпечать результативне виконання основної функції банківської системи – забезпечення стабільного функціонування та розвитку банківської системи виходячи з внутрішніх критеріїв та з врахуванням потреб сталого розвитку соціально-економічної системи.
Через емісійну (монетарну) функцію банківська система забезпечує:
Ø потреби економіки в грошах,
Ø зростання монетизації економіки в міру підвищення попиту на гроші,
Ø підтримання товарно-грошової збалансованості та стабільності грошей.
Основну відповідальність за цю функцію несе центральний банк, хоча і комерційні банки приймають активну участь в її реалізації через створення депозитів та надання кредитів у процесі банківської діяльності.
З ефективним виконанням емісійної функції тісно пов’язане вирішення проблеми визначення оптимального рівня монетизації економіки, оскільки від цього залежить інвестиційний клімат та можливості економічного зростання. Низький рівень монетизації економіки призводить до обмеження інвестиційних можливостей та дефіциту фінансових ресурсів в країні. Отже, від ефективної реалізації емісійної (монетарної) функції залежить не тільки стабільне функціонування та розвиток банківської системи, але й розвиток економіки, соціальної сфери.
Трансформаційна функція банківської системи базується на аналогічній функції комерційних банків. Проте вона не є сумою механічного складання подібної функції всіх банків, що входять у систему. У масштабах системи виникає якісно нова функція трансформації – більш масштабна, більш глибока, більш завершена й ефективна, ніж сума потенціалів окремих банків.
Через трансформаційну функцію банківська система забезпечує перерозподіл вільних грошових коштів між секторами економіки, галузями і регіонами.
Вона перетворює вільні грошові ресурси в джерело додаткових доходів для їх власників та в джерело додаткових фінансових коштів для підприємців і населення, забезпечуючи нарощування інвестицій в реальний сектор економіки. Ключову роль у виконанні цієї функції відіграють комерційні банки, хоча і центральний банк активно включається в трансформаційний процес, впливаючи на нього через регулювання банківських резервів, процентну політику та механізмів рефінансування банків (кредитні аукціони, обліковий та ломбардний кредит тощо).
Трансформаційна функція базується на виконанні банківською системою 2-х основних функцій: акумуляційної (нагромадження коштів кредиторів та вкладників) та інвестиційної (кредитування економіки).
Стабілізаційна функція банківської системи спрямована на підтримання безперервної, надійної діяльності кожного банку і системи в цілому, створюючи правові, економічні та організаційні передумови для уникнення локальних та системних банківських криз, як чинника провокування економічних криз. Основну відповідальність перед суспільством за ефективне виконання цієї функції несе центральний банк, для чого він наділяється статусом незалежного банківського інституту, статусом “банку банків”, правами законодавчої ініціативи та регулювання банківської діяльності. Комерційні банки активно беруть участь в реалізації цієї функції через постійне вдосконалення системи управління ризиками, активами і пасивами, та в цілому своєю діяльністю.
Виконання банківською системою стабілізаційної функції проявляється через прийняття законодавчо-нормативних актів, які регламентують діяльність усіх елементів банківської системи та створення державної системи контролю і нагляду за дотриманням цих законів та за діяльністю банків взагалі. Для забезпечення стабільності банківської діяльності створюються спеціальні механізми, які включають:
Ø хеджування банківських ризиків;
Ø страхування банківських депозитів;
Ø створення резервів для покриття збитків від активних операцій;
Ø створення механізму обов’язкових резервів;
Ø встановлення економічних нормативів,
Ø застосування заходів впливу за порушення банківського законодавства тощо.