Методи оперативної діагностики

Оперативна діагностика фінансово-господарського стану під- приємства служить базою для прийняття поточних, оперативних управлінських рішень. Вона відслідковує й оцінює ключові сфе-

ри діяльності підприємства і насамперед аналізує фінансовий стан, беззбитковість, матеріальні й інформаційні потоки, оцінює ризик і виробляє рекомендації з управління ризиками. Поряд з наведеними до методів оперативної діагностики можна віднести такі, як оцінка динаміки економічного потенціалу підприємства, аналіз фінансової стійкості, аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості, оцінка

кредитоспроможності і платоспроможності (ліквідності) під-

приємства, аналіз оборотності засобів.

АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ

Одне з ключових завдань, які розв’язуються службою контро- лінгу на підприємстві, — це аналіз і діагностика фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансового стану дозволяє визначити, наскільки стій-

ке підприємство, чи здатне воно вчасно розплатитися зі своїми

кредиторами, який прибуток воно одержало і чому. Фінансовий

стан підприємства взаємозалежний із усіма сторонами його гос-

подарської діяльності, тому при аналізі фінансового стану необ-

хідна ретельна перевірка етапів виробництва, зв’язаних із проце-

сом заготівлі сировини і матеріалів, виготовленням і реалізацією

продукції, а також взаємин з бюджетом, банками, постачальни-

ками і покупцями.

Мета фінансового аналізу — оцінка минулої діяльності під-

приємства, його стану на даний момент і його майбутнього поте-

нціалу.

Фінансовий стан підприємства необхідно розглядати в такій

послідовності:

1) відображення в балансі засобів підприємства;

2) розподіл прибутку;

3) утворення і використання фондів цільового фінансування;

4) наявність власних обігових і прирівнюваних до них коштів;

5) стан і використання обігових коштів;

6) оборотність обігових коштів.

Уся статистична інформація, що збирається в балансах і на

будь-яких інших рахунках, підлягає уважному вивченню й аналі-

зу, що дозволяє визначити стан справ і можливі шляхи розвитку

підприємства.

Насамперед варто провести зіставлення даних, наведених у

балансах різних років:

• порівняння абсолютних показників;

• аналіз відсоткових змін абсолютних показників у порівнянні

з попереднім і базовим періодами;

• розрахунок питомої ваги кожної статті в підсумку балансу і

вивчення динаміки зміни питомих ваг за періодами.

При зіставленні активу і пасиву особливу увагу слід надати

структурі капіталу (співвідношення між власними і позиковими

засобами) і майна (співвідношення основних і оборотних акти-

вів). Головна мета такого аналізу — визначити, у якій мірі капі-

тальні вкладення дозволять через реалізацію продукції здійснити

своєчасне покриття боргів.

Одне з найважливіших завдань фінансового аналізу — визна-

чення й аналіз прибутку підприємства. Для аналізу прибутку, що

розуміється як різниця між доходами і витратами, використову-

ються показники рентабельності.

Рентабельність власних засобів дорівнює прибутку, що

припадає на 1 грн власних засобів:

Р р

П

вз = , (6.3)

ВЗ

де Пр — прибуток;

ВЗ — власні засоби (підсумок I розділу пасиву балансу: стату-

тний капітал, резерви, нерозподілений прибуток, цільове фінан-

сування — за винятком збитків).

Коефіцієнт рентабельності власних засобів характеризує ефе-

ктивність використання власних засобів. Він особливо важливий

для власників підприємства: чим вище рентабельність власних

засобів, тим більшу вигоду підприємство приносить своїм акціо-

нерам.

Показник рентабельності капіталу характеризує ефектив-

ність використання довгостроково інвестованих у підприємство

засобів поза залежністю від джерела цих засобів:

П

Р р

де К — капітал.

к = К

, (6.4)

Чим вище рентабельність капіталу, тим краще. Під капіталом розуміють усі довгострокові джерела фінансування, використо-

вувані підприємством: це, по-перше, власні засоби (статутний

капітал, цільове фінансування, резерви, нерозподілений прибу-

ток) і, по-друге, довгострокові позикові засоби (кредити, позики

й ін.). Кредиторська заборгованість, як і інші короткострокові зо- бов’язання, не є джерелом довгострокового капіталу, а тому в розрахунку цього показника участі не бере. Таким чином, фор- мула розрахунку капіталу така:

К = ВЗ + Зд = П − Зк , (6.5)

де Зд — довгострокові позикові засоби;

П — підсумок (валюта) балансу;

Зк — короткострокова заборгованість.

Можна розглядати капітал і дещо в іншому ракурсі: як суму

основних засобів і тієї частини оборотних активів, які фінансу-

ються з довгострокових джерел:

К = ОЗ + (Ок− Зк ), (6.6)

де ОЗ — вартість основних засобів;

Ок — вартість оборотних коштів.

Доданок у дужках являє собою оборотні кошти, які фінансу-

ються з довгострокових джерел. Його часто називають оборот-

ним, чи робочим, капіталом.

Для фінансової стійкості підприємства принципово важливо,

щоб величина оборотного капіталу була позитивною, тобто щоб

короткострокові джерела фінансування використовувалися виня-

тково для задоволення поточних потреб підприємства у фінансо-

вих ресурсах, а не для фінансування довгостроково використову-

ваних активів.

Коефіцієнт рентабельності діяльності показує частку при-

бутку у виторгу підприємства:

П

Р р

д = В

, (6.7)

де В — виторг від реалізації продукції.

Чітких рекомендацій з величини цього показника дати немож-

ливо: усе визначається специфікою конкретної галузі. Напри-

клад, у підприємства гуртової торгівлі рентабельність діяльності

буде невеликою, а в ювелірного магазину — дуже високою. Тому

при аналізі цього показника корисно проводити порівняння з

конкурентами.

Крім рентабельності, найважливішими показниками, що хара-

ктеризують ефективність використання засобів підприємства, є

показники оборотності. У цілому оборотність показує, скільки

разів за аналізований період активи тієї чи іншої групи «обер-

нуться», тобто перетворяться в гроші.

Оборотність капіталу показує, скільки разів за розглянутий

період капітал підприємства перетворюється в гроші, який виторг

приносить кожна гривня капіталу (чим вище оборотність, тим

швидше «крутиться» капітал):

О = В . (6.8)

к К

Аналіз оборотності капіталу показує, що на її величину впли- вають оборотність основних засобів і оборотність оборотного ка- піталу:

Ооз =

О=

В , (6.9)

ОЗ

В . (6.10)

об

О

б

− Зк

Ці коефіцієнти характеризують ефективність використання основних засобів і оборотного капіталу відповідно, і чим вони вище, тим ефективніше підприємство використовує відповідну групу активів.

Аналіз оборотності оборотного капіталу можна зробити ще більш детальним, розрахувавши оборотність (чи терміни оборот- ності) кожної групи активів, що входять до складу оборотних коштів: запасів, дебіторської заборгованості, кредиторської забо- ргованості (це допоможе простежити весь ланцюжок перетво- рення активів у гроші і знайти місце, де відбувається збій):

О = В , (6.11)

з З

Тз =

З = Т В ⋅ Т О

, (6.12)

з

де Оз — оборотність запасів;

3 — середня вартість запасів за період;

Тз — термін оборотності запасів (днів);

Т — тривалість періоду (днів).

Чим вище оборотність запасів, тим менший «баласт» запасів по-

трібно підприємству для одержання відповідного розміру виторгу:

О = В

, (6.13)

д

Д

з

Тд =

Д З = Т В ⋅ Т О

, (6.14)

д

де Од — оборотність дебіторської заборгованості;

Дз — середня величина дебіторської заборгованості за період;

Тд — термін оборотності дебіторської заборгованості (днів).

Чим менше термін оборотності дебіторської заборгованості,

тим швидше підприємство одержує гроші за відвантажену поку-

пцям продукцію, що позитивно впливає на фінансовий стан під-

приємства, однак іноді збільшення терміну кредиту, наданого по-

купцям, допомагає наростити обсяг реалізації, тому значення

цього коефіцієнта корисно порівнювати з показниками конку-

рентів:

О = В

, (6.15)

к

К

з

Тк =

К З = Т В ⋅ Т О

, (6.16)

к

де Ок — оборотність кредиторської заборгованості;

Кз — середня величина кредиторської заборгованості за пе-

ріод;

Тк — термін оборотності кредиторської заборгованості (днів).

Чим повільніше підприємство оплачує кредиторську заборго-

ваність, тим довше воно користується безпроцентним кредитом

від постачальників, а тому низька оборотність кредиторської за-

боргованості вигідна підприємству; однак надто низькі значення

цього показника можуть підірвати репутацію підприємства як

надійного позичальника, крім того, за несвоєчасну оплату креди-

торської заборгованості можуть стягуватися пені, штрафи тощо.

На основі поданих вище показників можна розрахувати тер-

мін оборотності оборотного капіталу:

Тоб = ТЗ + Тд − Тк

(6.17)

Даний показник дозволяє зрозуміти, за скільки днів оборотний капітал перетворюється в гроші (чим швидше це відбувається, тим краще). Оборотність за своїм змістом тісно пов’язана з пла- тоспроможністю підприємства, тобто здатністю вчасно розрахо- вуватися за свої борги. Основні показники платоспроможнос- ті— коефіцієнт покриття, коефіцієнт термінової ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт покриття характеризує здатність підприємства покрити свої короткострокові зобов’язання з найбільш легкореа- лізованої частини активів — оборотних коштів:

Кп = Об / Зк (6.18)

Оптимальним традиційно вважається співвідношення не ниж- че 1—2, однак тут можливі варіанти залежно від галузевої нале- жності підприємства, структури запасів, форми розрахунків за товари тощо. Збільшення коефіцієнта покриття — симптом наяв- ності надмірних запасів оборотних коштів, постійне зниження коефіцієнта означає зростаючий ризик неплатоспроможності.

Коефіцієнт термінової ліквідності характеризує можливість погашення короткострокової заборгованості на першу вимогу:

К = Об − З . (6.19)

тл З

к

Тут також можуть бути галузеві розбіжності: якщо в цілому нормальним вважається значення коефіцієнта термінової ліквід- ності не нижче 1, то в роздрібній торгівлі він може знижуватися до 0,4—0,5, оскільки товарно-матеріальні запаси в торгівлі висо- коліквідні, тобто здатні швидко перетворюватися у гроші.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує частку коротко-

строкових зобов’язань, що підприємство може погасити відразу,

не чекаючи оплати дебіторської заборгованості та реалізації ін-

ших активів:

К = Гк − Фк , (6.20)

ал З

к

де Гк — грошові кошти;

Фк — короткострокові фінансові вкладення.

Нормальним вважається значення коефіцієнта абсолютної лік-

відності не нижче 0,1, але занадто високе значення показника го-

ворить про неефективність використання коштів.

Крім цих коефіцієнтів, використовуються також показники

покриття боргів і ліквідності, що вимагають більш точної оцін-

ки власних мобільних засобів за критерієм швидкості їхньої реа-

лізації, а також за оцінкою терміновості платежів:

Снп = НРМ / (ТБ + ТП), (6.21)

де Снп — ступінь негайного покриття боргів;

РМ — вартість негайно реалізованого майна;

ТБ — термінові борги;

ТП — термінові платежі готівкою;

Спк = ШРМ / (Зк + Зс + Пк), (6.22)

де Спк — ступінь покриття короткострокових боргів;

ШРМ — вартість швидко реалізованого майна;

Зк — короткострокова заборгованість

Зс — середньострокова заборгованість;

Пк — короткострокові платежі готівкою;

Сзп = Свмр / (Зк + Пк), (6.23)

де Сзп — ступінь загального покриття;

Свмр — сума вільного майна і резервів.

Крім коефіцієнтів платоспроможності, існують спеціальні по-

казники оцінки фінансової стійкості підприємства, що харак-

теризують ступінь незалежності від зовнішніх джерел фінансу-

вання. Найважливіші серед них — коефіцієнт автономії і

коефіцієнт маневреності власних засобів.

Коефіцієнт автономії характеризує ступінь незалежності

підприємства від зовнішніх джерел фінансування:

Ка = ВЗ / П. (6.24)

Бажано, щоб значення коефіцієнта автономії було більше

0,5 (інакше у підприємства можуть виникнути складності в по-

гашенні боргу), однак занадто низьке його значення може свідчи-

ти про те, що підприємство не користується довірою в кредиторів

чи просто нераціонально використовує власні засоби там, де мо-

жна було б обійтися позиковими.

Коефіцієнт маневреності власних засобів показує частку

власних засобів підприємства, вкладену в обігові кошти:

Км = (Об – Зк) / ВЗ. (6.25)

З приводу оптимального значення цього показника важко да- вати будь-які рекомендації. Принципово важливо, щоб цей кое- фіцієнт був позитивним, тобто щоб всі основні засоби фінансува- лися винятково з довгострокових джерел і хоча б деяка частина власних засобів залишалася на формування оборотного капіталу. Занадто низьке значення коефіцієнта маневреності власних засо- бів свідчить про те, що усі власні засоби підприємства «заморо- жені» в основних фондах, а виходить, мають низьку мобільність. Занадто високе значення показника може свідчити про марнотра- тність у використанні дорогих власних засобів, нераціональній політиці використання комерційного кредиту. Тому оптимальне

значення цього показника залежить від специфіки галузі і конк-

ретного підприємства.

Коефіцієнт заборгованості (Кз) та індекс фінансової на-

пруженості (І) дозволяють проаналізувати ступінь заборговано-

сті:

Кз = З / ВЗ; (6.26)

І = З / П, (6.27)

де З — позиковий (залучений) капітал.

Для аналізу ефективності вкладення акціонерами свого капі-

талу використовують спеціальні показники, найважливішим з

який є співвідношення ціни і прибутку на одну акцію:

Кц / пр = Ца / Пра = (Ца · N) / Пр, (6.28)

де Ца — ціна акції;

Пра — прибуток, що припадає на одну акцію;

N — число акцій в обороті.

Чим менше співвідношення ціни і прибутку на акцію, тим ви-

гідніше інвестувати капітал в акції підприємства.

Для акціонерів та інвесторів, що бажають вкласти капітал в

акції підприємства, важливо знати величину власних засобів, що

припадає на одну акцію:

К = ВЗ / N. (6.29)

Чим більше власних засобів припадає на одну акцію, тим більш реальна вартість вкладень акціонерів.

На закінчення необхідно відзначити, що наведений перелік коефіцієнтів і показників не є вичерпним і може бути доповне- ний. Головне не в їхній кількості, а в точності аналізу: показники відображають справжній стан справ лише тоді, коли вихідні дані очищені від усіх перекручень. Для одержання досить точної ана- літичної довідки слід розглядати баланси підприємства не менше,

ніж за 3—5 років, використовуючи при цьому максимум доступ-

ної інформації.

Взаємозв’язок і взаємозалежність найбільш важливих з наве-

дених вище показників дуже добре простежується з допомогою

«піраміди показників» (рис. 6.9). Піраміда показників допомагає

виявити важелі управління ефективністю діяльності підприємст-

ва. Наприклад, для того щоб збільшити рентабельність власних

засобів, можна або збільшувати ефективність використання капі-

талу в цілому, або нарощувати частку позикових засобів. Другий

шлях може виявитися ризикованим, оскільки підприємство пови-

нно погасити свої борги, а отже, нарощувати позикові засоби можна лише до визначеної межі. Для збільшення рентабельності капіталу існує два основних шляхи: перший — збільшення рен- табельності діяльності за рахунок збільшення цін і зниження ви- трат, другий — прискорення оборотності активів.

Рентабельність власних засобів =

= Прибуток

Власні засоби

Рентабельність капіталу =

= Прибуток

Капітал

Коефіцієнт автономії =

= Власні засоби

Капітал

Оборотність капіталів =

= Виручка

Капітал

Рентабельність діяльності =

= Прибуток

Виручка

Оборотність основних засобів =

= Виручка

Основні засоби

Оборотність оборотного капіталу =

= Виручка

Оборотний капітал

Рис. 6.9. Піраміда показників [33, с. 199]

Таким чином, за допомогою піраміди показників контролер може не тільки зробити висновки про фінансовий стан підприєм- ства в даний момент, але й запропонувати шляхи вирішення на- явних проблем, виявити сприятливі і несприятливі тенденції.

Одним з найважливіших завдань контролера на підприємстві є своєчасне виявлення «вузьких місць» у фінансовому стані під- приємства і відстеження «слабких сигналів» про настання банк-

рутства.

З метою передбачення банкрутства використовують показник,

що носить назву Z-рахунку Альтмана, який розраховується на

підставі балансу і звіту про фінансові результати, а також ринко-

вої вартості звичайних і привілейованих акцій:

Z-рахунок =[(ОК – ЗК) : П] · 1,2 + [(Р + Ф + ПрН) : П] ·1,4 +

+ (ПрРЕАЛ : П) · 3,3 + (СК : З) · 0,6 + (ВЧ : П), (6.30)

де Р — резерви;

Ф — фонди;

ПрН — нерозподілений прибуток;

ПрРЕАЛ — результат від реалізації (тобто виторг від реалізації

продукції, робіт, послуг за мінусом затрат на виробництво і реа-

лізацію, але без урахування результатів від іншої реалізації та по-

зареалізаційних операцій);

СК — статутний капітал;

В Ч — чистий виторг.

На підставі розрахованого значення Z-рахунку можна зробити

висновки щодо ймовірності банкрутства: