Теоретичні засади земельних відносин
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Дніпропетровська державна фінансова академія
Кафедра ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ
КУРСОВА РОБОТА
з політичної економії та мікроекономіки
на тему:
Студента 1 курсу групи УП-13-1
напряму підготовки управління персоналом та економіки праці
Кривсун М.В.
Керівник к.е.н., доцент кафедри економічної теорії
Пампуха С.І.
Національна шкала ____________________
Кількість балів: _____Оцінка: ECTS _____
Члени комісії ____________________ _________________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
____________________ _________________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
____________________ ________________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
м. Дніпропетровськ – 2014 рік
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН
1.1. Економічний зміст ринку землі та сутність земельних відносин
1.2. Особливості формування ціни на землю та її грошова оцінка
РОЗДІЛ 2 .ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО РЕФОРМУВАННЯ РИНКУ ЗЕМЛІ В УКРАЇНІ
2.1 Основні засади економіко-правового механізму реформування ринку землі
2.2 Управління раціональними землевикористанням
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЗЕМЕЛЬНОЇ РЕФОРМИ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Земля є основою людського існування, що визначає її важливу роль у процесі соціально-економічного розвитку суспільства. Як основа екосистеми, знаряддя і предмет виробництва, об’єкт права власності, умовою соціального прогресу та добробуту людини. Політичні й економічні зміни, які почалися в країнах Центральної та Східної Європи на початку 90-х років XX століття, охопили і сферу землекористування. Протягом реформування змінено колишній земельний устрій, закладено нові принципи розвитку земельних відносин. Історія не знає прикладів, коли протягом одного десятиліття земельна власність була повністю змінена в такий спосіб. В Україні близько 6,7 млн. громадян отримали земельні сертифікати, що засвідчують право власності на землю, з них близько 1,3 млн. селян вже отримали державні акти на право приватної власності на землю. Одночасно 11 млн. громадян здійснили приватизацію земельних ділянок: для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських приміщень, садівництва, дачного і гаражного будівництва та інше.
Разом з тим, земельна реформа в Україні, яка триває останні десять років, не вирішила покладених на неї завдань. Здійснення масштабних земельних перетворень на таких величезних територіях обумовило виникнення гострих проблем соціального, економічного і екологічного характеру. Зокрема, належним чином не забезпечується раціональне використання та охорона земельних ресурсів, відтворення продуктивного потенціалу сільськогосподарських земель. Оскільки процеси земельного реформування в цей період відбувалися повільно, земельне питання стало вкрай заполітизованим, а перехід землі ефективним господарям - практично заблокованим. У зв'язку з цим виникла потреба формування нової парадигми землекористування в Україні - концепції сталого землекористування, яка могла б забезпечити підвищення добробуту людей, вирішити проблеми, пов’язані з деградацією навколишнього середовища, поліпшення екологічного стану земель.
У відносинах "людина-земля" сьогодні переплітаються накопичені за багато років економічні, соціальні, екологічні, правові, моральні, технологічні й інші проблеми життєдіяльності суспільства. Для їхнього розв'язання потрібна наукова і практична робота по переходу до багатоукладного використання землі з різними формами власності на основі усталених юридичних норм, економічних критеріїв, взаємопов'язаного вирішення коротко - і довгострокових завдань тощо.
Особливо загострилося питання збереження, раціонального використання і розширеного відтворення земельних ресурсів як базу сталого розвитку України. Актуальною проблемою сьогодення є організація використання, збереження і відтворення земельних ресурсів відповідно до принципів сталого розвитку, задекларованих на конференції ООН в Ріо-де-Жанейро (1992 р.). Підсумки Всесвітньої конференції в Йоханезбурзі (2002 р.) засвідчили, що людство мало просунулося вперед у цьому напрямі. Особливу увагу слід зосередити на здійсненні сталого розвитку землекористування шляхом комплексного розв’язання проблем забезпечення раціонального використання землі. Однією з важливих складових їх вирішення є оптимізація землекористування.
Проблема сталого розвитку в Україні принципово нова. У першу чергу це стосується використання земельних ресурсів. Дискусії щодо наукового обґрунтування сталого розвитку, раціонального використання земельних ресурсів набувають все більшої гостроти.
РОЗДІЛ 1
Теоретичні засади земельних відносин