Функції економічної теорії

1. Теоретико-пізнавальна - пояснює закономірності, процеси та явища
економічного життя суспільства.

Спрямована на:

* розробку методологічних підходів і принципів аналізу соціально орієнтованої ринкової економіки;

* розгортання фундаментальних досліджень механізми господарювання, соціо-еколого-економічної культури розвитку.

2.Практична функція - цілісне бачення економічних процесів, націлена на нинішній етап розвитку України: .

* створення національних банків економічної, соціальної і екологічно
інформації;

* організацію центрів дослідження, які забезпечують складання ефективних програм розвитку регіонів та країни.

3. Виховна функція - вироблення й формування економічного мислення, економічної психології кожної людини, соціальної групи. Вона більш тісно пов'язана з практичною функцією, ніж з теоретичною.

Націлена на:

* вивчення економічної поведінки;

* визначення мотивів, тощо.

ПРАКТИКУМ 1

І. Поясніть, чому давньогрецькі філософи визначали економіку як науку проведення домашнього господарства?

Відповідь:

________________________________________________________

2.Для чого педагогу потрібно вивчати основи економічної теорії? Відповідь:

________________________________________________________

3. У чому різниця між предметом економіксу, політекономії та еконо­мічної теорії? Поясніть на прикладах.

Відповідь:

____________________________________________________

4. Здійсніть ранжування економічних категорій за значущістю в умовахстановлення ринкових відносин вУкраїні?

Категорії: попит, пропозиція, економічні функції держави, ринок, підприємство,потреби, економічна інтеграція, власність, гроші, прибуток, витрати,прогрес, безробіття, сукупний працівник.

Дайте їх визначення.

1. _____________________________________________________________

2. _____________________________________________________________

3. _____________________________________________________________

4. _____________________________________________________________

5. _____________________________________________________________

6. _____________________________________________________________

7. _____________________________________________________________

8. _____________________________________________________________

9. _____________________________________________________________

10. ____________________________________________________________

11. ____________________________________________________________

12. ____________________________________________________________

13. ____________________________________________________________

Теми рефератів:

1. Історія розвитку економічної думки в Україні в ХІХ – початку ХХ століття.

2. Економічні теорії в працях давньогрецьких філософів.

3. Роль економічної науки у розвитку суспільних відносин.

Для нотаток

_____________________________________________________________________________________________________________

ТЕМА 2. ЗМІСТ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУСПІЛЬСТВА ТА ЇЇ РЕЗУЛЬТАТИ

Центральні проблеми економіки. Потреби як спонукальний мотив еко­номічності людей. Закон зростання потреб. Економічні та соціальні потре­би. Структура потреб.

Економічна діяльність як процес суспільної праці. Фактори виробниц­тва, їх види, типи і функції.

Суспільний поділ праці - матеріальна основа економічних відносин

Суспільний продукт - кінцевий результат економічної діяльності і основне джерело задоволення потреб людини. Форми, структура та показники суспільного продукту.

Роль економічного прогресу в розвитку сучасної цивілізації.

СЕМІНАР 2

1. Потреби, сутність, структура і особливості формування.

2. Економічні інтереси: сутність, види, взаємодія.

3. Виробництво як процес суспільної праці. Його види, типи і функції.
4. Форма, структура та показники суспільного продукту.

ТЕЗИ ДО ЛЕКЦІЇ

Однією з центральних проблем економіки є обґрунтування спонукальних мотивів економічної (трудової) діяльності.

Домінуючою спонукою економіки вважають потреби.

Потреби - це об'єктивні умови існування людини, завдяки яким відбувається її фізіологічне, соціальне, інтелектуальне та духовне відтворення.

Для задоволення потреб людина повинна вступити в ділові відносини з іншими людьми, що і складає основу ринкових відносин. (Див. мал. 1)

Потреби мають об'єктивно-суб'єктивний характер.

Закон зростання потреб полягає в тому, що за умов задоволення певних потреб, їх кількість та зміст постійно зростають. Цей процес, як і сам процес суспільного виробництва, відбувається безперервно. Розвиток продуктивних сил, міжнародний поділ праці, спеціалізація сприяють економічному зближенню народів різних країн, що зумовлює розширення складу продуктів праці, а отже, - появу нових потреб.

Особливостями вияву закону зростання потреб в економіці розвинених країн у нинішніх умовах є те, що, з одного боку, відбувається перехід від масового виробництва і споживання до індивідуалізованого виробництва і споживання.

Приклади:

____________________

А з іншого боку, індивідуальні потреби, які динамічно розвиваються (творчі види праці, фізична культура і спорт, збереження миру), можуть бути реалізовані лише на колективній основі, спільною діяльністю колекти­вів.

Отже, відбувається одночасний процес індивідуалізації та колективіза­ції потреб.

Економічні потреби відображають відношення соціальних суб'єктів (людина, колектив, суспільство) до можливого споживання вартостей, опо­середкованих економічними формами їх реалізації. Вони виявляються як необхідність у життєвих благах, як стимул до споживання.

Сукупність суспільних потреб можна розглядати під різним кутом зору. Наприклад, професор А.С.Гальчинський виділяє економічні та нееконо­мічні, виробничі та невиробничі потреби. На його думку, структура економічних (особистих) потреб складається із:

1) фізичних потреб: продукти харчування, одяг, взуття, житло, товари
господарсько-побутового призначення;

2) інтелектуальних потреб: одержання освіти, підвищення кваліфікації
культурного відпочинку, предметів і послуг культурного призначення;

3) соціальних потреб: охорона здоров'я, сімейно-побутові умови, умови праці, транспорт, зв'язок, тощо.

Економічна діяльність – це є процес суспільного виробництва, який спрямований на створення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людей. Це ще й виробництво самого життя людей, оскільки при цьому забезпечуються засоби їх фізичного існування, а також реалізація і розвиток їх здібностей.

У процесі виробництва взаємодіють праця і природа.

Праця – людська діяльність, яка спрямована на створення матеріальних і духовних благ для задоволення потреб людей. Але створення матеріальних благ у певних межах може здійснюватися і без посередньої участі людини (автоматизоване виробництво, хімічний процес, тощо). В цьому випадку праця не зникає, вона переміщується у сферу регулювання, управління.

Виробництво як процес суспільної праці складається з таких фаз:

1) безпосередньо виробництва;

2) розподілу;

3) обміну;

4) споживання.

Економічна діяльність як процес виробництва - це взаємодія продук­тивних сил і виробничих відносин, які перебувають у суперечливій єдності, але відносно автономні у своєму розвитку. Останній може бути як еволю­ційний, так і стрибкоподібний.

Важливою особливістю економічної діяльності є створення не тільки матеріальних, але й нематеріальних благ та послуг, значення яких досягло високого ступеня в сучасних умовах.

Суспільне виробництво завжди передбачає функціонування двох факторів:

а) особистого;

б) речового (типи факторів виробництва).

Особистий фактор виробництва представляють трудові колективи, люди, зайняті суспільно-корисною працею в галузях матеріального і нематеріального виробництва. Це — працівники промисловості, будівництва, сільського господарства і т.п., тобто всі ті категорії трудящих, результатом праці яких є певний корисний результат (матеріальний продукт або послуга).

Трудові колективи виступають особистим фактором виробництва тому, що кожний працівник є носієм робочої сили, завдяки якій він може створювати життєві блага, вдосконалювати техніку виробництва.

Робоча сила — здатність людини до праці, або сукупність її фізичних і розумових здібностей, що використовуються в процесі створення матеріальних і духовних благ.

___________________________________________________________________

Речовий фактор – виробництва – це засоби виробництва: предмети й засоби праці. Це речові елементи виробництва, за допомогою яких люди створюють матеріальні і духовні блага.

Предмети праці включають всі ті предмети, на які спрямована праця людини, а саме:

а) предмети, що дає природа;

б) сировина;

в) вторинні ресурси;

г) штучно створені матеріали (тканини, полімерні, керамічні матеріа­ли).

Засоби праці - ті засоби, за допомогою яких людини впливає на пре­дмет праці. Вони включають:

а) знаряддя праці: машини, верстати, автомати та ін.);

б) "безмашинну" техніку (електричне розрядження, хімічний і електричний процеси);

в) "судинну" систему виробництва (трубопроводи, цистерни й інше обладнання);

г) виробничі будови, споруди, шляхи.

Види факторів виробництва зумовлені різноманітною виробничою ді­яльністю людини у багатьох галузях, підгалузях, сферах, підрозділах та ре­гіонах економіки.

Наприклад:

________________

Функції факторів виробництва розрізняються. Робітник створює засо­би виробництва, визначає їх призначення і приводить їх у дію в процесі праці. Речові фактори виробництва функціонують як засоби оснащення тру­дової діяльності людини, примноження її продуктивної сили. Це предметні органи праці, своєрідне продовження людських органів діяльності і матері­альна основа їх розвитку в процесі виробництва.

Функція виробника як особистого фактора виробництва полягає у ви­користанні своєї робочої сили в процесі праці як діяльності, спрямованої на: зміну предметів та сил природи з метою задоволення своїх потреб. Сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини складає їїробочу силу.

Функція засобів виробництва полягає в тому, щоб бути провідником продуктивної дії робітника на предмети й сили природи. Частина засоби, виробництва характеризується засобами праці, за допомогою яких робітни­ки продуктивно трансформують предмети праці.

Функція - причина належить живій праці, а функція-наслідок - засо­бам виробництва.

____________________________________________________________________________

Вирішальну роль в еволюційному розвитку економічних систем віді­грає суспільний поділ праці. Він визначає не тільки структуру та організа­ційну побудову продуктивних сил, комбінацію факторів виробництва, а базові відносини, що виникають між суб'єктами господарювання.

Суспільний поділ праці - це складне багатоаспектне економічне явище, яке проявляється у співіснуванні різних видів конкретної праці й Характеризується певною структурою суспільної організації виробництва. Представлений у часі, суспільний поділ праці виступає як процес. Його характер і результати зумовлені двома взаємозв'язаними, хоча й протилежним за змістом, тенденціями.

Перша, з погляду розвитку продуктивних сил суспільства, відбивається у відокремленні нових сфер виробництва та їх спеціалізації відповідно до якісних змін у матеріальних засобах виробництва та господарських функціях виробників, змісті процесу праці, а також у суспільних потребах.

Друга характеризується усуспільненням виробництва, формуванням більш Складної системи господарських зв'язків та відповідної комбінації Суспільного виробничого процесу, а отже, пов'язана із розвитком економічних виробничих відносин.

Доведено, що поглиблення і всебічний розвиток суспільного поділу праці загальним економічним законом функціонування продуктивних сил суспільства.

Першим великим суспільним поділом праці було виділення пастуших племен і поділ сільськогосподарського виробництва на землеробство і тваринництво. Другий великий суспільний поділ праці — відокремлення ремесла, яке раніше було підсобним заняттям землероба, від сільського господарства. Це сприяло «подальшому зростанню продуктивної сили праці, її спеціалізації та кооперації, поглибленню обміну виробничої діяльності людей, у зв’язку з виробництвом матеріальних і духовних цінностей, які використовує людина.

Суспільний поділ праці та спеціалізація виробництва є основою формування й розвитку товарних, у тому числі ринкових відносин.

________________________________________________________

Кінцевим результатом економічної діяльності суспільства є суспільний продукт. До його складу входять різноманітні матеріальні і нематеріальні послуги, які створюються в різних сферах і галузях суспільного виробництва.

Суспільний продукт є результатом теперішнього і передумовою майбутнього виробництва. Це важливий, але не єдиний результат виробни­чим є також економічні відносини, які виникають між людьми у процесі створення, розподілу, обміну та споживання матеріально-речових та духовних продуктів виробництва. Наскільки досконалими є ці відносини, можна робити висновок із руху суспільного продукту.

Суспільний продукт виступає у вигляді сукупного (валового) та кінцевого.

Сукупний суспільний продукт (ССП) - це вся сукупність матеріаль­них благ та виробничих послуг, що створені та надані галузями матеріаль­ного виробництва протягом певного часу, як правило, за рік. Його визначають як суму валової продукції галузей матеріального виробництва; промис­ловості, сільського господарства, лісового господарства, будівництва, ван­тажного транспорту, зв'язку, торгівлі та громадського харчування, матері­ально-технічного забезпечення, заготівлі сільськогосподарських продуктів, а також інших галузей матеріального виробництва.

За матеріально-речовим складом ССП поділяється на засоби виробни­цтва й предмети споживання; за вартістю - на вартість спожитих засобів виробництва (перенесена вартість) і заново створену вартість (необхідний і додатковий продукт).

Кінцевий продукт - це частина сукупного суспільного продукту, що являє собою всю масу виробленої за певний період готової продукції.

Його обчислюють так: із сукупного суспільного продукту треба вира­хувати проміжний продукт. Це сировина, матеріали, паливо, електроенергія, вироблені в цьому році і витрачені у цьому ж році для виробництва іншої продукції.

За своїм речовим змістом кінцевий продукт складається:

а) з готових до особистого споживання предметів споживання;

б) з готових до виробничого використання засобів праці (тобто лише
частини засобів праці без предметів праці).

Протягом тривалого часу в Україні, як і в інших країнах Східної Європи, узагальнюючий результат виробництва розглядався як валовий суспіль ний продукт. Статистичні органи розраховували його як суму виробленої за рік (чи інший проміжок часу) валової продукції всіх галузей матеріального виробництва. Але його недоліком було те, що при його обчисленні стикали ся з повторним рахунком окремих виробничих затрат, тому що до нього включається не тільки готовий, але й проміжний продукт (паливо, сировина, матеріали).

Поруч із кінцевим продуктом важливим показником суспільного виробництва є валовий національний продукт, який складається з кінцевого продукту і вартості виготовлених нематеріальних благ та наданих послу Він розраховується не за виробничим принципом, як сума кінцевих доході або витрат. Його складові такі:

1. вартість спожитих населенням предметів споживання і послуг;

2. вартість державних закупок;

3. капітальні вкладення;

4. сальдо платіжного балансу.

Важливим результативним показником є також чистий продукт. Він являє собою частину валового національного продукту. Якщо з останнього вирахувати вартість тих засобів праці, які витрачаються на відшкодування: їх зношеної частини, то одержимо чистий продукт. Це реальний доход, який суспільство може використати для особистого споживання, а також для розширення виробництва. Тому стосовно суспільства в цілому чистий продукт характеризують як національний доход. Його ще називають валовим доходом суспільства.

____________________________________________________

Рушієм суспільного розвитку сучасної цивілізації є технічний прогрес.

Цивілізація визначається як історично конкретний стан суспільства, який характеризується особливим способом праці, певною суспільно-виробничою технологією й відповідною матеріальною і духовною культурою. Цивілізація відображає органічну сукупність соціально-економічних і культурних характеристик суспільства, досягнутий рівень продуктивних сил, спосіб взаємодії людини з природою.

Людство в своєму розвитку проходить аграрну, індустріальну, постіндустріальну та інформаційну цивілізації. Перехід від одного рівня світової цивілізації іншого здійснюється шляхом глобальних за своїм змістом технологічних революцій, що спонукають якісні стрибки у розвитку суспільно-продуктивної сили праці людини, способу її взаємодії з природою.

____________________________________________________

ПРАКТИКУМ 2

1. У чому полягає об'єктивно-суб'єктивний характер потреб? Обґрунтуйте.

____________________________________________________

2. На прикладі України покажіть, будь ласка, розвиток потреб у ХХ столітті.

____________________________________________________

3. Визначте, які потреби, для Вас особисто сьогодні стають першочерговими?

____________________________________________________

4. Що, на Вашу думку, зумовлює розбіжності у змісті та характері конкретної спеціалізованої праці?

________________

5. Розкрийте взаємозв'язок факторів виробництва.

________________

6. У чому полягає єдність економічного й соціального прогресу?

________________

САМОСТІЙНА РОБОТА

1. Опрацюйте тему: „Економічні інтереси - рушійна сила соціальні
економічного розвитку”.

2. Дайте визначення понять:

Інтереси – це ________________________________________________________ ________

____

Національне багатство - _______________________________________________

________

Науково-технічний прогрес - ___________________________________________

____

____

____

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ

1. Потреби: порівняльний аналіз різних підходів до їх розуміння.

2. Економічні інтереси - рушійна сила соціально-економічного розвитку.

3. Матеріальні основи розвитку сучасної цивілізації.

4. Науково-технічний прогрес та його роль у розвитку сучасної цивілізації.

ДЛЯ НОТАТОК

_______________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________