Законодавчі основи екологічного контролю

Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» (25. 06. 1991 року) – це головний закон у цій сфері, що не тільки проголошує, але й запроваджує систему управління в галузі природокористування.

Законі встановлює принципи охорони навколишнього природного середовища:

- пріоритетність вимог екологічної безпеки;

- гарантування екологічно безпечного становища для життя та здоров’я людей;

- екологізація матеріального виробництва;

- науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства;

- збереження просторової та видової різноманітності й цілісності природних об’єктів і комплексів;

- гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього середовища, формування у населення екологічного світогляду;

- науково обґрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє середовище;

- стягнення плати за спеціальне використання природних ресурсів, за забруднення навколишнього природного середовища та зниження якості природних ресурсів;

- вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища на основі широкого міжнародного співробітництва.

Закон закріплює екологічні права та обов’язки громадян України:

- право на безпечне для життя і здоров’я у навколишньому природному середовищі;

- участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів щодо розміщення та реконструкції об’єктів, які можуть негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища;

- участь у проведенні громадської екологічної експертизи;

- одержання повної і достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоров’я населення;

- право на подання до суду позовів на державні органи, підприємства, установи, організації і громадян про відшкодування збитків, заподіяних їхньому здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Громадяни України зобов’язані:

- берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства, здійснювати діяльність із додержанням вимог екологічної безпеки, екологічних нормативів;

- не порушувати екологічні права та законні інтереси інших суб’єктів;

- вносити плату за спеціальне природокористування;

- компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.

Закон надає широкі повноваження громадським об’єднанням, зокрема:

- брати участь у проведенні спеціально уповноваженими органами перевірок виконання підприємствами, установами та організаціями природоохоронних планів і заходів;

- проводити громадську екологічну експертизу і обнародувати її результати;

- одержувати інформацію про стан навколишнього природного середовища і джерела його забруднення;

- виступати з ініціативою проведення республіканського та місцевих референдумів з питань охорони навколишнього природного середовища;

- подавати до суду позови про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення екологічного законодавства.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність за екологічні правопорушення. Основними з них є:

- порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище;

- порушення норм екологічної безпеки;

- порушення вимог законодавства про проведення екологічної експертизи;

- допущення наднормативних, аварійних, залпових викидів і скидів у навколишнє природне середовище;

- самовільне використання природних ресурсів, перевищення лімітів та порушення інших вимог використання природних ресурсів;

- невжиття заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварії та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;

- порушення природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, захороненні хімічних, токсичних та радіоактивних речовин, виробничих, побутових та інших відходів;

- відмова від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, джерела його забруднення та ін.

До системи органів управління в галузі охорони навколишнього середовища належать :

І. Органи загального державного управління, а саме :

- органи центральної державної влади : Кабінет Міністрів України; Постійна урядова комісія з питань техногенної екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій; Рада національної безпеки і оборони;

- органи державної виконавчої влади Автономної Республіки Крим: уряд Автономної Республіки Крим.

- органи місцевої державної виконавчої влади: обласні державні адміністрації; Київська міська державна адміністрація; Севастопольська міська державна адміністрація; районні державні адміністрації; районні в м. Києві державні адміністрації; районні в м. Севастополі державні адміністрації.

ІІ. Органи спеціального державного управління:

- органи відомчого управління і контролю в галузі екології – Міністерство охорони навколишнього природного середовища України; Міністерство охорони здоров’я України;

- органи спеціального по ресурсного управління – Державний комітет природних ресурсів України; Державний комітет України по земельних ресурсах; Державний комітет України по водному господарству; Державний комітет України; з нагляду за охороною праці; Державний комітет лісового господарства України;

- органи спеціалізованого функціонального управління – Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; Міністерство внутрішніх справ України;

- органи спеціалізованого галузевого управління: Міністерство палива та енергетики України.

ІІІ. Органи місцевого самоврядування – Міські Ради Обласні Ради, Селищні Ради, районні Ради, Сільські Ради районні в містах Ради.

- органи громадського управління – Українське товариство охорони природи; Українська екологічна академія наук; Українська екологічна асоціація «Зелений світ»; Національний екологічний центр; Український екологічний фонд.

Повноваження Верховної Ради України в сфері природокористування і охорони навколишнього середовища наступні:

- здійснює законодавчу діяльність в сфері природокористування і охорони навколишнього природного середовища;

- визначає основні напрями державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища;

- затверджує державні екологічні програми;

- визначає правові основи регулювання відносин у галузі охорони навколишнього природного середовища;

- приймає рішення про припинення діяльності підприємств і об’єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- визначає повноваження Рад народних депутатів, порядок організації та діяльності органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;

- установлює правовий режим зон надзвичайної екологічної ситуації, оголошує такі зони на території республіки та визначає статус потерпілих громадян.

Повноваження Кабінету Міністрів України в сфері природокористування і охорони навколишнього середовища наступні:

- здійснює реалізацію визначеної Верховною Радою України екологічної політики;

- забезпечує розробку державних республіканських, міждержавних і регіональних екологічних програм;

- координує діяльність міністерств, відомств, інших установ та організацій України з питань охорони навколишнього природного середовища;

- визначає порядок розробки та затвердження екологічних нормативів, лімітів використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, захоронення (складування) відходів, інші види шкідливого впливу на довкілля;

- встановлює порядок та граничні розміри плати за користування природними ресурсами, забруднення навколишнього природного середовища, захоронення (складування) відходів, інші види шкідливого впливу на довкілля;

- приймає рішення щодо категорійності та організації нових об’єктів природно-заповідного фонду країни;

- організує екологічне виховання та екологічну освіту громадян;

- приймає рішення про зупинення або припинення діяльності підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності і підпорядкування) у разі порушення ними екологічного законодавства;

- керує зовнішніми зв’язками України в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його органи на місцях мають повноваження:

- здійснювати комплексне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища в країні, проводять єдину науково-технічну політику з питань охорони навколишнього природного середовища й використання природних ресурсів, координують діяльність міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій в цій галузі;

- проводити державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу й виключної (морської) економічної зони держави, а також за додержанням норм екологічної безпеки;

- забезпечувати роботу державної екологічної інформаційної системи;

- затверджують нормативи, правила, беруть участь у розробці стандартів щодо регулювання використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища від забруднення та інших шкідливих впливів;

- здійснювати державну екологічну експертизу;

- одержувати безплатно від міністерств, відомств, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на них завдань;

- видавати дозволи на захоронення / складування/ промислових, побутових та інших відходів, на скиди шкідливих речовин у навколишнє природне середовище та спеціальне використання природних ресурсів, відповідно до законодавства України;

- обмежувати чи припиняти діяльність підприємств і об’єктів, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням лімітів на викиди та скиди забруднюючих речовин;

- подавати позови щодо відшкодування збитків і витрат, заподіяних у результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- складати протоколи та розглядати справи про адміністративні правопорушення в галузі охорони природного середовища й використання природних ресурсів;

- керувати заповідною справою, вести Червону книгу України;

- координувати роботу інших спеціально вповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів;

- здійснювати міжнародне співробітництво з питань охорони навколишнього природного середовища, вивчати, узагальнювати і поширювати міжнародний досвід у цій галузі, забезпечувати виконання зобов’язань України за міжнародними угодами з питань охорони навколишнього природного середовища.

Державний комітет гідрометеорології має наступні функції:

- забезпечення спостереження за станом забрудненості природного середовища;

- регулювання використання повітряного басейну міст і промислових центрів, державний контроль за джерелами його забруднення, додержанням норм граничних викидів забруднюючих речовин в атмосферу;

- проведення спостереження за транскордонним забрудненням повітря;

- здійснення радіаційного моніторингу у районах розташування АЕС України;

- складання карт радіаційного забруднення територій;

- попередження про небезпечні і стихійні гідрометеорологічні явища, забруднення атмосферного повітря.

Міністерство охорони здоров’я України здійснює:

- державний контроль за проведенням заходів, спрямованих на ліквідацію і попередження забруднення навколишнього середовища, в тому числі атмосферного повітря, ґрунтів, поверхневих і підземних вод, які використовуються для харчових, побутових і рекреаційних цілей;

- систематичне вивчення впливу ядохімікатів на водні організми і ґрунти, визначення гранично допустимих концентрацій і викидів забруднюючих речовин в навколишнє середовищ.

Органи спеціального по ресурсного управління виконують такі функції:

Державний комітет природних ресурсів України та Державний комітет України по земельним ресурсам:

- здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства і порядку користування землею;

- координація у проведенні земельної реформи, створення умов для всіх форм власності на землю;

- відповідальність за організацію охорони і раціональне використання земель, проведення моніторингу земель;

- нагляд за виконанням комплексу протиерозійних заходів.

Державний комітет України водного господарства:

- державне управління в галузі водного господарства, здійснення єдиної технічної політики, впровадження у водне господарство досягнень науки і техніки, нових технологій і передового досвіду;

- розробка і встановлення режимів роботи водосховищ комплексного призначення, водогосподарських систем і каналів, затвердження правил їх експлуатації;

- розробка та участь у реалізації державних, міждержавних і регіональних програм використання й охорони вод та відтворення водних ресурсів;

- забезпечення потреб населення й галузей економіки у водних ресурсах та здійснення їх між басейнового перерозподілу;

- здійснення радіологічного і гідрологічного моніторингу водних об’єктів комплексного призначення, водогосподарських систем міжгалузевого та сільськогосподарського водопостачання;

- проектування, будівництво і експлуатація водогосподарських систем та об’єктів комплексного призначення;

- здійснення заходів щодо комплексного екологічного оздоровлення поверхневих вод та догляду за ними;

- ведення державного обліку водокористування та державного водного кадастру;

- погодження дозволів на спеціальне водокористування;

- здійснення міжнародного співробітництва у галузі використання й охорони та відтворення водних ресурсів прикордонних вод;

- виконання заходів, пов’язаних із попередженням шкідливої дії вод і ліквідацією її наслідків, включаючи протипаводковий захист населених пунктів та земель;

- здійснення контролю за дотриманням режимів роботи водосховищ та водогосподарських систем.

Державний комітет природних ресурсів України:

- затвердження нормативних документів з питань проведення робіт з геологічного вивчення надр;

- державна реєстрація всіх геологорозвідувальних робіт в Україні;

- створення державного інформаційного геологічного фонду;

- встановлення переліку корисних копалин;

Державний комітет України з нагляду за охороною праці:

- бере участь у розробці програм видобутку корисних копалин;

- надає гірничі відводи на всі види користування надрами;

- здійснює державний нагляд за розробкою родовищ корисних копалин;

- видає дозвіл на експлуатацію родовищ та спеціальні дозволи на користування надрами для розробки підземних вод;

- веде державний обліку підземних вод;

- веде державний моніторинг підземних вод;

- погоджує умови спеціального водокористування в разі використання підземних вод;

- погоджує дозволи на право виконання проектних і будівельних робіт, пов’язаних з видобуванням підземних вод.

Державний комітет лісового господарства України:

- організація ведення лісового господарства, включаючи питання охорони, захисту, раціонального використання лісових ресурсів та відтворення лісів;

- розробка норм, правил та інших нормативних документів у галузі охорони, захисту та відтворення лісів;

- розробка та організація комплексних державних і регіональних програм у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Місцеві органи влади в межах своєї компетенції:

- дають згоду на розміщення на підвідомчій територій підприємств і організацій;

- затверджують проекти планування і забудови населених пунктів, їх генеральні плани і схеми промислових вузлів;

- видають і відміняють дозволи на спеціальне використання місцевих природних ресурсів;

- організують розробку і затверджують місцеві екологічні програми;

- затверджують ліміти викидів в атмосферу, скид стічних вод і розміщення відходів;

- організують збір, переробку, утилізацію і захоронення відходів;

- погоджують плани роботи підприємств і організацій по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів;

- організують вивчення навколишнього природного середовища;

- надають підприємствам, організаціям і громадянам інформацію про стан навколишнього природного середовища і захворювання населення;

- здійснюють контроль за додержанням природоохоронного законодавства;

- обмежують, призупиняють чи припиняють господарську діяльність підприємств і організацій в випадках порушень ними природоохоронного законодавства;

- організують роботу по ліквідації екологічних наслідків аварій і стихійних лих.

Спеціально уповноважені державні органи природокористуванням в міському середовищі в межах своєї компетенції:

- здійснюють управління і контроль за використанням і охороною атмосферного повітря, поверхових і підземних вод, земель, надр, лісів;

- видають дозволи на спеціальне використання природних ресурсів;

- встановлюють ліміти і видають дозволи на викиди в атмосферу, скид стічних вод і захоронення відходів;

- обмежують чи припиняють діяльність підприємств і організацій, якщо їх експлуатація ведеться з порушенням природоохоронного законодавства;

- застосовують адміністративні санкції по відношенню до осіб, винних в порушенні природоохоронного законодавства.