Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми. В процесі вивчення даної теми необхідно поглибити теоретичні знання з питань, які знаходяться за межами лекційного матеріалу

В процесі вивчення даної теми необхідно поглибити теоретичні знання з питань, які знаходяться за межами лекційного матеріалу, розглянути теоретичні засади та практичні підходи щодо оцінки та управління ризиками інноваційної діяльності.

Інноваційний ризик - це ймовірність втрат, що виникають при вкладенні підприємницькою фірмою засобів у виробництво нових товарів (послуг), які, можливо, не знайдуть очікуваного попиту на ринку.

Під інноваційним (підприємницьким) ризиком варто розуміти ризик, що виникає при будь-яких видах діяльності, пов’язаних з інноваційними процесами, виробництвом нової продукції, товарів, послуг, їх операціями, комерцією, здійсненням соціально-економічних і науково-технічних проектів.

Інноваційний ризик може виникнути за наступних умов. По-перше, при впровадження більш дешевого методу виробництва товару або послуги у порівняння з тим, що вже використовується. Подібні інвестиції будуть приносити підприємницькій фірмі тимчасовий надприбуток до того часу, поки вона є єдиним власником даної технології. У подібній ситуації фірма зіштовхується лише з одним видом ризику — можливою неправильною оцінкою попиту на вироблений товар. По-друге, ризик виникає при створенні нового товару (послуги) на старому обладнанні. У цьому випадку до ризику неправильної оцінки попиту на новий товар (послугу) додається ризик невідповідності якості. Третьою ситуацією, в якій може виникнути інноваційний ризик, це виробництво нового товару (послуги) за допомогою нової техніки й технології. У даному випадку інноваційний ризик містить у собі такі ризики:

1) новий товар (послуга) може не знайти покупця;

2) невідповідність нового обладнання й технології необхідним вимогам для виробництва нового товару (послуги);

3) неможливість продажу створеного встаткування, тому що воно не підходить для виробництва іншої продукції у випадку невдачі.

Виділяють такі етапи управління ризиками інноваційної діяльності підприємств:

1. Визначення окремих (елементарних) ризиків реалізації даного інноваційного проекту. При цьому необхідно ідентифікувати ризики, які можуть виникнути в будь-який момент здійснення проекту та, за можливості, систематизувати їх.

2. Оцінка інформації для визначення рівня окремих проектних ризиків. Інформація щодо зовнішнього середовища функціонування підприємства присутня завжди, проте особі, що приймає рішення щодо доцільності та економічної ефективності певного інноваційного проекту, слід звертати увагу на її достовірність та можливість застосування при аналізі.

3. Вибір та використання відповідних методів оцінки вірогідності окремих проектних ризиків. Аналіз елементарного ризику інноваційного проекту базується на оцінці ризиків, що притаманні його грошовим потокам. Тобто ймовірності відхилення отриманого грошового надходження від запланованого його значення в проспекті проекту.

Для кількісного оцінювання ризику існують різні методи, серед яких найбільш поширені статистичний (у тому числі метод статистичних випробувань чи метод Монте-Карло); аналітичний; метод використання дерева рішень та ймовірнісного підходу; метод оцінювання фінансової стійкості або оцінювання доцільності витрат; метод експертних оцінок; нормативний метод; метод ана­лізу чутливості; метод використання аналогів та ін.

Кожний з названих методів має свої переваги і недоліки і використовується в цілком конкретних ситуаціях; універсального методу, прийнятного для всіх випадків, не існує.

4. Визначення розміру можливих фінансових наслідків при настанні ризикової події у зв’язку з реалізацією інновації. Розмір можливих фінансових втрат обумовлюється видом інновації, обсягом залученого інвестиційного капіталу, рівнем ризику, передбаченого даним проектом, а також діапазоном відхилень фактично отримуваного доходу від очікуваного значення.

5. Оцінка загального проектного ризику. Загальний рівень ризику, притаманного конкретному інноваційному проекту, теоретично оцінюється як функція значень рівнів ідентифікованих елементарних ризиків по проекту. При цьому слід також враховувати взаємний вплив реалізації інноваційного проекту на зміну дохідності активів підприємства та середньогалузеві доходи від інноваційної діяльності.

6. Співставлення рівня проектного ризику з фінансовими можливостями підприємства. У розпорядження підприємства повинні бути достатні кошти не лише для реалізації даного інноваційного проекту, але й для страхування від ймовірного настання тих чи інших ризикових подій, які ставитимуть під сумнів можливість отримання прибутку від інновацій.

7. Співставлення рівня проектного ризику з рівнем дохідності проекту. Основою діяльності будь-якого підприємця є прагнення отримати прибуток, саме тому величина ймовірних втрат повинна бути співрозмірною з величиною отриманого прибутку чи інших конкурентних переваг від впровадження інноваційного проекту.

8. Ранжирування альтернативних інноваційних проектів за рівнем ризику. Узагальнююча порівняльна оцінка здійснюється за допомогою двох методів:

- на основі варіації всіх кінцевих показників ефективності проектів від їх середніх значень;

- на основі відхилень пріоритетних для підприємства показниках ефективності проекту.

Методи визначення ризику: інженерний - в його основі розрахунки частоти проявлення небезпек, імовірнісний аналіз безпеки та на побудова "дерева" небезпек; статистичний - спирається на статистичні дані; модельний - базується на побудові моделей впливу небезпек як на окрему людину, так і на соціальні, професійні групи; експертний - за ним ймовірність різних подій визначається досвідченими спеціалістами-експертами; соціологічний (соціометрична оцінка) - базується на опитуванні населення та працівників; комбінований - ґрунтується на використанні кількох методів.

Оцінка рівня ризику, тобто ймовірності виникнення ризикової події, може бути кількісною та якісною. Кількісне визначення рівня ризику носить об'єктивний характер, оскільки базується на певній статистичній основі. При якісній оцінці рівня ризику дається визначення лише міри ймовірності виникнення ризикової події та розміру втрат від неї. Якісна оцінка базується на використанні суб'єктивних критеріїв, які базуються на різноманітних припущеннях. Визначення рівня ризику в цьому випадку носить описовий характер, наприклад - великий, середній, низький рівень ризику, або за допомогою балів, при цьому залежність між кількістю болів та рівнем ризику встановлюється суб'єктивно, перед проведенням роботи з оцінки ризику. Наприклад, 67-100 балів - високий ризик, 34-66 балів - середній, нижче 33 балів - низький ризик.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття ризиків інноваційної діяльності.

2. Проведіть детальну класифікацію ризиків.

3. Розкрийте методичні основи управління ризиками.

4. Визначте засади оцінки та оптимізації рівня ризику.

5. Визначте методи зниження ступеня ризику.

6. Розкрийте засади інноваційного ризик-менеджменту.

7. Розкрийте методологічні засади оцінки ефективності управління інноваційними ризиками.

Завдання до самостійної роботи

Ситуаційне завдання 1

Вкладник планує розмістити грошові кошти у банку. Він розглядає можливість вкладення коштів у комерційний та ощадний банки. Вкажіть об’єкт, суб’єкт, джерело ризику. В якому випадку ступінь ризику буде вищим? Чи не буде ризиків, якщо вкладник взагалі відмовиться від розміщення коштів у банку?

Ситуаційне завдання 2

Вкажіть види ризику, які будуть впливати на інноваційне підприємство сільського господарства, що спеціалізується на вирощуванні пшениці? Назвіть об’єкт, суб’єкт та джерело ризику.

Ситуаційне завдання 3

Розгляньте  зовнішньоекономічну  діяльність  інноваційної  компанії. У чому специфіка  зовнішньоекономічної діяльності  інноваційної  компанії? Які ризики найбільш характерні для її діяльності?

Ситуаційне завдання 4

Капітал інвестора становить 220 тис. гр. од. З них 95 тис. гр. од. він вклав у безризикові цінні папери, річна норма прибутку від яких становить 20 %. Решту грошей він збирається вкласти у папери, обтяжені  ризиком. Стандартне  середньоквадратичне  відхилення  дохідності (ризик) цих паперів складає 10 %. Інвестор прагне забезпечити ступінь ризику свого банкрутства в результаті операцій з цінними паперами на рівні не більш як 1/9. Якою повинна бути сподівана норма прибутку, обтяженого ризиком цінних паперів, аби інвестор уникнув банкрутства?

Тести

1. До основних моментів, що характеризують ризикову ситуацію, не належить;

а) випадковий характер події;

б) наявність альтернативних рішень;

в) наявність бізнес-плану;

г) імовірність виникнення збитків.

2. Поняття "ризик" характеризує ситуацію:

а) коли наступ події неймовірно;

б) коли наступ негативної події певно і може бути оцінено кіль

кісно і якісно;

в) коли оцінити якість і ймовірність події ускладнено зовніш

німи чинниками;

г) коли існує небезпека потенційної втрати ресурсів.

3. Якщо перед керівництвом підприємства існує імовірність втрати або неотримання прибутку в короткостроковому періоді, тоді говорять про:

а) витрати обігу;

б) ризикову ситуацію;

в) невизначеність;

г) альтернативний варіант рішення, що приймається.

4. Під економічним ризиком розуміють ризик, що виникає при:

а) будь-яких видах підприємницьке діяльності;

б) комерційної діяльності;

в) виробничої активності;

г) банківської діяльності.

5. Невизначеність зовнішнього оточення підприємства, сформована різноманітними суб'єктами ринку, визначає:

а) суб'єктивну основу ризику;

б) об'єктивну основу ризику;

в) класичну основу ризику;

г) неокласичну основу.