Види організаційних структур управління об'єднань підприємств

Лекція 5

ТЕМА 5 Організаційно-управлінські структури об’єднань підприємств

Питання лекції:

5.1.Сутність організаційно-управлінських структур об'єднань підприємств

5.2. Види організаційних структур управління об'єднань підприємств

5.3. Організаційні форми корпоративних структур

Сутність організаційно-управлінських структур об'єднань

Підприємств

Структура, яка відображає синтез взаємозв'язків різних елементів, що спрямовані на досягнення визначеної мети, називається організаційною.

Організаційна структура будь-якої системи пов'язана з досягненням її глобальної мети. Організаційна структура управління визначається як склад, взаємозв'язки та супідрядність організаційних одиниць апарату управління, які виконують різні функції управління суб'єктом. Згідно із цим визначенням, основними елементами організаційної структури управління є:

• склад і структура функцій управління;

• кількість працівників для реалізації кожної функції;

• кваліфікаційний склад працівників апарату управління;

• склад, самостійних структурних підрозділів,

• кількість рівнів управління;

• інформаційні зв'язки

Об'єднання підприємств мають такі загальні ознаки:

• кількість членів — два або більше;

• кожний учасник має характерні лише для нього характеристики;

• між учасниками існують певні зв'язки, через які вони впливають один на одного;

• об'єднання існують у часі й просторі, тобто склад об'єднання підприємств можна визначити в даний момент часу; дони мають свої кінцеві межі та оточуюче середовище.

До важливих характеристик організаційної структури об'єднань підприємств належать:

• кількість ланок управління;

• ієрархічність (кількість рівнів управління);

• чіткість розмежування функцій між учасниками об'єднання;

• чіткість розмежування повноважень і відповідальності по вертикалі й горизонталі в системі управління об'єднанням.

Організаційна структура об'єднань підприємств повинна відповідати таким вимогам:

• адаптивність, тобто здатність пристосовуватися до змін навколишнього середовища;

• гнучкість, динамізм, тобто здатність чітко реагувати на зміну попиту, технологій виробництва, інновації;

• адекватність, тобто відповідність організаційної структури параметрам керованої системи;

• спеціалізація, тобто обмеження та конкретизація сфери діяльності кожної ланки структури;

• оптимальність, тобто налагодження раціональних зв'язків між елемента їй системи;

• оперативність, тобто недопущення безповоротних змін у керовані системі за час прийняття рішення;

• надійність, тобто гарантія достовірності передачі інформації.

Види організаційних структур управління об'єднань підприємств

Згідно з чинним законодавством в Україні можуть створюватися й функціонувати два типи об'єднань підприємств та організацій (інтегральних утворень): добровільні та інституціональні.

Існують два основні види структур управління: лінійна та функціональна (рис. 5.1).

Уся інша різноманітність існуючих структур (рис. 5.2) є результатом комбінації цих двох основних типів.

Лінійна структура базується на зосередженні всіх виробничих та управлінських функцій у керівника. Тут усі повноваження є прямим (лінійними), вони спрямовані від вищої ланки управління до нижчої.

Ця структура характеризується простотою, чіткістю і зрозумілістю взаємин ланок і працівників управління. Лінійна структура управління вимагає високої компетенції керівника з усіх питань. Вона може використовуватися за умови відносно простої системи організації з постійними умовами, завданнями й функціями менеджменту.

Переваги та недоліки лінійних організаційних структур наведено у табл. 5.1.

Таблиця 5.1

Переваги й недоліки лінійних організаційних структур

управління

Функціональна структура управління передбачає, що кожний органу правління спеціалізується на виконанні окремих видів управлінської діяльності (функцій). Виконання вказівок функціонального органу в межах його компетенції є обов'язковим для виробничих підрозділів. Функціональна організація існує поряд з лінійною, що створює подвійне підпорядкування для виконавців. Подвійне підпорядкування ставить за мету інтегрувати функції на кожному рівні управління та спеціалізувати їх за окремими ланками. Переваги та недоліки функціональних структур управління наведено в табл. 5.2. Спроба подолати недоліки лінійної і функціональної структур привела до виникнення комбінованих структур управління.

Таблиця 5.2