Перша допомога при кровотечах та ушкодженнях м'яких тканин

Причини кровотечі— пошкодження цілості кровоносних судин внаслідок механічного або патологічного порушення. Кровотечі бувають ­ зовнішні, коли видно місце, звідки тече кров, і ­ внутрішні, коли кров виливається у внутрішні порожнини чи тканини. Залежно від виду пошкоджених кровоносних судин кровотечі бувають артеріальні, венозні та капілярні.

Ознаки. Артеріальна кровотеча характеризується яскраво-червоним кольором крові, кров б'є сильним струменем, поштовхами. Венозна кров має темно-червоне забарвлення, витікає з рани безперервно і повільно. При капілярній кровотечі кров виділяється краплями або сочиться з усієї поверхні рани.

Допомога. Кровотечу необхідно якнайшвидше зупинити. Капілярна кро­вотеча добре зупиняється стисною пов'язкою, перед чим шкіру на­вколо рани обробляють розчином йоду, спирту, горілки, одеколону. Якщо з рани виступає сторонній предмет, його треба локалізувати і за­крі­пити, для цього необхідно зробити у пов'язці отвір, інакше цей пред­мет може ще глибше проникнути всередину і викликати ускладнення.

Венозну кровотечу теж зупинити не дуже важко. Іноді досить підняти кінцівку, максимально зігнути її в суглобі, обробити шкіру навколо рани, накласти стисну пов'язку і забинтувати.

Для тимчасової зупинки артеріаль­ної кровотечі здійсню­ють притиску­ван­ня артерії до кістки вище від місця по­ра­нення. Притискування здійсню­ють, як правило, в тих місцях, де артерія знаходиться неглибоко, декіль­кома пальцями однієї чи обох рук, а іноді на­віть кулаком. Типові місця при­тискання артерій показані на рис. 5.3.

Скроневу артерію притискають по­пе­реду мочки вуха до виличної кістки.

При кровотечі з голов­ної шийної (сонної) арте­рії рану, по можливості, стискають пальцем, після чого набивають великою кількістю марлі, тобто роблять тампонування.

Для тимчасової зупинки кровотечі при пораненні передпліччя використовують різке згинання руки в ліктьовому суглобі, а у випадках пошкодження судин на нозі нижче коліна — різке згинання ноги у колінному суглобі, підклавши в ліктьову чи підколінну ямку пакунок чи згорток з марлі, вати тощо.

Найнадійнішим методом тимчасової зупинки артеріальної кровотечі з поранених кінцівок (рук чи ніг) є накладення гумового джгута (трубки). Кінцівку в місці накладання джгута обгортають марлею, рушником чи іншою тканиною, підіймають, джгут розтягують і роблять ним 2—3 оберти навколо кінцівки. Кінці джгута скріплюють за допомогою ланцюжка з крючком, а в разі їх відсутності — зв'язують (рис. 5.4). Якщо джгут накладено правильно, пульс нижче місця накладання зникає.

Рис. 5.4. Накладання джгута:

1) на гомілку; 2) на стегно; 3) на передпліччя; 4) на пле­че; 5) на плече високо з прикріпленням до тулу­ба; 6) на стегно високо з прикріпленням до тулуба

Тривалість використання джгута обмежується двома годинами, а взим­ку — однією годиною, у противному разі кінцівка мертвіє. Якщо протя­гом цього часу немає можливості забезпечити додаткову допо­могу, то через 1,5-2,0 години джгут на кілька хвилин відпускають (до почер­воніння шкіри), кровотечу при цьому зменшують іншими методами (наприклад, тампоном), а потім знову затягують джгут, трохи відступив­ши від попереднього місця його накладання.

У разі відсутності джгута накладають закрутку з пояса, рушника, хуст­ки або іншого матеріалу, який нетуго зав'язують навколо кінцівки. В пет­лю вставляють палицю і закручують. Для того щоб не пошкодити шкі­ру, під закрутку необхідно підкласти бинт чи іншу тканину.

Після накладання джгута чи закрутки потерпілого потрібно якомога швид­ше доставити в медичний заклад.

Часто кровотечі виникають через пошкодження м'яких тканин вна­слі­док удару і є однією з ознак цього виду травми. Іншими ознаками удару м'я­ких тканин є болі в місці удару, розлита припухлість (крововилив), обмежена рухомість ушкодженої частини тіла.

4 Перша допомога у випадку пошкодження м'яких тканин за умо­ви відсутності в цьому місці перелому чи вивиху — холод на місце удару (руш­ник, змочений холодною водою, пузир з льодом чи снігом) та туга пов'язка на місце крововиливу і спокій ушкодженій частині тіла.

4 Удари легенівсупроводжуються відхаркуванням яскраво-черво­ною спіненою кров'ю. При цьому дихання утруднене.

Допомога. Хворого кладуть у напівлежаче положення, під спину під­кла­дають валик, на груди кладуть холодний компрес. Потерпілому забо­ро­няється говорити і рухатись, необхідна госпіталізація.

4 Удар животаз пошкодженням органів черевної порожнини супро­вод­жуються значними болями, блюванням. У разі пошкодження печінки чи нирок з'являється внутрішня кровотеча. Кровотеча з травного тракту характеризується блюванням темно-червоною кров'ю, що зсілася.

Допомога. Положення потерпілому забезпечується те саме, що й при кровотечі з легень, але ноги згинаються в колінах. Потерпілого слід негайно відправити до лікарні.

4Удар голови. В разі пошкодження м'яких тканин голови, спостері
гаються припухлість, крововиливи (гематома) та болі в місці удару. Слід
пам'ятати, що сильні удари здатні викликати і закриті пошкодження головного мозку. Поранення м'яких тканин на голові супроводжується сильними і тривалими кровотечами.

Допомога. Холод на місце удару, а в разі сильної кровотечі слід накласти бинт навколо голови.

4Стискання м'яких тканинможе стати причиною розвитку загаль­ного тяжкого стану потерпілого. Такі ушкодження трапляються в разі обва­лів породи, снігових завалів, руйнування будівель.

Ознаки. Кінцівка, яку звільнили від стискування, бліда, холодніша за здорову кінцівку. Пульс в нижній частині кінцівки не відчувається. Спо­чат­ку, після вивільнення з-під дії предметів, які тиснуть, загальний стан потерпілого задовільний, але через 6-8 годин настає різке погіршення загального стану, підвищується температура тіла, наступає розлад дихання та серцевої діяльності, спрага, блювання. Кінцівки холод­ні, набрякають, синього кольору, на шкірі з'являються крововиливи, пухирі. Кінцівка втрачає чутливість.

Допомога в таких випадках повинна бути надана на місці. Кінцівку після звільнення потерпілого туго бинтують від пальців до верху і накладають транспортні шини. По можливості необхідно тримати її в холоді. Потерпілому давати в необмеженій кількості воду з додаванням питної соди. Негайно, до появи загального тяжкого стану, доставити по­тер­пілого до медичного закладу.

У випадках, коли потерпілий потрапив у снігову лавину, спо­сте­рі­га­ється непритомність, різке переохолодження організму, розлад, а іноді й зупинка дихання. Після витягування потерпілого, потрібно звільнити порожнину рота та ніс від снігу. Покласти потерпілого на товсту підстилку. Якщо потерпілий дихає самостійно, то послабити комір та верхній одяг, які заважають диханню (роздягати потерпілого не слід). Коли потерпілий не дихає, негайно приступити до штучного дихання і водночас розтирати вовняною ганчіркою кінцівки та тулуб потерпілого. В разі зупинки серця — приступити до зовнішнього ма­са­жу серця. Ці процедури потрібно робити до повного відновлення дихання та роботи серця. Давати потерпшому зігріваючі напої (гарячий чай, горілку тощо) можна тільки тоді, коли потерпілий прийшов до тями.

Транспортування потерпілих до медичного закладу допустиме тіль­ки після повного відновлення самостійного дихання та роботи серця.