Яке значення має інформаційна сфера для держави?

Як у першому, так і в другому випадку мається на увазі вузьке тлумачення поняття «інформаційна сфера». Існуюча політика держави в інформаційній сфері спрямована як на її розвиток безпосередньо, так і на підвищення з її допомогою ефективності розвитку державності, безпеки, оборони, пріоритетних галузей економіки, фінансової та грошової системи, соціальної сфери, галузей екології та використання природних ресурсів, науки, освіти та культури, міжнародного співробітництва. Багато уваги приділяється підвищенню ефективності державного управління як одній з пріоритетних функцій держави. Це підтверджується Концепцією Національної програми інформатизації, в якій інформатизація розглядається як важливий засіб розвитку України, та Указом Президента України «Про заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки держави» від 18 вересня 2002 р.

Завдання 2
Знайти в мережі Інтернет Закон України «Про інформацію», дати визначення таких понять (стаття 1):

- документ

- захист інформації

- інформація

- суб'єкт владних повноважень

документ - материальный носитель с зафиксированной на нём в любой форме информацией в виде текста, звукозаписи, изображения и (или) их сочетания, который имеет реквизиты, позволяющие его идентифицировать, и предназначен для передачи во времени и в пространстве в целях общественного использования и хранения.

Ссилка: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82

.
захист інформації- сукупність методів і засобів, що забезпечують цілісність, конфіденційність і доступність інформації за умов впливу на неї загроз природного або штучного характеру, реалізація яких може призвести до завдання шкоди власникам ікористувачам інформації.

Ссилка:http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82_%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%8
6%D1%96%D1%97

.
інформація- сведения о чём-либо, независимо от формы их представления.
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%98%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D0%B8%D1%8F
.
суб’єкт владних повноважень- орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ссилка: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1078.19677.0

Завдання 3

Дати відповіді на запитання:

1. Які основні принципи інформаційних відносин?

2. Які є суб'єкти і об'єкт інформаційних відносин?3. Що таке право на інформацію?4. Як в Законі реалізовано право на охорону інформації?5. Назвіть основні види інформаційної діяльності

6. Дайте перелік видів інформації

1. Основними принципами інформаційних відносин є:

· гарантованість права на інформацію;

· відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією;

· достовірність і повнота інформації;

· свобода вираження поглядів і переконань;

· правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації;

• захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
  
  
  2.
  Об'єктом інформаційних відносин згідно зі ст. 4 Закону Украї­ни "Про інформацію", виступає інформація. (інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді)
• Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про інформацію", суб'єктами інформацій­них відносин є:
• - фізичні особи;
• - юридичні особи (інформаційні агентства, друковані ЗМІ, видавництва, бібліотеки, архіви)
• - об'єднання громадян;
• - суб'єкти владних повноважень.
• За способом участі в інформаційних відносинах, що відповідно зумовлює комплекс їх прав та обов'язків, виокремлюють такі види суб’єктів, як:
• - автор інформації - особа, що власними силами створює інформацію:
• - власник інформації - особа, що має права на володіння, користування та розпорядження інформацією;
• - споживач інформації - особа що використовує інформацію для задоволення власних інформаційних потреб;
• - поширювач інформації - особа, що займається діяльністю з розповсюдження, оприлюднення та реалізації інформації;
• - зберігач (охоронець) інформації - особа, що займається діяльністю із забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв і дотримання режиму доступу до інформації.

3.
Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість

вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту

інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і

законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати

громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні

та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та

інтереси юридичних осіб.

4.
1. Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує
всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості
доступу до інформації.

2. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і
джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених
законом.

Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення
будь-яких порушень його права на інформацію.

3. Забороняється вилучення і знищення друкованих видань,
експонатів, інформаційних банків, документів з архівних,
бібліотечних, музейних фондів, крім встановлених законом випадків
або на підставі рішення суду.

4. Право на інформацію, створену в процесі діяльності
фізичної чи юридичної особи, суб'єкта владних повноважень або за
рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України,
місцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом.

5.

Вид інформаційної діяльності	Ознаки
Одержання інформації	придбання й накопичення, відповідно до чинного законодавства України, документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою.
Використання інформації	задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.
Поширення інформації	розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.
Зберігання інформації	забезпечення належного стану інформації іїї матеріальних носіїв.
Одержання, використання, поширення й зберігання документованої або публічно оголошуваної інформації	здійснюється у порядку, передбачен

6.
Основними видами iнформацiї є: статистична iнформацiя; масова iнформацiя; iнформацiя про дiяльнiсть державних органiв влади та органiв мiсцевого i регiонального самоврядування; правова iнформацiя; iнформацiя про особу; iнформацiя довiдково-енциклопедичного характеру; соцiологiчна iнформацiя.

Завдання 4

Інформа́ція про стан навко́лишнього приро́дного середо́вища (екологічна інформація) — це будь-яка інформація в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи іншій матеріальній формі про: стан навколишнього природного середовища чи його об'єктів — землі, вод, надр, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та рівні їх забруднення; біологічне різноманіття і його компоненти, включаючи генетично видозмінені організми та їх взаємодію із об'єктами навколишнього природного середовища; джерела, фактори, матеріали, речовини, продукцію, енергію, фізичні фактори (шум, вібрацію, електромагнітне випромінювання, радіацію), які впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей; загрозу виникнення і причини надзвичайних екологічних ситуацій, результати ліквідації цих явищ, рекомендації щодо заходів, спрямованих на зменшення їх негативного впливу на природні об'єкти та здоров'я людей; екологічні прогнози, плани і програми, заходи, в тому числі адміністративні, державну екологічну політику, законодавство про охорону навколишнього природного середовища; витрати, пов'язані із здійсненням природоохоронних заходів за рахунок фондів охорони навколишнього природного середовища, інших джерел фінансування, економічний аналіз, проведений у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.

Основними джерелами такої інформації є дані моніторингу довкілля, кадастрів природних ресурсів, реєстри, автоматизовані бази даних, архіви, а також довідки, що видаються уповноваженими на те органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, окремими посадовими особами.

Завдання 5
Закон України «Про видавничу справу» — закон України №318/97-ВР підписаний Президентом України Леонідом Кучмою 5 червня 1997 року.

Закон визначає загальні засади видавничої справи, регулює порядок організації та провадження видавничої діяльності, розповсюдження видавничої продукції, умови взаємовідносин і функціонування суб'єктів видавничої справи.

Відповідно до Конституції України цей Закон покликаний сприяти національно-культурному розвитку українського народу, громадян України всіх національностей, утвердженню їх духовності та моралі, доступу членів суспільства до загальнолюдських цінностей, захисту прав та інтересів авторів, видавців, виготовлювачів, розповсюджувачів і споживачів видавничої продукції.

За Законом “Про видавничу справу”, видавнича справа складається з:

· видавничої діяльності;

· виготовлення видавничої продукції;

· розповсюдження видавничої продукції.

Суб'єктами видавничої справи є:

· видавці;

· виготовлювачі;

· розповсюджувачі видавничої продукції.

Такими суб'єктами можуть бути:

· громадяни України,

· іноземці;

· особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах;

· юридичні особи України;

юридичні особи інших держав.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» — український закон, який охороняє:

· авторське право — особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва

· суміжні права — права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення.

Закон прийнятий 23 грудня 1993 року і зареєстрований за № 3792-XII^[1]

·

Державна таємниця в Україні (або ще секретна інформація, скор. ДТ) — вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки ітехніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці та які визнані у порядку, встановленому Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою^[1].