За порядком надання кредит поділяється на прямий і непрямий

Непрямим є кредит, коли між кредитором і позичальником є якийсь посередник. Наприклад, продавець продав товар покупцеві в кредит з оформленням операції векселем. А оскільки продавцю для продовження своєї діяльності потрібні кошти, то під цей вексель він може отримати кредит у банку. У цьому разі кінцевим позичальником буде покупець товару, а кінцевим кредитором — банк. Продавець у такому випадку є посередником.

ЗА МЕТОДОМ НАДАННЯ РОЗРІЗНЯЮТЬ КРЕДИТИ, ЯКІ ПОЗИЧАЛЬНИКИ ОТРИМУЮТЬ ОДНОРАЗОВО, ПЕРМАНЕНТНО АБО ГАРАНТОВАНО.

Одноразові кредити видаються на підставі документів, які позичальник подає банку для розгляду щоразу, коли в нього виникає потреба в позичці.

Перманентні позички переважно надаються клієнтам, які мають постійні кредитні відносини з банком. У цьому разі з позичкового рахунку оплачуються розрахункові документи в межах установленого кредитним договором ліміту кредитування без погодження з банком розміру кожної позички і без оформлення її спеціальними документами.

Гарантійний кредит надається тоді, коли банк взяв на себе договірні зобов’язання надати клієнту в разі потреби позичку протягом певного періоду у визначеному розмірі.

ЗА СХЕМОЮ НАДАННЯ РОЗРІЗНЯЮТЬ КРЕДИТИ, ЩО НАДАЮТЬСЯ ВІДПОВІДНО ДО КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ, РЕВОЛЬВЕРНІ, КОНТОКОРЕНТНІ ТА ОВЕРДРАФТ.

Кредитна лінія дає змогу позичальнику використовувати кредит поступово в межах обумовленої кредитним договором суми та терміну.

Револьверні— це кредити, які автоматично поновлюються в межах обумовленого кредитним договором розміру.

При контокорентному кредиті банк відкриває клієнту контокорентний рахунок, з якого здійснюються усі платежі клієнта, в тому числі за рахунок кредиту в межах установленого ліміту, та зараховуються усі надходження клієнту, в тому числі в рахунок погашення кредиту.

Овердрафт вважають різновидом контокоренту. Розмір кредиту обмежується лімітом, величина якого і строк користування кредитом за овердрафтом визначаються кредитним договором.

ЗА ФОРМОЮ ЗАЛУЧЕННЯ КРЕДИТОРІВ ДО КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКІВСЬКИЙ КРЕДИТ БУВАЄ ДВОСТОРОННІЙ, КОНСОРЦІУМНИЙ (СИНДИКАТНИЙ), ПАРАЛЕЛЬНИЙ (БАГАТОСТОРОННІЙ).

У двосторонньому кредиті беруть участь банк і позичальник.

За консорціумного кредиту для кредитування клієнта з метою зменшення ризику чи неможливості надання кредиту одним банком створюється банківський консорціум. При цьому один банк виступає в ролі банку-менеджера, який укладає з позичальником кредитну угоду і надає кредит, а також стягує заборгованість за позичкою і процентами та розподіляє їх між членами консорціуму. За виконання таких функцій банк-менеджер отримує від інших учасників консорціуму комісійну винагороду.

При паралельному кредиті кожен з банків на свою частку в загальній сумі кредиту, який надається одному позичальнику, укладає з останнім кредитний дого­вір.

ЗА ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЮ ПОВЕРНЕННЯ КРЕДИТИ БУВАЮТЬ ЗАБЕЗПЕЧЕНІ ТА НЕЗАБЕЗПЕЧЕНІ (БЛАНКОВІ). ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ КРЕДИТУ МОЖЕ БУТИ НЕРУХОМЕ ТА РУХОМЕ МАЙНО, ЦІННІ ПАПЕРИ, ГАРАНТІЯ ЧИ ПОРУЧИТЕЛЬСТВО ТРЕТЬОЇ ОСОБИ, СТРАХОВИЙ ПОЛІС, ВІДСТУПЛЕННЯ НА КОРИСТЬ БАНКУ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА ТОЩО.

ЗА СТУПЕНЕМ РИЗИКУ КРЕДИТИ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА ДВІ ГРУПИ — СТАНДАРТНІ ТА З ПІДВИЩЕНИМ РИЗИКОМ.

Стандартнінадаються позичальникам, що раніше своєчасно розраховувалися з банком за позичками і процентами та мають належну фінансову стійкість, яка забезпечить погашення кредиту в майбутньому.

З підвищеним ризиком нале­жать бланкові кредити та кредити, надані клієнтам з нестійким фінансовим становищем або які допускали прострочені платежі банкові у минулому.

ЗА СТРОКАМИ ПОВЕРНЕННЯ РОЗРІЗНЯЮТЬ КРЕДИТИ СТРОКОВІ, ДО ЗАПИТАННЯ, ВІДСТРОЧЕНІ (ПРОЛОНГОВАНІ) ТА ПРОСТРОЧЕНІ.

Строкові — це кредити, строк погашення яких ще не настав.

Кредити строком до запитаннявидаються банком на невизначений термін. Погашаються вони в міру появи для цього можливостей у клієнта. Але позичальник має погасити такі кредити за першою вимогою банку.

Відстроченими (пролонгованими) є кредити, погашення яких на прохання клієнта банк переніс на пізніший термін.

Простроченимивважаються кредити, які не погашені клієнтом у передбачений кредитним договором термін.

Є ще ряд інших різновидів кредиту. Причому якоїсь єдиної їх класифікації поки що не існує.

ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ — ЦЕ КРЕДИТ, ОДНИМ ІЗ УЧАСНИКІВ ЯКОГО (ПОЗИЧАЛЬНИКОМ ЧИ КРЕДИТОРОМ) Є ДЕРЖАВА в особі уряду або місцевих органів самоврядування. Переважно вони виступають у ролі позичальників, хоч у деяких випадках можуть бути й кредиторами. На відміну від банківського кредиту, державний кредит, як правило, не має конкретного цільового призначення. Він використовується для вирішення загальнодержавних або місцевих проблем.

Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім.

Внутрішній державний кредитвідіграє дуже важливу роль у грошово-кредитному регулюванні економіки центральним банком країни, який проводить операції з державними цінними паперами (купівля чи продаж їх через банки другого рівня банківської системи) на так званому відкритому ринку. У такий спосіб він збільшує або зменшує можливості цих банків кредитувати реальну економіку.

Державний кредит реалізується такими способами:

· випуск облігацій внутрішніх чи зовнішніх державних або муніципальних позик;

· оформлення казначейських зобов’язань.

Як правило, державний кредит надається у грошовій (валютній) формі. Але в період якихось потрясінь, хаосу чи розладу грошової системи країни він може надаватися й у товарній формі.

СПОЖИВЧИЙ КРЕДИТ — КРЕДИТ, ЯКИЙ НАДАЄТЬСЯ ЮРИДИЧНИМ ЧИ ФІЗИЧНИМ ОСОБАМ НА СПОЖИВЧІ ЦІЛІ. ВІН МОЖЕ НАДАВАТИСЬ ЯК БАНКАМИ, ТАК І КРЕДИТНИМИ УСТАНОВАМИ НЕБАНКІВСЬКОГО ТИПУ, А ТАКОЖ ЮРИДИЧНИМИ І ФІЗИЧНИМИ ОСОБАМИ.

В Україні кредитними установами небанківського типу, що надають споживчий кредит, є ломбарди (надають кредит під рухоме майно — дорогоцінності, антикваріат, одяг тощо), кредитні спілки, підприємства зв’язку (телеграми і телефонні розмови в кредит), торговельні організації (продаж товарів з розстрочкою платежу).