Охарактеризуйте сутність і специфіку міжнародних товарних бірж, їх сутність, види та цілі біржових операцій

Міжнародні товарні біржі належать до організованих товарних ринків. Класичні визначення розглядають товарну біржу одночасно як особливий вид постійно діючого ринку, на якому здійснюються угоди з купівлі–продажу масових, сировинних і продовольчих товарів, що мають спільні родові ознаки, якісно однорідні та взаємозамінні, і як ринковий механізм, завданням якого є виконання ряду стабілізаційних функцій в економіці, а саме: ліквідності та оптимального розподілу найважливіших сировинних товарів.

За своїм статутом товарні біржі є, як правило, громадськими організаціями — об'єднаннями торговців і біржових посередників, які спільно несуть витрати з організації торгів, встановлюють правила торгівлі, визначають санкції за їх порушення, користуються певними привілеями.

Від інших видів ринку товарні біржі відрізняють певні особливості:

– наявність чітко визначеного предмета торгівлі, який фіксується в її правилах, що сприяє концентрації біржової торгівлі, стандартизації контрактів і створює умови для високоефективної організації торговельних операцій;

– проведення торгів на постійній і регулярній основі, причому час торгів є чітко обмеженим на рівні 4—6 годин на добу, що сприяє максимальній концентрації попиту і пропозиції на визначені товари у просторі і часі;

– наявність розвинутої виробничої інфраструктури (складської і транспортної мереж);

– відсутність права укладати угоди купівлі–продажу від своєї особи (біржа виступає лише посередником);

– специфічність суб'єктів торгівлі — ними на біржі є не кінцеві споживачі та виробники товарів, а їх представники — брокери і дилери, які є членами біржі;

– можливість укладання угоди не тільки для купівлі–продажу товарів, а й з метою страхування від майбутньої зміни цін на ринку;

– відсутність впливу прямих дій держави на процес торгів;

– гласність як можливість отримання всіма бажаючими інформації про кількість та ціни укладених угод.

Ознаками міжнародних товарних бірж є:

– обслуговування конкретних світових товарних ринків;

– участь у біржових операціях представників ділових кіл різних країн;

– забезпечення вільного переказу прибутків, що одержуються від біржових операцій;

– проведення арбітражних операцій (спекулятивних угод з метою одержання прибутку на різниці цін, що котируються на біржах різних країн);

– відповідні валютні, торговельні і податкові режими країн розташування бірж.

Міжнародний характер бірж забезпечується саме валютним, торговельним та податковим режимами країн, де вони розташовані. Так, у США міжнародними є всі біржі Чикаго та Нью–Йорку, у Великобританії — біржі Лондона, в Японії — всі біржі, на яких укладаються угоди з товарами, що перебувають в обігу на світових ринках.

За характером асортименту товарів, що реалізуються на біржі, виділяють:

а) вузькоспеціалізовані, де предметом біржових торгів є один вид товару (до них можна віднести Канзаську міську біржу, що торгує пшеницею, Лондонську міжнародну нафтову біржу, Гамбурзьку кавову біржу);

б) спеціалізовані, де предметом біржових операцій є зазвичай однотипні групи товарів (до таких бірж належать, наприклад, Нью–Йоркська біржа кави, цукру та какао, Лондонська біржа металів та інші);

в) універсальні, на яких операції купівлі–продажу здійснюють ся за великим асортиментом різноманітних товарів (прикладами таких бірж є Чиказька товарна біржа, Центральноамериканська товарна біржа (США), Лондонська ф'ючерсна й опціонна біржа, Токійська товарна біржа та інші, які торгують сільськогосподарськими товарами, нафтою і нафтопродуктами, дорогоцінними металами тощо).

За типом біржових угод виокремлюють такі види товарних бірж:

а) реального товару, де предметом купівлі–продажу є реальний товар, який вироблено або буде вироблено в майбутньому періоді;

б) ф'ючерсні, на яких торгівля здійснюється не реальними товарами, а контрактами на них;

в) опціонні, де предметом торгів є тільки права на закупівлю або продаж реальних товарів чи контрактів на них у майбутньому періоді;

г) комплексні, на яких здійснюються угоди на реальний товар, ф'ючерсні та опціонні контракти.

За ступенем відкритості біржі бувають:

а) відкриті (публічні), на яких, окрім її членів, у біржових операціях можуть брати участь також й відвідувачі торгів (разові й постійні);

б) закриті, на яких право брати участь у біржових торгах та укладати угоди мають тільки члени даної товарної біржі.

За організаційно–правовими формами діяльності розрізняють товарні біржі, створені у вигляді:

а) акціонерного товариства відкритого типу (такі біржі мають статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, які можуть розповсюджуватися шляхом відкритої передплати і шляхом купівлі–продажу на фондовому ринку);

б) акціонерні товариства закритого типу (акції таких бірж розповсюджуються тільки між засновниками і не можуть бути об'єктом передплати і вільного продажу–купівлі на фондовій біржі);

в) товариства з колективною відповідальністю — біржі, статутний фонд яких утворюється об'єднанням капіталів засновників;

г) решта організаційно–правових форм, що визначаються відповідними законодавствами країн місця розташування бірж.

Укладення тих чи інших видів операцій підпорядкований певній меті здійснення біржових операцій, які учасники біржі проводять на торгах. Основними цілями проведення біржових операцій є наступні:

1) покупка та продаж реальних товарів;

2) страхування цінового ризику - хеджування;

3) біржові спекуляції.

1. В основі здійснення біржової операції покупки та продажу реального товару лежить механізм здійснення біржових операцій типу »спот» або »форвард». Коли підприємство вирішує свої поточні завдання у сфері забезпечення або збуту, воно здійснює покупку або продаж реального товару, укладаючи при цьому угоду »спот». У тих випадках, коли підприємство планує безперебійне забезпечення або збут у майбутньому періоді, воно відповідно укладає біржову угоду типу »форвард».

2. Страхування цінового ризику продавця та покупця при зміні ціни на реальний товар у процесі здійснення форвардних операцій одержало назву хеджування, що в перекладі означає »огорожа, захист».

Учасники ф’ючерсної торгівлі, що переслідують таку мету, називаються хеджерами. Ними виступають продавці та покупці наявних товарів, які прагнуть застрахувати від несприятливих змін ціни на свої товари.

На біржовому ринку розрізняють два види операцій страхування цінового ризику (хеджування):

1) хеджування продажем - короткий хедж.

2) хеджування покупкою - довгий хедж.

Хеджування продажем - це використання короткої позиції на ф’ючерсному ринку тим, хто має довгу позицію на наявному ринку. Цей вид хеджування змінюється для захисту продажної ціни товару.

Хеджування продажем здійснює покупець реального товару, який, уклавши форвардну операцію на покупку реального товару, одночасно з цим відкриває позицію на продаж ф’ючерсних контрактів на аналогічну кількість товару (через побоювання, що до моменту постачання ціна реального товару може знизитися). Якщо ціна до моменту постачання реального товару знизиться, покупець, несучи фінансові втрати за форвардною операцією, одержить прибуток за ф’ючерсною операцією, що забезпечує відшкодування втрат.

Хеджування покупкою - це біржова операція, в процесі якої продавець реального товару, уклавши форвардну операцію на продаж, одночасно здійснює покупку ф’ючерсних контрактів на аналогічну кількість товару.

Таким чином, хеджування вимагає здійснення трьох видів біржових операцій:

1) покупка (продаж) реального товару з постачанням у майбутньому - форвардна операція;

2) продаж (покупка) ф’ючерсних контрактів на аналогічну кількість товару;

3) ліквідація позиції за ф’ючерсними контрактами шляхом укладення офсетної операції.

Принцип страхування в даному випадку полягає в тому, що якщо в операції одна сторона втрачає як продавець реального товару, то вона виграє як покупець ф’ючерсів на ту ж кількість товару, і навпаки.

Головний результат хеджування полягає в тому, що покупець або продавець реального товару не зазнає потенційних збитків (втрат) у результаті зміни ринкових цін. Правда, він не отримає і можливої користі. Адже його головною метою є операція з реальним товаром, придбання (продаж) споживчої вартості, а не спекуляція з використанням гри цін.

Хеджування використовується з різною метою і є різноманітним за технікою здійснення.

Операція хеджування може бути проведена через опціон.

Опціон є особливим видом біржових операцій, який передбачає покупку права або продаж зобов’язання укласти біржовий контракт на обумовлену кількість товару за наперед встановленою ціною в межах взаємно обумовленого періоду.

Суть опційних операцій полягає у використанні проміжку часу між укладенням операції та її фактичним виконанням.

Ціною опціону (опційного контракту) виступає розмір премії, тобто сума, що сплачується покупцем опціону його продавцю.

Платником премії може виступати як продавець, так і покупець. Опційна операція може здійснюватися як за реальним товаром, так і за ф’ючерсним контрактом.

Покупець опціону, сплативши продавцю премію, не несе перед ним ніяких інших зобов’язань - тобто він не зобов’язаний до моменту завершення терміну опційної операції купити або продати товар або ф’ючерсний контракт за наперед обумовленою ціною.

У той же час продавець опціону, одержавши від покупця премію, зобов’язаний упродовж обумовленого опційним контрактом періоду продати або купити передбачений товар, як би не змінилися умови біржового ринку.

Ціна, за якою покупець опціону на покупку має право купити реальний товар або ф’ючерсний контракт, а покупець опціону на продаж продати ф’ючерсний контракт або реальний товар, називається базисною ціною виконання або ціною зіткнення.

Сума, яку покупець опціону виплачує продавцю на момент укладення операції, називається премією.

Термін дії опціону суворо фіксований. Так, на лондонських біржах ведеться торгівля опціонами з термінами дії 3,6 і 9 місяців.

Опціонна операція припускає наявність двох сторін - продавця і покупця. Проте їх положення та дії під час здійснення операції відрізняються від звичайної операції купівлі-продажу.

Покупця також називають утримувачем опціону. Сплативши продавцю обумовлену премію, він не повинен далі робити ніяких дій, зокрема, не повинен сплачувати маржу, поки не вирішить використовувати опціон. Після реалізації опціон стає ф’ючерсним контрактом і вимагає звичайного внесення депозиту. Якщо покупець вирішує не реалізовувати опціон, йому не потрібно здійснювати ніяких дій, і його втрати обмежуються сплаченою продавцю премією.

Продавця опціону називають підписчиком опціону. Він одержує премію від покупця, проте зі свого боку повинен вносити як гарантійний депозит, так і маржу. Його можливі втрати не обмежені, тоді як можливий прибуток обмежений розмірами премії.

При подвійному опціоні його покупець набуває право вибору між позицією продавця та позицією покупця реального товару або ф’ючерсного контракту, а також право відмовитися від подальшої операції. При цьому права покупця опціону стають удвічі ширшими порівняно з його правами при простому опціоні. Як правило, у зв’язку з цим удвічі збільшується і розмір премії, що сплачується за такий опціон.

Кратний опціон припускає, що покупець набуває права за певну додаткову премію продавцю опціону збільшувати у декілька разів партію товару або ф’ючерсних контрактів у майбутній операції. Ця нова партія повинна бути 2-, 3-, 4-кратною і так далі по відношенню до спочатку обумовленого розміру, але в межах максимального розміру, визначуваного опційним контрактом.

Таким чином, опціони застосовуються для страхування частини виручки в умовах невизначеності підсумків виробництва (наприклад, у разі майбутніх постачань зерна), а також для захисту від втрат у зв’язку з іншими ризиками, що знаходяться поза увагою страхових компаній.

3. Спекулятивні біржові операції на різниці в цінах - це найскладніший вид біржових операцій.

Біржова спекуляція - це спосіб отримання прибутку в процесі біржової торгівлі, що базується на відмінностях у динаміці цін у часі, просторі і на різні види товарів.

Біржовою спекуляцією звичайно займаються члени біржі і ті, хто бажає (зазвичай це приватні особи) зіграти на різниці в динаміці цін.

Гра на зниження здійснюється продажем спекулянтами ф’ючерсних контрактів з метою їх подальшого відкупу за нижчою ціною.

Гра на підвищення здійснюється покупкою ф’ючерсних контрактів з метою їх подальшого продажу за вищою ціною.

Як спекулянти на товарних біржах можуть виступати різні категорії учасників. Дуже часто цим займаються професійні дилери - члени ф’ючерсних бірж, які здійснюють операції від свого імені за свій рахунок і на свій ризик.

У той же час спекулянти на товарних біржах можуть бути і непрофесійними - різні організації й окремі особи (так звана »публіка»), що торгують за посередництвом брокерських фірм.

Біржових спекулянтів можна поділити на великих і дрібних.

Спекулятивні операції вимагають, як правило, здійснення двох видів біржових операцій - спочатку па покупку, а потім на продаж реального товару або ф’ючерсних контрактів. Фінансовий результат такої операції (розмір прибутку або збитку) визначається, кінець кінцем, тим, наскільки ціна продажу відрізнятиметься від цін покупки.

Спекулятивні біржові операції можуть бути засновані:

1) на динаміці (підвищенні або зниженні) біржових цін на реальні товари або на ф’ючерсні контракти.

При здійсненні цих операцій з реальним товаром проводиться його закупівля на біржі з негайним постачанням або з постачанням у майбутньому періоді з розрахунку на подальше підвищення цін.

При здійсненні спекулятивних операцій за операціями »спот» необхідно рахувати додаткові витрати на зберігання товарів і темпи інфляції, оскільки продаж товарів за цінами, збільшеними за рахунок інфляції, реального прибутку не приносить.

2) на різниці в біржових цінах на товари, що зв’язані у виробництві та споживанні.

При проведенні таких операцій вивчають характер і ступінь зв’язаності, встановлюють стійке співвідношення цін між ними і використовують біржові ситуації, коли це співвідношення різко зміниться.

Здійснення спекулятивних операцій даного типу вимагає проведення ряду допоміжних операцій:

• 1 етап - підбираються окремі групи зв’язаних товарів, серед яких виділяються пари товарів з найбільш високим ступенем зв’язаності. Одні з таких товарів називаються »базовими», інші - »зв’язаними».

• 2 етап - на основі вивчення співвідношення цін між ними за тривалий період на даній та інших біржах регіону встановлюється звичайне стійке співвідношення цін між базовим і зв’язаним товаром.

• 3 етап - на основі вивчення біржової кон’юнктури виділяються ситуації різкого порушення звичайного стійкого співвідношення цін на зв’язані товари (табл. 11.5).

• 4 етап - вибираються товари з найбільшим ступенем порушення ЗССЦ і ухвалюється рішення про закупівлю одного із зв’язаних товарів.

При різкому збільшенні співвідношення цін слід купувати базовий товар (свинину); при різкому зменшенні співвідношення - зв’язаний товар (бензин);

3) на різниці в біржових цінах на окремі сорти одного і того ж товару.

Ці операції аналогічні попередній операції, тільки як базисний товар розглядається базисний сорт, а аналогом зв’язаного товару виступає товар іншого сорту. Наприклад: бензин А-76 - це базисний сорт; бензин А-93 - зв’язаний сорт. При різкому порушенні ЗССЦ між цими сортами товару ухвалюється рішення про початок спекулятивної операції;

4) на різниці в цінах на одні і ті ж товари на різних товарних біржах. Такі операції носять назву »арбітраж» або »арбітражні операції»;

5) на різниці в біржових цінах на реальний товар і на ф’ючерсний контракт на нього. Механізм цих операцій заснований на тому, що звичайно для кожної біржі по кожному товару характерне стійке співвідношення цін на реальний товар і ф’ючерсні контракти (ціни ф’ючерсних контрактів звичайно дещо вищі, оскільки операції з ними на відміну від операцій з реальним товаром не вимагають витрат щодо зберігання та доставки цих товарів). Якщо співвідноиіення цін порушується, то в очі* куванні вирівнювання цього співвідношення можна здійснити спекулятивну операцію. Із здійсненням цих операцій пов’язані дві біржові ситуації - »контанго» та »беквордейшн».

»Контанго» є ситуацією, при якій ціни за ф’ючерсними контрактами істотно перевищують ціни на реальний товар. Така ситуація виникає в тих випадках, коли пропозиція реального товару зростає і відповідно збільшуються витрати щодо його зберігання. Можливе також підвищення цін на ф’ючерсні контракти, коли прогноз біржової кон’юнктури дає підставу припускати, що в майбутньому періоді постачання реального товару на біржу скоротяться.

Ситуація »контанго» може мати місце і при здійсненні операцій по реальному товару типу »спот» та »форвард».

»Беквордейшн» - це ситуація, при якій ціни на реальний товар вищі ніж ціни за ф’ючерсними контрактами (ця ситуація характеризується терміном »перевернутий ринок»).

Звичайно така ситуація виникає на біржі в тих випадках, коли скорочується пропозиція реального товару і зменшується його надходження на біржу. В той же час покупцям необхідний реальний товар для здійснення виробничої діяльності, і вони готові заплатити вищу ціну, щоб одержати його негайно. »Беквордейшн» виникає і в тих випадках, коли виробники з метою штучного підвищення цін утримуються від пропозиції реального товару на біржі і навіть самі скуповують його на певний період.

6) на різниці в біржових цінах на ф’ючерсні контракти по одному і тому ж товару, але з різною тривалістю позиції. Механізм цих операцій заснований на тому, що рівень цін на ф’ючерсні контракти з дальніми позиціями звичайно вищий, ніж на контракти з близькими позиціями (віддалена перспектива пов’язана з невизначеністю біржової кон’юнктури).

Якщо це звичайне співвідношення цін на ф’ючерсні коитракти з різними позиціями порушується, то можна починати біржову спекуляцію з розрахунку на майбутню нормалізацію цього співвідношення. Для цих операцій характерні ситуації »контанго» (ціни на ф’ючерсні контракти з близьким терміном завершення різко знижуються порівняно з цінами на контракти з віддаленим терміном завершення) і »беквордейшн» (коли ціни на ф’ючерсні контракти з близьким терміном завершення вищі за ціни на контракти з віддаленим терміном завершення).

11. Охарактеризуйте сутність антимонопольних заходів в ЗЕД та антидемпінгового законодавства УкраїниЗгідно ЗУ "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" монопольне становище - це домінуюче становище суб'єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно аборазом з іншими суб'єктами господарювання обмежувати конкуренцію на ринку певного товару. Монопольним визнається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 відсотків. Відповідно: монопольна діяльність, монопольна ціна, монопольне утворенняЗловживання монопольним становищем: 1. нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів в нерівне становище, або додаткових умов, що не відносяться до предмета договору2. обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з обороту товарів, що призвели або можуть призвести до створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;3. часткова або повна відмова від реалізації чи закупівлі товару при відсутності альтернативних джерел постачання або збуту, що призвели або можуть призвести до створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;4. інші дії, що призвели або можуть призвести до створення перешкод доступу на ринок інших суб'єктів. 5. встановлення дискримінаційних, монопольно-високих чи низьких цін.Антимонопольні заходи:1. Контроль за створенням, реорганізацією (злиттям, приєднанням), ліквідацією с.п.д.2. Контроль за придбанням, передачею в оренду майна3. Примусовий поділ монопольних утворень (при організаційно-технологічній можливості)4. Накладання штрафів, адмін. відповідальності, вилучення незаконно одержаного прибуткуОрган в Україні: Антимонопольний комітет