Функції та принципи менеджменту персоналу
Сутність менеджменту персоналу й напрями його розвитку. Цілі, об’ єкт та суб’ єкт, зміст та форма менеджменту персоналу
Об’єкт менеджменту персоналу — це організація як єдине ціле, кожен структурний підрозділ незалежно від кількості ієрархічних рівнів управління, первинні трудові колективи, кожного найманого працівника незалежно від статусу в організації.
Суб’єктами менеджменту персоналу в організації є: лінійні й функціональні керівники всіх рівнів управління, працівники виробничих і функціональних підрозділів, які забезпечують керівників необхідною для управління персоналом інформацією або виконують обслуговуючі функції.
Служба персоналу (відділ кадрів) організовує наймання, переміщення та звільнення працівників, а також веде кадрове діловодство. Відділ підготовки кадрів координує діяльність із розвитку персоналу.
Зміст і форма
Основним змістом, суттю менеджменту персоналу є багатогранний процес впливу суб’єкта на об’єкт управління. Структуру цього впливу складають методи управління людьми на виробництві: адміністративні (або організаційно-розпорядчі), економічні, правові та соціально-психологічні.
Формою менеджменту персоналу, його зовнішніми очевидними ознаками є складний комунікативний процес в усіх його проявах, що відбувається між суб’єктом і об’єктом, починаючи від бесіди з претендентом на вакантну посаду й закінчуючи оцінюванням діяльності трудових колективів та індивідів.
Зміст і форма будь-якого об’єкта або явища не існують окремо, вони невідривні одне від одного.
Функції та принципи менеджменту персоналу
Управлінський апарат організації виконує різні функції. Їх можна поділити на 2 групи — загальні та специфічні.
До групи загальних функцій належать такі: планування, організація, мотивація та контроль. Перелік специфічних функцій з менеджменту персоналу визначається функціональним поділом праці між структурними підрозділами організації та між виконавцями.
Принципи менеджменту персоналу:
Принцип планомірності вимагає, щоб усі процеси, процедури, операції, дії, що відбуваються в організації з відтворення та використання персоналу відбувались на планомірній основі, тобто скоординовано й синхронно. Відсутність планомірності, неузгодженість окремих планів або їхніх складових спричиняють порушення ритму виробництва, втрати робочого часу та інших ресурсів, погіршення якості продукції та послуг тощо.
Дуже важливим для ефективності менеджменту персоналу є принцип системності, який обумовлює необхідність реалізації системного підходу в управлінні організацією як цілісним соціальним організмом, структурними підрозділами й виконавцями.
Принцип єдиноначальності слід розуміти як необхідність чіткого розподілу повноважень між керівниками та структурними підрозділами по вертикалі й горизонталі, адміністративну підпорядкованість кожного працівника, кожної структурної ланки лише одному керівникові.
Принцип соціального партнерства доповнює та врівноважує принцип єдиноначальності. Трудовий колектив організації працюватиме свідомо й продуктивно, якщо між соціальними партнерами (найманим персоналом і роботодавцем або його представником) буде досягнуто взаєморозуміння, балансу інтересів, соціальної згоди й бажання працювати спільно на досягнення взаємовигідних кінцевих результатів.
Принцип економічної ефективності вимагає ретельного обґрунтування інвестицій у розвиток персоналу, витрат на оплату праці й утримання робочих місць, інших прямих і непрямих витрат з огляду на їхню віддачу, окупність. Але це не варто розуміти буквально — сьогодні вклали гроші, а завтра рахуватимемо прибуток: окремі статті витрат приносять віддачу не відразу, а згодом, хоча це не означає, що саме на цих статтях треба економити.
Принцип демократизму вимагає оптимального поєднання єдиноначальності, персональної відповідальності керівника за стан справ у підрозділі, яким він керує, з участю найманих працівників у формуванні стратегії та політики менеджменту персоналу, прийнятті оперативних рішень, виявленні резервів підвищення ефективності виробництва тощо. Світовою практикою доведено, що з усіх можливих стилів керівництва демократичний стиль є найкращим щодо мотивації персоналу працювати продуктивно.
Принцип економічної заінтересованостіполягає в необхідності створення гнучкої системи стимулів, яка спонукала б керівників і весь персонал працювати з повною віддачею творчого потенціалу на благо організації, а отже, кожного працівника й суспільства.
Принцип соціальної доцільності доповнює принцип економічної заінтересованості. Він означає, що будь-які заходи, дії керівництва, умови праці персоналу мають бути соціально виправдані та обґрунтовані. Коли людина задоволена роботою, вона працює з повною віддачею сил, енергії, творчого потенціалу.
Система менеджменту персоналу забезпечує не лише постачання робочої сили, вона несе відповідальність за розвиток персоналу, ефективну мотивацію до праці, створення безпечних умов праці тощо. Поточний контроль за виконанням завдань з менеджменту персоналу щодня здійснюють керівники всіх рівнів, періодично вони звітують на оперативних (диспетчерських) нарадах, які проводить вище керівництво організації.
Співвідношення понять: «керівництво персоналом», «управління персоналом», «менеджмент персоналу»
Керівництво персоналом— це діяльність по безпосередньому повсякденному управлінню співробітниками.
У буденній мові|язиці| термін «керівництво» нерідко|незрідка| означає не тільки| управління людьми, але і управління організацією як цілим. З погляду науки використання слова «керівництво» в значенні| загального|спільного| управління організацією недоцільно, оскільки народжує термінів. До того ж в цьому випадку порушується традиційне розуміння керівництва як управління людьми. Очевидно, що керувати можна співробітниками, колективом, але|та| ніяк не грошима. технікою і тому подібне.
З категорією «керівництво» близько зв'язане поняття «менеджмент». Проте ці поняття збігаються не повністю. «Менеджмент» — категорія економіки, що означає управління підприємством, головною метою якого є отримання прибутку в умовах ринку і конкуренції. Відповідно менеджер — керівник комерційного підприємства. Стосовно ж до державної служби точніше використовувати такі слова, як керівник, адміністратор, чиновник, але не менеджер. З одного боку, «керівництво» ширше «менеджменту», оскільки охоплює і неринкові, державні форми управління, з іншої — вуже, оскільки «менеджмент» — це управління не тільки кадрами, але і іншими ресурсами: грошовими, матеріально-технічними і так далі.