У чому полягають Глобальний підхід Європейського Союзу до оцінки відповідності?

В даний час в ЄС, як вже зазначалося вище, діє Новий підхід до технічного регулювання. Нагадаємо, що він заснований на наступних принципах:

• вводяться Директивами ЄС обов'язкові вимоги обмежуються тільки головними істотними вимогами, яким повинна відповідати продукція при надходженні на ринок ЄС. Ці вимоги включаються до Директиви за групами продукції;

• технічні характеристики, які реалізують ці основні вимоги, що встановлюються у гармонізованих стандартах, на що вказує презумпція відповідності, що використовується при розробці стандарту;

• оскільки виконання гармонізованих стандартів є добровільним, то виробники можуть застосовувати технічні документи, відмінні від гармонізованих стандартів.

Новий підхід охоплює, серед іншого, механізми і машини, газові прилади, медичне обладнання, будівельні матеріали, електрообладнання та ін Всього в ЄС до цього часу діють 23 Директиви Нового підходу. Підхід не застосовується, зокрема, до продуктів харчування, хімічних речовин та фармацевтичної продукції, на які діють технічні регламенти, розроблені раніше і містять детально вказані обов'язкові для дотримання вимоги до продукції.

Глобальний підхід до підтвердження відповідності був висунутий в 1989 р. і пізніше не раз уточнювався. Він заснований на модульному принципі формування застосовуваних процедур підтвердження відповідності оцінки, призначення зареєстрованих (нотифицированных) органів і застосуванні маркування СЕ.

Модульний принцип використовує 7 основних модулів, з яких за певними правилами формуються їх поєднання для використання при підтвердженні відповідності різних видів продукції з урахуванням ступеня їх небезпеки, обсягів виробництва, стадій виробництва та ряду інших факторів. При обов'язковому підтвердженні відповідності продукції вимогам конкретних Директив ЄС поєднання моделей для різних ситуацій пропонують розробники Директив на вибір заявника. Слід зазначити одна важлива обставина. Якщо для якоїсь продукції можливе використання самого простого і широко використовуваного модуля А, який полягає у декларуванні відповідності продукції на основі власних доказів при самостійному здійсненні внутрішнього контролю виробництва, то вибір цього модуля можливий тільки якщо виробник застосовує при випуску продукції гармонізовані стандарти. Якщо він користується іншими документами, наприклад, власними технічними умовами або стандартом організації, то він зобов'язаний застосувати інші поєднання модулів, які передбачають обов'язкове залучення органів третьої сторони (найчастіше, провести випробування незалежної акредитованої лабораторії або провести сертифікацію своєї продукції або своєї СМК на різний набір вимог ІСО 9001), що потребує суттєвих додаткових витрат. Тим самим виробник економічно потребує використання саме гармонізованих стандартів, хоча їх застосування носить добровільний характер. На жаль, такий елегантний механізм не закладений на підтвердження відповідності вимогам технічних регламентів РФ і Митного союзу, і виробник може вибрати найпростішу з запропоновані в регламенті схему підтвердження відповідності, навіть якщо він не застосовує рекомендовані стандарти.

Нотифікація - це теж дуже важлива продумана процедура, яка полягає в тому, що при введенні в дію нової Директиви ЄС або внесення до неї суттєвих змін відповідний державний орган аналізує список наявних акредитованих органів по сертифікації і уповноважує (нотифікує) тільки деякі з них на ведення робіт з підтвердження відповідності вимогам цієї Директиви, виходячи з його галузі акредитації і професійної репутації.

Такий механізм, на жаль, поки не закладено на підтвердження відповідності вимогам технічних регламентів РФ і Митного союзу, і органи по сертифікації РФ повинні пройти повторну витратну процедуру акредитації на проведення робіт з підтвердження відповідності вимогам технічних регламентів, навіть якщо раніше дана продукція та стандарти, які використовуються для підтвердження відповідності, входили в їх область акредитації. Правда, на рівні Митного союзу використовується процедура, близька до процедури уповноваження ЄС.

Після проходження процедури підтвердження відповідності заявник отримує право маркування продукції знаком СЄ. За повнотою та правильністю проходження заявником передбачених Директивами ЄС процедур підтвердження, за об'єктивністю вжитих заявником декларацій про відповідність, за правильністю маркування знаком СЕ в країнах ЄС встановлений жорсткий нагляд з боку уповноважених державних органів, що мають право накладати на порушників вельми значущі санкції.

Основна концептуальна суть Глобального підходу до оцінки відповідності відображена на рисунку 12.5.

У чому полягають Глобальний підхід Європейського Союзу до оцінки відповідності? - student2.ru

Рисунок 12.5 - Глобальний підхід до оцінки відповідності прийняття технічних регламентів

В даному розділі ми розглянули такі питання, як вплив рішень Всесвітньої торгової організації на такі аспекти технічного регулювання в міжнародній торгівлі як технічне регламентування, стандартизація, оцінка відповідності, акредитація.

Література

1. Федеральний закон від 27 грудня 2002 року № 184-ФЗ «ПРО технічному регулюванні» (із змінами і доповненнями).

2. Федеральний закон від 28 грудня 2013 р. № 412-ФЗ «Про акредитацію в національній системі акредитації».

3. Мальський О. М., Новоскольцев А. В., Ягольник А. М. Право Всесвітньої торгової організації (стосовно приєднання Росії до СОТ)/Практичний посібник – М: Видавництво «Проспект», 2012.

4. Філатов Е. І. Як Всесвітня торгова організація регулює міжнародну торгівлю і що необхідно знати і робити підприємствам в умовах членства Росії в СОТ/Методичний посібник для підприємств і організацій – Новосибірськ, Міністерство промисловості, торгівлі і розвитку підприємництва Новосибірської області, 2013.

5. Кошова В. П., Канке А. А. Метрологія, стандартизація та сертифікація. М.: Вид. «Форум», 2007.

6. Розенталь О. М., Хохлавин С. А. Стандарти і якість оцінки відповідності. М.: РІА «Стандарти і якість», 2009.

7. Керівництво ІСО/МЕК 2:2004 Стандартизація та суміжні види діяльності, Загальний словник.

8. ДСТУ ISO 9000-2011 (ISO 9000:2005) Системи менеджменту якості. Основні положення та словник.

9. ДСТУ ISO 9001-2011 (ISO 9001:2005) Системи менеджменту якості. Вимоги.

10. ГОСТ Р ІСО/МЕК 17065-2012 (ISO/IEC 17065:2012) Оцінка відповідності. Вимоги до органів з сертифікації продукції, процесів і послуг.

11. ГОСТ Р ІСО/МЕК 17021-2012 (ISO/IEC 17021:2011) Оцінка відповідності. Вимоги до органів, які провадять аудит і сертифікацію систем менеджменту.

12. ГОСТ ИСО/МЭК 17025-2009 (ISO/IEC 17025:2002) Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій.

13. ГОСТ ИСО/МЭК 17011-2009 (ISO/IEC 17011:2004) Оцінка відповідності. Загальні вимоги до органів з акредитації, що акредитує органи з оцінки відповідності.

14. ГОСТ Р ІСО/МЕК 17050-2009 (ISO/IEC 17050:2004) Оцінка відповідності. Декларація постачальника про відповідність. Частина 1. Загальні вимоги. Частина 2. Підтвердження відповідності.

15. ГОСТ Р 1.2-2004 Стандартизація в Російській Федерації. Національні стандарти Російської Федерації. Правила розроблення, схвалення, поновлення та скасування.

16. ГОСТ Р 1.4 2004 Стандартизація в Російській Федерації. Стандарти організацій. Загальні положення.

Тестові питання

1. Яка основна мета створення Всесвітньої торгової організації:

a) створення конкурентних переваг в міжнародній торгівлі країнам-засновникам

b) розвиток міжнародної торгівлі шляхом створення умов для справедливої конкуренції та скорочення або зняття існуючих бар'єрів у торгівлі

c) підтримка протекціоністської політики найбільш економічно розвинених країн і монополізації ними міжнародної торгівлі

2. Чим обумовлено існування технічних бар'єрів у міжнародній торгівлі:

a) розходженням вимог у різних країнах до характеристик товарів та процедур оцінки відповідності

b) відмінністю складу та правового статусу нормативних документів у різних країнах

c) розходженням національного митного законодавства

3. Технічний регламент це:

a) документ, що містить технічні вимоги, прийнятий національним органом з стандартизації

b) документ, прийнятий розробником продукції та містить вимоги до неї

c) документ, що містить обов'язкові вимоги до продукції та процедури оцінки відповідності цим вимогам, прийнятий органом влади

4. Документи у сфері стандартизації:

a) розробляються один раз і назавжди

b) періодично актуалізуються для підтримання їх відповідності потребам

c) перевіряються не рідше одного разу на п'ять років

5. Стандарт у сфері технічного регулювання:

a) документ, що встановлює обов'язкові вимоги до продукції, процесів, послуг, робіт

b) документ, що встановлює добровільні для застосування вимоги до продукції, процесів, послуг, робіт

c) документ, що встановлює як обов'язкові, так і добровільні для застосування вимоги до продукції, процесів, послуг, робіт

6. Сертифікація це:

a) форма підтвердження відповідності продукції або послуги першою стороною (виробником, продавцем, імпортером, виконавцем послуги)

b) форма підтвердження відповідності продукції або послуги другою стороною (замовником, покупцем, споживачем послуги)

c) форма підтвердження відповідності продукції або послуги третьою стороною, тобто організацією, незалежною від виробника, продавця, імпортера, виконавця послуги

7. Декларування відповідності це:

a) форма підтвердження відповідності продукції першою стороною (виробником, продавцем, імпортером)

b) форма підтвердження відповідності продукції другою стороною (замовником, покупцем)

c) форма підтвердження відповідності продукції третьою стороною, тобто організацією, незалежною від виробника, продавця, імпортера

8. Якого виду сертифікації піддають імпортовану потенційно небезпечну продукцію при її ввезенні:

a) обов'язковій сертифікації

b) добровільної сертифікації

9. Вкажіть положення, які є обов'язковими для встановлення у нормативних документах на продукцію, що підлягає сертифікації:

a) вимоги, на відповідність яким здійснюється сертифікація

b) методи контролю на відповідність зазначеним вимогам

c) правила перевезення

d) правила оформлення супровідної документації

10. Яким міжнародним стандартом встановлені вимоги до органів з сертифікації продукції:

a) ISO/IEC 17011:2004

b) ISO/IEC 17021:2011

c) ISO/IEC 17025:2005

d) ISO/IEC 17065:2012

11. Яким міжнародним стандартом встановлені вимоги до випробувальних лабораторій:

a) ISO/IEC 17011:2004

b) ISO/IEC 17021:2011

c) ISO/IEC 17025:2005

d) ISO/IEC 17065:2012

12. Відмітні особливості Нового підходу ЄС до встановлення обов'язкових вимог до продукції:

a) встановлення всіх обов'язкових вимог до продукції в Директивах ЄС і національних технічних регламентах країн ЄС

b) встановлення в Директивах ЄС і національних технічних регламентах країн ЄС тільки самих істотних вимог з конкретизацією цих вимог у гармонізованих стандартах

c) встановлення обов'язкових вимог безпосередньо в стандартах

13. Відмітні особливості Глобального підходу ЄС до обов'язковому підтвердженню відповідності вимогам Директив ЄС Нового підходу:

a) застосування набору не зв'язаних один з одним схем підтвердження відповідності продукції обов'язковим вимогам за вибором заявника та з використанням для цього будь-яких наявних стандартів та інших нормативних і технічних документів

b) застосування модульного принципу підтвердження відповідності з віддачею пріоритету використання гармонізованих стандартів, що дозволяє заявнику вибирати менш витратні модулі

14. Яка міжнародна організація забезпечуємо взаємне визнання результатів випробувань, проведених лабораторіями різних країн:

a) ILAC

b) UKAS

c) IQNet

15. У чому полягають основні критерії еквівалентності згоди при вирішенні питання про взаємне визнання органів з оцінки відповідності різних країн:

a) нормативні вимоги до продукції і процедури оцінки відповідності в загальному випадку різні, але взаємно проверяемы і сопоставляемы

b) нормативні вимоги до продукції і процедури оцінки відповідності ідентичні

16. Передумови, необхідні для забезпечення визнання систем акредитації і видаваних ними документів підтвердження відповідності:

a) наявність в країні декількох незалежних систем акредитації, які працюють за правилами, що встановлені в законодавчих актах країни і національних стандартах

b) наявність у країні єдиної національної системи акредитації, що працює за правилами, встановленими у міжнародних стандартах

Наши рекомендации