Податок на додану вартість (пдв)

Сплачується майже з усіх товарів, тому його називають універсальним акцизом. Оскільки ПДВ закладається у ціну товарів, що купуються кінцевими споживачами, то саме вони стають фактичними платниками цього податку. Продавці, як правило, зазначають у товарних чеках та цінниках дві ціни – без ПДВ та з ПДВ, намагаючись підкреслити цим те, що саме податок на додану вартість збільшує ціну для споживача.

Мито.

Це, зазвичай, податок на товари, що імпортуються, але іноді встановлюється й на експортовані товари. Платниками імпортного мита стають підприємці, що ввозять товар з за кордону, тому він може виконувати функцію захисту вітчизняних виробників від конкуренції іноземних. Але імпортне мито, що робить імпортовані товари дорожчими, зрештою, сплачує кінцевий споживач імпортованого товару.

ІІ. За об’єктом оподаткування податки поділяються на три групи: податки на доходи, споживання і майно.

Податки на доходи стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід підприємства.

Податки на споживання сплачуються не при отримані доходів, а при їх використанні. Вони справляються у формі непрямих податків.

Податки на майно встановлюються щодо рухомого і нерухомого майна. На відміну від податків на споживання, які сплачуються тільки один раз - при купівлі, податки на майно стягуються постійно, доки майно перебуває у власності.

ІІІ. Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавні податки встановлюють вищі органи влади. Їх стягнення є обов'язковим на всій території країни незалежно від того, до якого бюджету (центрального чи місцевого) вони зараховуються. Відповідно до їх розподілу між ланками бюджетної системи загальнодержавні податки поділяються на три групи: доходи центрального бюджету, доходи місцевих бюджетів і доходи, що розподіляються у певних пропорціях між центральним та місцевими бюджетами. Розподіл податків між ланками бюджетної системи може мати сталий нормативний характер, насамперед установлений законодавчими актами, а може відбуватися у формі бюджетного регулювання, коли відрахування до місцевих бюджетів здійснюється щорічними диференційованими нормативами залежно від потреб того чи іншого місцевого бюджету.

Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади та управління. Можливі різні варіанти встановлення місцевих податків. По-перше, у вигляді надбавок до загальнодержавних податків. Рівень надбавки визначають місцеві органи влади відповідно до встановлених обмежень. По-друге, введення місцевих податків за переліком, що встановлюється вищими органами влади. Вибір податків здійснюється місцевими органами влади. По-третє, можливе впровадження місцевих податків на розсуд місцевих органів влади без будь-яких обмежень з боку центральної влади.

За Податковим кодексом України, що почав діяти з 1 січня 2011 р.,з українських платників стягуються такі основні податки:

– податок на доходи з фізичних осіб;

– податок на прибуток підприємств;

– податок на додану вартість;

– акцизний податок;

– мито;

– плата за землю;

– екологічний податок;

– фіксований сільськогосподарський податок;

– податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

– єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва;

– єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне

соціальне страхування.

Питання «скільки стягувати податку», вирішується при встановленні податкової ставки.

Податкова ставка– це співвідношення між вилученою у вигляді податку частиною доходу та загальною величиною доходу (майна),що оподатковується. Наприклад, податкова ставка 20% при оподаткованому доході у 2000 грошових одиниць означає, що 400 одиниць має бути сплачено державі.

Зв’язок між податковою ставкою (t1), стягнутою величиною податку (T1) та доходом (Inc) відображає формула:

Саме на величину сплачених державі податків зменшується дохід у розпорядженні кожного платника податку. Зокрема, у розглянутому нами прикладі дохід у розпорядженні платника становитиме 1600 одиниць (1600 = 2000 – 400).

Кількісні значення податкових ставок для різних податків фіксу ються у податковому законодавстві. Знаючи податкові ставки та прогнозуючи доходи, можна передбачати надходження до бюджету.

За сучасним законодавством України, діють такі податкові ставки за основними податками: