Методичні рекомендації до семінарського заняття. Представники металістичної теорії грошей ототожнюють грошовий обіг з товарним обміном і стверджують

Представники металістичної теорії грошей ототожнюють грошовий обіг з товарним обміном і стверджують, що золото і срібло вже за своєю природою є грошима. Вони не враховують суспільної природи грошей (ототожнюючи їх із золотом і сріблом) і вважають гроші простим засобом обміну, а резервній функції металевих грошей надають фундаментального значення.

Паростки металістичної теорії з'явилися ще в античні часи, коли другий великий поділ праці (виділення ремесла із землеробства) зумовив появу в ролі загального еквіваленту металів: заліза та олова, свинцю та міді, срібла та золота.

Подальший розвиток металістична теорія одержала в епоху первісного нагромадження капіталу, коли вона відіграла певну прогресивну роль у боротьбі проти псування монет. У найбільш закінченому вигляді ця теорія була сформульована меркантилістами, які пов'язували її з вченням про гроші як про багатство нації. Ранні меркантилісти ототожнювали багатство із золотом та сріблом і зводили функції грошей до засобу нагромадження. Представники пізнього меркантилізму під багатством розуміли надлишок продуктів, який повинен перетворитись на зовнішньому ринку на гроші. Вони вбачали у грошах не тільки засіб нагромадження, а і засіб обігу та платежу.

Помилковість металістичних поглядів меркантилістів полягала в наступному:

- визнання золота і срібла грошима за їх природою;

- ототожнення грошей з товарами;

- нерозуміння суті грошей як товару особливого роду, який виконує специфічну суспільну функцію – служить загальним еквівалентом;

- ігнорування того, що гроші – це історична категорія.

Номіналістична теорія грошей виникла при рабовласницькому ладі. Вона заперечувала внутрішню вартість грошей для виправдання псування монет з метою збільшення доходів казни.

Ця теорія повністю сформувалась у ХVІІ - ХVIII ст., коли грошовий обіг був наповнений неповноцінними (білонними) монетами. Першими представниками номіналізму були англійці Дж. Берклі і Дж. Стюарт. Вони вважали, що, по-перше, гроші створюються державою; по-друге, їх вартість визначається номіналом; по-третє, сутність грошей зводиться до ідеального масштабу цін. Наприклад, Дж. Стюарт визначав гроші як масштаб цін з рівними поділами.

Номіналісти повністю відкинули вартісну природу грошей, розглядаючи їх як технічну зброю обміну. Панівне становище номіналізм зайняв в політекономії в кінці XIX – на початку XX ст., але, на відміну від раннього номіналізму, об'єктом його захисту стали не білонні монети, а паперові гроші (казначейські білети).

Номіналізму характерні наступні вади: ігнорування товарного походження грошей, відмова від їх найважливіших функцій, ототожнення грошей з масштабом цін, ідеальною лічильною одиницею.

Поради по вивченню другого та третього питань надані у рубриці «Методичні рекомендації до самостійної роботи».

Внесок Дж. Кейнса в розвиток теорії грошей потребує ретельного вивчення, чому присвячено четверте питання. Вчений відійшов від традиційного і неокласичного трактування грошей як другорядного технічного інструменту і обґрунтував висновок, що гроші активно впливають на мотиви поведінки суб’єкта економіки та господарські рішення (трансакційний, обачності, спекулятивний). Дж. Кейнс багато уваги приділяв дослідженню взаємозв’язку попиту на гроші та їх пропозиції.

У своїй моделі господарської системи Дж. Кейнс намагався перебороти «класичну дихотомію», що створила глибокий розрив між реальними і грошовими процесами. Головним каналом зв'язку між цими двома сферами у нього слугує норма процента, що зазнає впливу сил грошового ринку й одночасно впливає на прийняття рішень про майбутні капіталовкладення. Реальної важливості, за словами Дж. Кейнса, гроші набувають лише в теорії процента.

Розгляд монетаризму - однієї з неокласичних течій в політичній економіці можна почати з історичного екскурсу і з’ясувати, коли саме з’явились монетарні ідеї. Зауважимо, найбільше поширення монетаризм набув в 70-ті роки. Великий внесок у розвиток монетаристської теорії зробили американські економісти, представники так званої “чикагської школи” М.Фрідмен і П.Шварц. Вчені зосередились на аналізі ролі грошей і грошового обігу в ділових циклах. Прибічники сучасного монетаризму поглибили дослідження теорії попиту і пропозиції грошей. Монетаризм має слабкі та сильні сторони, про які необхідно дізнатися із запропонованих підручників і проаналізувати їх.

Проблемні питання

1. У чому полягає наукова істина класичної кількісної теорії грошей?

2. Чи є відмінність між рівнянням обміну І.Фішера і рівнянням кількості грошей в обігу К.Маркса?

3. Чи є раціональне зерно у поглядах номіналістів?

Тести

1. Серед наведених ознак визначте ті, що характеризують погляди Дж. Кейнса на сутність грошей:

а) подвоєння кількості грошей призводить до подвоєння абсолютного рівня цін;

б) гроші – один з важливих чинників формування інвестиційного попиту;

в) природа грошей має тісний зв'язок з теорією трудової вартості.

2. Сутність металістичної теорії грошей полягає в:

а) визначенні кількості грошей в обігу;

б) твердженні, що золото і срібло за своєю природою вже є грошима;

в) ототожненні грошового обігу з товарним обміном,

г) запереченні функції грошей як міри вартості;

д) запереченні товарної природи грошей.

3. Сутність номіналістичної теорії грошей полягає:

а) подвоєння кількості грошей призводить до подвоєння абсолютного рівня цін;

б) гроші – один з важливих чинників формування інвестиційного попиту;

в) природа грошей має тісний зв'язок з теорією трудової вартості.

4. «Трансакційна версія» кількісної теорії грошей базується:

а) на рівнянні А.Пігу; в) на рівнянні І.Фішера;

б) на рівнянні обміну; г) на рівнянні Дж.Кейнса.

5. Згідно з рівнянням І.Фішера, кількість грошей, що необхідна для забезпечення обігу товарів і послуг:

а) прямо пропорційна номінальному обсягу виробництва (ВНП) та обернено пропорційна швидкості обігу грошової одиниці;

б) прямо пропорційна швидкості обігу грошової одиниці та обернено пропорційна номінальному обсягу виробництва;

в) жодна з пропорцій не правильна.

6. Дж.Кейнс виділив для аналізу нагромадження грошей такі мотиви:

а) узгодження; б) прибутковості;

в) обачності; г) консолідований;

д) трансакційний; е) спекулятивний.

7. Мотив зберігання грошей Дж.Кейнса, який виникає із бажання уникнути втрат капіталу при зберіганні активів у формі облігацій у період очікуваного підвищення норми позикового відсотка:

а) мотив обачності; б) трансакційний мотив; в) спекулятивний мотив.

8. Монетаристи - прибiчники теорiї, згiдно з якою:

а) ринкова економiка внутрiшньо стабiльна, а коливання її спричиняються зовнiшнiми факторами, зокрема змiною пропозицiї грошей;

б) ринкова економiка внутрiшньо нестабiльна i необхiдне втручання держави в економiчнi процеси;

в) джерелом суспiльного багатства є зовнiшня торгiвля.

9. Згiдно з теорiєю монетаризму:

а) кiлькiсть грошей в обiгу не впливає на формування господарської кон'юнктури;

б) кiлькiсть грошей в обiгу є визначальним фактором формування господарської кон'юнктури;

в) основою є не обiг грошей, а їх накопичення у господарських суб'єктiв.

10. Згiдно з теорiєю монетаризму:

а) сумарний попит на грошi постiйно збiльшується i є причиною iнфляцiї;

б) сумарний попит на гроші є стабільним i не може слугувати причиною iнфляцiї;

в) сумарний попит на грошi нестабiльний i не може слугувати причиною iнфляцiї.