Тема 4. Зміст і особливості інформаційної економіки

Питання 1. Особливості та властивості інформації як компоненти економічної системи.

Питання 2. Поняття про інформаційну економіку.

Питання 3. Основні особливості інформаційної економіки.

Питання 4. Мініатюризація виробництва і розвиток нанотехнологій.

Питання 5 (додатково). Кібернетика.

Ключові слова: економічна система, інформаційна економіка, інформаційний товар, інформація, кібернетика, мініатюризація, нанотехнологія.

Питання 1. Особливості та властивості інформації як компоненти економічної системи

Основні властивості інформаційних товарів:

· можливість тиражування нескінченної кількості разів у нескінченно малому об'ємі простору за нескінченно малі інтервали часу;

· фізична незношуваність;

· збереження товару у продавця після продажу його покупцю;

· принципова фізична можливість подальшого тиражування і продажу товару покупцям;

· відсутність фізичних перешкод безвідплатного привласнення інформаційних товарів (зокрема, засобів виробництва) будь-яким суб'єктом – існують лише етичні бар'єри;

· для отримання благ основним стає не фізичне володіння засобами виробництва, а інтелектуальна здатність їх використовування (освоєння).

Замість традиційних властивостей матеріальних засобів виробництва, таких, як габарити, вага, продуктивність – колосального значення набувають властивості товарів, які притаманні інформаційній реальності: достовірність, точність, надійність.

Інформація (у широкому значенні) є основою механізмів, що обумовлюють еволюцію природи, однією з форм якої є соціально-економічний розвиток. Саме інформація визначає темпи, напрям і характер процесів, що відбуваються в суспільстві і економіці. Будь-які процеси цілеспрямованої трансформації соціально-економічної системи можуть привести до задуманої мети лише за умови їх системного інформаційного забезпечення.

Питання 2. Поняття про інформаційну економіку

У 1976 році в наукову літературу був вперше введений термін «інформаційна економіка». Інформацію накопичували і цінували завжди, але новим тут виявилося стрімке зростання економічного значення інформаційних ресурсів за останні десятиліття у промислово розвинених країнах.

Під інформаційною економікоюслід розуміти виробничу систему в поєднанні зі сферою споживання, де інформація є провідною продуктивною силою (вирішальним засобом і предметом праці), а також основним продуктом виробництва і предметом споживання.

Ще однією важливою рисою інформаційного типу економічного зростання є неподільність інформації як предмета праці і як засобу праці. Наприклад, у комп'ютерних інформаційних технологіях інформація, що виступає предметом праці і вона ж виступає засобом праці настільки часто міняються місцями, що їх не можна відділити один від одного: інформація, що оброблюється та передається служить, знаряддям обробки і передачі нової інформації, а потім може знову оброблятися і передаватися, стаючи то предметом, то засобом праці.

Можна назвати, принаймні, три різні ознаки, що свідчать про початок переходу промислово розвинених країн на якісно новий етап технічного розвитку, який прийнято називати віком інформації.

1. Загальна сума людських знань змінювалася раніше дуже повільно... У 1800 році вона подвоювалася кожні п'ятдесят років, до 1950 року – подвоювалася кожні десять років, а до 1970 року – кожні п'ять років; у минулому десятилітті час збільшення обсягу накопичених наукових знань у 2 рази становить зараз один-два роки.

2. Матеріальні витрати на зберігання, передачу і переробку інформації вже тепер перевищують аналогічні витрати на виробництво енергії, сировини, матеріалів, технологічного устаткування. 2000 рік став рубежем, коли вартість інтелектуального продукту в міжнародному економічному обміні порівнялася з вартістю товарної маси.

3. Людство вперше у своїй історії стає реально спостережуваним на астрономічних відстанях «космічним чинником» – рівень радіовипромінювання планети Земля на окремих частотах радіодіапазону наближається за яскравістю до рівня радіовипромінювання Сонця.

Питання 3. Основні особливості інформаційної економіки

1. Інформація є виробничою сировиною. Виробництво використовує технології для дії на інформацію, а не просто інформацію для впливу на технологію, як це було раніше.

2. Ефекти нових технологій є всеохоплюючими. Всі процеси індивідуальної і колективної діяльності безпосередньо формуються під впливом названих нових технологій.

3. Можливість гнучкої модифікації виробничих і побутових систем. Однією з найважливіших особливостей економічної системи стає здатність до реконфігурації.

4. Зростаюча технологічна конвергенція, тобто об'єднання окремих блоків і технологій у високоінтегрованій системі. Наочним прикладом виробничої конвергенції є сучасний мобільний телефон.

5. Орієнтація не на ресурс, а на його функції. Інформаційна революція дозволяє сьогодні забезпечити заміну будь-якого ресурсу. У цих умовах стає головним не сам ресурс, а його функції або властивості.

6. Швидка динаміка (мінливість) виробництва.

7. Значне зниження питомих витрат виробництва. У наші дні джерелом вартості все частіше стають знання.

Питання 4. Мініатюризація виробництва і розвиток нанотехнологій

Мініатюризація – це скорочення розмірів виробничих компонентів економічних систем. Набагато складніше усвідомити всю глибину цього явища і змісту тих наслідків, до яких воно може привести. Справа в тому, що масштаби мініатюризації, які несе з собою інформаційна епоха, такі (у кілька порядків, тобто в сотні і тисячі разів), що вони не тільки кількісно зменшують розміри елементів виробництва – вони якісно змінюють все виробниче середовище, а заодно і стиль життя людей.

Уже сьогодні у ряді галузей економіки мініатюризація практично означає дематеріалізацію суспільного виробництва, що означає відмову від необхідності використовувати цілі підприємства і навіть галузі.

Ще більші перспективи обіцяє впровадження нанотехнології, що змінює до невпізнання не лише виробництво, але і весь спосіб життя людства. Уже в самій назві «нанотехнології» відображені масштаби, які несуть із собою очікувані технологічні системи, адже «нано» означає «карлик». Саме з такими розмірами – в одну мільйонну метра – необхідно працювати виробництву. Це практично означає розміри «підприємств» завбільшки з клітину або навіть молекулу.

При своєму успішному розвитку нанотехнології зроблять можливими і вирішення ряду прикладних технічних, соціальних та екологічних завдань:

• виробництво наномашин, тобто механізмів роботів завбільшки з молекулу;

• виготовлення активних виробничих елементів (мініреакторів і мінізаводів), чиї розміри порівнянні з розмірами молекул і клітин; уже сьогодні прообраз таких технологічних одиниць ми маємо у вигляді комп'ютерної інтегральної схеми-чіпа;

• виробництво речовин із заданими властивостями;

• молекулярний ремонт біологічних організмів;

• перебудова структур будь-якої речовини; це, зокрема, може бути активно затребуване для вирішення екологічних проблем (наприклад, при нейтралізації відходів);

• створення самовідтворювальних технологій.

Уже сьогодні вдалося вирішити ряд наукових і технічних проблем на шляху до реалізації нанотехнологій. Головна з них – створення методів маніпулювання атомами.

Батьком райдужних надій, пов’язаних із появою у житті людини нанотехнологій, по праву вважається Ерік Дрекслер. Саме він у своїх книгах «Двигуни творення» (1986 р.) і «Необмежене майбутнє. Нанотехнологічна революція» (1991 р.) намалював картину недалекого майбутнього.

Обнадійливі нанотехнологічні перспективи, на жаль, затьмарюються деякими вже сьогодні помітними «хмарами», які насуваються на горизонт. Перш за все не зрозуміло, чи зможе людина вирішити проблему управління матерії, що саморозвивається і самовиробляється, яку вона неминуче випустить на свободу, як джина з пляшки? Адже без явища самовідтворення не зможе бути вирішена і сама проблема створення нанотехнології. Чи знайдеться місце людині на планеті після того, як там з'явиться нова матеріально-інформаційна сутність, яка не має матеріальних меж свого існування або принаймні здатна їх істотно відсувати (розсовувати).

Питання 5 (додатково). Кібернетика

Кібернетика (від грецьк. kybernetice – мистецтво управління) – наука про загальні закономірності отримання, зберігання, передачі і переробки інформації, а також управління в машинах, живих організмах, суспільстві.

Кібернетика сформувалася в США у кінці 30-х – початку 40-х рр. ХХ ст. як область знань, що об’єднує і узагальнює теорію регулювання технічними системами із зворотним зв’язком (Н. Вінер, А. Розенблют), теорію інформації (К. Шеннон) і певною мірою розроблення за теорією автоматів та іншими математичними дисциплінами з метою створення електронних обчислювальних машин.

Термін «Кібернетика» в цьому значенні введений Вінером у його книзі «Кібернетика, або управління і зв'язок в тварині і машині» (1944), хоча саме слово кібернетика пропонувалося більш ніж за сто років до цього французьким фізиком A. M. Ампером. Основна ідея Вінера полягала у тому, що процеси управління, в яких би системах вони не здійснювалися, мають загальні риси (обмін інформацією, зворотний зв'язок та ін.) і тому повинні бути об'єктом вивчення спеціальної наукової дисципліни. Кібернетика надалі зробила сильний стимулювальний вплив на розвиток техніки і багатьох наукових напрямів і дисциплін, у т.ч. і суспільних наук – економіки, соціології.

У 60-х рр. ХХ ст. поширилося розширене розуміння терміну кібернетика, коли до неї стали відносити лише частково пов'язані з нею напрями прикладної математики та інших наук (теорію автоматичного регулювання, теорію оптимального управління, математичне програмування, теорію ігор, теорію графів, дискретну математику і т.п.). Слід зазначити також взаємовплив кібернетики і загальної теорії систем, а також дія кібернетики на становлення і розвиток системотехніки, системного аналізу і системного підходу в економіці.

Економічна кібернетика – система теоретичних положень, що пояснюють процеси, які відбуваються в народному господарстві, з позицій організаційних інформаційних змін у його структурах, використовуючи як методологічну основу поняття і концепції теорії автоматичного регулювання, теорії інформації, кібернетики, інформатики та ін. суміжних дисциплін. При широкому розумінні терміна в економічну кібернетику включають весь комплекс дисциплін і наукових напрямів, що трактують питання застосування математичних методів і електронної обчислювальної техніки в економіці, управлінні організаційними системами, для систематизації економічних даних, їх обробки і ухвалення організаційних і господарських рішень.

Основний метод економічної кібернетики – моделювання об'єкта. Модель у розумінні, властивому економічній кібернетиці, – свого роду «машина», що забезпечує перетворення сигналу на вході в сигнал на виході.

Виникнення економічної кібернетики належить до кінця 50-х рр. ХХ ст., коли незадовго до того нова наука, що сформувалася, – кібернетика надала активний, хоча у ряді випадків і поверхневий вплив на багато напрямів теоретичної думки і прикладні розробки. Технічні додатки кібернетики стали відправним пунктом для деяких нових напрямів прикладної математики, перш за все для теорії автоматичного регулювання, вплинули на розвиток теорії оптимального управління, дослідження операцій та ін. З кібернетикою нерідко нав'язують такі істотні для економічних додатків математичні дисципліни, як теорії ігор, графів, автоматів, проте фактично вони розвивалися незалежно від кібернетики, хоча і одночасно з нею, в комплексі нових наукових напрямів. Серед них саме кібернетика швидко здобула найбільшу популярність, оскільки стала свого роду символом усього комплексу.

Запитання для самоперевірки

1. Чим відрізняються економічні відносини при реалізації інформаційних товарів?

2. Що входить у поняття інформаційної економіки?

3. Роль інформаційних засобів виробництва у забезпеченні прогресивного розвитку економіки і суспільства.

4. Охарактеризуйте основну техноекономічну парадигму інформаційної економіки.

5. Особливості виробничої системи при переході до інформаційного суспільства.

6. У чому специфіка інформації як виробничої сировини?

7. У чому полягає гнучка модифікація виробничих систем?

8. Охарактеризуйте процес зниження питомих витрат завдяки інформатизації виробництва.

9. Що таке мініатюризація? Чому вона можлива при інформатизації виробництва?

10. Охарактеризуйте феномен нанотехнологій.

Тема 5. Людський чинник