І. Особливості розвитку ринку похідних цінних паперів

Міністерство внутрішніх справ УКРАЇНИ

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Кафедра господарсько-правових дисциплін

Лекція

з дисципліни «Правові засади функціонування фінансового ринку»

Тема № 8. Ринок похідних фінансових інструментів

(2 години)

Для здобувачів вищої освіти юридичного факультету

Дніпропетровськ - 2015

Лекцію підготувала доцент кафедри господарсько-правових дисциплін юридичного факультету Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент Фокша Л.В.

Рецензенти:

Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри господарсько - правових дисциплін

19.08.2015 р., протокол № 2

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

Вступ

1. Особливості розвитку ринку похідних цінних паперів.

2. Характеристика основних похідних фінансових інструментів

3. Створення ринку «синтетичних» цінних паперів.

Висновок

РЕКОМЕНДОВАНА Література:

1. Конституція України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141).

2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003р.

3. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг : Закон України від 12 липня 2001 р. // ВВР України. – 2002. – № 1. – Ст. 1. 5

4. Про цінні папери та фондовий ринок : Закон України від 23 лютого 2006 р. // ВВР України. – 2006. – № 31. – Ст. 268.

5. Про банки і банківську діяльність : Закон України від 7 грудня 2000 р. // ВВР. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30. 29.

6. Про систему валютного регулювання і валютного контролю : Декрет КМУ від 19 лютого 1993 р. // ВВР. – 1993. – № 17. – Ст. 184.

7. Про платіжні системи та переказ коштів в Україні : Закон України від 05.04.2001 р // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 29, ст.137

8. .Про зовнішньоекономічну діяльність. Закон України від 16 квітня 1991р. №959-ХІІ із змінами та доповненнями.

9. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: затв. постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. №22 (Редакція від 17.04.2015 р.) // Офіц. вісн. України. -2004.-№13.-Ст. 908.

10. Буднік М. М. Фінансовий ринок : конспект лекцій / М. М. Буднік, Н. В. Сабліна. – Х. : Вид. ХНЕУ, 2014. – 155 с.

11. Васильєва В. В. Фінансовий ринок : навч. посібн. / В. В. Васильєва, О. Р. Васильченко. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 368 с.

12. Мартюшева Л. С. Фінансовий ринок : навч. посібн. / Л. С. Мартюшева, М. М. Буднік, Н. В. Сабліна. – К. : Кондор, 2008. – 324 с.

Мета лекції:

Ознайомитись з особливостями розвитку ринку похідних цінних паперів, дослідити основні види похідних фінансових інструментів, визначити особливості створення ринку «синтетичних» цінних паперів.

Вступ

Торгівля на ринку похідних фінансових інструментів (далі – ПФІ) розвивається досить динамічно, незважаючи на світову фінансову кризу, обсяги операцій з цими інструментами за вартістю укладених контрактів постійно зростають. Операції з похідними фінансовими інструментами в світі досягли рекордних показників. Так, за 2013 рік число операцій з дериватами зросло на 25,6% - до рекордних 22,3 млрд. контрактів, а азіатські торги вперше обійшли Північну Америку. Цей сектор фінансового ринку після дворічного уповільнення його росту під час глобальної фінансової кризи почав стрімко зростати. Стрімкий ріст ринку ПФІ, пов’язаний із розширенням фінансових ринків і виникненням все більшої потреби у зниженні фінансових ризиків. Отже, виникає питання щодо сутності та сучасної структури ринку ПФІ.

І. Особливості розвитку ринку похідних цінних паперів

Розвиток фінансового ринку, як і інші сфери економіки, потребують втілення інновацій, якими сьогодні є впровадження і розвиток похідних фінансових інструментів.

Похідні фінансові інструменти, або деривативи –це інструменти, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з купівлею-продажем певних фінансових чи матеріальних активів.

Ціни на похідні фінансові інструменти встановлюються залежно від цін активів, які покладено в їх основу і називаютьсябазовими активами. Базовими активами можуть бути цінні папери, процентні ставки, фондові індекси, товарні ресурси, дорогоцінні метали, іноземна валюта тощо. Отже, особливість похідних фінансових паперів (деривативів) полягає в тому, що їх інвестиційна віддача залежить від тих фінансових інструментів, від яких вони походять. Предметом похідного контракту можуть виступати не лише фінансові інструменти, але й біржові товари, відповідно до цього розрізняють фінансові і товарні деривативи. Основу класу похідних фінансових інструментів становлять ф’ючерсні,форвардні, опціонні угоди та свопи. Оскільки всі вони пов’язані з виконанням певних дій протягом визначеного періоду часу або у визначений момент у майбутньому, їх ще називають строковими контрактами. Строкові контракти визначаються своїми специфікаціями – юридичними документами, в яких обов’язково обумовлюється обсяг базового активу в одному контракті, термін виконання, валюта розрахунку, спосіб виконання. У міжнародній практиці найпоширенішими видами деривативів є форвардні та ф’ючерсні контракти, опціони і своп-контракти, а найпопулярнішими видами базових фінансових інструментів – валюта, грошові кошти у формі кредитів і депозитів, цінні папери, фондові індекси.

У вітчизняній практиці на фінансовому ринку більш широкого застосування здобули операції з традиційними фінансовими інструментам, з угодами, предметом яких є грошові кошти (або їх еквіваленти), такі як, кредиторська і дебіторська заборгованість; векселі; акції; облігації; факторинг, форфейтинг, фінансова оренда; гарантії кредитної лінії, страхові угоди фінансового характеру тощо.

До похідних інструментів можуть відноситися й інші угоди фінансового характеру, інвестиційні характеристики яких залежать від базового активу, наприклад, інвестиційні сертифікати – цінні папери, емітовані інвестиційним фондом чи інвестиційною компанією, які засвідчують внесення вкладу їх власником в інвестиційний фонд і дають право на отримання доходу у вигляді дивідендів.

Серед інструментів ринку похідних цінних паперів розрізняють сурогати цінних паперів, що за своєю економічною сутністю є фінансовими інструментами, мають вигляд цінних паперів, але законодавством такими не визнані: свідоцтва про депонування акцій, білети, що дають право на володіння часткою акцій, житлові сертифікати – боргові зобов’язання фірм, що спеціалізуються на операціях з нерухомістю.

До похідних інструментів можуть відноситись й інші угоди фінансового характеру, укладені на строк, наприклад фондові варанти, які є різновидом опціону на купівлю (опціон call).

Функції похідних фінансових інструментів:

Þ посвідчення прав, які випливають із володіння основним папером (сертифікат акцій, облігацій);

Þ надання додаткових пільг власникам основного папера (опціон, варант);

Þ забезпечення функціонування основного папера (купон);

Þ прогнозування динаміки курсів та страхування власників цінних паперів від їх падіння (ф’ючерс, опціон);

Þ можливість заміни основного папера його сурогатною формою (сертифікати акцій та облігацій, депозитарні розписки);

Þ забезпечення проникнення основного папера на іноземні фондові ринки (депозитарні розписки).

Критеріями віднесення фінансового інструменту до групи похідних є:

- залежність його ціни безпосередньо або опосередковано від ціни або характеристики базового активу;

- стандартизація умов виконання зобов’язань за фінансовим інструментом;

- наявність сукупності документів, які мають один базовий актив, однаковий термін обігу і термін виконання зобов’язань;

- відповідність обсягу та якості базового активу встановленим стандартам.

За економічним змістом ринок похідних фінансових інструментів –це сукупність економічних відносин щодо перерозподілу ризиків, які виникають у процесі обміну фінансовими інструментами чи товарами.

Основна функція та призначення строкового ринку полягає у формуванні механізмів хеджування (мінімізації) цінових ризиків. Як довела практика, з розширенням ринків потреба у зниженні ризиків під час проведення операцій з деривативами значно зростає. На строковому ринку операції проводяться в основному реальними власниками активів і фінансовими посередниками.

Власники активів (хеджери) займаються хеджуванням, тобто укладають строкові угоди з метою страхування від можливих цінових змін на реальному ринку. Метою фінансових посередників є отримання спекулятивного прибутку від різниці в цінах купівлі-продажу строкових контрактів. Отже, в сучасних умовах деривативи виконують в економічній системі дві важливіфункції:

Þ створюють механізм для проведення операцій хеджування;

Þ дозволяють біржовим спекулянтам здійснювати спекулятивні операції з метою отримання доходу від різниці в ціна

ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ: