Кон’юнктура та особливості ринку праці

Кон 'юнктура ринку — це співвідношення попиту і пропозиції праці на даний період, яке визначає ставки заробітної плати на конкретні види праці та рівень зайнятості населення.

Виділяють три типи кон'юнктури:

- трудодефіцитна, коли на ринку праці спостерігається нестача пропозиції праці;

- трудонадлишкова, коли існує велика кількість безробітних і відповідно надлишок пропозиції праці;

- рівноважна, коли попит на працю відповідає її пропозиції.
Кожен тип ринкової кон'юнктури властивий тому чи іншому регіонові або сфері прикладання праці, утворюючи в сукупності загальний ринок праці в країні.

Співвідношення попиту на робочу силу та її пропозиції складається під впливом конкретної економічної та соціально-політичної ситуації, зміни ціни робочої сили (оплати праці), рівня реальних доходів населення.

Залежність цих величин графічно зображено на рис. 1.1.
З рисунка видно, що у міру зниження рівня реальної заробітної плати (ціни робочої сили) попит на робочу силу з боку роботодавців і відповідно зайнятість зростають. Зростання реальної заробітної плати супроводжується збільшенням пропозиції робочої сили. У точці перетину цих кривих попит і пропозиція робочої сили збігаються, тобто виникає рівновага на ринку праці. Якщо ціна робочої сили вища від рівноважної, має місце безробіття, якщо нижча — дефіцит працівників.

На практиці загальна і структурна рівноваг попиту і пропозиції робочої сили практично є недосяжними. Кон'юнктура ринку праці безпосередньо впливає на ціну робочої сили.

Ціна робочої сили має забезпечувати придбання на ринку такої кількості споживчих товарів і послуг, щоб працівник міг:

- підтримати свою працездатність і одержати необхідну професійно-кваліфікаційну підготовку;

- утримувати сім'ю і виховувати дітей, без чого ринок праці не зможе поповнюватися новою робочою силою замість тієї, котра вибуває;

- підтримувати нормальний для свого середовища рівень культури і виконувати обов'язок громадянина суспільства, що також потребує витрат.

Ціна робочої сили виступає у вигляді заробітної плати. Зауважимо, що висока заробітна плата обмежує можливості підприємця в найманні додаткових працівників, скорочуючи попит на них, і навпаки, низький рівень зарплати дає можливість збільшити кількість робочих місць.

Попит та пропозиція праці

Реальні ринки праці — різноманітні й дуже складні си­стеми. Щоб розібратися в них, необхідно мати просту абст­рактну модель ринку праці, яка б відтворювала лише його найсуттєвіші характеристики. Така модель ґрунтується на наступних обмеженнях і спрощеннях:

- діяльність кожної людини і кожного підприємства спря­мована на максимальне задоволення особистих інтересів. Для підприємств узагальненим головним інтересом є прибуток. Для працівника (підкреслюємо — спрощено й умовно) го­ловним інтересом, що враховується в цій моделі, є розмір оплати праці;

- на ринку праці продаються і купуються якісно однорідні трудові послуги, тобто припускається, що працівники мають робочу силу однакової якості і робочі місця не відрізняють­ся одне від одного;

- покупці і продавці трудових послуг мають вичерпну інформацію щодо можливих альтернатив і чітку ієрархію переваг, тобто вони здатні вибрати оптимальний (найвигідніший для себе) варіант;

- продуктивність праці є сталою величиною і не залежить від тривалості робочого часу та інших факторів;

- затрати підприємства на робочу силу не мають інших складових, крім оплати праці у відповідності з відпрацьова­ним часом. Отже, для підприємства має значення лише за­гальна кількість праці, яка купується;

- базова модель ринку праці передбачає досконалу конку ренцію на ньому, основною умовою якої є велика кількість незалежних один від одного, конкуруючих між собою покуп­ців та продавців. Зазначимо, що крім базової моделі ринку праці з досконалою конкуренцією, яку ми зараз розглянемо, існують моделі монопсонічного (монополія одного покупця), монополістичного, обопільно монополістичного (монополія одного покупця і одного продавця), обмежено монополістич­ного (кілька покупців і кілька продавців), олігополістичного (кілька покупців і багато продавців або навпаки) тощо.

Нагадаємо, що за умови досконалої конкуренції жоден окремий продавець чи покупець не має можливості вплива­ти на ринкову ціну товару (на ринку праці — на ставки оплати праці). В процесі конкуренції ціна праці встанов­люється на такому рівні, при якому попит дорівнює пропо­зиції. Ціна, при якій попит дорівнює пропозиції, називається ціною рівноваги.

В базовій моделі ринку праці залежність попиту на працю від ціни праці визначається дією ефекту масштабу і ефекту заміщення.

Механізм дії ефекту масштабу такий: якщо з якихось причин зростають ставки оплати праці, це призводить до збільшення витрат виробництва і, відповідно, ціни продукції, що викликає скорочення масштабів виробництва і в резуль­таті — скорочення попиту на працю. Навпаки, при змен­шенні ставок заробітної плати ефект масштаб)' спричиняє зростання попиту на працю.

Ефект заміщення відображає зменшення попиту на пра­цю у випадку ЇЇ подорожчання в результаті заміни дорожчо­го фактора виробництва (праці) відносно дешевшим факто­ром (капіталом). І навпаки, зменшення ціни праці веде до заміни відносно дорожчого фактору (капіталу) відносно дешевшим (працею), що викликає зростання попиту на працю.

Як бачимо, обидва ефекти діють в одному напрямку і спричиняють обернену залежність попиту на працю від її ціни (ставок оплати праці).

Слід особливо підкреслити, що ця спрощена модель відоб­ражає залежність величини попиту на працю лише від однієї змінної — ціни праці. В реальному житті на попит впливає багато інших чинників, що збільшують або зменшують його при будь-якому рівні оплати праці. Наприклад, під час еко­номічної кризи внаслідок згортання ділової активності по­пит на працю дуже зменшується, а під час економічного підйо­му — різко зростає. В таких випадках змінюється не величи­на попиту, а весь попит на працю.

Складніша залежність пропозиції праці від розміру її оплати, що в спрощеній моделі визначається дією ефекту доходу і ефекту заміни. Ця залежність проявляється супе­речливими тенденціями. По-перше, розмір оплати праці знач­ною мірою визначає рішення людей про участь у найманій праці: за інших рівних умов більше громадян захоче працювати при високих ставках оплати, ніж при низьких. Ця тен­денція пояснюється дією ефекту заміни, який найпростіше можна виразити приказкою "Час, який ми маємо, — це гроші, яких ми не маємо". Тобто, якщо гроші (тобто товари та по­слуги, які можна на них купити), зароблені за додаткову го­дину праці, корисніші для людини, ніж година вільного часу людина надає перевагу найманій праці порівняно з вільним часом (заміняє вільний час оплачуваною працею), тобто збільшує пропозицію праці. Зрозуміло, що чим вища оплата праці, тим вищою буде її пропозиція під дією цього ефекту.

По-друге, люди можуть змінювати кількість праці, яку вони пропонують на ринку. Іншими словами, вони можуть працювати від кількох годин на тиждень до двох повних ставок і більше. Добре забезпечені люди дужче цінують вільний час, особливо якщо його у них мало. Починає діяти ефект доходу, який найпростіше виразити приказкою "Гроші, які ми маємо, — це час, якого ми не маємо". Тобто якщо гроші, зароблені за годину праці, менш корисні-для людини, ніж година вільного часу, людина надає перевагу вільному часу порівняно з найманою працею, зменшуючи пропозицію праці. Зрозуміло, що чим вища оплата праці, тим меншою буде її пропозиція під дією цього ефекту .

Як і стосовно попиту, ця спрощена модель відображає залежність величини пропозиції праці лише від однієї змін­ної — ціни праці. В реальному житті на пропозицію праці впливає багато інших чинників, що збільшують або зменшують її при будь-якому рінні оплати праці. Передусім до них на­лежить рівень життя населення, падіння якого веде до різкого зростання пропозиції праці. В таких випадках змінюється не величина пропозиції, а вся пропозиція праці.

Побудуємо графік попиту і пропозиції на ринку праці, тобто своєрідну модель на якій можна розглянути механізм встановлення рівноваги на ринку (було згадано раніше). Припус­тимо, що ставки оплати праці знаходяться на рівні W1. Як бачимо, попит за такого рівня оплати буде значно перевищу­вати пропозицію, виникне дефіцит працівників, і щоб залу­чити їх, роботодавці стануть підвищувати заробітну плату. Наприклад, ставки оплати праці піднімуться до рівня W2. Це призведе до різкого скорочення попиту і, в той же час, зростання пропозиції праці. Безробіття, що виникне, вимусить працівників погоджуватися на нижчу заробітну плату, що, в свою чергу, спричинить зростання попиту і скорочення про­позиції праці. Внаслідок таких коливань попит і пропозиція наближаються до рівноваги, а ставка оплати праці — до рівня W0 , при якому немає ні нестачі, ні надлишку, тобто робото­давці заповнюють всі робочі місця, а всі бажаючі працівни­ки знаходять роботу. Ринок праці знаходиться в стані рівно­ваги, доки ставки оплати праці залишаються на рівні W .

Заробітна плата

чисельність працівників

Рис.1.1. Модель ринку праці

Одразу треба підкреслити, що все сказане вище стосується рин­ку праці високорозвиненої стабільної економіки.