У чому полягає економічна доцільність упровадження багатоверстатного обслуговування?

Основними умовами, за яких можливе й економічно виправдане поєднання

професій, є:

• неповна зайнятість працівника за основною професією, обумовлена техно-

логією виробництва або специфікою устаткування;

• спільність змістовності праці працівників, які повинні суміщувати профе-

сії, їх технологічний і функціональний взаємозв’язок;

• різночасність виконання поєднуваних функцій;

• відсутність негативного впливу поєднання робіт на точність, якість і про-

дуктивність праці;

• достатній для опанування іншої професії (спеціальності) кваліфікаційний

рівень працівника.

На основі аналізу затрат робочого часу виявляється можливість суміщення

професій та визначаються найбільш раціональні формі суміщення.

На першому етапі виходячи з функціонального напряму робіт виявляють і

встановлюють можливі межи такого поєднання професій. Для робітників мож-

ливі варіанти вибираються в такій послідовності: визначається можливість по-

єднання професій у основних робітників, потім у основних і допоміжних, а від-

так у допоміжних робітників.

На другому етапі за вибраною формою поєднання визначаються склад і об-

сяг поєднуваних робіт.

Загальна трудомісткість робіт за основною і суміщуваною професіями не має

перевищувати тривалості змінного часу, тобто коефіцієнт зайнятості не має бу-

ти більший за одиницю.

На третьому етапі розробляються регламенти для особи, яка суміщує про-

фесії. Вони можуть бути реалізовані у вигляді схем, графіків, розкладів, порядку і періодичності виконання робіт, способів і часу виконання.

73. Що являє собою атестація та раціоналізація робочих місць та з якою метою їх провадять?

Атестація робочих місць — це сукупність заходів, які передбачають комплексну оцінку кожного робочого місця на його відповідність сучасним техніко-економічним, організацій-о-економічним та соціальним вимогам. У ході атестації визначаються технологічні, організаційно-економічні рівні робочих місць, умови праці та техніки безпеки на робочому місці.

Раціоналізація робочих місць — це сукупність організаційно-технологічних заходів, які розроблені на основі проведення атестації і спрямовані на вдосконалення наявних робочих місць, оптимізацію їх використання.

Основними цілями атестації та раціоналізації робочих місць є підвищення

ефективності виробництва, якості продукції, раціональне використання основ-

них фондів та людських ресурсів на підприємствах у результаті:

• зростання продуктивності праці на основі приведення робочих місць у від-

повідність до вимог науково-технічного прогресу;

• скорочення ручної та важкої фізичної праці, підвищення змістовності та

привабливості праці;

• оптимізації використання основних фондів через ліквідацію зайвих та не-

ефективних робочих місць, забезпечення їх збалансованості з кількістю праців-

ників та зростання коефіцієнта змінності праці;

• поліпшення умов праці та техніки безпеки на кожному робочому місці,

підвищення культури виробництва.

Відповідно до поставлених цілей завданнями, атестації та раціоналізації ро-

бочих місць є:

♦ виявлення резервів підвищення продуктивності праці та фондовіддачі на

кожному робочому місці та в кожному виробничому підрозділі;

♦ визначення робочих місць, які не відповідають вимогам, та розробка захо-

дів з їх раціоналізації та технічного вдосконалення, а також ліквідація малоефек-

тивних робочих місць, раціоналізація яких недоцільна;

♦ виявлення робочих місць, на яких можна організовувати працю на умовах

неповного робочого дня;

♦ створення об’єктивної основи для визначення найбільш ефективних на-

прямів капітальних вкладень на раціоналізацію, модернізацію та технічне пере-

озброєння робочих місць, реконструкцію діючих підприємств;

♦ розробка та здійснення заходів з поліпшення умов праці за кожним робо-

чим місцем, підвищення рівня обґрунтованості застосування пільг та компенса-

цій на робочих місцях

72Назвіть чотири групи функцій обслуговування робочого місця менеджера.

Конкретне обслуговування робочих місць може здійснюватись у вигляді од-

нієї з трьох основних форм: стандартної (регламентованої), планово-запобіжної

і чергової.

Стандартне (регламентоване) обслуговування дозволяє жорстко пов’язати

роботу обслугового персоналу з графіком роботи основного виробництва, що

зводить до мінімуму простої працівників і устаткування. Це забезпечується роз-

робкою графіків або розкладів, згідно з якими функції обслуговування здійс-

нюються в обов’язковому порядку й обсязі в установлені терміни. До переваг

даної форми обслуговування належать забезпечення повного завантаження до-

поміжних робітників, скорочення затрат часу на обслугов, висока якість робіт.

У виробництві, де існує велика ймовірність можливих відхилень від нор-

мального перебігу виробничого процесу, доцільно використовувати планово-

запобіжне обслуговування. Ця форма має запобіжний характер, що виявля-

ється в попередньому комплектуванні робочої документації, інструментів і

пристроїв, заготовок, проведенні ремонтів, налагоджень та інших робіт. Усі

комплекти виробів відповідно до календарних планів-графіків основного ви-

робництва завчасно доставляються на робоче місце. У такий спосіб забезпе-

чуються чітка й ритмічна робота обслугового персоналу і мінімальна ймовір-

ність виникнення простоїв.

Чергове обслуговування характеризується відсутністю заздалегідь розробле-

них графіків і розкладів. Воно здійснюється за викликами працівників у міру

потреби. Обов’язковою умовою цієї системи є наявність оперативного зв’язку

робочих місць з допоміжними службами і диспетчерським пунктом.

Розробка системи обслуговування робочих місць передбачає:

• вибір форм її організації;

• визначення професійного складу обслугового персоналу;

• установлення її регламентації;

• забезпечення обслугового персоналу відповідною технічною й інструктив-

ною документацією;

• розрахунок норм обслуговування;

• організацію праці й оснащення робочих місць допоміжних робітників;

• організацію регулярного й надійного зв’язку між робітниками, місцями ос-

новного виробництва й обслуговим персоналом.

Комплекс обслуговування робочого місця менеджера певною мірою умовно

можна звести до виконання чотирьох груп функцій:

1) планово_______-розподільної;

2) інформаційного забезпечення;

3) матеріально-технічного забезпечення;

4) забезпечення сприятливих умов праці.

Група планово-розподільних функцій обслуговування охоплює:

♦ організацію функціонального та кваліфікаційного поділу й кооперування

праці в апараті управління підприємством;

♦ регламентування діяльності керівників різних рівнів управління;

♦ планування діяльності, видачу разових, термінових завдань і доручень;

♦ приймання виконаної роботи;

♦ поточне оцінювання і періодичну атестацію;

♦ організацію матеріального та морального стимулювання праці мене-

джерів.

Планово-розподільні функції здійснюють переважно керівники вищих рівнів

управління стосовно менеджерів нижчих рівнів управління, поточне плануван-

ня власної діяльності виконують переважно самі менеджери.

Група функцій інформаційного забезпечення передбачає:

• своєчасне і повне надходження виробничої, статистичної, правової, науко-

во-технічної, соціологічної, політичної та іншої інформації (залежно від посади,

яку обіймає менеджер);

• бібліотечне та архівне обслуговування;

• інструктування і консультування;

• забезпечення комп’ютерними програмами;

• підготовку і проведення методичних нарад;

• навчання на робочому місці.

Група функцій матеріально-технічного забезпечення зводиться до планомір-

ного постачання до робочих місць керівників засобів праці: паперу, канцтова-

рів, витратних матеріалів тощо. Норми витрат матеріалів і спеціалізовані заявки

складають керівники підрозділів за участі відповідних фахівців. Реалізацією за-

явок відає господарський відділ.

Група функцій забезпечення сприятливих умов праці охоплює такі види об-

слуговування:

♦ додержання сприятливих санітарно-гігієнічних умов праці (опалювання

приміщень, освітлення, кондиціювання повітря);

♦ ремонт і утримання в чистоті службових і допоміжних приміщень;

♦ організацію раціонального режиму праці та відпочинку;

♦ організацію харчування та медичного обслуговування;

♦ запобігання конфліктам, підтримання позитивного соціально-психологіч-

ного клімату в колективі.

Забезпечення наведених раніше функцій покладено на керівників підрозді-

лів, господарський відділ та інші структурні підрозділи, робота яких пов’язана з

цими функціями.__

\Що являють собою регламентовані перерви та для чого призначені короткі перерви?

Регламентовані перерви включають перерву на обід і короткострокові пе-

рерви на відпочинок. Обідня перерва потрібна не тільки для вживання їжі, але

й для зняття або зниження втоми, що нагромадилася протягом першої полови-

ни робочого дня. Ефективність цієї перерви залежить від правильного встано-

влення часу її початку, тривалості й організації. Відповідно до досліджень пе-

рерву на обід доцільно встановлювати в середині робочого дня або з

відхиленням у межах ±30 хвилин. Тривалість перерви має бути півгодини—

година, що визначається часом, необхідним для вживання їжі, часткового

зняття втоми і відновлення працездатності.

Короткострокові перерви на відпочинок призначені для зменшення втоми і для

задоволення особистих потреб. Час цих перерв, на відміну від обідньої перерви, є

частиною робочого часу й ураховується в нормуванні праці. Вони встановлюються як для всього колективу структурного підрозділу, так і для кожного працівника. Загальна перерва у вигляді виробничої гімнастики, яка триває 10 хвилин, дає можливість запобігти перевтомі і підвищити рацездатність. Перерви на відпочинок і особисті потреби дозволяють працівникам не тільки задовольнити природні потреби, але й підтримати стійку працездатність. Згідно з нормативами тривалість цих перерв перебуває в межах від 4 до 9 % оперативного часу.

Як активний відпочинок на роботах з вимушеним темпом і ритмом (потоко-

во-конвеєрний тип організації виробничого процесу) застосовується зміна ро-

бочих місць і, відповідно, виконуваних операцій. Якщо немає жорсткої регла-

ментації темпу, ритму і послідовності виконання операцій, зміна форми

діяльності забезпечується розподілом робіт різної складності та змісту протягом

зміни. Для зняття нервового напруження добре зарекомендували себе «кімнати

психологічного розвантаження». Їх використання має позитивну заспокійливу

дію на емоційний стан і тонус нервової системи людини.

74. На яких показниках ґрунтується комплексна оцінка кожного робочого місця?

У ході атестації відбувається комплексна оцінка кожного робочого місця,

яка включає:

• характеристику обладнання та технологічної оснастки;

• характеристику трудового процесу;

• характеристику організації робочого місця;

• умови праці;

• характеристику використання сировини та матеріалів;

• характеристику виконавців.

Коли оцінюється технічний рівень робочого місця, аналізується термін служ-

би обладнання та технічної оснастки, рівень їх прогресивності, змінності та за-

вантаження обладнання. При цьому провадиться порівняння даних з норматив-

ними, а також зі світовими аналогами, що дозволяє об’єктивно оцінити стан об-

ладнання та технічної оснастки.

Для оцінки раціональності трудового процесу за нормативними значеннями

порівнюються фактичні значення коефіцієнта механізації праці, чинні норми

праці, зайнятість робітника корисною працею в нормі штучного часу, викорис-

тання змінного фонду робочого часу.

Для оцінки раціональності використання сировини та матеріалів здійснюєть-

ся не тільки порівняння фактичних витрат матеріалу на виготовлення виробу за

нормативами, але й витрат сировини на аналогічні вироби на підприємствах, що

є лідерами в цій сфері економічної діяльності.

Відповідність виконавців вимогам, що висуваються до них з боку робочого

місця, перевіряється через оцінювання відповідності кваліфікаційного рівня

працівників складності та характеру робіт, що їх вони виконують.__