Взаємодія попиту та пропозиції. ринкова рівновага.

Функції попиту і пропозиції кожна окремо характеризують свою сторону ринку певного товару. Щоб зрозуміти, як діє ринок в цілому і як при цьому установлюються ціни і кількість товару, що купується, потрібно розглянути взаємодію попиту і пропозиції. Для цього необхідно сумістити криві попиту і пропозиції на одному графіку (мал.. 3.5). В наслідок цього отримаємо так звану ринкову модель балансу попиту і пропозиції. Вона показує, що із всіх можливих обсягів продаж і закупок товару за різними цінами існує тільки одна ціна (Р₀), за якої наміри споживачів і виробників співпадають. Це і є рівноважна ринкова ціна, яка визначається точкою перетину кривих попиту і пропозиції (М), а відповідний цій точці обсяг продукції (Q₀) є рівноважним, тобто вся вироблена продукція може бути закуплена споживачем.

Мал.. 3.5. Взаємодія попиту і пропозиції.

На конкурентному ринку рівноважна ціна утворюється автоматично, і відхилення від рівноважної ціни не бажане ні для покупців, ні для продавців. Тобто ринкова ціна прагне до такого рівня, коли обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції. Аби зрозуміти тенденцію ринку до рівноваги, уявімо собі, що початкова ціна перевищує рівноважну ціну. В цьому разі виробники намагатимуться виробляти й продавати товарів більше, ніж їх бажають придбати споживачі, – виникне надлишок товару. Щоб розпродати його чи принаймні не дати зрости запасам, виробники почнуть знижувати свої ціни. Зрештою ціни падатимуть, попит зростатиме, а пропозиція зменшуватиметься доти, доки не буде досягнуто ціни рівноваги.Уявімо, натомість, що початкова ціна буде меншою від рівноважної ціни, очевидно що за такої ціни обсяг попиту перевищуватиме обсяг пропозиції – виникне дефіцит. Покупці, які не отримали бажаного товару або отримали його у меншій кількості, схильні до підвищення ціни (з¢являється “чорний ринок”). Зрештою ціни підніматимуться, пропозиція збільшуватиметься, а попит зростатиме, доки не буде досягнуто рівноважної ціни.

Рівноважна ціна не може бути, звичайно, досягнута відразу, для цього потрібний початковий період спроб і помилок, період коливань навколо рівня, що вимагається, поки ціна не встановиться в обсяг пропозиції не врівноважить обсягу попиту.Наявність ринкових функцій попиту та пропозиції ще не говорить про обов’язкове існування ринкової рівноваги, про що свідчить мал. 3.6, а і б.

Мал.. 3.6. Відсутність рівноваги.

На мал..3.6.а подана ситуація, коли виробники згодні поставляти на ринок товар, а споживачі ладні його купувати, але між ними немає згоди відносно ціни. Розглянемо випадок, коли попит під впливом детермінантів зростає при незмінній пропозиції (мал.. 3.7) Якщо під впливом нецінових факторів попит збільшується, то крива попитуD зміщується вправо в положення D₁. При цьому з’являється нова точка рівноваги, якій відповідає рівноважна ціна Р₁ – вища за ціну, що була до зміни попиту Р₀, тобто при збільшенні попиту на товар при незмінній пропозиції ціна зростає.

Мал.. 3.7. Вплив зміни попиту на рівновагу.

Можна сформулювати закони ціноутворення:

- Ринкова ціна прагне до такого рівня, коли обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції.

- Якщо від впливом нецінових факторів, збільшується попит при незмінній пропозиції або зменшується пропозиція при незмінному попиті, то ціна зростає. А якщо зменшується попит при незмінній пропозиції або збільшується пропозиція при незмінному попиті, то ціна падає.

Державою в законодавчому порядку можуть бути встановлені максимально можливі ціни – ціни, вище яких забороняється продавати товар. Очевидно, що ціни виявляться нижче рівноважних, тобто з’явиться дефіцит. Установлення максимальної ціни нижче від рівня рівноважної виправдовує себе в екстремальних ситуаціях, коли виникає потреба в забезпеченні населення хоча б мінімумом товарів за доступними цінами. Іноді, з метою збільшення виробництва того чи іншого товару в законодавчому порядку можуть бути встановлені також мінімально можливі ціни. Такі ціни більші за рівноважну ціну, тобто виникнуть надлишки товарів, які держава закупає, щоб запобігти перенасичення ринку даним товаром, або розробляє конкретні програми обмеження виробництва.