Методи та засоби державного регулювання економіки
Методи державного регулювання економіки — це способи впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційні сектори економіки задля створення умов для їхнього ефективного функціонування відповідно до напрямів державної економічної політики. Кожний метод ґрунтується на використанні сукупності інструментів (важелів, регуляторів).
Методи державного регулювання економіки класифікуються за двома ознаками: за формами та засобами впливу.
За формами впливу вони поділяються на:
прямі - не зв’язані зі створенням додаткового матеріального стимулу і базуються на силі державної влади. Такий вплив здійснюється за допомогою інструментів адміністративно-правового характеру, які регламентують діяльність суб’єктів господарювання й економічних інструментів прямого впливу. Економічні інструменти прямого впливу використовуються для регулювання темпів зростання обсягів і структури економіки, обсягів виробничого та невиробничого споживання та ін. До основних методів прямого державного впливу належать:
- визначення стратегічних цілей розвитку економіки і їх відображення в планах і програмах;
- державні замовлення і контракти на поставки визначених видів продукції, виконання робіт, здійснення послуг;
- нормативні вимоги до якості і сертифікації технології та продукції;
- правові й адміністративні обмеження і заборони на випуск визначених видів продукції тощо, ліцензування окремих видів діяльності.
непрямі, або опосередковані - це методи опосередкованого впливу через створення певного економічного середовища, яке змушує господарських суб’єктів діяти у потрібному для держави напрямі. Вони спираються в основному на товарно-грошові важелі, визначають «правила гри» у ринковому господарстві і впливають на економічні інтереси суб’єктів господарської діяльності. До основних методів непрямого регулювання належать економічні та пропагандистські методи.
За засобами впливу розрізняють правові, адміністративні, економічні, пропагандистські.
Правові методи. Правове регулювання - це діяльність держави щодо встановлення формальних інститутів. Необхідний у цьому разі примус забезпечується розвитком громадської свідомості та силою державної влади.
Основними формами правового регулювання економіки в Україні є: Конституція та закони України; укази та розпорядження Президента України; постанови та інші акти Верховної Ради України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти центральних органів (міністерств, відомств); нормативні акти місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
У ринковій економіці закони виконують функцію довгострокового правового регулювання, інші правові акти мають короткостроковий характер і приймаються з метою врегулювання тих економічних процесів, які не відображені в законодавчих актах.
Ефективність правових методів залежить від адекватності системи законодавчих актів і кодексів стану економіки та їх дотримання суб’єктами правовідносин.
Адміністративні методиґрунтуються на силі державної влади і поділяються на заходи заборони, дозволу і примусу.
У країнах з розвинутою ринковою економікою сфера використання адміністративних методів обмежується, головним чином:
- охороною навколишнього середовища (екологічні норми, ліміти, штрафи, санкції),
- підтриманням мінімальних параметрів рівня життя населення (мінімальна зарплата, прожитковий мінімум, соціальні нормативи, соціальні стандарти),
- ліквідацією негативних наслідків ринкової конкуренції та
- боротьбою з тіньовим бізнесом.
Ознаки адміністративних методів:
· прямий вплив державного органу або посадових осіб на дії виконавців через встановлення їхніх обов’язків, норм поведінки та віддавання команд (наказів, розпоряджень);
· безальтернативний вибір способів розв’язування завдань, варіанта поведінки;
· обов’язковість виконання наказів, розпоряджень;
· відповідальність суб’єктів господарювання за ухиляння від виконання наказів.
Адміністративні методи реалізуються системою інструментів адміністративного регулювання і передбачають такі механізми, як квотування, лімітування, ліцензування, нормування, стандартизацію, державні замовлення тощо.
Економічні методи використовують з метою створення економічного середовища, яке спонукає суб’єктів ринку діяти в необхідному для суспільства напрямі та розв’язувати завдання соціально-економічного розвитку країни.
Система економічних методів включає методи фінансово-бюджетного, грошово-кредитного, цінового та валютного регулювання.
Фінансово-бюджетне регулювання (ФБР) передбачає використання системи оподаткування та управління видатками з метою встановлення рівноваги на ринку. Так, якщо необхідно активізувати ділову активність і стимулювати попит, ставки оподаткування знижують, збільшують видатки з бюджету, що зумовлює зростання доходів і пожвавлює підприємницьку діяльність, і навпаки. ФБР реалізується такою системою інструментів: державний бюджет і бюджети всіх рівнів; система податків, ставки оподаткування, регресивні та прогресивні ставки оподаткування, податкові преференції; державні видатки, дотації, субсидії, субвенції, допомоги; державні кредити і державні інвестиції; державні закупівлі.
Грошово-кредитне регулювання (ГКР) є основним методом впливу держави на механізми ринкової економіки в зарубіжних країнах і лежить в основі монетарної політики. Сутність ГКР полягає у здійсненні сукупності заходів, спрямованих на зміну обсягів грошової маси в обігу, кредитних ресурсів та емісії (тобто впливу на грошову пропозицію). ГКР реалізується такою системою основних інструментів, як облікова ставка, норми обов’язкових резервів, операції на відкритому ринку цінних паперів, грошова та кредитна емісія, валютний курс.
Цінове регулювання (державне регулювання цін) — є системою заходів впливу держави на ціни та ціноутворення з метою сприяння стабільному розвитку національної економіки, а також попередження розгортання інфляційних процесів. Передбачає використання системи цін і тарифів, формування правил та умов ціноутворення.
Валютне регулювання економіки є системою заходів, спрямованих на регламентацію валютних операцій, міжнародних розрахунків та порядку здійснення угод з валютними цінностями. Основними інструментами валютного регулювання є: дисконтні ставки центрального банку (дисконтна політика); валютна інтервенція і валютні обмеження; валютний курс грошової одиниці (девальвація або ревальвація); валютні резерви; платіжний баланс; міждержавні угоди про структурні зміни у валютній системі.
Пропагандистські методи. Пропагандистські (морально-етичні) методи - це звернення держави до гідності, честі й совісті людини (підприємця, найманого робітника, державного службовця тощо). Суть цих методів полягає в тому, щоб формувати та підтримувати в людей певні переконання, духовні цінності, моральні позиції, психологічні настанови щодо діяльності держави. Ефективність морально-етичних методів залежить від належної організації пропагандистських акцій та ступеня довіри людей до держави.
Вади держави -це її нездатність забезпечити ефективний вплив на розподіл обмежених ресурсів та невідповідність політики розподілу обмежених ресурсів поширеним у суспільстві уявленням про справедливість. Виділяють чотири групи факторів, які негативно впливають на обґрунтування та реалізацію державних управлінських рішень у сфері державного управління:
1. Обмеженість інформації.
2. Нездатність держави повністю контролювати реакцію контрагентів на її дії: втручання держави в економіку може спричиняти негативні побічні наслідки.
3. Недосконалість політичного процесу (лобіювання, політичні маніпуляції).
4. Обмеженість контролю над державним апаратом. Особливості становища й поведінки бюрократії здатні посилювати неефективність функціонування економіки, зокрема призводити до надмірного зростання управлінського апарату та невиправданого збільшення бюджетних витрат.