Можливості франчайзингу в умовах україни.

Тема: Франчайзингова діяльність. Франчайзинг в туризмі, готельній та ресторанній індустрії.

Сутність франчайзингу.

Основні форми франчайзингу.

Переваги і недоліки франчайзингу для продавця та покупця.

Можливості франчайзингу в умовах України.

1.Основою сучасних міжнародних економічних відносин є зовнішньоекономічна діяльність суб'єктів основної господарсько-підприємницької ланки – фірм, підприємств, корпорацій, об'єднань. Це пов'язано з функціональною роллю господарських організацій на світових ринках, де вони, створюючи попит і пропозицію, виступають невід'ємним елементом конкурентного середовища, визначають його цінові параметри і становлять більшу частину міжнародного обміну.

Загальною економічною основою розвитку спільного підприємництва є транснаціоналізація виробництва та обігу, глобалізація господарських процесів. За їхньою допомогою створюються необхідні економічні передумови, на ґрунті яких формуються соціально-економічні, організаційно-технічні та матеріально-речові елементи міжнародних структур, серед яких помітну роль починають відігравати спільні підприємства, вільні економічні зони, інші форми спільної діяльності держав, підприємств, корпорацій фірм.

Спільне підприємництво – це одна з форм реалізації суперечливого процесу інтернаціоналізації та транснаціоналізації виробництва й обігу. Об'єктивна потреба в ньому виникла порівняно давно. Стосовно України, то відсутність тривалий період в її економіці спільного підприємництва можна пояснити тим, що воно потрапило до розряду так званих пропущених економічних форм. Нині відбувається процес його відновлення, відтворення в нових умовах і реаліях розвитку економіки нашої держави. Питання розвитку франчайзингу в Україні є новим і актуальним, потребує вивчення та розроблення реальних пропозицій щодо вирішення перспектив розвитку в сучасних умовах України.

Одна з форм спільного підприємництва – ліцензування. Ліцензійні операції передбачають передачу права використовувати який-небудь винахід, технологію або ноу-хау, що належить ліцензіару, покупцеві ліцензій (ліцензіату) на певний строк при визначеній схемі винагороди.

Нині поширені дві основні форми ліцензійних операцій на міжнародному ринку – безпосередньо ліцензійні угоди і франчайзинг.

Ліцензія дає право ліцензіату виробляти і продавати товар із торговою маркою відомої фірми. Часто ліцензія контролює затрати на виробництво та маркетинг продукту і виявляється єдиним способом проникнення на ринок країни з жорсткою протекціоністською політикою.

Франчайзинг – це форма ліцензування, згідно з якою одна фірма (франчайзер) за визначену плату передає іншій (франчайзі) франшизу, тобто право на користування пакетом послуг.

Франчайзинг поєднує елементи ліцензійного договору та дистриб'юторської угоди, пов'язаної з винятковим правом реалізації товарів і послуг на договірній території.

Назва його походить від французького слова franchise, що означає пільгу, привілей.

Головна перевага, необхідна початківцю в бізнесі, – це можливість використовувати напрацьовані технології, які себе виправдали, відому і популярну торгову марку, навчатися та отримувати потрібні консультації.

Франчайзинг є дуже перспективною формою виходу на ринок. Поширені два типи франчайзингу: франчайзинг виробу і франчайзинг торгової назви компанії (наприклад, компанія "Coca-Cola" продає незалежним заводам безалкогольних напоїв свій особливий сироп разом із правом використання торгової марки і фірмової назви компанії) та бізнес-франчайзинг, коли пакет франчайзингу крім продукції і фірмової назви містить методи роботи і контролю над якістю.

Всі ці можливості можуть надати ті, хто вже має досвід, знання, володіє технологічними таємницями або ноу-хау, створив собі певний імідж у світі бізнесу і в споживачів. Це капітал зрілих підприємців, капітал нематеріальний, але досить цінний і високоефективний, якщо його правильно використовувати.

Досвідчений підприємець, застосовуючи систему ведення бізнесу, що має назву "франчайзинг", може виконувати роль франчайзера, тобто продавця власного досвіду. Ретельно спланована та обґрунтована програма франчайзингу, надалі професійно втілена в життя з урахуванням етичних принципів, дасть змогу франчайзеру значно розширити межі своїх можливостей, визначити позитивні напрямки діяльності, прогнозувати майбутні доходи, зміцнити позиції на ринку.

Яскравий приклад цього – франчайзингова система "МcDonald's". На початку 50-х pp. XX ст. це було невеличке, скромне кафе, розташоване поблизу м. Сан-Бернардіно в американському штаті Каліфорнія. Нині – це потужна транснаціональні корпорація, що використовує франчайзингову систему ведення бізнесу.

Франчайзеромможе бути виробник певних товарів чи послуг, оптовий або роздрібний торговець, а також особа, котра не є виробником чи торговцем, але володіє цінною комерційною інформацією або надає певний вид послуг.

Франчайзі – це особа, яка купує право на ведення бізнесу (франшизу) під іменем або торговою маркою франчайзера і таким чином створює перспективні підприємства.

До джерел отримання доходу франчайзера належать:

а) початкові франчайзингові збори. Нові франчайзі сплачують франчайзерам початкові збори для покриття витрат на розміщення торгової точки, навчання, виготовлення систем операційного контролю;

б) роялті. Встановлюється певний розмір роялті або комісійних для франчайзі, плата розраховується відповідно до загальної величини обсягу продажу франчайзі;

в) збір на рекламу. Франчайзер має займатися рекламною діяльністю для підвищення популярності своїх франчайзі. Кошти на рекламу збирають із франчайзі у вигляді рекламних зборів;

г) ліцензійний збір. Франчайзі платить за використання і представлення торгової марки оператора. Ліцензійний збір частіше сплачують промислові франчайзі, коли місцевий виробник отримує ліцензію на використання певного винаходу чи процесу;

д) адміністративний збір. В окремих випадках із франчайзі стягується плата за консультаційні послуги, які вони отримують від франчайзера (за допомогу в складанні звітів для керівництва, за навчання тощо);

е) продаж продукції. Деякі франчайзери виконують роль оптових покупців, коли постачають сировину і готову продукцію. Інколи франчайзингова компанія продає устаткування, потрібне фірмі-франчайзі;

є) плата за оренду і прокат. Франчайзер часто здає в оренду споруди, устаткування та апаратуру, що використовується в торгових точках. Таким чином, у деяких франчайзингових контрактах наявна умова, згідно з якою уточнюються випадки підвищення орендних платежів відповідно до зростання обсягу продажу франчайзі.

Основні варіанти організації франчайзингу. Поширенню кілька варіантів класичного франчайзингу. Найчасті­ше використовуються:

• субфранчайзинг (рис. 1, б);

• регіональний франчайзинг (рис. 1, в);

• франчайзинг, що розвивається (рис. 1, г).

рис. 1. Варіанти організації франчайзингової діяльності: а) класичний франчайзинг; б) субфранчайзинг; в) регіональний франчайзинг; г) франчайзинг, що розвивається

2. У міжнародній бізнес-практиці франчайзинг набуває різних форм відповідно до таких критеріїв:

1) профілю економічної діяльності;

2) рівня посередництва;

3) ступеня участі партнера у статутному капіталі.

Залежно від профілю економічної діяльності визначають:

а) виробничий (промисловий) франчайзинг. Договір у про­мисловому франчайзингу стосується виробництва товарів. Франчайзі, використовуючи ліцензію, має право виробляти товари під маркою франчайзера і за його підтримки. Отже, франчайзер має змогу просувати свої товари і марки без знач­них додаткових інвестицій. Він надає управлінські консульта­ції, технічну і комерційну підтримку, здійснює навчання пер­соналу, впроваджує ноу-хау, має право на використання торгової марки та інші права на інтелектуальну власність, ви­рішує проблеми, пов'язані з рекламою. Найвідомішими договорами промислового франчайзингу є договори, пов'язані з ви­робництвом товарів у таких фірмах, як "Campari", "Schweppes", "Coca-Cola", "Pepsi-Cola";

б) франчайзинг розподілу. В цьому разі франчайзер є або виробником, або оптовиком, який реалізує товари під своєю маркою через франчайзингову мережу. Обов'язки франчайзера полягають у наданні консультацій, підготовці персоналу, реалізації прав щодо використання марок товарів. Загальновідо­мі франшизи в цій галузі мають такі фірми: "Santal", "Veritas", “Unic”, "Yves Rocher", "Christiansens";

в) франчайзинг послуг. Франчайзинг у сфері послуг полягає в тому, що франчайзер, який керується специфічним методом або практикою надання послуг, зобов'язує франчайзі використовувати ці ж методи або практику в наданні таких же послуг. Найпоширенішими франчайзинговими мережами у сфері послуг є "McDonald's Pizza Hut", "Fast-Foods", "Hertz", "Avis", “Rent a car”, "Sheratton", "Hilton", "Holiday Inn".

Залежно від рівнів посередництва визначають:

1) прямий франчайзинг (традиційна форма франчайзингу), суть якого полягає в тому, що франчайзер співпрацює безпосередньо з усіма франчайзерами, які діють на різних територіях і належать до його мережі;

2) майстер-франчайзинг, особливість якого полягає в тому, що франчайзер укладає договір майстер-франчайзингу (базовий договір) з підфранчайзі на певній території, який також укладає договори з багатьма франчайзі на відповідній території.

За ступенем участі партнера у статутному капіталі визначають такі форми франчайзингу:

а) франчайзі як засновник. У класичному вигляді франчайзинг не допускає участі франчайзера у статутному капіталі. Отже, засновниками є фізичні або юридичні особи, які представляють франчайзі. Суть франчайзингу полягає саме в тому, що залучаються особи, котрі бажають і вміють управляти бізнесом, але планують мінімізувати ризик через співпрацю з досвідченим партнером;

б) спільне володіння. У практиці ведення бізнесу виникають такі умови, коли перевагу надають спільній участі партнерів у створенні підприємства-франчайзі. Наприклад, такими умовами можуть бути: недостатня кількість фінансових ресурсів у франчайзі, бажання франчайзера отримати додаткові важелі контролю тощо. Так, частка франчайзера у статутному капіталі становить менш ніж 50 %, оскільки повний контроль йому
надається згідно з договором франчайзингу.

Система франчайзингу – це приклад найвищого ступеня захисту від ринкового провалу. В умовах контрактів, які укладають сторони, визначено межі ринкового простору, встановлено графіки, введено обмеження, складено програми також прийнято зобов'язання, що дають змогу кінцевому споживачеві отримувати переваги від спільних дій фрачайзера і франчайзі. Франчайзингова система забезпечує рух важливої інформації про ринок між франчайзерами та франчайзі, завдяки чому переваги споживачів, а також мета здійснення покупок можуть швидше відображатися на плануванні виробництва і маркетинговій діяльності. Єдині процедури бухгалтерської звітності, а також спрощення доступу до інформації забезпечують можливість ефективнішого контролю. Крім цього, франчайзингова система стимулює інвестиції, надаючи патентним франчайзі допомогу в збуті продукції, обслуговуванні та управлінні, узгоджуючи ухвалення взаємозалежних інвестиційних рішень за рахунок перегрупування комерцій­них ризиків.

Проаналізуємо основні види франчайзингових систем.

1. Операційний франчайзинг. Його суть полягає в тому, що певний необмежений у своїх діях франчайзі керує роботою власного підприємства на умовах франчайзингової угоди і безпосередньо взаємодіє або з головною організацією, або з територіальною структурою, яка здійснює франчайзинг.

2. Територіальний франчайзинг полягає в привілеях, які дає франчайзингова система, що поширені на певній тери­торії; власник франшизи відповідає за створення і підготовку на певній території окремих франчайзі та отримує винагороду під продажу.

3. Мобільний франчайзинг. Особливість цього виду франчайзингу в тому, що фірма-франчайзі розповсюджує свій товар за допомогою власного пересувного транспортного засобу або орендованого у франчайзера.

4. Спільне володіння. Франчайзер і франчайзі здійснюють спільні інвестиції та розподіляють між собою отриманий прибуток.

5. Дистриб'юторство. Фірма-франчайзі отримує право власності на різні товари і продає їх субфранчайзі, який також працює за франчайзинговим договором. Такий дистриб'ютор має виняткове право на діяльність у певному географічному регіоні.

6. Обслуговування. Франчайзер описує різні моделі, які дають змогу франчайзі професійно надавати послуги, наприклад послуги агентів щодо працевлаштування.

7. Оренда. Франчайзер здає в оренду франчайзі землю, спо­руди й устаткування. Оренда – це один із пунктів укладеного договору.

8. Виробництво. Франчайзер має право на виробництво власного товару з використанням відповідних матеріалів і тех­нологій. Франчайзі розповсюджують товар, використовуючи при цьому методи, які застосовує франчайзер.

За субфранчайзингу (рис. 8.1, б) субфранчайзер освоює певну територію, забезпечуючи насамперед навчання франчайзі, вибирає приміщення тощо. Особливість субфранчайзингу полягає в тому, що франчайзі працює безпосередньо із субфранчайзером, сплачуючи йому роялті і рекламні внески.

Вибираючи регіональний франчайзинг (рис. 8.1, в), франчайзер має за мету здійснювати певний вид діяльності у визначеному географічному районі. У цьому разі він отримує підтримку головного франчайзі, який володіє правом не тільки вибирати нових франчайзі в будь-якому географічному районі, а й забезпечувати їхнє початкове навчання та інші послуги, що надає франчайзер. Головний франчайзі бере участь у розподілі платежів, а часто і внесків у регіональний фонд. Він користується всіма благами, які надає франчайзинг. Для цього франчайзі сплачує ліцензійні внески, а також внески на рекламу безпосередньо франчайзеру. Франчайзі залежить від його довготермінової підтримки. Обмежені ресурси, управлінські та фінансові можливості субфранчайзера відображаються на франчайзі.

У договорі щодо розвитку територій (рис. 8.1, г) франчайзер передає виключні права на розвиток певного географічного району групі інвесторів, які або навчають власних франчайзерів, або визначають потенційних франчайзі.

Кожен із вищезазначених варіантів організації франчайзингової діяльності передбачає передання франчайзингового пакета – комплексу прав і обов'язків, які продає франчайзер.

Пакет франчайзингу містить:

а) повну концепцію бізнесу, її характеристику і детальне пояснення;

б) торгову марку, логотипи, патенти;

в) виняткове право на ведення операції на певній території;

г) зразки дизайну для оформлення приміщень, транспорту, а також зразки одягу персоналу;

д) систему обліку та звітності;

е) рекламну, маркетингову і РR-підтримку;

є) систему підготовки і навчання кадрів, консультаційні послуги для відкриття бізнесу;

ж) гарантію підтримки і консультування після відкриття біз­несу;

з) докладний контракт.

Для придбання цього пакета майбутній франчайзі здійснює початковий платіжза франшизу і надалі продовжує вносити платежі за користування франшизою або роялті.

3. Проаналізуємо переваги франчайзингу як системи ведення бізнесу. Орієнтація франчайзингу на успіх для його учасни­ків – це те, що відрізняє його від інших концепцій бізнесу. Відмінною ознакою франшизи є не продукти чи послуга самі собою, а якість усієї франчайзингової системи, котра дає змогу здійснювати успішний бізнес, якщо навіть він незначних роз­мірів, і сприяє його розвитку.

Використовуючи франчайзинг, франчайзер намагається отримати вигоди від швидкого розширення обсягів свого бізнесу. Щоб забезпечити успіх франчайзингової системи, важливо на­дати франчайзі стандартизовану систему звітності і дозволити виконання ділових операцій, а також зберегти контроль над оформленням торгової точки, місцем надання послуг, устаткуванням і поставками.

Франчайзинг поєднує переваги, характерні для малих підприємств, з одного боку, і великих компаній – з іншого. Голо­вна перевага франчайзингу полягає в тому, що він пов'язаний із меншою кількістю ризиків, ніж відкриття нового підприємства. Проаналізувавши всі "за" і "проти" франчайзингу як з погляду франчайзера, так і з погляду покупця франшизи, можна зрозуміти, що загалом ведення справ, як у кожному бізнесі, пов’язане з різними видами ризиків. Здебільшого ризики залежать від типу стосунків, які виникають між франчайзером і франчайзі, оскільки франчайзинг – це складна форма партнерства, що дає змогу встановити складні взаємовідносини між сторонами-учасниками.

Визначимо переваги і недоліки франчайзингу для франчай­зера.

Головна перевага франчайзингу для франчайзера, як уже зазначалось, є можливість значного розширення збуту своєї продукції чи послуг без залучення додаткових фінансових ресурсів.

Із розвитком франчайзингової мережі франчайзер може отримати основні доходи від франчайзингових платежів, а не від ведення підприємницької діяльності, на базі якої сформувалась франшиза. Підприємство франчайзера може трансформуватись у висококомпактне, тобто складатися з висококваліфікованих менеджерів і їхніх помічників, які регулюють конкретні напрямки франчайзингової підприємницької діяльності. Оптимізація масштабів підприємництва франчайзера дає йому змогу швидко розвиватися як на національному, так і на міжнародному рівнях, уникаючи ризиків від здійснення капіталовкладень.

Франчайзер-виробник може збувати вироблені ним товари через оптових або роздрібних франчайзі. Широка франчайзин­гова мережа дає змогу франчайзеру не тільки збувати свої товари, а й здійснювати їхній гарантійний ремонт. Це все сприятиме діловій репутації виробника, з одного боку, і дасть змогу поліпшити обслуговування споживачів, з другого.

Головну небезпеку для франчайзера становлять взаємовідносини з франчайзі. Останній може прагнути до незалежності від франчайзера: підприємство франчайзі успішно функціонує, бізнес рентабельний, він вивчив ринок і свого споживача. Навіщо платити франчайзингові збори франчайзеров? Таким чином, саме від уміння франчайзера вести переговори залежить врегулювання подібних проблем або їх попередження.

Основні завдання франчайзера полягають у забезпеченні єдиних стандартів продажу товарів чи наданні послуг по всій франчайзинговій мережі. Незначні відхилення з боку франчайзі можуть призвести до негативних наслідків для всієї збутової мережі. Менеджери франчайзера мусять негайно виправити допущені неточності, працюючи в цьому напрямку з франчайзі, та не допускати подібних відхилень у майбутньому. Менеджери мають знати, що франчайзі – незалежний підприємець, тому стосунки з ним потрібно будувати як із рівноправним партнером.

З огляду на те, що взаємовідносини між франчайзером і франчайзі можуть припинитися, франчайзер стикається з реальною небезпекою розголошення власного ноу-хау.

Процес постійного навчання франчайзера дає йому змогу після закінчення строку франчайзингового договору стати конкурентом франчайзі. Таким чином, франчайзі мусить коригувати правовідносини з франчайзером, оскільки його прибуток у майбутньому залежить саме від нього.

Проаналізуємо переваги та недоліки франчайзингу для франчайзі.

Однією з головних переваг франчайзингу для франчайзі є можливість значного зниження рівня ризику щодо збитковості або неплатоспроможності раніше, ніж він матиме змогу впевнено здійснювати і розвивати свою підприємницьку діяльність.

Зменшити ризик щодо збитковості можна шляхом використання випробуваних і зарекомендованих методів ведення підприємницької діяльності.

Приєднавшись до франчайзингової мережі, франчайзі має велику перевагу від отримання різних послуг, які надає франчайзер, зокрема, постійне консультування, проведення аналізу продажу тощо. Досвідчений франчайзер помітить виникнення фінансових проблем, надасть франчайзі рекомендації стосовно подолання труднощів і попередження виникнення подібних проблем у майбутньому.

Купуючи франшизу, франчайзі вступає в довгострокові правовідносини з франчайзером і покладається на нього у веденні бізнесу. Франчайзі не має права здійснювати бізнес-
діяльність по-своєму, він мусить строго дотримуватися стандартів франчайзингової системи. Проте придбання франшизи дає змогу значно зменшити звичайні ризики підприємця-початківця, головним ризиком якого є прийняття рішення: правильно чи неправильно вибрана франшиза. На правильність вибору франчайзі впливають кількість і характер інформації, що він може отримати. Оцінюючи важливість такого фактору, у деяких країнах державне регулювання франчайзингової діяльності зводиться до зобов'язання франчайзера подавати якнайбільше даних про франшизу.

Слід зазначити, що потенційними ризиками франчайзі стосовно франшизи можуть бути:

а) недостатнє апробування франшизи;

б) недобросовісність франчайзера при наданні допомоги франчайзі;

в) об'єктивні можливості франчайзера здійснювати певну підприємницьку діяльність.

Переваги франчайзингу для продавця і покупця подано в табл. 1.

Таблиця 1