Структура і можливості рятувальної команди об'єкта
До складу рятувальної команди об'єкта входить 108 чоловік особового складу:
- командир рятувальної команди;
- заступник командира;
- ланка зв'язку й розвідки (6 людей);
- дві рятувальні групи (по 25 людей у кожній). Кожна рятувальна група складається із трьох рятувальних ланок по 8 людей;
- санітарна дружина (24 людей): командир, помічник, зв'язківець, водій й 5 санітарних ланок по 4 чоловік;
- група механізації й аварійно-технічних робіт (26 людей), що у свою чергу розбита на 4 ланки:
- ланка механізації (7 людей),
- електротехнічна ланка (6 людей),
- ланка газових мереж (6 людей),
- ланка водопровідно-каналізаційних мереж.
Орієнтовні можливості рятувальної команди за 10 годин роботи:
- обладнання проїздів по завалі шириною 3…3,5 метри – до 1 км;
- або відкопування й розкриття сховищ – до 3…4 шт.;
- або витягнення потерпілих з-під завалів і надання їм першої медичної допомоги – до 500 чоловік;
- або відключення 5…10 ділянок зруйнованих мереж;
- або обладнання в 10 колодязях пробок або заглушок;
- або обладнання до 100 метрів обвідних ліній на водопровідно-каналізаційних і газових мережах.
Рятувальна команда може додатково бути посилена ланкою знезаражування (6 людей) і відділенням пожежегасіння (5 людей).
Можливості ланки знезаражування (дві поливальних машини з екіпажем):
- дегазація проїздів із твердим покриттям шириною до 6 метрів – до 12 км;
- дегазація місцевості поливанням суспензією хлорного вапна – до 20000м2;
- дезактивація транспорту струменем води – до 100 одиниць.
Можливості відділення пожежегасіння (пожежна машина з екіпажем):
- локалізація пожежі при однобічному фронті вогню 50 метрів.
Життєзабезпечення населення при ЧС
Організація життєзабезпечення населення в екстремальних умовах забезпечується комплексом заходів, спрямованих на створення й підтримку нормальних умов життя, працездатності людей, їхнього здоров'я.
Ці заходи включають:
- керування діяльністю робітників та службовців, усього населення при загрозі й виникненні ЧС;
- захист населення й територій від наслідків аварій, катастроф, стихійних лих;
- забезпечення населення питною водою, продуктами й предметами першої необхідності;
- захист продуктів, фуражу, водних джерел від радіаційного, хімічного та бактеріологічного зараження (забруднення);
- забезпечення житлом і роботою;
- комунально-побутове обслуговування;
- медичне обслуговування;
- навчання населення способам захисту й діям в умовах НС;
- розробка й своєчасне введення режимів діяльності в умовах НС;
- санітарну обробку;
- знезаражування території, споруджень, транспорту, устаткування, сировини, матеріалів і готової продукції;
- підготовку сил і засобів і ведення РіІНР у районах стихійного лиха й осередках ураження;
- забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки, порядку поводження в умовах НС;
- морально-психологічну підготовку й заходи щодо підтримки психологічної стійкості людей в екстремальних умовах;
- заходи щодо запобігання несприятливих екологічних наслідків НС.
ПІДВИЩЕННЯ СТІЙКОСТІ РОБОТИ ОБ’ЄКТА
ГОСПОДАРЮВАННЯ
Зміст теми
Стійкість роботи об’єкта в надзвичайних ситуаціях, основні фактори, які впливають на стійку роботу об’єкта.
Методика оцінки стійкості об’єкта до уражаючих факторів стихійних лих, виробничих аварій, пожеж і застосування зброї.
Оцінка стійкості роботи об’єкта залежно від особливостей розміщення і діяльності.
Основні напрями і необхідні заходи підвищення стійкості роботи об’єктів.
Методика розрахунку можливих економічних та матеріальних втрат, що можуть бути завдані НС.
Методика розробки комплексу запобіжних економічних, організаційних, інженерно-технічних, спеціальних та інших заходів для забезпечення роботи галузей, підрозділів об’єкта з урахуванням ризику виникнення джерел небезпек НС, відповідно до профілю діяльності об’єкта.