Постанова Кабінету Міністрів України ”Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення на ринку споживчих товарів”.

4. Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України ”Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами”.

Види документів, що регулюють взаємовідносини сторін у процесі закупівельної діяльності:

- Договори на закупівлю сільськогосподарської продукції.

- Протокол узгодження цін на продукцію.

- Державні стандарти (технічні умови) України.

- Сертифікати якості.

- Сертифікати відповідності - для продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації.

- Сертифікати про наявність нітратів, отрутохімікатів і радіонуклідів.

- Ветеринарні дозволи для сировини тваринницького походження, меду тощо, видані відповідними службами.

Закупівля сільськогосподарської продукції та сировини - це орга­нізоване придбання державою, кооперативними організаціями різних продуктів і сировини безпосередньо у їх виробників для задоволення потреб економіки в цілому і населення зокрема.

Сільськогосподарська продукція - це продукція, що виробляється сільськогосподарськими підприємствами та не пройшла первинну чи промислову переробку - худоба, птиця, кролі, нутрії, молоко, яйця, зерно, бобові, насіння олійних культур, картопля, овочі та фрукти у свіжому вигляді, ягоди, баштанні культури, дикорослі плоди, горіхи тощо.

Тваринна сировина - шкури великі, дрібні, свинячі, вовна, хутровина, хутро сировина тощо.

Вторинна сировина - брухт чорних і кольорових металів, макулатура, вторинні текстильні матеріали, гума, склобій, вторинні полімерні матеріали, кістки тощо.

Продукти переробки - це продукти, що пройшли первинну чи промислову переробку (м’ясопродукти, молокопродукти, олія, цукор, борошно, крупи, крохмаль, а також овочі і фрукти первинної та промислової переробки).

Закупівлі сільськогосподарської продукції здійснюються від виробників такими способами: за готівку, на умовах консигнації, у порядку зустрічного про­дажу (товарообміну) через пункти, магазини й торговель­ну мережу системи Укркооп­спілки.

Підприємства споживчої кооперації здійснюють закупівлю сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки з метою задоволення потреб кооперативної торгівлі, закладів ресторанного господарства, переробної про­мисловості, а також для задоволення державних потреб (поставки бюджетним організаціям та установам) згідно з укладеними договорами.

За договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції зобов’язується передати заготівельному або переробному підприємству чи організації вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов’язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти і оплатити її.

У договорах контрактації повинні передбачатися:

- види продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції шкідливих речовин;

- кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника;

- ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції;

- обов’язки контрактанта щодо подання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства;

- взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору;

- інші умови, передбачені Типовим договором контрактації сільськогосподарської продукції, затвердженим у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виробник повинен не пізніш як за п’ятнадцять днів до початку заготівлі продукції повідомити контрактанта про кількість і строки здачі сільськогосподарської продукції, що пропонується до продажу, та погодити календарний графік її здачі.

Контрактант зобов’язаний прийняти від виробника всю пред’явлену ним продукцію на умовах, передбачених у договорі. Нестандартну продукцію, яка швидко псується, придатну для використання у свіжому або переробленому вигляді, та стандартну продукцію, яка швидко псується, що здається понад обсяги, передбачені договором, контрактант приймає за цінами і на умовах, що погоджені сторонами.

У договорі контрактації можуть передбачатися обсяги сільськогосподарської продукції, приймання якої контрактант здійснює безпосередньо у виробника, та продукції, яка доставляється безпосередньо виробником торговельним підприємствам. Решта продукції приймається контрактантом на визначених договором приймальних пунктах, розташованих у межах адміністративного району за місцезнаходженням виробника.

Забезпечення виробників тарою та необхідними матеріалами для пакування продукції здійснюється у кількості, порядку та строки, передбачені договором.

Інші особливості виконання договорів контрактації встановлюються Положенням про контрактацію сільськогосподарської продукції, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

За не здачу сільськогосподарської продукції у строки, передбачені договором контрактації, виробник сплачує контрактанту неустойку в розмірі, встановленому договором, якщо інший розмір не передбачений законом.

За невиконання зобов'язання щодо приймання сільськогосподарської продукції безпосередньо у виробника, а також у разі відмови від приймання продукції, пред’явленої виробником у строки і в порядку, що погоджені сторонами, контрактант сплачує виробнику штраф у розмірі п’яти відсотків вартості неприйнятої продукції, враховуючи надбавки і знижки, а також відшкодовує завдані виробникові збитки, а щодо продукції, яка швидко псується, - повну її вартість.

У разі якщо продукцію не було своєчасно підготовлено до здавання-приймання і про це не було попереджено контрактанта, виробник відшкодовує контрактанту завдані цим збитки.

Питання 2. Організація переробки сільськогосподарських продуктів і сировини.

Розвитку заготівельно-переробної діяльності сприяє наявність роз­ви­не­ної техніко-технологічної бази заготівель та зберігання сільсько­гос­по­дар­ської продукції, що дозволяє здійснювати тривале зберігання та первинну пере­робку продукції для забезпечення потреб ринку у міжсезонний період, ефек­тивно використовувати земельно-майнові комплекси.

У процесі своєї діяльності заготівельно-переробне підприємство повинно визначити:

- номенклатуру й обсяг закупівель сільськогосподарських продуктів і сировини;

- ринок збуту закупленої продукції - регіональний, внутрішній, зов­нішній;

- шляхи використання наявних матеріальних, трудових і фінансових ресурсів підприємства;

- кінцеві результати, яких необхідно досягти для забезпечення фінан­сової стабільності, конкурентоспроможності.

Створення ринку сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки є важливою складовою аграрної політики в Україні та в системі споживчої кооперації на сучасному етапі. На вирішення цих питань спрямований Указ Президента України ”Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку”.

Поліпшення забезпечення населення продовольчими товарами можливе завдяки кращому використанню вирощуваної продукції, скороченню її втрат, збільшенню обсягів виробництва у громадському секторі й індивідуальними виробниками, а також розширенню переробки свіжих ягід, плодів, овочів, продукції тваринництва у місцях її виробництва та вирощування.

В умовах переходу різних регіонів України до ринку особливо важливим є самозабезпечення населення продуктами, які воно виробляє. Переробні галузі, які функціонують безпосередньо у господарствах, при економічно обґрунтованому їх розміщенні повинні певною мірою сприяти вирішенню продовольчої проблеми і досягненню соціальної рівності сільських і міських трудівників у забезпеченні їх продовольчими промисловими товарами. Переробка частини або всієї сільськогосподарської продукції на місці її виробництва має і певну економічну доцільність: суттєво зменшуються втрати виробленої продукції, знижуються витрати на її транспортування від місць виробництва, а отже, зростають прибутки господарств. Є різні форми поєднання виробництва сільськогосподарської сировини з її переробкою.

Переробні виробництва, які нині функціонують у господарствах України, можна поділити на групи за такими класифікаційними ознаками:

1. За характером сировини, яку переробляють, - на переробні і добувні. До перших належать виробництва з переробки сировини рослинного і тваринного походження (плодоовочеконсервне, олійне, борошномельне, круп’яне, картоплепродуктове, виноробне, м’ясо та молокопереробне тощо), до других - виробництво мінеральних вод і рибне господарство.

2. За призначенням готової продукції - на підприємства групи "А", які частину своєї продукції направляють іншим галузям як сировину (олійне, крохмальне, борошномельне тощо), і групи "Б" - ті, що направляють продукцію (у тому числі і групи "А") для безпосереднього споживання населенням (переробка м’яса, молока, овочів, плодів, винограду, картоплі, олійних, зернових, круп'яних культур).

3. За періодом роботи протягом року - на виробництва сезонної дії, що переробляють сировину, яка надходить сезонно (овочі, плоди, виноград, картопля) і цілорічної дії (борошномельно-круп’яні, олійні, вторинне виноробство, хлібопекарне та ін.).

4. За тривалістю роботи протягом доби - виробництва безперервної дії (олійне, хлібопекарне), решта - інші галузі, які не потребують безперебійності технологічного процесу.

5. За способом одержання готової продукції розрізняють підприємства, які: 1) вилучають цінні речовини з вихідної сировини (олійне, виноробне, борошномельне, крохмальне тощо); 2) видаляють вологу із сировини і підвищують концентрацію харчових речовин у продукті (сушіння овочів і плодів, виготовлення томато- і картоплепродуктів тощо); 3) виробляють готову продукцію з різних компонентів (хлібопекарне, пивобезалкогольне та ін.); 4) виробляють продукцію з напівфабрикатів первинного виробництва (вторинне виноробство).

6. За рівнем механізації і автоматизації виробничих процесів підприємства поділяють на: 1) механізовані, де механізовано процеси основного виробництва; 2) комплексно механізовані, на яких повністю механізовані процеси основного і допоміжних виробництв; 3) автоматизовані, де процеси основного виробництва автоматизовані, допоміжного - механізовані; 4) комплексно автоматизовані, де процеси основного і допоміжного виробництва автоматизовані.

Перелічені ознаки зумовлюють специфіку організації переробних виробництв, характер організації праці на них. Вдосконалення досконалої технології, зниження втрат і зменшення відходів, підвищення якості продукції є резервами нарощування обсягів виробництва та здешевлення продуктів.

Питання 3. Виробнича діяльність споживчої кооперації (споживчого товариства).

Промислова діяльність зародилася разом із споживчою кооперацією на базі дрібного виробництва ремісників та кустарів. Упродовж десятиліть в примітивних пристосованих приміщеннях вироблялися хліб, продукти первинної переробки овочів, фруктів, м’ясопродукти, і надзвичайно широкий асортимент товарів широкого вжитку. Потужний розвиток цієї сфери діяльності Укоопспілки розпочався в кінці 60-х років минулого століття з будівництва на промисловій основі хлібопекарських підприємств з кондитерськими цехами, консервних заводів, цехів з переробки м’яса, розливу безалкогольних напоїв. В наступні роки створювалися нові виробництва: макаронне, харчової рибної продукції, інших продовольчих і непродовольчих товарів народного споживання. Початок XXI століття ознаменувався новим етапом в розвитку кооперативної промисловості - технічним переоснащенням і модернізацією діючої матеріально-технічної бази підприємств.

В теперішній час виробничу галузь Укоопспілки представляють 265 підприємств і цехів:

- 117 з них випускають близько 50 тис. тонн хліба і хлібобулочних виробів (хліб формовий і подовий з пшеничного і житнього борошна різних ґатунків, включаючи змішаної валки, вироби булочні дрібно штучні і вагою до 500г, у т.ч. здобні, пироги, калачі, короваї тощо);

- структурними підрозділами хлібопекарських підприємств є 75 цехів з виробництва 3,5 тис. тонн кондитерських борошняних виробів та 16 цехів з виробництва 2 тис. тонн макаронних виробів;

- 40 спеціалізуються на виробництві 3 тис.тонн ковбасних та інших м’ясопродуктів (ковбаси варені, сосиски, сардельки, напівкопчені, варено-копчені, копченості);

- 63 бойні виробляють більше 4 тис.тонн м’яса та субпродуктів;

- 30 виробляють 1 тис.тонн харчової рибної продукції (риба солона, оселедці солоні, риба копчена, пресерви);

- 10 консервних заводів і цехів забезпечують випуск близько 5 тис.тонн консервів (продукти перероблення овочів: консерви з томатів, соуси і кетчупи, консерви овочеві закусочні, салати, консерви овочеві натуральні, маринади овочеві, консерви обідні, соки, напої; продукти перероблення м’яса: консерви м’ясні, з м’яса птиці, м’ясорослинні, продукти перероблення фруктів: консерви фруктові натуральні, компоти плодово-ягідні, консерви фруктові концентровані, соки фруктові, плоди і ягоди протерті або подрібнені, маринади фруктові).

- 19 розливають 745 тис.дал безалкогольних напоїв і 854 тис.дал мінеральних вод;

- 49 виробляють інші продовольчі (м’ясо, висівки, крупи, олія, оцет, згущене молоко, сир, казеїн, масло, насіння смажене соняшникове) і непродовольчі товари (столярні, швейні, залізобетонні вироби, металоконструкції, пиломатеріали, тротуарна плитка, вікна, двері, склопакети, бетон, тара, ПЕТ-пляшки, цегла тощо).

Запитання для самоперевірки

1. Які є форми закупівель сільськогосподарської продукції?

2. Які основні розділи мають бути обумовлені в договорах контрактації?

3. Який документ укладається на закупівлю сільськогосподарської продукції?

4. Хто є основним заготівником у споживчій кооперації?

5. Які функції виконують обласні управління з аграрної політики?

6. Який основний керівний орган, що відповідає за заготівлю сільськогосподарської продукції?

7. Які є активні форми закупівель сільськогосподарської продукції?

8. Назвіть функції підприємств другого рівня.

9. Які функції покладено на приймально-здавальні пункти?

10. Яка мета встановлення прямих господарських зв’язків?

11. Що є основною формою взаємовідносин із громадянами?

12. Які види переробки продукції мають місце в системі споживчої кооперації?

13. Яку роль відіграють заготівельні організації в переробці продукції?

14. Ким проводиться приймання продукції на переробних підприємствах?

15. Яку роль виконує кооперативна промисловість у розвитку економічного потенціалу країни?

16. Яке значення має виробнича діяльність для функціонування споживчого товариства?

17 Які чинники впливають на галузеву структуру виробництва спожив­чого товариства?

18. Які напрями вдосконалення промислового виробництва в місцевому споживчому товаристві?

Тема 5.4. Сфера послуг

План

1. Класифікація послуг, що надаються населенню у спожив­чій кооперації.

2. Організація побутового обслуговування населення у спо­живчій кооперації. Різновиди побутових послуг, їх організація.

3. Основні напрями розвитку споживчої кооперації у сфері послуг.

Питання 1. Класифікація послуг, що надаються населенню у спожив­чій кооперації.

Послуга - це дія, вигода або задоволення, що забезпе­чує матеріальні або духовні потреби індивідуальних і колективних споживачів.

Із метою пізнання, аналізу узагальнення відмінних ознак кожного виду послуг вдаються до їх класифікації, що є важливою умовою ефективного управління процесом їх створення і надання. Класифікація спонукає працівників сфери послуг до пошуку нових її видів.

Критерії класифікації послуг:

а) специфіка поняття «послуга»:

- товар як об’єкт комерційної діяльності (платні послуги);

- дія, спрямована на те, щоб принести користь споживачу (безоплатні послуги);

б) місце послуги у суспільному виробництві:

- послуги, скеровані на виробниче споживання (транспортне перевезення вантажів, інжиніринг та ін.);

- послуги, скеровані на особисте споживання (туризм, готельний сервіс та ін.)

в) роль у суспільстві та в інфраструктурі економіки :

- послуги, які задовольняють споживчі потреби населення (побутові послуги, послуги охорони здоров’я та ін.);

- послуги, які мають інфраструктурний характер (фінансові, торгово-посередницькі, франчайзинг та ін.)

г) капіталомісткість продукування послуг:

- індивідуальні послуги (індивідуальне пошиття одягу, взуття)

- масові послуги (послуги зв’язку, послуги ресторанного господарства, зв’язку та ін.):

д) матеріаломісткість послуг:

- матеріальні послуги, які здебільшого мають речовинний характер (інженерно-технічні, житлово-комунальні та ін.);

- нематеріальні послуги, які характеризуються виконанням інтелектуальних дій (інформаційно-консультаційні послуги, послуги освіти та ін.);

е) характер витрат праці:

- потребують праці висококваліфікованих фахівців (експертні послуги, послуги науки та ін. )

- не потребують праці висококваліфікованих фахівців (послуги пралень, хімічна чистка, фарбування та ін.);

є) комплексність надання послуг:

- комплексні, тобто набір групи послуг (торговельні, побутові послуги та ін.);

- основні, тобто конкретні види послуг (стоматологічні послуги, продаж білетів та ін.);

- супутні, які доповнюють набір основних послуг (доставка товарів за вказаною адресою покупця в процесі роздрібного продажу товарів);

- допоміжні, які сприяють сервісному виконанню основної і супутньої послуги (дегустація продовольчих товарів у магазині, дегустація продукції на виставках-продажах);

ж) зв’язок із процесом виробництва:

- послуги, які є продовженням процесу виробництва (ремонт і будівництво житла, ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів та ін.);

- послуги, які забезпечують нормальне функціонування процесу виробництва і реалізації продукції (транспортно-експедиційні, торговельні, страхові послуги та ін.);

- послуги, не пов’язані з процесом виробництва (послуги у сфері культури, санаторно-курортні послуги та ін.);

з) призначення послуг:

- виробничі послуги (лізинг, інжиніринг, технічне обслуговування обладнання й устаткування та ін.);

- розподільчі послуги (транспортні , торговельні, послуги зв’язку та ін.);

- професійні послуги (банківські, фінансові, страхові послуги, консалтинг та ін.);

- споживчі або масові (послуги пов’язані з дозвіллям, домашнім господарством та ін.);

- суспільні послуги (телебачення, радіо, освіта культура та ін.);

и) соціальний статус клієнтури:

- послуги, адресовані малозахищеним верствам населення (послуги дошкільного виховання, прокатних пунктів та ін.);

- послуги, скеровані на працююче населення (побутові, соціально-культурні послуги та ін.);

- елітні види послуг (послуги грального бізнесу, екзотичний і розважальний міжнародний туризм та ін.)

і) рівень комерціалізації послуг:

- платні послуги;

- безоплатні послуги.

ї) періодичність надання:

- періодичні послуги (туризм, оздоровчі та ін.);

- постійні послуги (водо- ,електропостачання та ін.).

Питання 2. Організація побутового обслуговування населення у спо­живчій кооперації. Різновиди побутових послуг, їх організація.

Особливе місце у структурі господарювання займає підприємництво у сфері побутових послуг. У всьому світі, в т.ч. і в Україні, постійно розширюють обсяги побутового обслуговування населення - організаційної діяльності суб’єктів бізнесу, пов’язаної з наданням побутових послуг. Основним товаром у сфері побутового обслуговування є побутова послуга.

Побутова послуга - особлива споживча якість, яка задовольняє конкретну побутову потребу індивіда, групи та ін.

Діяльність з надання побутових послуг регулюється:

Законами України :

”Про захист прав споживачів”;

”"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”;

”Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”;

іншими правовими актами, нормативними документами а також ”Правилами побутового обслуговування населення”.

Особливості побутового обслуговування:

• виконавці здійснюють побутове обслуговування населення після їх державної реєстрації як суб’єктів підприємницької діяльності;

• побутові послуги надаються замовникам згідно з угодами: договір, розрахунковий документ встановленої форми;

• права, обов’язки, відповідальність виконавця і замовника, діють з моменту укладення угоди про надання побутової послуги;

• замовлення на послуги приймаються як у приміщенні виконавця, так і поза його межами з обов’язковим оформленням угоди;

• термін виконання замовлення встановлюється за погодженням сторін;

• розрахунковими документами, що засвідчують факт надання послуги, можуть бути: касовий чек, розрахункова квитанція, квитанція;

• підставою для одержання замовлення (послуги) є пред’явлений касовий (товарний) чек, договір, квитанція чи квиток.

Виконавець зобов’язаний забезпечити:

• надання послуг відповідно до вимог Правил побутового обслуговування населення, інших нормативно-правових актів та умов угоди;

• виконання гарантійних зобов’язань щодо виготовлених виробів і відремонтованих ним речей;

• дотримання термінів виконання замовлення;

• належний рівень культури обслуговування;

• надання замовникові повної, доступної та достовірної інформації про послуги;

• прийнятих від замовника для надання послуги речей та матеріалів, а також використання їх за призначенням;

• відшкодування збитків, заподіяних замовнику невиконанням або неналежним виконанням умов угоди, а також у разі втрати, псування чи пошкодження із своєї вини речей та матеріалів, прийнятих від замовника для надання послуг, у розмірах, передбачених угодою;

• дотримання встановленого режиму роботи;

• виплату замовникові у разі порушення умов угоди неустойки (пені), якщо це передбачено умовами угоди. Виплата неустойки (пені) не звільняє виконавця від виконання замовлення;

• повернення замовникові невикористаних матеріалів, наданих замовником, а також, за його бажанням, усіх замінених за плату деталей та комплектуючих виробів;

• попередження замовника про недоброякісність або непридатність матеріалів, наданих замовником, а також про інші незалежні від виконавця обставини, що можуть погіршувати споживчі властивості замовлення.

Замовник має право:

• на повну, доступну та достовірну інформацію про послуги і виконавця;

• на безпеку послуг для його життя, здоров’я, майна та навколишнього природного середовища;

• на перевірку якості наданої йому послуги.

У разі невиконання або неналежного виконання виконавцем умов угоди замовник користується правами, наданими законодавством.

Контроль за дотриманням цих Правил здійснюється місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Держстандартом і його територіальними органами, іншими органами виконавчої влади у межах наданих їм повноважень.

Усі спірні питання між виконавцем та замовником вирішуються у визначеному законодавством порядку.

Одні побутові послуги відносять до сфери матеріального (ремонтні роботи), інші - до нематеріального виробництва.

Побутові послуги класифікують за такими ознаками:

1) за видами робіт:

- ремонт та індивідуальне пошиття взуття;

- ремонт та індивідуальне пошиття одягу;

- індивідуальне пошиття і в’язання трикотажних виробів;

- ремонт аудіо-, телевізійної апаратури, побутових машин і приладів;

- ремонт і виготовлення металовиробів;

- ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів;

- ремонт і виготовлення меблів;

- хімічне чищення і фарбування;

- послуги пралень;

- ремонт і будівництво житла;

- послуги фотолабораторій;

- послуги перукарень;

- послуги, пов’язані з доглядом за тілом;

- послуги прокатних пунктів;

- перевезення вантажів для населення; ритуальні послуги тощо;

2) за належністю суб’єктів бізнесу у сфері послуг до галузей народного господарства:

- ті, що надаються силами працівників підприємств побутового обслуговування (послуги прокатних пунктів, перукарень, пралень тощо);

- ті, що надаються із залученням працівників інших галузей народного господарства (транспортних організацій, банків та ін.);

3) за ступенем значущості у технології надання (реалізації):

- ув’язані побутові послуги - послуги, які безпосередньо стосуються діяльності підприємства побутового обслуговування. До цієї групи належать використання приміщень для надання (реалізації) послуг, їх виробнича та пропускна здатність, перелік побутових послуг, півень сервісного обслуговування, інформація про побутові послуги, режим роботи підприємства побутового обслуговування;

- частково ув’язані побутові послуги - послуги, безпосередньо не пов’язані з наданням основної побутової послуги. Споживач може скористатись ними переважно за додаткову плату або відмовитись від них. Такими послугами можуть бути спеціальна упаковка відремонтованих побутових приладів, комп’ютерний підбір форми зачіски під час отримання послуг перукарень тощо;

- основні побутові послуги - послуги, які споживач замовляє та купує на підприємстві побутового обслуговування відповідно до усної або письмової угоди (ремонт та індивідуальне пошиття взуття, ремонт та індивідуальне пошиття одягу, індивідуальне пошиття і в’язання трикотажних виробів);

- вільні побутові послуги - безпосередньо не пов’язані з купівлею-продажем їх основного виду;

4) за соціально-економічними ознаками:

- послуги, що економлять витрати праці та часу ( наприклад, доставка відремонтованих побутових машин за вказаною адресою, послуги пралень);

- послуги, що економлять грошові засоби споживачів (зокрема, ремонт взуття; ремонт швейних, хутрових і трикотажних виробів);

- послуги, що впливають на економічні показники підприємства побутового обслуговування (наприклад, індивідуальне пошиття взуття та одягу);

5) за речовим змістом:

- матеріальні ( ремонт і будівництво житла, ремонт виробів);

- нематеріальні ( консультації щодо комп’ютерного підбору зачісок під час отримання послуг перукарень; послуги, пов’язані з доглядом за тілом; інформування споживачів про можливі побутові послуги);

6) за характером витрат праці:

- послуги, що потребують для їх надання (реалізації) висококваліфікованої праці, спеціальних навичок і підготовки (ремонт аудіо-, відео-, телеапаратури);

- послуги, що не потребують для їх надання (продажу) висококваліфікованої праці ( послуги пралень, прокатних пунктів);

7) за місцем надання:

- послуги, що надаються (реалізуються) безпосередньо на підприємствах побутового обслуговування ( хімічне чищення і фарбування; індивідуальне пошиття та в’язання трикотажних виробів;

- послуги, що надаються (реалізуються) за межами підприємств побутового обслуговування (різновиди ритуальних послуг; перевезення вантажів для населення; різновиди послуг прокатних пунктів тощо);

8) за строками виконання:

- термінові послуги – послуги, що переважно виконуються в присутності споживача (хімічне чищення одягу; послуги перукарень, лазень, саун);

- побутові послуги з регламентованим строком виконання – послуги, які надаються в узгоджений з клієнтом час ( ремонт і виготовлення металовиробів; ремонт і будівництво житла);

9) за частотою надання:

- систематичні послуги - послуги, які мають масовий характер ( послуги перукарень, ремонт взуття);

- періодичні послуги - послуги, що надаються (реалізуються) в окремі періоди року або в окремі дні і не охоплюють великої кількості споживачів (ремонтні послуги);

- епізодичні послуги - послуги, які надають і реалізують в окремих випадках на прохання споживачів (індивідуальне пошиття одягу).

Кожна із вказаних груп побутових послуг, охоплюючи певну сукупність конкретних різновидів послуг, має комплексний характер. З огляду на специфічні відмінності видів та різновидів побутових послуг необхідний індивідуальний підхід до визначення їх собівартості та ціни реалізації, а також технології їх надання.

Надання послуг населенню є важливим аспектом діяльності споживчої кооперації. Сотні тисяч мешканців України щорічно звертаються до наших підприємств для отримання тих чи інших побутових послуг.

· прокат авто;

· фотопослуги;

· ремонт взуття;

· ремонт одягу;

· ремонт годинників;

· ремонт ювелірних виробів;

· ремонт побутових приладів;

· ремонт меблів;

· ксерокопіювання;

· послуга хімчистки;

· масажні кабінети;

· ритуальні послуги;

· обробляння грунтів.

Серед нових видів послуг – послуги кейтерінгу (у закладах ресторанного господарства), ремонт мобільних телефонів, комп’ютерів, реставрація подушок, пошиття тюлегардинних виробів, тентів, стоматологічні, дизайнерські, рекламні тощо

Питання 3.Основні напрями розвитку споживчої кооперації у сфері послуг.

Відтворення системи побутового обслуговування в сільській місцевості здійснюється за рахунок відкриття відповідних об’єктів по­буту, наближення їх до місць проживання, створення на базі вільних площ торговельних, складських, виробничих, заготівельних, інших об'єктів системи споживчої кооперації широкої мережі об’єктів з на­дання послуг населенню (ательє, майстерні, приймальні пункти то­що). Запровадження виїзних форм обслуговування та надання послуг в малонаселених пунктах.

У сфері торгівлі трансформувати систему торговельних послуг (основних, супутніх та допоміжних); у сфері побуту необхідно ство­рити розгалужену мережу матеріальних і нематеріальних послуг, на­приклад, організацію споживачів комунальних та енергетичних по­слуг; у сфері туризму, відпочинку доцільно розвивати туристичні, ре­креаційні, розважальні послуги. Налагодити через місцеві засоби ма­сової інформації рекламування послуг, що надаються населенню підприємствами та організаціями системи споживчої кооперації.

Залучати до діяльності з надання платних послуг населенню всі кооперативні організації, підприємства та підрозділи системи, тобто торгівлю, ресторанне господарство, ринки, заготівлі, виробництво, тран­спорт, будівництво, навчальні заклади, оптові бази, готелі, сферу від­починку та розваг тощо. Мобілізація і включення в господарський оборот невикористаних ресурсів, особливо на первинних територі­альних і господарських рівнях.

Досягти ефективної форми організації інфраструктури, яка обслу­говує різні сфери послуг. Розвиток кооперативної системи у сфері по­слуг обов’язково повинен доповнюватися створенням кредитних ко­оперативів, кредитних секцій або вступом до кредитних спілок. Ос­новна мета створення кредитної та страхової кооперації - забезпечення суб’єктів бізнесу у сфері послуг кредитами за рахунок акумулювання грошових засобів членів споживчих товариств і спілок, нагромадження їх власних заощаджень і позикових засобів, а також надання послуг із виробничого й особистого страхування.

Фінансово-кредитні установи споживчої кооперації забезпечуватимуть надання таких фінансово-кредитних послуг:

- обслуговування розрахунків між підприємствами як в грошовій формі, так і з застосуванням документарних видів операцій і пластикових карток;

- обслуговування боргових зобов’язань підприємств - надання банківських гарантій, запровадження факторингових операцій, об­слуговування вексельного обороту шляхом акцептування та звалю­вання векселів підприємств;

- надання послуг щодо придбання цінних паперів як в інтересах формування власності підприємств, так і з метою збереження і збіль­шення грошових коштів;

- розміщення власних цінних паперів підприємств;

- надання консультативних послуг;

- надання банками депозитарних послуг щодо збереження цінно­стей і цінних паперів;

- проектне фінансування;

- інвестиційне та короткострокове кредитування на різні цілі.

Подальшого розвитку набуде створення спеціалізованих небанківських фінансових установ, які будуть представлені лізинговими, факторинговими компаніями, кредитними спілками, касами взаємної до­помоги, інвестиційними фондами та компаніями, пенсійними фонда­ми, страховими компаніями, ломбардами, благодійними фондами.

Інвестиційні компанії зосереджуватимуть свою діяльність на аку­муляції грошових коштів приватних інвесторів з допомогою емісії цінних паперів, купівлі, зберігання та продажу цінних паперів з метою одержання прибутку на вкладений капітал.

Діяльність страхової компанії ”Укоопгарант” та його філіалів буде спрямована на надання таких послуг:

- добровільне страхування відповідно до переліку, наведеного в Законі України ”Про страхування”;

- обов’язкове страхування, передбачене законодавством України;

- розвиток мережі страхових агентів;

- послуги з перестрахування ризиків.

У споживчій кооперації набувають і потребують розвитку наступні види послуг:

- фінансові:кредитні та розрахункові, портфельні послуги (позики, депози­ти), страхування, банківська діяльність, інвестиції (підписання цінних паперів і угоди брокера, дилера), послуги довіреної особи, фінансове планування, облікові, аудиторські, маркетингові, трастові операції (уп­равління майном за дорученням клієнта), факторинг, лізинг, чековий споживчий кредит, кредитні картки, консультаційно-інформаційні по­слуги, послуги з бухгалтерського обліку та фінансового контролю, аукціонів, посередницькі послуги тощо;

- побутові:ремонт взуття, одягу, годинників, металовиробів, меблів, побу­тових машин та приладів; ремонт, обслуговування касових апаратів та оргтехніки, транспортних засобів; ремонт і монтаж обладнання, засобів механізації; розпилювання деревини; ремонт та будівництво житла за індивідуальним замовленням; послуги, пов'язані із сільським господарством та переробкою за індивідуальним замов­ленням; послуги з хімічного чищення, фарбування, прання; послуги лазень, саун та масажних кабінетів; перукарень; послуги фотографій та фотокінолабораторій, ксерокопіювання, прокату товарів культур­но-побутового та господарського призначення; перевезення ван­тажів, пасажирів та оренда автомобілів, автостоянки, парковки, риту­альні та інші послуги;

- соціально-культурні: санаторно-курортні, оздоровчі послуги, послуги у сфері культу­ри, готельні та туристично-екскурсійні послуги, освітні, з утримання дітей в дошкільних закладах, послуги з фізичної культури та спорту, домашньої прислуги, послуги ринків тощо.

Необхідно в кожній організації споживчої кооперації створювати комплексні підприємства побутового обслуговування, що дозволить найповніше використовувати наявні торговельні площі та виробничі потужності, а також надавати населенню послуги в магазинах (ре­монт побутової техніки, розкрій тканин, реалізація товарів на замовлення та в кредит, мобільного і телефонного зв’язку тощо).

Більше уваги слід приділити організації відпочинку та розваг для членів споживчих товариств і спілок та сільського населення. З цією метою необхідно розвивати роботу художніх та спортивних клубів, клубів за інтересами, дискотек, більярдних, комп’ютерних клубів, народних бібліотек, встановлювати ігрові автомати. Розвивати такі види діяльності, як сільський зелений туризм та готель­ний бізнес.

Запитання для самоперевірки

1. За якими основними ознаками класифікують послуги?

2. Як класифікуються послуги за економічним змістом?

3. Що розуміється під поняттям ”платні послуги”?

4. Які послуги належать до особливих?

5. У чому полягає сутність аудиторських послуг?

6. Які послуги пов’язані з працевлаштуванням?

7. У чому полягає різниця між побутовим обслуговуванням населення та побутовою послугою?

8. Якими державними документами регулюється надання побутових послуг?

9. Які види побутових послуг надаються населенню?

10. Які види послуг є пріоритетними в споживчій кооперації?

11. Як має розвиватися сфера послуг?

12. Які види побутових послуг надається підприємствами системи споживчої кооперації?

13. Які нові види послуг Ви знаєте?

14. Які ключові проблеми розвитку сфери послуг.