Експертиза ювелірних виробів

Експертизу ювелірних виробів проводять на відповідність вимогам нормативних документів та умовам контрактів.

Експертиза кількості ювелірних виробів проводиться шля­хом суцільного перерахунку виробів та порівняння фактичної кількості із зазначеною на транспортній тарі та в супровідних документах.

Експертиза якості вітчизняних виробів в торгівлі прово­диться на відповідність вимогам ДСТУ 3527-97 органолептично, шляхом суцільної перевірки. Експертиза проводиться в наступ­ній послідовності:

– контроль зовнішнього вигляду: парність, стан поверхні, якість швів, якість кромок, конструкція деталей, спосіб та якість кріплення вставок, форма ланок ланцюжків та ін.;

– контроль працездатності замків (при наявності);

– встановлення розмірів та ваги (на вимогу замовника);

– встановлення виду вставки (на вимогу замовника);

– перевірка наявності клеймування виробів;

– контроль повноти маркування.

Результати експертизи кількості та якості партії ювелірних виробів оформляють актом експертизи встановленої форми.

У випадках, коли необхідно перевірити або визначити пробу дорогоцінного сплаву, ідентифікувати ювелірну вставку окре­мих ювелірних виробів, проводяться інструментальні дослід­ження із застосуванням спеціальних реактивів та гемологічних приладів у відповідних лабораторіях. Експертизу виконують на основі письмової заявки замовника та результати оформляють у вигляді експертного висновку.

Окремим різновидом експертизи ювелірних виробів є експер­тиза вартості. Її метою є встановлення орієнтовної ринкової вартості ювелірного виробу. Експертиза проводиться на основі Методики визначення вартості ювелірних виробів.

Оцінка вартості ювелірних виробів включає такі етапи:

1) визначення виду дорогоцінного сплаву і його проби;

2) визначення виду ювелірної вставки і її характеристик;

3) розрахунок собівартості виробу з урахуванням способу ви­готовлення та складності художньої обробки;

4) визначення вартості ювелірних виробів з урахуванням зов­нішнього стану виробу.

Визначення виду дорогоцінного сплаву і його проби прово­диться шляхом розшифрування інформації пробірних клейм (за умови їх наявності) або шляхом опробовування одним з доступ­них методів.

Ідентифікація ювелірної вставки проводиться з застосу­ван­ням гемологічних приладів і розглянута вище. Вартість юве­лір­ної вставки визначається за Internet-прейскурантами з ураху­ван­ням встановлених характеристик каменю (розмір, огранка, де­фектність).

Собівартість ювелірних виробів визначається як сума вар­то­сті дорогоцінного металу, вартості ювелірної вставки і тру­до­затрат на виготовлення виробу.

Вартість дорогоцінного металу розраховується відповідно до цін світового ринку (на момент оцінки), які визначаються по спеціальній довідково-інформаційній літературі або відповідним Internet-сайтам.

Вартість ювелірного виробу розраховують за формулою, грн:

В = М · Ц · Н · k, (3.2)

де В – вартість виробу;

М – вага виробу, г;

Ц – вартість 1 г дорогоцінного металу максимальної проби;

Н – націнка виробника, яка враховує трудозатрати на виго­тов­лення виробу (від 2,2 до 2,5);

k – коефіцієнт доведення відпускної ціни дорогоцінного металу до оптової. В середньому він приймається за 1,24.

Трудозатрати на виготовлення ювелірних виробів зміню­ють­ся залежно від способу виготовлення. Так, максимально оці­ню­ються ювелірні вироби ручного виготовлення, дешевше – ви­ро­би, отримані способом лиття за восковими моделями, і мінімаль­но – штамповані ювелірні вироби. Окрім того, ювелірні вироби поділяють на групи складності, залежно від яких встановлено нормативи трудозатрат (табл. 3.2):

– І група – цільновідлиті або цільноштамповані, простої фор­ми з гладкою поверхнею;

– ІІ група – те ж саме, з рельєфною поверхнею;

– ІІІ група – вироби з 2–3-х деталей з рельєфною поверх­нею; до 6 точок зпаювання; або цільновідлите зі складною ажур­ною поверхнею;

– IV група – вироби з 2–3-х і більше деталей зі складною ажурною або рельєфною поверхнею; більше 6 точок зпаювання або швом з потрудненим поліруванням [51].

Таблиця 3.2

Орієнтовні нормативи оцінювання трудозатрат на виготовлення ювелірних виробів (в $)

Вид виробу	Оцінка за групами складності
І	ІІ	ІІІ	IV
Каблучки, підвіски			4,5
Сережки	4,5		5,5
Браслети
Броші

За художню обробку ювелірних виробів встановлено під­ви­щуючі коефіцієнти:

– філігрань – від 2 до 5;

– гравіювання, різьба – від 1,5 до 5;

– емаль, чернь, золочіння, чеканка – від 2 до 10.

Вимоги до якості ювелірних виробів указані в відповідних стандартах. Стан поверхні та наявність дефектів враховуються при остаточному визначенні вартості виробу.

Результати експертизи вартості ювелірного виробу оформлю­ються у вигляді експертного висновку.

Питання для самоконтролю

1. Чинники, що формують якість ювелірних виробів.

2. Поняття та порядок клеймування ювелірних виробів.

3. Методи визначення проби дорогоцінних сплавів.

4. Діагностичні властивості та показники якості коштовних ка­менів.

5. Вимоги до якості ювелірних виробів.

6. Порядок ідентифікації ювелірних виробів.

7. Експертиза якості ювелірних виробів.

8. Експертиза вартості ювелірних виробів.