Страхування та страховий ринок 1 страница

12.1. Сутність, принципи, види та роль страхування

В умовах ринкових відносин у зв'язку з ускладненням відно­син суб'єктів господарювання, збільшенням масштабів і поси­ленням концентрації виробництва ступінь ризикованості в суспільстві наростає. Як наслідок, виникає об'єктивна потре­ба у страхуванні як ефективному засобі забезпечення економіч­ної безпеки суб'єктів господарювання і життєдіяльності лю­дей у разі збитків від ризикових обставин, зумовлених при­родними явищами (стихійними лихами) та нещасними випад­ками, що загрожують життю, здоров'ю та майну людини.

У Законі України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 р-№ 2745-ПІ зазначено, що страхування — це вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів громадян (фізичних) і юридичних осіб при настанні певної події (стра­хового випадку), визначеної договором страхування чи чин­ним законодавством за рахунок грошових фондів, що форму ються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (внесків, страхових премій).

Сутність і зміст страхової діяльності розкривають через и функції:

— ризикову (відшкодування), тобто матеріальна відпові' дальність страхових компаній (СК) за наслідки ризику;

— заощадження засобів (накопичувальну), застосовуване за окремими видами особистого страхування (життя, пенсій, Р^еІЇ

Страхування та страховий ринок

ти) з урахуванням інвестиційного доходу протягом терміну дії договору;

— попереджувальну (превентивну), тобто фінансування за­ходів для зменшення наслідків страхових подій;

— контрольну (державний нагляд та внутрішній аудит);

— ціноутворення (тарифікація).

Принципи, на яких базується здійснення страхової діяль­ності, такі:

1) вільний вибір страхувальником страховика, а страхови­ком — виду страхування;

2) страховий ризик — потенційна можливість збитку чи втрати доходу при настанні визначених подій;

3) страховий інтерес страхувальника і страховика як закон­на вимога відшкодувати майновий збиток, пов'язаний із пра­вом власності, володіння, розпорядження і використання об'єк­та страхування та права вимоги від страховика дотримання умов договору;

4) максимальна сумлінність, тобто довіра між сторонами, надання повної інформації з предмета укладеного договору страхування як на етапі його укладання, так і на етапі вико­нання;

5) страхове відшкодування на рівні збитку, тобто виплати не повинні приносити страхувальнику прибуток, страхове відшкодування має лише відновити його майнове становище до того рівня, який був безпосередньо перед страховим випад­ком, що відбувся;

6) застереження, тобто включення до договору страхуван­ня особливих клаузул. Франшиза — позначена в договорі незначна частина збитку, яка при настанні страхової події не відшкодовується страховиком;

7) суброгація (зустрічний регресний позов) означає можли­вий позов до третьої (винної) особи в збитку з метою компен­сації матеріальних витрат страховика в обсязі виплаченого ним страхового відшкодування;

8) диверсифікованість, тобто законодавча можливість роз­ширення ділової активності страховиків за рамками основної Діяльності.

Відповідно до названих критеріїв (якісних ознак) методо­логія передбачає класифікацію страхування за такими озна­ками;

за історичною ознакою, що передбачає виділення етапів ^еволюції законодавства зі страхування:

Тема 12

а) до 1993 р., тобто вихід України із системи Держстраху
СРСР;

б) 1993—1996 pp. — початок формування національної си­
стеми страхування незалежної України в умовах різноманіт­
них організаційних форм страхування (від прийняття Декре­
ту Кабінету Міністрів України "Про страхування");

в) з 1996 р. — зміцнення фінансових основ діяльності стра­
хових компаній (після затвердження Закону України "Про
страхування");

— за економічними ознаками:

а) залежно від спеціалізації страховика (страхування жит­
тя і ризикове страхування);

б) за об'єктами страхування (особисте та майнове страху­
вання, страхування відповідальності);

в) за родом майна (автотранспортне, морське, авіаційне,
космічне, кредитне, вогневі ризики);

г) за статусом страхування (захист інтересів громадян —
фізичних осіб і суб'єктів підприємницької діяльності — юри­
дичних осіб);

д) за статусом страховика (державне, взаємне, комерційне);

— за юридичними ознаками:

а) за ліцензованими видами страхування;

б) за формами проведення страхування (добровільне, обо­
в'язкове).

Обов'язкова форма страхування здійснюється за такими ознаками:

1) установлення законом, згідно з яким страховик зобов'я­заний застрахувати відповідні об'єкти, а страхувальники — вносити належні страхові платежі (перелік об'єктів, обсяг страхової відповідальності, норми страхового забезпечення, порядок установлення тарифних ставок; надане право їх ди­ференціації на місцях: періодичність внесення страхових пла­тежів);

2) суцільне охоплення зазначених у Законі України "Про страхування" об'єктів після щорічної їх перереєстрації, нара­хування страхових платежів і стягнення у встановлений строк;

3) автоматичність — поширення на об'єкти, зазначені У згаданому вище законі;

4) здійснення незалежно від внесення страхових платежі⁰ (стягнення внесків зі страхувальника здійснюється аж до суд⁰' вого порядку, а у випадку або втрати, або ушкодження застра' хованого майна, не оплачуваного страховими внесками, стра'

Страхування та страховий ринок

_хове відшкодування підлягає виплаті з утриманням заборго­ваності за страховими платежами, а на не внесені в строк стра­хові платежі нараховується пеня);

5) безстроковість, тобто дія протягом усього періоду, поки страхувальник користується застрахованим майном;

6) нормування страхового забезпечення для спрощення стра­хової оцінки і порядку виплати страхового відшкодування.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і поря­док його здіснення визначаються правилами страхування кон­кретного страховика, що встановлюються ним самостійно від­повідно до вимог законодавства; конкретні умови визначають­ся безпосередньо при укладанні договору страхування.

12.2. Страховий ринок

Страховий ринок — це особливе соціально-економічне се­редовище, частина фінансового ринку, де об'єктом купівлі-продажу є страховий захист (страхова послуга) і формуються попит та пропозиція на неї, а також інфраструктура й конку­ренція.

Організаційну структуру страхового ринку представлено на рис. 12.1.

Суб'єктами страхового ринку є страховики (страхові ком­панії), які надають страхові послуги, і страхувальники — спо­живачі цих послуг. Прямими посередниками у проведенні страхування є страхові агенти і страхові брокери, непрямими — оцінювачі ризику (актуарії та сюрвеиєри) і оцінювачі збитку (аварійні комісари та диспашери).

Об'єктивна необхідність виникнення і розвитку страхового Ринку зумовлена суспільними потребами у страхових послу­гах і наявністю страховиків, здатних їх забезпечити.

Головною функцією страхового ринку є акумуляція та роз­поділ страхового фонду з метою страхового захисту суспіль­ства (громадян) і суб'єктів господарювання.

Галузеву структуру страхового ринку представлено на Рис. 12.2.

На сьогодні в Україні налічується 353 страхові компанії, *2 з яких мають ліцензії на операції зі страхування життя. Страховий ринок України характеризується значною концен-

Тема 12

Рис. 12.1. Організаційна структура страхового ринку

трацією — на 50 найбільших компаній припадає близько 80 % статутного капіталу і 88 % зібраних страхових премій. У табл. 12.1 представлено динаміку розвитку страхового ринку Ук­раїни за 1999—2003 pp.

Сьогодні, наприклад, на страховому ринку Харківської об­ласті працюють 24 харківські страхові компанії і 22 філії стра­хових компаній інших регіонів. Загальна сума страхових пла­тежів, отриманих ними за 2003 p., становила 1222,2 млн грн; порівняно з 2002 р. загальні страхові надходження зросли на 537,7млн грн (на 78,5%). Страхові виплати та страхові відшкодування порівняно з 2002 р. збільшились на 28,6 млн грн (183,1 %) і становили 44,2 млн грн.

Сума страхових надходжень за обов'язковими видами стра­хування за 2003 р. становила 7,4 млн грн — лише 0,6 % від загальної суми надходжень.

Сума страхових надходжень з добровільних видів страху вання за 2003 р. порівняно з 2002 р. зросла на 538,3 млн гри (на 79,6%) і становила 1214,8 млн грн. Найбільша частка страхових надходжень у добровільному страхуванні припада⁶ на страхування фінансових ризиків, а саме — 926,5 млн гр# (76,3%).

Таким чином, спостерігається активне розширення страх⁰ вого ринку Харківського регіону.

Страхування та страховий ринок

Тема 12

Страхові компанії становлять основу інституційної та терц, торіальної структури страхового ринку.

На особливу увагу заслуговує розгляд питань щодо ство­рення, функціонування, реорганізації та ліквідації страхової компанії в Україні.

Основними підходами, що допоможуть вивчити процес ство­рення страхової компанії, є розгляд таких взаємопов'язаних етапів:

— реєстрація страховика як юридичної особи;

— надання цій юридичній особі статусу страховика.

Вивчаючи питання функціонування страхової компанії, не­обхідно визначити, якими видами діяльності може займатися страховик, у чому полягає їх сутність. Треба також визначити сутність стратегії страхової компанії, значення бізнес-плану для ефективної реалізації стратегії страховика.

Страхові компанії при формуванні своїх організаційних структур використовують такі принципи:

1) лінійного підпорядкування — вищі керівники мають пра­во давати розпорядження нижчим співробітникам з усіх пи­тань, що виникають;

2) функціонального підпорядкування — право давати роз­порядження, пов'язане з виконанням конкретних функцій, незалежно від того, хто їх виконує;

3) лінійно-штабного підпорядкування — виконання кон­сультаційних функцій у процесі стратегічного планування, підготовки рішень з інших найважливіших питань роботи компанії.

Задля реалізації економічних і соціальних інтересів держа­ви та дієвості механізму соціального гарантування виникає необхідність державного регулювання страхової діяльності.

Усі правові відносини, пов'язані з проведенням страхуван­ня, можна поділити на дві групи:

— правовідносини, які виникають у зв'язку з організацією страхової справи, що регулюють діяльність страховиків, ї^х взаємозв'язок з бюджетом, банками, органами державного управління;

— правовідносини, що регулюють процес формування та використання страхового фонду при особистому, майновому страхуванні та страхуванні відповідальності.

Правове забезпечення страхування здійснюється шляхо^ прийняття законів та нормативних актів, що регулюють стр^а' хову діяльність як у цілому, так і за окремими її напрямам¹¹

Страхування та страховий ринок

й питаннями взаємовідносин страховиків з клієнтами, суспіль­ними та державними інститутами України.

Система правового регулювання страхової діяльності вклю­чає норми, що визначені:

1) Конституцією України;

2) міжнародними угодами зі страхування, що були підпи­сані та ратифіковані Україною;

3) Цивільним кодексом України;

4) законами та постановами Верховної Ради України, зокре­ма Законом "Про страхування";

5) указами та розпорядженнями Президента України;

6) декретами, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України;

7) нормативними актами (інструкціями, методиками, по­ложеннями, наказами), що прийняті міністерствами, відом­ствами та центральними органами виконавчої влади і зареєст­ровані в Міністерстві юстиції України;

8) нормативними актами органу, що згідно із законодав­ством України здійснює нагляд за страховою діяльністю;

9) нормативними актами органів місцевої виконавчої вла­ди у випадках, коли окремі питання регулювання страхової діяльності були делеговані цим органам за рішеннями Прези­дента або Кабінету Міністрів України.

Поетапне входження України до міжнародного страхового ринку, передбачає вступ до міжнародних організацій, діяль­ність яких пов'язана зі страхуванням; удосконалення поряд­ку оподаткування страхової діяльності; визначення вимог до порядку створення та діяльності страхових організацій; роз­виток інфраструктури страхового ринку; розроблення систе­ми поступової адаптації національного законодавства до ви­мог європейських директив із питань страхування.

12.3. Галузі страхування

Особисте страхування — це страхування майнових інте­ресів, пов'язаних із життям, здоров'ям, працездатністю і до­датковими пенсіями страхувальника чи застрахованої особи.

У межах особистого страхування здійснюються страхуван-^ая Життя та пенсій, страхування від нещасних випадків та ^ЗДеДичне страхування.

Тема 12

Принциповими особливостями страхування життя і пен­сій та відмінністю цієї галузі особистого страхування від інших видів ризикового страхування є:

— ощадний характер договору страхування, тобто передба­чається повне повернення засобів страхувальнику з нарахова­ними процентами щодо закінчення терміну дії договору;

— термін дії договору — довгостроковий;

— страхові премії сплачуються разово чи періодично з та­ким розрахунком, щоб загальна сума цих внесків дорівнювала страховій сумі.

Страховими випадками страхування життя є смерть, дожи­вання та додаткові випадки, пов'язані зі шкодою для здоров'я в період договору.

До видів страхування життя і пенсій відносять змішане страхування життя, страхування дітей, шлюбне страхування та страхування додаткових пенсій. Світова практика страху­вання життя передбачає страхування капіталу і страхування рент.

Страховими випадками при страхуванні від нещасних ви­падків є смерть (загибель) застрахованої особи та одержання травми чи порушення здоров'я.

Обов'язкова форма цього виду страхування охоплює дер­жавних службовців, пасажирів та працівників транспорту і людей, що виконують небезпечні роботи.

Перелік послуг за типом "стандарт" при медичному стра­хуванні передбачає медобслуговування, щоденне обслуговуван­ня та медичний контроль, медичну евакуацію, репатріацію тіла, виплати компенсацій спадкоємцям та надання додатко­вих послуг.

Об'єктами майнового страхування є будівлі, споруди, передатні пристрої, силові, робочі машини, транспортні засо­би, устаткування, об'єкти незавершеного будівництва, інвен­тар, готова продукція, сировина, матеріали тощо.

Підприємство має право провести вибіркове страхування (за повною вартістю частини майна). Окремо від власного майна страхують основні фонди, передані в оренду.

Не приймають на страхування готівкові гроші, цінні папе­ри, рукописи, креслення, бухгалтерські та інші документи, дорогоцінні метали, технічні носії інформації; майно, що ^{є в} застрахованому приміщенні, яке не належить страхувальну ку; майно в аварійному стані або таке, що знаходиться в зоні стихійного лиха.

Страхування та страховий ринок

При здійсненні майнового страхування не підлягають від­шкодуванню збитки, що виникають у результаті процесів, яких не можна уникнути; якщо не вжито відповідних заходів для порятунку майна; у разі крадіжки майна (якщо цей факт це підтверджений відповідними правоохоронними органами).

У майновому страхуванні виділяють також страхування технічних ризиків, що передбачає страхування машин, елек­тронних пристроїв, монтажних ризиків та всіх ризиків буді­вельних підприємств.

Страхування відповідальності — це галузь страхування, в якій об'єктом страхових відносин є відповідальність перед третіми фізичними і юридичними особами, що можуть зазна­ти збитків унаслідок яких-небудь дій чи бездіяльності страху­вальника.

Необхідність упровадження такого страхування зумовлена інтересами з боку суспільства, інтересами страхової компанії, інтересами страхувальника, інтересами потерпілих (третіх осіб).

Особливості страхування відповідальності такі:

— третьою стороною є будь-які не визначені наперед особи;

— попередньо не встановлюються страхові суми.

У цій галузі страхування розрізняють відповідальність влас­ників транспортних засобів; професійну відповідальність; ад­міністративну відповідальність.

Страховими випадками при страхуванні відповідальності є неуважність, недбалість, некваліфіковане виконання обов'яз­ків; навмисні дії, що встановлюється тільки судом.

12.4. Перестрахування і співстрахування

Перестрахування є системою економічних відносин, у процесі яких страхувальник (цедент, перестрахувальник) з метою створення збалансованого портфеля договорів страху­вання, забезпечення фінансової стійкості й рентабельності страхових операцій, беручи на страхування ризики, певну Частку відповідальності за них (з урахуванням своїх фінансо­вих можливостей) передає на узгоджених умовах іншим стра­хувальникам (перестраховикам) у частині, що перевищує до­пустимий розмір власного утримання. Цедент продовжує не-^Сти перед своїм страхувальником відповідальність у повному °бсязі договору страхування.

Тема 12

Співстрахування — особливий вид спільної діяльності страховиків, коли одночасно два або кілька страховиків за угодою про співстрахування приймають на страхування великі страхові ризики одного страхувальника з дотриманням прин­ципу пропорційної відповідальності. Кожен з цих страховиків відповідає за свою частину страхових зобов'язань безпосеред­ньо перед страхувальником. За наявності відповідної угоди між страховиками і страхувальниками один зі страховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах зі страхувальни­ком, залишаючись відповідальним перед ним у розмірі своєї частки.

Наочно процедури перестрахування і співстрахування пред­ставлено на рис. 12.3 і 12.4.

Рис. 12.3. Процедура перестрахування

Страхування та страховий ринок

Рис. 12.4. Процедура співстрахування

Однією з форм перестрахування є факультативне перестра­хування — індивідуальна угода, яка стосується тільки одного ризику. Цей договір дає сторонам, що підписали його, повну незалежність: цеденту — у розв'язанні питання, яку частину ризику залишити собі (власне утримання) і на яких умовах передавати іншу частину ризику; перестраховику (цесіонарію) — у розв'язанні питання про взяття ризику в повному обсязі.

На відміну від факультативного перестрахування договірні відносини мають обов'язковий, тобто облігаторний, характер. Облігаторне перестрахування зобов'язує цедента передати пе-рестраховику в межах певної частини всі ризики одного ви­гляду.

Якщо участь перестраховика в кожному переданому йому ризику визначається заздалегідь і зумовлена часткою участі Цедента в цих ризиках, то таке перестрахування називають пропорційним. У практиці пропорційного перестрахування Розрізнюять квотні, ексцедентні й квотно-ексцедентні дого­вори.

Непропорційне перестрахування використовується за дого­ворами страхування цивільної відповідальності власників ^тРанспортних коштів за збитки, заподіяні третім особам, а ^також в усіх видах страхування, коли немає верхньої межі ^ВіДповідальності перестрахувальника. Різновидами договорів ^{є е}ксцедент збитку та ексцедент збитковості, тобто покриття Поширюється на абсолютний та відносний рівень збитків як ^йеДоотримання доходів.

Тема 12

12.5. Доходи та витрати страховика

Доходи страховика — кошти, що створюють необхідний страховий фонд.

Доходи поділяють:

— на доходи від страхової діяльності — усі премії зі стра­хування і перестрахування;

— доходи від розміщення тимчасово вільних коштів як власних, так і страхових резервів.

Доходами від розміщення коштів (доходи від інвестиційної діяльності) є проценти за депозитами коштів, розміщених на розрахункових рахунках у банку; проценти від облігацій і акцій; участь у прибутку перестрахувальника; доходи від ре­алізації корпоративних прав; проценти за довгостроковими інвестиціями.

Доходи від інвестиційної діяльності включають власні кош­ти у вигляді статутного фонду і резервних фондів; вільні ре­зерви спеціального призначення; нерозподілений прибуток.

За економічним змістом витрати страховика складають­ся із таких груп:

— витрати зі страхових операцій (собівартість страхової послуги);

— витрати на перестрахування.

Виплати залежать від розміру збитку і страхових сум, а також наданих пільг. У складі витрат на ведення справи роз­різняють:

— аквізиційні витрати, пов'язані із залученням нових стра­хувальників, актуарними розрахунками;

— комісійні винагороди посередникам, оплата послуг фа­хівця, ведення страхової документації;

— витрати на рекламу;

— інквізаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням на­явного обороту страхових премій, оплатою праці, банківських послуг;

— ліквідаційні витрати з урегулювання збитків: збиран­ня інформації, виплати, поштово-телеграфні витрати, відр^а' хування в резерв збитків;

— витрати на утримання страхової компанії — основна і додаткова заробітна плата з нарахуваннями, оренда, оплата комунальних послуг, послуг зв'язку, канцелярські витрати»

Страхування та страховий ринок

обслуговування автотранспорту, амортизація, витрати на від­рядження (витрати на ведення справи не повинні перевищува­ти 30%).

Відповідно до закону основним фінансовим результатом діяль­ності страхової компанії є балансовий прибуток, що включає прибуток від страхової діяльності (крім страхування життя і медичного страхування); прибуток від розміщення вільних коштів; прибуток від інших операцій.

Ставки оподаткування страховиків представлено в табл. 12.2.

Таблиця 12.2. Ставки оподаткування страховиків,%

Об'єкти оподаткування	Ставки податку
Валові доходи резидентів від страхування (крім доходу від страхування і перестрахування життя)
Валові доходи від страхування і перестрахування життя, якщо договір буде розірвано достроково
Доходи нерезидентів від перестрахування ризиків на території України
Доходи нерезидентів від страхування ризиків на території України, прибуток резидентів від інших видів діяльності: відсотків від депозитних рахунків, від реалізації основних фондів і нематеріальних активів, від реалізації цінних паперів, від операцій з борговими зобов'язаннями

Фінансова надійність страховика — це його здатність виконати страхові зобов'язання, які взяті за договорами стра­хування та перестрахування, у разі впливу несприятливих чинників.

Фінансова надійність забезпечується кількома чинниками:

— розміром власних коштів;

— правильно розрахованими тарифними ставками;

— збалансованим страховим портфелем;

— величиною страхових резервів, адекватних сумі взятих ^СтРаховиком зобов'язань;

— розміщенням страхових резервів;
~~ перестрахуванням.

¹⁰ Фінанси 289

Тема 12

Законодавством України передбачено формування резерву незароблених премій, що включає частки від сум надходжень страхових платежів, які відповідають страховим ризикам, що не минули на звітну дату, та резерву збитків — зарезервова­них несплачених сум страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників.

Згідно із Законом України "Про страхування" страхові ре­зерви мають складатися з активів таких категорій: грошові кошти на розрахунковому рахунку; банківські вклади (депо­зити); нерухоме майно; цінні папери, що передбачають одер­жання доходу; цінні папери, що емітуються державою; права вимог до перестраховиків; довгострокові інвестиційні креди­ти (для резервів зі страхування життя).

Зобов'язання страховика складаються із двох груп:

— зовнішні зобов'язання, тобто зобов'язання перед страху­вальниками, фінансовими установами, перестраховиками, бюджетом і т. ін.;

— внутрішні зобов'язання — це зобов'язання перед заснов­никами, представництвами та філіями, співробітниками.

Фактичний запас платоспроможності визначають як різни­цю між активами (крім нематеріальних) і зобов'язаннями. У разі, якщо фактичний запас платоспроможності перевищує нормативний, страхова компанія вважається платоспроможною.

Роль страхування може розглядатися за такими напрямами:

— страхування додає впевненості в розвитку бізнесу й еко­номіки в цілому;

— страхування дає можливість раціоналізувати структуру ресурсів і активізувати через інвестиції в найбільш ефективні сфери господарювання коштів, спрямованих на організацію економічної безпеки;

— страхування забезпечує раціональне формування вико­ристання коштів, призначених для здійснення державних со­ціальних програм (охорони здоров'я, пенсійного забезпечення, фінансового утворення);

— у страхуванні створюються значні резерви коштів, Щ° стають джерелами зростання і покриття збитку у разі великих стихійних лих і аварій;

— створюють робочі місця, формується інфраструктур³ фінансового ринку.

Отже, страхування є однією з найбільш перспективних сфер фінансової системи, оскільки виконує активну перерозподіль' чу функцію в економіці.

Страхування та страховий ринок

ПРАКТИКУМ

План семінарських занять

1. Страховий ринок та державне регулювання.

2. Страхова послуга й особливості її реалізації

3. Страхування підприємницьких ризиків.

Теми рефератів

1. Класифікація економічних ризиків та їх місце у страху­ванні.

2. Страхування — важливий економічний важіль стабілі­зації ринкової економіки.

3. Основні сфери впливу розвитку страхування на соціаль­но-економічний стан суспільства.

4. Економічний зміст страхування відповідальності та на­прямки його розвитку в умовах ринку.

5. Фінансові механізми стабілізації й розвитку страхової справи в Україні.

Контрольні запитання та завдання

1. У чому полягає сутність поняття страхування?

2. Наведіть ознаки класифікації страхування.

3. Розкрийте механізм здійснення ризик-менеджменту.

4. Якою є організаційна структура страхового ринку Укра­їни?

5. У чому полягають особливості функціонування страхо­вих компаній?

6. На основі яких нормативних актів здійснюється держав­не регулювання страхової діяльності?

7. Визначте особливості страхування життя.

8. Що є об'єктами майнового страхування?

9. Дайте визначення страхування відповідальності.
Ю. Розкрийте механізм здійснення співстрахування.
И. З чого складаються витрати страховика?