Утворення Другого фронту і визволення Західної Європи.

У вересні 1943рангло-американські війська війська висадились в Італії і змусили її розірвати союзницькі стосунки з Третім рейхом.

В листопаді 1943 р. в Тегерані відбулася перша конференція країн антигітлерівської коаліції за участю Франкліна Рузвельта, Вінстона Черчілля , Йосифа Сталіна. Тут вони принципово узгодили рішення про відкриття другого фронту в Європі й участь СРСР у розгромі Японії .

Після ретельної підготовки англо-американці 6 червня 1944 р провели десантну операцію на півночі Франції , в Нормандії. Звідси вони розгорнули наступ на Францію і Бельгію. Загальне керівництво силами союзників на Західному фронті здійснював американський генерал Дуайт Ейзенхауер. 24 серпня 1944 р. був визволений Париж. Водночас англо-американська авіація завдавала руйнівних ударів по промисловим і цивільним об’єктам в німецькому тилу. Так лише при нальоті місто Дрезден загинуло більше 130 тисяч чоловік.

В грудні 1944 р німецьке командування підготувало потужний контрудар в Арденнах. Вермахту вдалося прорвати оборону супротивника, однак нестача палива і резервів завадила йому розвинути успіх.

Таким чином Німеччина змушена була вести виснажливу війну на два фронти.

23/2 Визволення Східної Європи.Протягом 1944 р Червона Армія проводила великомасштабні наступальні операції, кожного разу завдаючи супротивнику тяжких втрат. Так операція «Багратіон» в Білорусії завершилася розгромом німецької групи армій «Центр», тієї самої яка в перший рік війни штурмувала Москву. Восени 1944 р визволення окупованих територій СРСР завершилося.

Після цього Червона Армія почала визволення країн Східної Європи: Румунії, Болгарії, Югославії , Польщі, Чехословаччини, Угорщини. В такій ситуації Фінляндія, Румунія, Болгарія розірвали союзницькі стосунки з Німеччиною. Останнім союзником Гітлера залишалася Угорщина. Угорська армія тримала оборону спільно з вермахтом. Через те бої на підступах до Будапешта і в районі озера Балатон виявилися вкрай впертими, кровопролитними і затяжними.

Таким чином панування нацистів у Східній Європі було ліквідовано. Червона Армія готувалася до вирішальних боїв на території Третього рейху.

24/1 Перемога над нацистською Німеччиною.В лютому 1945 р. , коли війська країн антигітлерівської коаліції уже увірвалися в Німеччину, Сталін, Рузвельт і Черчілль зустрілися в Ялті. На Ялтинській конференції вони узгодили рішення про:

- спільну окупацію і демілітаризацію Німеччини;

- покарання нацистських військових злочинців;

- скликання установчої конференції Організації Об’єднаних Націй.

Гітлер провів тотальну мобілізацію і збирався продовжувати війну до останнього німця. Сталін тим часом вимагав випередити англо-американських союзників на Берлінському напрямку і якомога швидше захопити столицю Німеччини. Через те, у квітні 1945р розгорілася грандіозна, кровопролитна битва за Берлін. Ціною величезних людських втрат Червона Армія зламала німецьку оборону і оволоділа містом. Фюрер покінчив життя самогубством.

7 травня 1945 р у французькому місті Реймс командування вермахту підписало акт беззастережної капітуляції. На вимогу Сталіна 8 травня акт капітуляції був підписаний повторно в Берліні. Від імені СРСР капітуляцію прийняв маршал Георгій Жуков.

Таким чином війна в Європі закінчилася. Нацистський Третій рейх припинив своє існування.

24/2 Визволення країн Азії і перемога над Японією.Перейшовши в наступ на Тихому океані , США вели так звану «острівну війну». Важливим епізодом цієї війни було захоплення Маріанських островів. У червні 1944р. відбулася битва авіаносців, відома як «Велика Маріанська стрільба по індичкам». Вона завершилася повною перемогою американського флоту і покінчила з пануванням японського флоту на Тихому океані. Ця перемога відкрила шлях для визволення Філіппін, Індонезії та інших територій. Японське командування від безвиході стало використовувати камікадзе- тобто воїнів – смертників. Льотчики-камікадзе не змінили хід війни, але завдавали значних втрат американському флоту. Вже після завершення війни в Європі американці вели вкрай запеклу битву за острів Окінава.

Відчайдушний опір японців штовхнув США на застосування щойно створеної суперзброї: ядерної бомби. 6і9 серпня 1945 р полум’я атомних вибухів спопелило японські міста Хіросіма і Нагасакі. Страхітливі наслідки бомбардувань змусили японського імператора прийняти рішення про припинення боротьби. 2 вересня 1945 р. відбулося підписання акту капітуляції.

Таким чином ІІ світова війна закінчилася.

25/1 Підсумки Другої світової війни і післявоєнні зміни.ІІ світова війна була найбільшим збройним конфліктом в історії людства, в якому загинуло 65-70 мільйонів людей. Вирішальний внесок у спільну перемогу над фашистсько-мілітаристським блоком зробили СРСР, США і Велика Британія. Найважливіші післявоєнні зміни були пов’язані з тим, що:

- Німеччина, Італія, Японія, Франція на втратили статус «великих держав»;

- США перетворилася на могутню промислову, військову і ядерну супердержаву;

- СРСР нав’язав комуністичні режими країнам Східної Європи, створив світовий «табір соціалізму», розробив власну ядерну зброю і став другою супердержавою світу.

Радянська політика «експорту комунізму» наштовхнулася на опір США і Великої Британії. Союзницькі стосунки між ними швидко змінилися відкритим протистоянням у вигляді так званої «холодної війни». Першим зіткненням «холодної війни» стала Берлінська криза 1948-1949 років, коли радянські війська блокували Західний Берлін, а англо-американська авіація постачала продовольство у місто. Подальше загострення стосунків привело до створення ворогуючих військово-політичний блоків : НАТОначолі із США та Організації Варшавського Договоруна чолі з СРСР.

Таким чином після ІІ світової війни виник двохполюсний світ. Його протилежними полюсами стали США і СРСР.

25/2 Утворення ООН.Руйнівний характер ІІ світової війни виявив нагальну необхідність створення міжнародної організації, здатної бути гарантом міжнародного права, безпеки і співробітництва. Для її створення країни антигітлерівської коаліції скликали конференцію в Сан-Франціско. Її учасники підготували Статут Організації Об’єднаних Націй. Серед країн-засновниць була також Радянська Україна. Днем заснування ООН прийнято вважати 24 жовтня 1945 р , коли її Статут набув чинності. Керівні органи ООН :

1) Генеральна Асамблея – загальне зібрання членів ООН, на якому вільно і рівноправно можуть обговорюватися будь-які питання глобального значення; сесії Генеральної Асамблеї скликаються щорічно.

2) Рада Безпеки – постійно діючий орган ООН для підтримки миру у всьому світі; має компетенцію приймати загальнообов’язкові резолюції, давати дозвіл на застосування міжнародних санкцій або сили проти агресорів.

Сьогодні ООН об’єднує близько190 країн і відіграє важливу роль у житті сучасного світу. Штаб- квартира ООН розташована у Нью-Йорку.

26/1 «Холодна війна» в 1946 – 62 роках.Розбіжності щодо облаштування післявоєнного світу привели СРСР і США до стану «холодної війни». Закликом до її початку стала промова Вінстона Черчілля в місті Фултон, де він проголосив про необхідність боротьби проти світового комунізму. Головні напрямки «холодної війни»:

- утворення військово-політичних блоків (НАТО і ОВД);

- гонка ядерних і звичайних озброєнь:

- протистояння спецслужб (ЦРУ і КГБ) ;

- регіональні збройні конфлікти;

- пропаганда та інформаційна війна.

Головні епізоди «холодної війни»: корейська війна 1950-53 рр, Берлінська криза в серпні 1961р,Карибська криза, яка була спровокована розміщенням радянських ядерних ракет на Кубі у жовтні 1962 р. Президент США Джон Кеннеді у відповідь організував морську блокаду Куби й привів американські ядерні збройні сили у повну бойову готовність. Загроза глобального ядерного конфлікту змусила сторони знайти компроміс. Він полягав у тому, що СРСР повернув свої ракети, а США зобов’язалися не проводити збройне вторгнення на Кубу.

Таким чином «холодна війна» тримала світ перед загрозою регіональних і глобального ядерного конфліктів.

26/2 Обмеження гонки озброєнь .В умовах «холодної війни» набрала обертів гонка озброєнь: звичайних і ядерних. Проблема роззброєння увійшла до числа основних і неодноразово обговорювалася на сесіях Генеральної Асамблеї ООН.

Перший крок до обмеження гонки ядерних озброєнь СРСР, США і Велика Британія зробили в серпні 1963р , коли узгодили договір про заборону випробувань ядерної зброї в повітрі, під водою і в космосі. Далі ситуація розвивалася так, що військові бюджети СРСР і США стали надто обтяжливими і забезпечили їм паритет (тобто рівновагу) в галузі ядерних озброєнь. Це змусило дві супердержави попри взаємну недовіру зробити нові кроки для зниження напруженості. Такими кроками стали:

- договір про обмеження систем протиракетної оборони;

- конвенція про заборону бактеріологічної та хімічної зброї;

- договори про обмеження стратегічних наступальних озброєнь(ОСО-1; ОСО-2).

Таким чином двосторонні домовленості СРСР і США в середині 70 – х років обмежили гонку озброєнь і розрядили міжнародну напруженість.

26/3 Розрядка міжнародної напруженості і закінчення «холодної війни».Розрядка міжнародної напруженості дозволила підготувати і провести у місті Гельсінкі Нараду з питань безпеки і співробітництва. В її роботі приймали участь європейські країни, США і Канада. Заключний Акт Гельсінської наради був підписаний 1 серпня 1975 р. всіма учасниками наради, в тому числі СРСР і США. Він зобов’язував у сфері міжнародних стосунків керуватися таким принципам як:

- територіальна цілісність держави;

- повага до суверенітету;

- незастосування сили або погроз силою;

- невтручання у внутрішні справи;

- співробітництво між державами;

- дотримання прав і свобод людини.

Наради з безпеки і співробітництва стали традиційними, а з 1994 р почала працювати Організація безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).

Розрядкаміжнародної напруженості перервалася, коли США розмістили в Європі ракети середньої дальності, а СРСР – свої ракети аналогічного класу.

«Холодна війна» остаточно припинилася з приходом до влади в Михайла Горбачова. Його «нове політичне мислення», якраз і передбачало відмову від протистояння з країнами Заходу.

27/1 Зовнішня політика США після Другої світової війни.Закінчення ІІ світової війни США зустріли в ролі промислової, військової і ядерної супердержави. У зв’язку з цим вони отримали можливість проводити активну зовнішню політику.Її основні напрямки : облаштування післявоєнного світу на засадах демократії і вільної ринкової економіки; стримування світового комунізму ; «холодна війна» проти СРСР і зміцнення Організації Північноатлантичного договору (НАТО). Основні епізоди американської зовнішньої політики :

- Корейська війна (1950-53 рр), в якій США виступили на захист Південної Кореї від збройного нашестя комуністів з північної частини цієї країни. Корейським комуністам допомагали СРСР і Китай. Корейська війна завершилася розколом країни на демократичну Південну Корею і комуністичну Північну Корею.

- Карибська криза років: була спровокована розміщенням радянських ядерних ракет на Кубі у жовтні 1962 р . У відповідь президент Джон Кеннеді організував морську блокаду Куби й привів американські ядерні збройні сили у повну бойову готовність . Загроза глобального ядерного конфлікту змусила супротивників знайти компроміс. Він полягав у тому, що СРСР повернув свої ракети , а США зобов’язалися не проводити збройне вторгнення на Кубу.

- В’єтнамська війна 1964-73 рр, в якій США виступили на захист Південного В’єтнаму від збройного натиску північно-в’єтнамських комуністів. Американська авіація бомбардувала території підконтрольні комуністам. В’єтнамські партизани атакували американців з джунглів. Після тривалого протистояння США змушені були вивести свої війська, а В’єтнам об’єднався під владою комуністів.

Отже в двохполюсному світі США залишалися лідером демократичного і антикомуністичного табору.

27/2 США в 1950-60 – х роках.Головною ознакою політичного життя 50 - х років була політика маккартизму ( за прізвищем сенатора Джозефа Маккарті). Вона мала на меті придушення комуністичного руху в США і передбачала реєстрацію активістів комуністичного руху як «підривних елементів». Відмова від реєстрації загрожувала тюремним ув’язненням або великими штрафами.

В 60 - х роках головною внутрішньою проблемою стала злиденність і расова дискримінація чорношкірого населення. Через те негритянський рух набув характеру масової боротьби. Його очолив баптистський священник Мартін Лютер Кінг. Сам Кінг організовував мирні акції, заперечував насильницькі засоби боротьби, але не міг стримати в негритянських кварталах Нью-Йорка та інших міст так звані «чорні бунти». У квітні 1968 р . Мартіна Лютера Кінга вбили. Однак його справа перемогла: расова дискримінація в США була заборонена законом і відійшла у минуле.

Головним досягненням американської науки і техніки того часу стала висадка американських астронавтів на Місяць 20 липня 1969 р . Першою людиною, яка ступила на Місяць був Нейл Армстронг.

28/1 Президентство Рональда Рейгана.З 1981 по 1988 р . посаду президента США обіймав Рональд Рейган. Початок його правління припав на економічну депресію. Тому перш за все Рейгану належало знайти рецепти її подолання. Його програма оздоровлення економіки передбачала:

- скорочення податків для населення і промислових корпорацій;

- скорочення державних витрат;

- розвиток високотехнологічних галузей і виробництв;

- зниження курсу долара відносно японської і західноєвропейських валют.

Заходи Рейгана отримали назву рейганоміки. Вони дозволили подолати ознаки економічної кризи, забезпечили економічне зростання та конкурентоспроможність економіки.

У зовнішній політиці Рейган продовжував «холодну війну» проти СРСР, який він називав «імперією зла». Це не завадило йому розпочати процес ядерного роззброєння, коли на чолі СРСР став Михайло Горбачов.

Таким чином Рейган увійшов в історію як президент, який повернув Америці віру в себе.

29/1 План Маршалла.В 1947 р , коли країни післявоєнної Європи лежали в руїнах, державний секретар США Джордж Маршалл запропонував їм економічну допомогу. План Маршалла передбачав :

- надання урядових кредитів і субсидій на закупівлю американських товарів;

- заохочення приватних американських інвестицій.

Для отримання допомоги належало дотримуватися певних умов. Зокрема, не проводити націоналізацію, не залучати комуністів до складу уряду, забезпечувати свободу приватного підприємства. Об’єкти для фінансування могли обирати самі європейці. СРСР такі умови визнав неприйнятими й заборонив своїм союзникам приєднуватися до плану Маршалла.

Відтак американську допомогу отримали 16 західноєвропейських країн . На їх потреби з 1948 по 1951 р. було спрямовано близько 13 мільярдів доларів, з яких більше 3 мільярдів отримала Британія, більше 2 – Франція, близько 1,5 мільярда - Західна Німеччина. Скориставшись планом Маршалла європейські країни швидко подолали післявоєнну руїну і стали на шлях економічного зростання.

По сьогоднішній день план Маршалла залишається одним із найбільших досягнень американської зовнішньої політики.

29/2 Інтеграційні процеси в Європі.Після ІІ світової війни виникли і реалізувалися ідеї європейського економічного співробітництва та інтеграції . Первісно ці ідеї залежали від подолання суперечностей між Францією і Німеччиною, котрі в недалекому минулому спровокували дві світові війни. Міністр закордонних справ Франції Робер Шуман запропонував об’єднання сталеливарної і вугільної промисловості обох країн, щоб зробити неможливим таємне виробництво озброєнь. Відповідно до плану Шумана у квітні 1951р «європейська шістка» у складі Франції, ФРН, Італії, Бельгії, Голландії, Люксембургу підписали Договір про створення Європейського об’єднання вугілля та сталі. В березні 1957р був підписаний Римський договір про створення Європейського Економічного Співтовариства (Спільного ринку). Основні напрямки євроінтеграції:

- вільне переміщення товарів, людей і капіталів;

- узгодження торгової політики щодо інших країн;

- узгодження економічної політики.

З 1973 р , коли до Європейського Співтовариства приєдналася Велика Британія, почалося його розширення. В сучасному вигляді існує на основі Договору про Європейський Союз, підписаному 7 лютого 1992 р. На сьогоднішній день членами Європейського Союзу є 28 країн. Керівними органами ЄС виступають: Європейська комісія, Європейський парламент, Рада Європейського Союзу.

Євроінтеграція і вступ в Євросоюз визначено головною метою зовнішньої політики незалежної України. В недавньому минулому цьому перешкоджала хронічна неефективність державної влади і особливо політика президента Януковича.

30/1 Зовнішня політика ВБ після Другої світової війни.Велика Британія внесла вагомий внесок у перемогу антигітлерівської коаліції, але вийшла з війни знесиленою і більше не могла стримувати розпад колоніальної імперії. Спочатку їй довелося визнати незалежність великих азіатських колоній: Бірми, Цейлону, Індії, Пакистану. На протязі 60 – х років незалежними стали Нігерія, Сомалі, Уганда та інші африканські колонії. В інших частинах світу втратила Ямайку, Мальту.

В таких умовах британський уряд докладав сил для того, щоб об’єднати колишні колонії у Співдружності Націй, в рамках якої зв’язки будувалися на добровільній основі. Сьогодні Б Співдружність Націй складають більше 50 держав із населенням близько 900 мільйонів чоловік. В їх числі: Індія, Канада, Австралія, Південно-Африканська Республіка. Співдружність Націй залишається одним з пріоритетів англійської зовнішньої політики. Не менш важливими напрямками зовнішньої політики Великої Британії також є:

- союзницькі стосунки із США;

- співробітництво в рамках НАТО;

- євроінтеграція.

Таким чином Велика Британія залишається впливовим і авторитетним суб’єктом міжнародної політики.

30/2 Економічний розвиток Великої Британії в роки правління Маргарет Тетчер.В післявоєнні десятиріччя англійська економіка повільно, але неухильно поступалася конкурентам. Приєднатися до європейського «Спільного ринку» Велика Британія вирішила пізно, в 1972 р і зробила це на невигідних умовах. Через те протягом 70 – х років потерпала від економічного застою і безробіття.

За подолання кризи взялася партія консерваторів, яка прийшла до влади в 1979 р . Програма оздоровлення економіки консерваторів називалася «правильним підходом» і передбачала :

- скорочення податків;

- скорочення державних витрат;

- приватизацію державного сектору економіки;

- заохочення інвестицій у високотехнологічні виробництва і галузі.

Ці заходи з 1979по 1990р безкомпромісно втілював в життя уряд Маргарет Тетчер. Під керівництвом Тетчер економіка вийшла з кризи, почалося економічне зростання, піднялися доходи і зайнятість населення.

Таким чином Велика Британія зберегла почесне місце в групі найрозвинутіших, процвітаючих держав світу. А Маргарет Тетчер увійшла в історію як один з найуспішніших політиків ХХ століття.

31/1 IV Республіка у Франції.З 1946 по 1958 р . у Франції існувала IV Республіка. Її економіка подолала післявоєнні труднощі і стала на шлях економічного зростання завдяки плану Маршалла. Французська промисловість досягла довоєнного рівня вже в 1948 р.

Основна проблема полягала в тому, що IV Республіка вела затяжні, кровопролитні колоніальні війни. Зокрема, в джунглях Індокитаю з 1946 по 1954 р. французька армія втратила військовослужбовців більше ніж на фронтах ІІ Світової війни. Незважаючи на важкі людські і фінансові втрати Франції довелося визнати незалежність, Камбоджі , Лаосу і В’єтнаму. Наступна колоніальна війна розгорілася в Алжирі. Мільйон алжирських французів вимагав захисту від повстанців , але уряд коштів на продовження війни не мав. В тому ж таки Алжирі виникла військова змова з метою повалення республіки і встановлення диктатури. В таких умовах парламент склав свої повноваження, а повноту влади передав генералу Шарлю де Голлю.

Таким чином доба IV Республіки минулася.

31/2 Виникнення V Республіки у Франції.З прийняттям нової Конституції виникла V Республіка. Її відмінність від ІV Республіки - широкі повноваження президента, який обирався терміном на 7 років. З 1958 р цю посаду займав Шарль де Голль. Головні напрямки його політики:

- визнання незалежності колишніх колоній ;

- державна підтримка високотехнологічних галузей і виробництв;

- створення французського ядерного арсеналу ;

- розрив стосунків з НАТО;

- продовження євроінтеграції .

В травні 1968 р звичне життя французів порушили студентські заворушення. Застосування сили проти студентів спровокувало масові антиурядові демонстрації й загальнонаціональний страйк . Причини травневої кризи були пов’язані з безробіттям, високими податками і низькими зарплатами. Щоб заспокоїти ситуацію влада підвищила зарплату і провела позачергові парламентські вибори. В 1969 р , коли нові реформи президента не отримали підтримки населення Шарль де Голль зрікся влади.

Таким чином в роки правління Шарля де Голля Франція втратила статус імперії, але зберегла почесне місце в групі найрозвиненіших, процвітаючих, демократичних держав.

32/1 Розкол Німеччини на ФРН і НДР.Після ІІ світової війни Німеччина була окупована військами антигітлерівської коаліції і розділена між ними на чотири окупаційні зони. На Берлінській конференції в липні 1945 р союзники домовилися, що метою їх окупаційної політики буде демілітаризація, денацифікація, демократизація Німеччини. З листопада 1945 по жовтень 1946 р в місті Нюрнберг працював міжнародний трибунал для нацистських військових злочинців. Нюрнберзький трибунал:

- засудив до смертної кари 12 високопосадовців Третього рейху, в тому числі – Германа Герінга і Йоахіма фон Ріббентропа:

- визнав злочинними організаціями керівний склад нацистської партії, гестапо, СС, СД.

Коли почалася «холодна війна» антигітлерівська коаліція розпалася, а узгоджені рішення колишніми союзниками більше не приймалися. Як наслідок :

- В зоні окупації США , Великої Британії , Франції утворилася Федеративна Республіка Німеччини (ФРН).

- В зоні окупації СРСР було проголошено Німецьку Демократичну Республіку (НДР).

- Східний Берлін став столицею НДР, Західний Берлін залишився під юрисдикцією західних союзників.

У серпні 1961 р влада НДР побудувала стіну, що розділила дві частини Берліну. Кордон між двома німецькими державами надовго закрився.

32/2 Німецьке економічне диво.Першим канцлером ФРН став лідер християнсько-демократичного союзу Конрад Аденауер. Обов’язки міністра економіки виконував Людвіг Ерхард. Вони взяли на себе відповідальність за післявоєнне відновлення економіки.Цілеспрямованість уряду разом з планом Маршалла, наявністю дешевої робочої сили і відсутністю військових витрат забезпечилиекономічне зростання на основі розвитку високотехнологічних виробництв і галузей. До початку 60 – х років промисловість зростала на 10% щорічно, державний золотий запас перевищив запаси Великої Британії і Франції разом взятих. Економічний прорив Західної Німеччини виявився таким вражаючим, що його стали називати «німецьким економічним дивом». Автором «німецького економічного дива» прийнято вважати Людвіг Ерхарда.

Як наслідок ФРН зайняла почесне місце в групі найрозвиненіших, демократичних країн світу. Тим часом НДР свого економічного дива не створила. Після припинення «холодної війни» громадяни НДР стихійно зруйнували Берлінську стіну і виступили за об’єднання з ФРН. Процес об’єднання Німеччини пройшов безболісно і завершився 3 жовтня 1990 р.

33/1 Післявоєнна відбудова в СРСР. Післявоєнна відбудова в СРСР була вкрай важким завданням, оскільки мала величезні регіони і проводилася без зовнішньої допомоги. Окрім того, радянське керівництво взялося допомагати країнам-сателітам, яким нав’язало комуністичні режими. Четверта відбудовча п’ятирічка охоплювала 1946-50 роки. Її особливості;

- опора на внутрішні ресурси, зокрема повна мобілізація працездатного населення;

- використання системи примусової праці з кримінальною відповідальністю за порушення трудової дисципліни і соціалістичним змаганням;

- пріоритет важкої і оборонної промисловості над іншими галузями;

- залишковий принцип фінансування сільського господарства;

- використання примусової праці в’язнів ГУЛАГу, особливо в умовах крайньої Півночі і Сибіру.

Таким чином на початку 50 – х років післявоєнна руїна в основному була подолана, промислове виробництво піднялося до довоєнного рівня. Темні сторони такої відбудови – жорстока експлуатація людей державою; поголовна бідність населення, занедбаність сільського господарства.

33/2 Суспільно-політичне життя в СРСР у 1945 - 53 роках.Під час ІІ світової війни сталінський режим здобув славу переможця і піднявся на вершину своєї могутності. Після перемоги Сталін не відмовився від насильства як засобу керівництва державою й продовжував політику масових репресій. Її основні напрямки:

- проти кримських татар, чеченців, інгушів та інших народів, звинувачених у зрадництві;

- проти населення Прибалтики і Західної України;

- проти колишніх військовополонених і «остарбайтерів» ;

- проти «ідеологічних відхилень» серед діячів культури і науки (у вигляді так званої «ждановщини» і «лисенківщини»).

В таких умовах величезний вплив на життя справляли каральні органи НКВД - МВД та їх керівник Лаврентій Берія. Продовжував розростатися ГУЛАГ. 5 березня 1953 р помер Сталін. Після цього кремлівська верхівка декілька місяців вела приховану від чужих очей боротьбу за владу. Вона закінчилася тим, що Лаврентій Берія був оголошений «ворогом народу» й розстріляний, а новим лідером партії і держави став Микита Хрущов.

Таким чином доба «Сталінщини» залишилася в минулому.

33/3 Доба«Відлиги». Період в історії СРСР, коли на чолі держави стояв Микита Хрущов, прийнято називати “Відлигою”. В останній день роботи ХХ з’їзду КПРС 25 лютого 1956 р Хрущов несподівано зробив доповідь «про культ особи», в якій розповів про злочинні дії Сталіна і розвінчав колишнього вождя. Після цього розгорнув політику десталінізації. Її головні напрямки:

- припинення масових репресій;

- звільнення і реабілітація незаконно репресованих;

- реформування системи каральних органів;

- публічна критика Сталіна, ліквідація пам’ятників і топонімів померлого вождя.

ХХІІ з’їзд КПРС у жовтні 1961 р. підтвердив необхідність десталінізації, а також проголосив курс на побудову комунізму протягом найближчих 20 років.

Таким чином доба «Відлиги» позначилася «потеплінням» політичного життя. Однак обіцянка побудувати комунізм за 20 років була явно нездійсненою і як така підривала довіру до компартії.

33/ 4 Економічні реформи Хрущова.Адміністративно-командна економіка, вибудувана Сталіним, мала безліч проблем і недоліків. Невгамовний характер, обіцянки «наздогнати Америку» та побудувати комунізм не дозволяли Хрущову закривати на це очі. Тому він безперервно проводив економічні реформи. Зокрема:

- для вирішення продовольчої проблеми освоювалися цілинні землі Казахстану, розгорталося масове вирощування кукурудзи, розвивалась м'ясна і молочна галузі;

- для поліпшення справ у сільському господарстві підвищувалися закупівельні ціни на колгоспну продукцію (на зернові – у 7 разів, на картоплю – у 5 разів);

- для удосконалення системи управління керівництво економікою покладалося на територіальні органи управління – раднаргоспи;

- з метою зміцнення добробуту населення підвищувалися зарплати і пенсії, проводилася паспортизація сільського населення, розширювалося будівництво державного житла.

Прогрес радянської науки і техніки дозволив розпочати освоєння космосу. 12 квітня 1961 р. відбувся перший космічний політ Юрія Гагаріна.

Таким чином хрущовські економічні реформи зробили колективне сільське господарство рентабельним та підвищили добробут населення. Недоліки були пов’язані з тим, що вони залишалися економічно необґрунтованими, втілювалися в життя безграмотно і хаотично.

34/1 Консервативний поворот доби«Застою». Доба «Відлиги» перервалася, коли найближчі соратники Хрущова втомилися від «невгамовного реформатора». У 1964 р. вони звинуватили його у «волюнтаризмі», відсторонили від влади та відправили на пенсію. Новим лідером партії й держави став Леонід Брежнєв. Посаду Першого секретаря Центрального Комітету КПУ займав Петро Шелест, згодом з подачі Брежнєва його змінив Володимир Щербицький.

Слідуючи за затвердженою в Москві генеральною лінією партії, Шелест і Щербицький проводили консервативний поворот. Його особливості:

- припинення політики десталінізації і поновлення політичних репресій, жорстоких, але не таких масових як у сталінські часи;

- зміцнення цензури і придушення інакомислення;

- уповільнення ротацій і старіння кадрів на всіх щаблях влади;

- русифікація усіх сфер життя, яка пояснювалася майбутнім злиттям усіх націй і народностей СРСР в єдиний «радянський народ».

Таким чином консервативний поворот перервав політику лібералізації-десталінізації; приніс партійній верхівці очікувану стабільність, але закрив шлях для оновлення радянської економіки. Через те 1964-85 рр. увійшли в історію СРСР як доба «Застою».

34/2 Економічний розвиток в добу«Застою». Восьма п’ятирічка (1966–70 рр.) вирізнялася тим, що уряд СРСР на чолі з Олексієм Косигіним проводив економічну реформу. Її основні напрямки:

- розширення самостійності державних підприємств;

- оцінка їх роботи за показниками прибутковості;

- створення системи матеріального стимулювання працівників (преміювання).

По своїй сутності реформа означала впровадження окремих ринкових елементів в адміністративно-командну економіку. Позитивний вплив косигінської реформи був очевидним: Україна за підсумками восьмої п’ятирічки наростила обсяги промислового виробництва на 50%. Однак ідея відновлення ринкових елементів не знайшла підтримки вищого партійного керівництва. Перспективну реформу згорнули, а пріоритетом зробили експорт нафти і газу. Територією України будувалися великі експортні нафто- і газопроводи.

Таким чином потоки «нафтодоларів» склали основу експортних прибутків. Завдяки їм рівень життя населення зростав. Проблема полягала в тому, що радянська економіка з її технологіями і якістю товарів відставала від розвинутих країн. Заклики на тему «доженемо-переженемо» довелося забути.

34/3 Політика«Перебудови» . Політика «Перебудови» була проголошена квітневим 1985 р. пленумом ЦК КПРС з ініціативи нового лідера партії Михайла Горбачова. Її головні напрямки:

- економічне прискоренняі економічні реформи;

- розвиток демократії і гласності ;

- «нове мислення» у зовнішніх відносинах.

Горбачов і його соратники розуміли необхідність реформування економіки, але мали суперечливі уявлення про його шляхи. Спочатку затвердили «продовольчу» й «житлову» програми - актуальні, але декларативні. Згодом визнали необхідність таких докорінних змін як переведення державних підприємств на госпрозрахунок і самоокупність, легалізацію недержавного сектору економіки, перехід до ринкових стосунків. Реалізації такого радикального курсу заважала непослідовність самого Горбачова з його соратниками. Поки реформатори «гальмували» ситуація швидко погіршувалася: скорочувалося виробництво, падав життєвий рівень населення, стихійним лихом став дефіцит споживчих товарів,.

Таким чином економічні реформи «Перебудови» створили кризову ситуацію, коли стара адміністративно-командна економіка почала розвалюватися, а нова ринкова перебувала в зародковому стані.

34/3 Розпад СРСР. Політичні реформи «Перебудови» привели до скасування 6-тої статті Конституції СРСР про керівну роль Компартії, проведення виборів на альтернативній основі. Тим самим вони порушили монополію компартії на владу і розширили суверенітет союзних республік. Існування СРСР у старому вигляді ставало неможливим, тому Михайло Горбачов ініціював так званий “новоогарьовський процес” – тобто процес розробки нового Союзного договору. Такий розвиток подій викликав невдоволення консерваторів з оточення Горбачова і спровокував їх на рішучі дії. 19 - 21 серпня 1991 р. вони здійснили спробу державного перевороту. Змовники повідомили, що Горбачов за станом здоров’я не може виконувати обов’язки президента і утворили «Государственный комитет по чрезвычайному положению». Заколот не вдався, оскільки дії ГКЧП не знайшли підтримки населення, але наштовхнувся на опір керівництва Російської Федерації на чолі з Борисом Єльциним.Після придушення ГКЧП ряд союзних республік, серед яких і Україна, проголосили незалежність.

Процес розпаду СРСР завершився 8 грудня 1991 р., коли керівники Росії, України і Білорусії підписали Біловезькі угоди. Вони зафіксували факт зникнення СРСР як геополітичної цілісності і утворення Союзу Незалежних Держав(СНД).

36 Країни Східної Європи в 1945 - 91 роках. Після ІІ світової війни СРСР нав’язав комуністичні диктаторські режими в Болгарії, Польщі, Румунії, Чехословаччині, Угорщині, Східній Німеччині. Без радянського втручання владу в свої руки захопили комуністи Югославії і Албанії. В СРСР своїх східноєвропейських сателітів називали країнами «народної демократії», хоча нічого спільного з демократією вони не мали. Разом із СРСР вони склали світовий «табір соціалізму».

В загальних рисах країни «народної демократії» відтворювали радянський досвід із націоналізацією, індустріалізацією, колективізацією та масовими репресіями. Самостійність у внутрішній і зовнішній політиці зберігали Югославія і Албанія, через що їх стосунки з СРСР були ворожими або холодними. Народи Східної Європи неодноразово піднімали антикомуністичні повстання:

- 1953 р – повстання в Східній Німеччині;

- 1956 р – революція в Угорщині;

- 1968 р - «Празька весна» в Чехословаччині.

Всі ці виступи були придушені радянськими військами і не обійшлися без людських жертв. Під загрозою військового втручання залишалася Польща, де виникла потужна антикомуністична опозиція на чолі з профспілкою «Солідарність».

В 1989 - 91 р, після зникнення радянської військової загрози, країни Східної Європи пережили так звані «оксамитові революції», під час яких комуністичні режими припинили існування.

37 Японія після ІІ світової війни.Після ІІ світової війни Японія була окупована американськими військами, втратила всі свої колонії і скотилася в глибоку економічну кризу. Американська окупаційна влада на чолі з генералом Макартуром провела демілітаризацію та демократизацію країни. Згідно прийнятої в 1947 р Конституції японський народ відмовлявся від війни як суверенного права нації, від створення армії, військово-повітряного і військово-морського флоту.

Відродження країни японське керівництво повя’зувало з розвитком відкритої конкурентної економіки. Сприятлива для цього ситуацію забезпечували фактори американської допомоги, державної політика модернізації виробництва, дешевизна робочої сили, а також система її довічного найму. З 1952 по 73 рр тривало японське економічне диво. Його прояви: найшвидше у світі економічне зростання (11% щорічно); розвиток високотехнологічних виробництв і галузей; виробництво товарів найвищої якості; підйом життєвого рівня населення. Японське економічне диво перервала криза 1974-75 років. Однак,подолавши її, японська промисловість здійснила новий прорив у новітніх галузях мікроелектроніки, робототехніки, зв’язку.

Таким чином Японія повернула собі статус «великої держави» і почесне місце в групі найрозвиненіших країн світу.