Сутність банківського нагляду

ТЕМА 4. Банківський нагляд

4.1. Сутність банківського нагляду

4.2. Дистанційний моніторинг діяльності банків

4.3. Інспекційні перевірки банків

4.4. Рейтингова оцінка банків

4.5. Застосування заходів впливу за порушення банками вимог банківського законодавства

Сутність банківського нагляду

У широкому розумінні слова банківський нагляд є системою, якою користується уряд з метою гарантування стабільності фінансового сектору національної економіки, його безпеки і здоров’я.

Головними цілями банківського наглядує:

1) захист акціонерів і вкладників кожного конкретного банку від нефахового управління та зловживань;

2) підтримка стабільності на фінансовому ринку шляхом попередження «системного ризику» («системний ризик» полягає в тому, що банкрутство одного банку може призвести до банкрутств кількох банків, у результаті чого втрачається довіра до банківської системи в цілому).

Система банківського нагляду спрямована на скорочення зовнішніх та внутрішніх банківських ризиків.

Зовнішні ризики — це:

1) ризик ліквідності (нездатність банку забезпечити безперебійну оплату своїх зобов’язань перед клієнтами);

2) валютний ризик (збитки від зміни валютного курсу в умовах наявності відкритої валютної позиції);

3) ризик облікової ставки (збитки від зміни процентної ставки, яка встановлюється за кредитами НБУ, в умовах фіксованої процентної ставки за наданими кредитами);

4) ризик за цінними паперами (збитки від змін курсу цінних паперів, що перебувають у портфелі банку).

До внутрішніх ризиків належать:

1) ризики, пов’язані із людським фактором (класифікація персоналу та ділові якості керівників, виконавча дисципліна, якість аудиторської служби та ін.);

2) операційно — технічні ризики, що відображають ступінь дієздатності системи, забезпечують внутрішню роботу банку та системи безпеки, бухгалтерського обліку, матеріально — технічних засобів та засобів зв’язку і т. п.

Реєстрація банків, ліцензування, аудиторські перевірки, інспектування діяльності комерційних банків співробітниками НБУ спрямовані на зниження внутрішніх ризиків.

Отже, завдання наглядового органу полягає у гарантуванні безпеки і надійного функціонування банків.

Нагляд за комерційними банками органи банківського нагляду здійснюють двома методами:

· Безвиїзний нагляд;

· Виїзне інспектування банків.

Безвиїзний нагляд характеризує форму організації попереднього контролю, який полягає в перевірці економічних нормативів банків.

Інспектування банків може бути:

1) плановим — інспекційна перевірка, що здійснюється відповідно до плану, затвердженого в порядку, передбаченому Положенням про планування та порядок проведення інспекційних перевірок;

2) спеціальним — інспекційна перевірка за письмовим зверненням Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України, Державної податкової адміністрації, Координаційного комітету з боротьби з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України;

3) тематичним — інспекційна перевірка окремої сфери діяльності банку, його філії або іншої особи, що охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку.

Інспекційні перевірки здійснюються з метою визначення ризиків, притаманних об'єкту перевірки, рівня безпеки і стабільності його операцій, достовірності його звітності і дотримання об'єктом перевірки законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно — правових актів Національного банку. Обсяги та напрями перевірки визначаються Національним банком.

Об'єктами перевірки служби банківського нагляду Національного банку є:

· банк, його філії та інші власні підрозділи банку (у тому числі ті, що розташовані поза межами місцезнаходження головного офісу банку);

· філія іноземного банку;

· власники істотної участі в банку;

· юридичні особи, що здійснюють банківську діяльність без банківської ліцензії.